Постанова

від 28.02.2018 по справі 2а-16917/12/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2018 року

Київ

справа №2а-16917/12/2670

адміністративне провадження №К/9901/429/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., секретар судового засідання - Титенко М.П., за участю: представників позивача - Кравчук А.П, Бігдан О.В., Шемяткін О.О., представника відповідача - Борисевич Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2013 року (суддя В.В.Амельохін) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року (колегія у складі суддів: Н.М. Троян, В.А. Твердохліб, Л.О. Костюк) у справі № 2а-16917/12/2670 за позовомДочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд доОкружної державної податкової служби-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією Сантрейд звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 06 липня 2012 року №0000242320.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновки суб'єкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки, є протиправними, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірними контрагентом підтверджується оформленими належним чином первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2013 року, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року, відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, визнав правомірним зменшення контролюючим органом розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, мотивувавши рішення не підтвердженням позивачем дійсного виконання господарських операцій з контрагентом належним чином оформленими первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена перевірка Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд , за результатами якої 20 червня 2012 року складено акт №610/40-50/23-20/25394566 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в періоді з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року.

Згідно висновків акта перевірки, окрім інших порушень, встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1 - 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення за березень 2012 року на суму ПДВ 1335879 грн.

Виявлене порушення відповідач пов'язує з тим, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту за березень 2012 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ПП Антарес , оскільки згідно акту ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська №152/22-6/32150232 від 13 червня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Антарес (код ЄДРПОУ 32150232) щодо підтвердження господарських відносин з Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією Сантрейд за період березень 2012 року, ПП Антарес до податкового органу не подавало податкової декларації з ПДВ за березень 2012 року. Крім того, підприємство має стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 16 жовтня 2012 року, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

На підставі акта перевірки відповідачем 06 липня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242320, яким за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1 - 200.4 статті 200 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1335879 грн. за березень 2012 року.

Судами також встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПП Антарес (Продавець) укладено Контракт №4500613312 від 07 березня 2012 року, предметом якого є поставка олії соняшникової нерафінованої з насіння соняшнику урожаю 2011 року, в кількості 800 (вісімсот) тон +/- 10% на вибір покупця, на умовах, які передбачені даним Контрактом.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного Контракту позивачем були подані видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспорті накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку наведеним первинним документам та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаного у контрагента товару, дійшли висновку про їх невідповідність вимогам пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, що позбавляє їх юридичної сили і доказовості в розумінні зазначеного Положення та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , посилаючись на те, що в товарно-транспортних накладних (а.с. 55,59,60,64,68,72,76,80,81,85-87 т.1) кількість зазначеного товару не відповідає кількості товару зазначеного в актах прийому-передачі товару за березень 2012 року або взагалі відсутня; у видаткових накладних не зазначено ПІБ та посаду особи, яка отримала товар, у зв'язку з чим неможливо встановити ким отримано товар, за чиїм дорученням та чи взагалі він отримувався (а.с. 57,62,66,70,74,78,83,89,94,98,102,108,109,113 т.1); у виписаних рахунках-фактурах також відсутнє найменування посади та прізвища особи, яка видала вказаний документ (а.с. 63,68,71,75,79,84,90,95,99,103,114,119 т.1), при цьому накладні про оприбутковування товару взагалі відсутні в матеріалах справи.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні дійшли правильного висновку, що наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Разом з тим, поза увагою судів залишено те, що розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним та дослідити їх в тому обсязі поки не виникне повне переконання в обставинах справи.

Так, суди першої та апеляційної інстанції вказали у судових рішеннях про наявність постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Житомирській області 13 червня 2012 року про притягнення як обвинуваченого директора ПП Антарес - Вовка Г.М. по кримінальній справі №12/169003 за обвинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 28, частиною 3 статті 358 КК України, відповідно до якої останній свою вину визнав.

Однак суди попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не з'ясували результатів порушеного кримінального провадження, не перевірили, чи стосується воно господарської діяльності позивача у даній справі, залишили поза увагою необхідність надати правову оцінку результатам його розгляду в сукупності з іншими доказами, а також належним чином не перевірили фактичні дані щодо підписання, виданих контрагентом податкових накладних, повноважними особами, не допитали Вовка В.Г. як свідка.

Викладене у сукупності вказує на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити касаційним судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.А.Васильєва С.С.Пасічник Повне судове рішення складено 01 березня 2018 року