Рішення

від 21.02.2018 по справі 441/76/16-ц

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/76/16-ц 2/441/60/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018р. Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - Перетятько О.В.,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

його представника ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету, третя особа- директор Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету ОСОБА_6 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, вимоги та підстави якого в подальшому змінив, а також уточнив, просив скасувати наказ №141-к від 30.11.2015р. та наказ №5-к від 01.02.2016р., поновити на посаді чергового учбового корпусу та про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, мотивуючи тим, що працював на посаді чергового учбового корпусу у Вишнянському коледжі Львівського Національного Аграрного Університету з 15.07.2004 р., наказом № 141-к від 30.11.2015 р. його було звільнено із посади сторожа згідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв"язку із скороченням чисельності або штату працівників. Вважає звільнення незаконним з тих підстав, що мав переважне право на залишення на роботі порівняно з іншими черговими і сторожами. Крім того, був прийнятий на роботу на посаду чергового учбового корпусу, а звільнений з посади сторожа, хоча переведений на посаду сторожа не був, а також, звільнення відбулось із порушенням процедури, оскільки відбулось по спливу місячного строку дії згоди профспілкового комітету, просив скасувати наказ № 141-к від 30.11.2015р., та наказ №5-к від 01.02.2016р., поновити його на роботі на посаду чергового учбового коледжу, оскільки звільнення його відбулось незаконно з посади сторожа та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 29034 грн. 80 коп.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 30.05.2016р. ОСОБА_2 в позові до Вишнянського коледжу Львівського Національного Аграрного Університету, третя особа Львівський Національний Аграрний університет про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушеного прогулу - відмовлено. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 30.08.2016р. апеляційну скаргу на рішення Городоцького районного суду Львівської області представника ОСОБА_2-ОСОБА_7 відхилено, рішення Городоцького суду від 30.05.2016р. залишено без змін. Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України від 12.04.2017р. касаційну скаргу представника ОСОБА_2- ОСОБА_7 задоволено частково, рішення Городоцького районного суду Львівської області від 30.05.2016р. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30.08.2016р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Позивач крім того, пояснив, що був звільнений під час перебування у відпустці, а саме 28.12.2015р., йому відомо, що згодом дату звільнення було змінено наказом №5-к від 01.02.2016р., на 29.12.2015р., а отже, з пропуском місячного строку з дня одержання згоди профспілкового комітету на таке звільнення. Також вказав, що незважаючи на те, що був прийнятий на роботу на посаду чергового учбового корпусу був звільнений з посади сторожа, хоча трудового договору на виконання обов язків

сторожа не укладав, на посаду сторожа переведений не був, на виконання обов"язків сторожа, а також на переведення на посаду сторожа та будь-яку іншу посаду з посади чергового учбового корпусу не погоджувався.

Підтвердив, що про скорочення був попереджений за два місяці, на засідання зборів профспілкового комітету був запрошений і був присутній, проте з рішенням не погоджувався. Вважає, що відповідач порушив його трудові права, зокрема не запропонувавши іншу посаду, крім цього, мав переважне право залишення на роботі, просив задовольнити позов.

Представники відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснили, що звільнення відповідача відбулось відповідно до вимог чинного законодавства, була дотримана процедура звільнення, зокрема, позивач ще у липні 2015 р. достовірно знав про те, що у навчальному закладі зі штатного розпису буде виведено 27 посад, почалась процедура скорочення, в тому числі сторожів. Враховуючи стан здоров'я та вік позивача, а також те, що вакантних посад, які б відповідали його кваліфікації чи освіті не було, не пропонували йому іншої роботи. Оскільки позивач відмовився від грошової компенсації за невикористану відпустку, а просив надати відпустку, та наказом від 27.11.2015р. таку відпустку було йому надано з 01.12.2015р. по 28.12.2015р. Наказом №141-к від 30.11.2015р. відповідача було звільнено з 28.12.2015р. Оскільки днем звільнення був останній день відпустки, то при виявленні цього порушення було винесено наказ №5-к від 01.02.2016р., яким змінено дату звільнення на 29.12.2015р. та зобов'язано бухгалтерію коледжу донарахувати заробітну плату ОСОБА_2 в розмірі одноденного заробітку.

Крім цього представник ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що оскільки позивач перебував у відпустці, нею помилково було підготовлено проект наказу №151-к від 21.12.2015р. про звільнення позивача, вказаний наказ був підписаний керівником. Оскільки вказаний наказ по суті продублював наказ №141-к від 30.11.2015р., то наказом №156-к від 30.12.2015р. наказ №151-к - скасований. Вважає чинним наказ про звільнення ОСОБА_2 №141-к від 30.11.2015р., з яким позивач був ознайомлений в день його винесення. Додала, що при скороченні чисельності штату і зокрема при звільненні позивача перевага була надана особам, яким залишалось до часу пенсії за віком рік - два, або які є єдиними годувальниками в сім'ї, позивач єдиний із всіх сторожів працював на 0,5 ставки, пояснила, що у 2012р. у коледжі відбулось, по-суті, перейменування посад з чергових на сторожів, а отже, підстав для переведення позивача з посади чергового учбового коледжу на сторожа не було.

Представник відповідача ОСОБА_4, з покликанням на норми ст. 233 КЗпП України, просила також відмовити позивачу за пропуском строку позовної давності, оскільки, про існування оспорюваного наказу про звільнення позивачу було відомо у день винесення, а позов про оскарження цього наказу був поданий лише у вересні 2016р., тобто, з пропуском місячного строку.

Третя особа- директор Вишнянського коледжу ОСОБА_6 у суді позов заперечив та пояснив, що при скороченні не пропонував позивачу іншу роботу, оскільки, вважав, що ОСОБА_2 маючи вищу освіту, від такої відмовиться.

Заслухавши позивача, його представника, представників відповідача, третю особу, дослідивши письмові докази встановив наступне.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завдання цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечинь, крім випадків, встановелних цим кодексом.

Спір витікає з трудового законодавства.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів (зі змінами) роз'яснив, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України , суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання

підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Частиною 2 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25 травня 2016 року № 6-3048цс15, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Судом установлено, що наказом відповідача від 14 липня 2004 року № 87-К позивача прийнято на роботу у Вишнянський державний аграрний технікум, який у наступному реорганізований у Вишнянський коледж. (а.с. 109 Том 1)

Відповідно до наказу від 27 липня 2015 року № 67-к щодо впорядкування штатних нормативів на виконання наказу від 23 січня 2014 року № 60 Міністерства освіти і науки України, з метою економії бюджету, недопущення заборгованості із заробітної плати було вирішено вивести 26,5 штатних одиниць із штатного розпису загального фонду та 11,5 штатних одиниць із штатного розпису спеціального фонду (а.с.32 Т.1 ).

Згідно з повідомленням від 11 вересня 2015 року позивача попереджено про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням штату працівників.(а.с. 63 Том 1)

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету Вишнянського коледжу, 27 листопада 2015 року надано згоду на звільнення позивача у зв'язку зі скороченням штату працівників (а.с.28-31, 50-58 Том 1).

Також установлено, що згідно з наказом від 27 листопада 2015 року № 137 позивачу надано відпустку з 01 по 28 грудня 2015 року(а.с.11 Том 1).

Наказом від 30 листопада 2015 року № 141-к позивача звільнено з посади сторожа за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 28 грудня 2015р. (а.с.77 т.1 )

Наказом від 21 грудня 2015 року № 151-к позивача звільнено з посади сторожа за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.10 Том 1) з 28 грудня 2015р.

Наказом від 30 грудня 2015 року № 156-к скасовано у зв'язку із втратою юридичної сили наказ від 21 грудня 2015 року № 151-к(а.с. 59 Том 1).

Наказом від 30 грудня 2015 року № 155-к Про внесення змін до штатного розпису у зв'язку зі скороченням кількості штатних одиниць у Вишнянському коледжі одиницю сторожа виведено із штатного розпису (а.с.60 Том 1).

Наказом від 01 лютого 2016 року № 5-к внесено зміни до наказу від 30 листопада 2015 року № 141-к і змінено дату звільнення на 29 грудня 2015 року (а.с.138 Том 2).

Також установлено, що відповідно до штатних розписів за 2015-2016 роки (а.с. 133-146 Том 1) посада чергового учбового корпусу в штатному розписі відсутня, однак наявні посади сторожа.

Під час розгляду справи позивач пояснив, що Наказом №141-к від 30.11.2015р. звільнений саме з посади сторожа. Між тим, зазначає, що з часу прийняття на роботу виконував обов"язки чергового учбового корпусу, на посаду сторожа переведений не був, про що свідчить записи у його трудовій книжці, ніколи не погоджувався на переведення, оскільки, такого йому і не пропонували, його обов"язки не змінювалися.

Пояснення представника ОСОБА_5 в суді про те, що переведення ОСОБА_2 на посаду сторожа не відбулось, оскільки відбулось перейменування посад чергових учбових корпусів на сторожів у 2012р., суд оцінює критично.

Так, згідно відомостей у трудовій книжці 15.07.2004р. ОСОБА_2 наказом №87-к від 14.07.2004р. прийнятий на роботу у Вишнянський коледж на посаду чергового учбового корпусу по контракту до 15.07.2005р., наказом №66-к від 06.07.2005р. продовжено термін дії контракту до 01.09.2008р. 13.12.2005р. прийнятий за переведенням на посаду чергового корпусу наказом №129 від 12.12.2005р. 03.05.2012р. звільнений з роботи у звязку з скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпП

(цей запис було визнано недійсним). 28.12.2015р. звільнений з роботи у зв язку із скороченням чисельності штату працівників за ч.1 ст. 40 КЗпП України наказом №151-к від 21.12.2015р. (а.с.14 Том 1 ) з посади сторожа.

Як убачається з наказу Вишнянського коледжу Львівського НАУ №25 від 28.05.2014р. ОСОБА_2 надана щорічна основна відпустка як черговому з 02.06.2014р. по 16.06.2014р., тривалістю 14 календарних днів (а.с.72 Том 2).

Відповідно до наказу Вишнянського коледжу Львівського НАУ №121 від 22.12.2014р. ОСОБА_2 надана відпустка без збереження заробітної плати як черговому з 23.12.2014р. по 06.01.2015р., тривалістю 15 календарних днів (а.с.73 Том 2)

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 27 червня 2007 року № 162/06/187-07 Штатний розпис - це документ, який установлює на підприємстві, в установі, організації структуру, штати і посадові оклади працівників. Штатний розпис містить назву посад, чисельність працівників і оклади по кожній посаді . У штатний розпис вносяться зміни двома способами: видачею наказу про внесення змін до штатного розпису, перерахувавши зміни в тексті цього наказу або затвердження наказом новий штатний розпис. Штатний розпис після затвердження (здійснюється шляхом видання наказу) набуває статусу нормативного акта підприємства, установи, організації.

Згідно ч.5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Із наданих представником відповідача суду копії та оглянутого в суді оригіналу штатного розпису станом на вересень 2012р., видно, що поверх назви посади чергового учбового корпусу від руки вписана посада сторожа (а.с.180-182 Том 2).

На підтвердження покликань на перейменування посад представник відповідача надав суду наказ №138-к від 06.11. 2012р. щодо особового складу, яким зобовязано переглянути нарахування заробітної плати чергових (т. 2 а.с. 209). Жодного наказу про внесення змін до штатного розпису чи про затвердження нового штатного розпису суду не надав. Суд критично оцінює дані докази, оскільки зміни у штатний розпис внесені усупереч вищевказаним вимогам, Наказ №138-к від 06.11.2012р. щодо особового складу без наказу про внесення змін у штатний розпис для суду значення не має, ОСОБА_2 під час дій таких змін згідно Наказів перебував у відпустках як черговий учбового корпусу, жодних переведень чи переміщення працівника, що не заперечили і представники відповідача, та що підтверджується відсутністю записів про це у трудовій книжці, не було, а отже, продовжував працювати черговим учбового корпусу.

З оглянутих в судовому засіданні протоколів профспілкового комітету Вишнянського коледжу ЛНАУ, долучених копії (Т.1 а.с.49-58) видно, що 15 вересня 2015 р. відбулося засідання, на якому вирішувалося питання щодо працівників які визначені кандидатами на звільнення по ст. 40 п.1 КЗпП, а 27.11.2015р. засіданням профспілкового комітету було надано згоду на звільнення у зв'язку із скороченням штату, в т.ч. і позивача. Позивач був присутній на обох засіданнях, що ним в суді не оспорюється.

На виконання наказу від 23 січня 2014 року № 60 Міністерства освіти і науки України, з метою економії бюджету, недопущення заборгованості із заробітної плати, відповідно до наказу від 27 липня 2015 року № 67-к щодо впорядкування штатних нормативів було вирішено вивести 26,5 штатних одиниць із штатного розпису загального фонду та 11,5 штатних одиниць із штатного розпису спеціального фонду (а.с. 32 Т. 1 )

Згідно з повідомленням від 11 вересня 2015 року позивача попереджено про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням штату працівників (а.с. 63 Том 1).

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету Вишнянського коледжу, 27 листопада 2015 року надано згоду на звільнення позивача у зв'язку зі скороченням штату працівників (а.с.28-31, 50-58 Том 1).

Згідно ч.5 ст. 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття.

Відповідно до ч.8 ст. 43 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

У разі, коли працівник після прийняття рішення профспілки хворіє більше одного місяця, роботодавець має знову направити подання, яке розглядається на повторному засіданні профспілки.

Згідно наказу № 137 від 27.11.2015 р. позивачу було надано відпустку з 01.12 по 28.12.2015 р.(а.с.76 т.1).

Наказом від 30 листопада 2015 року № 141-к позивача звільнено з посади сторожа за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 28 грудня 2015р. (а.с.77 т.1).

Отже, позивач звільнений з роботи за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП 28.12.2015р. з порушенням місячного строку з дня одержання згоди профспілкового комітету, та крім того, під час перебування у відпустці. Покликання представника відповідача про те, що місячний строк обраховується не з часу прийняття рішення профспілковим комітетом 27.11.2015р., а з часу отримання власником або уповноваженим органом згоди від профспілкового органу 30.11.2015р., суд вважає необгрунтованим.

Згідно ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у звязку з повідомленням про порушення вимог закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За наведеного, Наказ №141-к від 30.11.2015р., яким позивача звільнено з посади сторожа за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 28 грудня 2015р., та наказ №5-к від 01.02.2016р., яким внесено зміни до наказу від 30 листопада 2015 року № 141-к підлягають скасуванню, а позивач повинен бути поновлений на посаді чергового учбового корпусу.

Згідно ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Представник відповідача ОСОБА_4, вважає, що такий строк звернення працівника порушений, оскільки про наказ про звільнення ОСОБА_2 з посади стало відомо ще у січні 2016р., проте, із позовними вимогами про його скасування та поновлення на роботі, він звернувся до суду лише у вересні 2016р., та просить відмовити у задоволенні позову з цієї підстави також.

Згідно вимог ЦПК України позивач має право уточнити позовні вимоги, збільшити чи зменшити їх розмір у будь-який час, а також змінити підставу або предмет позову до початку розгляду справи по суті.

Справа розглядалась неодноразово після скасування, а також після заміни відведеного судді. У процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, з якими звернувся до суду 25.01.2016р., а також змінив підставу позову до початку розгляду справи по суті, просив про скасування наказу №141-к від 30.11.2015р. та наказу №5-к від 01.02.2016р., поновити на роботі на посаді чергового учбового корпусу, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

За наведеного суд не вважає, такий строк звернення до суду пропущеним, а отже, відмови у позові, як про це просить представник відповідача, з підстав пропуску строку звернення до суду, не вбачає.

Згідно ч.2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р. №100, він застосовується, в тому числі, у випадках вимушеного прогулу.

Згідно абз.3 п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. За правилами передбаченими п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діляненням заробітної плати за фактично відпрацьовані проятгом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, -на число календарних днів за цей період.

Визначаючи розмір заробітної плати, що слід стягувати на користь позивача, суд брав за основу довідку від 09.02.2018р. №9 (а.с.194 Т. 2), розрахунок позивача (а.с. 200-205 Том 2), та вважає, що слід стягнути на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за 1 місяць у розмірі 866 грн. 00 коп., та заробітню плату за час вимушеного прогулу з розрахунку за 2015р. (3 дні) у сумі 96 грн. 15 коп., 2016р. (251 день) - 8270 грн. 85 коп., 2017р. (249 днів)- 18971 грн. 31 коп., 2018р. (35 днів) - 3102 грн. 40 коп., у загальній сумі 30440 грн. 71 коп. за мінусом 1043 грн. 21 коп. -вихідної допомоги при звільненні та 362 грн. 70 коп. -компенсації при звільненні, а отже разом 29034 грн. 80 коп.

Суд поданий позивачем розрахунок вважає обгрунтованим (а.с.200-205 Том 2) та бере такий до уваги.

Згідно п. 4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992р. №9 Про практику розгляду судами трудових спорів , а саме суб'єкт призначення, який є роботодавцем, повинен довести, що звільнення працівника відбулося без порушень законодавства про працю.

За наведеного, оскільки відповідачем при звільненні не було дотримано норм ст. 43 КЗпП України, позивача було звільнено з порушенням процедури, з посади, яку він не обіймав, суд приходить переконання про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір.

Керуючись ст.ст. 13, ч.2 ст. 141, 229, 258,259, 354 ЦПК України суд ,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Скасувати наказ №141-к від 30.11.2015р. "Про звільнення ОСОБА_2 з посади сторожа Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету згідно ст. 40 п.1 КЗпП України".

Скасувати наказ №5-к від 01.02.2016р. Про внесення змін до наказу №141-к від 30.11.2015р.

Поновити ОСОБА_2, 19.02.1950р.н., жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на посаді чергового учбового корпусу Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету з 29.12.2015р.

Стягнути з Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету (ЄДРПОУ 34387399, с. Вишня вул. Наукова 1 Городоцького району Львівської області) на користь ОСОБА_2, 19.02.1950р.н., ІПН НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 29034 грн. 80 коп., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді чергового учбового корпусу Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету та стягнення на користь ОСОБА_2 середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 866 грн. 00 коп. звернути до негайного виконання.

Стягнути з Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету (ЄДРПОУ 34387399, с. Вишня вул. Наукова 1 Городоцького району Львівської області) в користь держави 551,20 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів до Апеляційного суду Львівської області через Городоцький районний суд Львівської області.

Суддя ОСОБА_8