Постанова

від 16.01.2018 по справі 804/1897/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2018 року справа № 804/1897/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року

у справі № 804/1897/17

за позовом Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 93288,17 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що податковим органом сформовано податкову вимогу від 05 вересня 2012 року №27 за місцезнаходженням платника податку про необхідність сплати податкового боргу по земельному податку у сумі 17741,69 грн., яку направлено з рекомендованим повідомленням про вручення 09 жовтня 2012 року. Вимога повернута на адресу відповідача з відміткою за закінченням терміну зберігання . Відомості щодо зміни місцезнаходження відповідача у податкового органу відсутні.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договорів купівлі-продажу від 14 березня 2007 року ВЕК №013593, ВЕК №013594 та тимчасової угоди від 25 квітня 2007 року №4004 ОСОБА_1 передано земельну ділянку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алуштинська, 16а, загальною площею 3400 кв.м., для розміщення будівлі та споруди.

Станом на 05 грудня 2016 року у ОСОБА_1 наявний податковий борг в сумі 93288,17 грн., який виник у зв'язку з несплатою суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 24 червня 2016 року №10185-1303.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено порядок надсилання податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, визначеного Податковим кодексом України, оскільки останні направлені не за місцем проживання відповідача.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією суду першої інстанції та зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Відповідно до 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому, згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом апеляційної інстанції установлено, що податковим органом податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2016 року №10185-1303, а також сформовану у відношенні відповідача податкову вимогу від 05 вересня 2012 року №27 про сплату суми податкового боргу в розмірі 17741,69 грн. направлялися ОСОБА_1 за адресою: ж/м Тополь-2, 4/32, Дніпропетровськ, 49000. Однак конверти повернуто з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання (а.с. 10-11).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до податкового органу надавалася копія паспорту, в якій зазначена остання реєстрація адреси відповідача: ж/м Тополь-2, 4/32, Дніпропетровськ (а.с. 47).

Крім того, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта зазначена адреса відповідача: ж/м Тополь-2, 4/32, Дніпропетровськ (а.с. 49-54).

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Згідно з пунктами 5, 7 статті 70 Податкового кодексу України фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу. Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до контролюючого органу за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування. Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта. Фізична особа несе відповідальність згідно із законом за достовірність інформації, що подається для реєстрації у Державному реєстрі.

Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З огляду на те, що в копії паспорту, наданого відповідачем податковому органу зазначено останнє місце реєстрації саме ж/м Тополь-2, 4/32, Дніпропетровськ, і по теперішній час ОСОБА_1 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не надав відомостей про зміну місця реєстрації, то податковим органом правомірно надсилалися податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2016 року №10185-1303 та податкова вимога від 05 вересня 2012 року №27 за місцезнаходженням платника податку: ж/м Тополь-2, 4/32, Дніпропетровськ.

Судом установлено, що відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни

Платником орендної плати, згідно з пунктом 288.2 статті 288 Податкового кодексу України, є орендар земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.3 статті 288 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з пунктом 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

24 червня 2016 року фізичній особі ОСОБА_1 сформовано та направлено податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2016 року №10185-1303, яким нараховано орендну плату у сумі 93288,17 грн.

Згідно з пунктом 287.5 статті 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Протягом зазначеного часу, згідно даних Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, сума зобов'язання відповідачем не сплачена, доказів оскарження податкового повідомлення-рішення сторонами суду не надано, тому визначені грошові зобов'язання є узгодженими.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За приписами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом позивачу направлено рекомендованим листом податкову вимогу від 05 вересня 2012 року №27 на суму податкового боргу 17741,69 грн.

Станом на 19 жовтня 2017 року в інтегрованій картці платника податків по земельному податку з фізичних осіб за ОСОБА_1 обліковується податковий борг в розмірі 288373,54 грн., який виник 27 серпня 2012 року (а.с. 62).

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі його недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Кодексу, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до Закону про виконавче провадження.

Оскільки, відповідачем узгоджений податковий борг в розмірі 93288,17 грн. не сплачений, суд апеляційної інстанції вважає вимоги позивача доведеними, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

У відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного суду України, судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідачу-суб'єкту владних повноважень не відшкодовуються.

Керуючись статтями 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг по земельному податку з фізичних осіб у сумі 93288,17 гривень (дев'яносто три тисячі двісті вісімдесят вісім гривень 17 копійок) на користь Державного бюджету України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 23 лютого 2018 року.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим