Постанова

від 28.02.2018 по справі 816/4523/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2018 року

Київ

справа №816/4523/15

адміністративне провадження №К/9901/7045/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд) :

Суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Комсомольського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області,

третя особа - Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області

про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року (суддя Єресько Л.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року (головуюча суддя - П'янова Я.В., судді Зеленський В.В., Чалий І.С.), -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - відповідач 1, УМВС України в Полтавській області), третя особа: Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - третя особа, Кременчуцька ОДПІ) в якому просила:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області від 09 жовтня 2015 року № 582 про звільнення з роботи ОСОБА_3 з посади завідувача канцелярії Комсомольського МВ УМВС України в Полтавській області;

2) поновити ОСОБА_3 на посаді завідувача канцелярії Комсомольського МВ УМВС України в Полтавській області;

3) стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 09 жовтня 2015 року по день прийняття рішення судом;

4) стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Комсомольський міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - відповідач 2, Комсомольский МВ УМВС України у Полтавській області).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Полтавській області від 09 жовтня 2015 року № 582 о/с про звільнення ОСОБА_3 з посади завідувача канцелярії Комсомольського міського відділу УМВС України в Полтавській області.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді завідувача канцелярії Комсомольського МВ УМВС України у Полтавській області.

Стягнуто з Комсомольського МВ УМВС України у Полтавській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 жовтня 2015 року по 24 грудня 2015 року в розмірі 10 608,48 грн.

Стягнуто з УМВС України в Полтавській області моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року апеляційну скаргу УМВС України в Полтавській області задоволено частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року по цій справі скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з УМВС України в Полтавській області моральної шкоди у розмірі 2000 грн.

Прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 327 КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року), передбачено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 січня 2018 року касаційна скарга Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 01 лютого 2018 року прийнята до провадження та 27 лютого 2018 року призначена до попереднього розгляду у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

У своїй касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши оскаржені рішення судів попередніх інстанцій, доводи сторін у справі, робить висновок, що касаційна скарга має бути залишена без задоволення з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 з 01 квітня 2000 року працювала на посаді завідувача канцелярією Комсомольського МВ УМВС України у Полтавській області.

16 жовтня 2014 року набув чинності Закон України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682 (далі - Закон № 1682), відповідно до п. 6, п. 10 ч. 1 ст. 2 якого заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються, зокрема, щодо посадових та службових осіб.

На виконання вимог вказаного Закону 06 липня 2015 року УМВС у Полтавській області видано наказ № 639 "Про початок проведення в апараті Управління та органах і підрозділах УМВС України у Полтавській області перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

02 жовтня 2015 року на адресу УМВС України у Полтавській області надійшов висновок Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 18.09.2015 р. № 105 про результати перевірки відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону № 1682 відносно ОСОБА_3

На підставі вказаного висновку УМВС України у Полтавській області складено довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" від 09 жовтня 2015 року, де зазначено, що за результатами проведеної перевірки до ОСОБА_3 застосовуються заборони, передбачені ч.3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади", а саме ч. 8 ст. 3 Закону України "Про очищення влади".

Наказом УМВС України у Полтавській області від 09 жовтня 2015 року № 582 о/с ОСОБА_3 звільнено з посади завідувача канцелярії Комсомольського МВ УМВС України у Полтавській області за п. 72 ст. 36 КЗпП України (з підстав, передбачених Законом № 1682).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З 16 жовтня 2014 року набув чинності Закон № 1682-VII.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1682-VII очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах верховенства права та законності; презумпції невинуватості; індивідуальності відповідальності та гарантування права на захист.

У ст. 2 Закону № 1682-VII визначено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрація) та її критерії, згідно до якими заборона розповсюджується на такі посади, зокрема, інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1-10 цієї частини.

Частиною 8 ст. 3 Закону № 1682-VII закріплено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до ч. 5 статті 5 Закону № 1682-VII перевірці підлягають: достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Судами встановлено, що в ході проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону № 1682-VII, на підставі інформаційної довідки відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Комсомольського міського управління юстиції від 29 липня 2015 року №41378337, ОСОБА_3 є власником 1/2 будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 19 853,00 грн на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06 липня 2000 року.

Дане майно не відображено ОСОБА_3 у III розділі декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік "Відомості про нерухоме майно" Блок А "Майно, що перебуває у власності, в оренді чи на праві користування декларанта, та витрати декларанта на придбання такого майна або на користування ним".

Також, судами встановлено, що за даними відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, позивачем у II розділі декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік "Відомості про доходи" не в повному обсязі відображено дохід від передачі в оренду належного земельного паю, а також позивачем не включено до цього розділу дохід, отриманий від ПАТ КБ "Приватбанк" у розмірі 77,14 грн., що підтверджується відомостями цієї ж бази даних.

Судами встановлено також, що з даного приводу ОСОБА_3 надавала письмові пояснення Кременчуцькій ОДПІ від 15 вересня 2015 року.

Позивач пояснила, що 1/2 будинку за адресою: АДРЕСА_1 не відображена нею у відповідному розділі декларації за 2014 рік у зв'язку з тим, що це майно не перебуває у її власності відповідно до договору купівлі-продажу від 06 вересня 2005 року, але покупцем чомусь до цього часу не внесені дані до Державного реєстру речових прав.

На запит суду до приватного нотаріуса Зіньківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 останнім надано відповідь про те, що ним 02 грудня 2005 року за реєстровим № 3227 було посвідчено договір купівлі-продажу будинку, за яким ОСОБА_6 та ОСОБА_3 продали через уповноваженого представника за довіреністю ОСОБА_7 житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться під АДРЕСА_1. При цьому, надано фотокопію нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу будинку та Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 02.12.2005р. № 1812427.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивачем на законних підставах було набуте вищевказане майно, яке в подальшому у законний спосіб вибуло з її володіння. Наявність, в Державному реєстрі прав на нерухоме майно реєстрації вищевказаного майна, що існує до цього часу не з вини позивача, а у зв'язку із не включення до цього реєстру відомостей про право власності на це майно нового власника, не породжує у позивача жодних майнових прав на це майно та не спростовує факту вибуття вказаного майна із володіння та користування позивачем на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

З огляду на викладене, дане майно не входить до складу належного позивачу майна або ж такого, яким вона чи члени її сім'ї користуються, а тому його не належало включати до III розділу декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік.

Також, позивач вказала, що нею помилково не було включено до декларації за 2014 рік суму доходу, отриману від ПАТ КБ "Приватбанк" у розмірі 77,14 грн., у зв'язку з необізнаністю з умовами програми "Бонус-плюс" цього банку.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину від 24 листопада 2004 року, посвідчених державним нотаріусом Зіньківської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, ОСОБА_3 отримала у спадок після померлих батьків по 1/2 частині земельної частки (паю).

У III розділі декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік "Відомості про нерухоме майно" Блок А "Майно що перебуває у власності, в оренді чи на праві користування декларанта, та витрати декларанта на придбання такого майна або на користування ним" позивачем задекларовано наявність земельної ділянки у с. Бірки Зіньківського району загальною площею 5 га.

У рядку 19 даної декларації позивачем задекларовано дохід від передачі в оренду майна 4 500 грн. Проте, згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України ПП "Картопля Полтавщини" виплачений позивачу дохід складав 5 468 грн., з яких сплачено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 820,20 грн.

ОСОБА_3 пояснила, що нею задекларована сума без урахування податку, оскільки їй не відомий його розмір, у зв'язку з тим, що цей податок обраховували та сплачували ПП "Картопля Полтавщини" як податковий агент.

В ході розгляду справи встановлено, що позивачем на законних підставах було набуте вищевказане майно та отримувався дохід від передачі його в оренду. Надходження податку до державного бюджету від цього доходу третьою особою не заперечувалося, тому зазначення позивачем у декларації суми доходу без сплаченого податковим агентом не може слугувати підставою для висновку податкового органу щодо невідповідності наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_3 із законних джерел, так само як і помилкове не включення доходу від ПАТ КБ "Приватбанк" у розмірі 77,14 грн. у зв'язку з необізнаністю з умовами програми "Бонус-плюс" цього банку, що здійснюється останнім у відношенні її карткового рахунку.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач була звільнена з посади без наявних на те підстав, а тому належним і достатнім заходом для захисту прав позивача є скасування наказу про звільнення та поновлення її на посаді.

Доводи касаційної скарги не спростовують доводів судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року, в незміненій апеляційним судом частині, та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

В.М. Шарапа