Рішення

від 27.02.2018 по справі 573/163/18

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/163/18

Номер провадження 2/573/119/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст рішення)

27 лютого 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.,

з участю секретаря: Федорченко Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом Комунального закладу Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа , директора Комунального закладу Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа ОСОБА_1 до ОСОБА_2 культури та туризму Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_3 про визнання трудової угоди недійсною та скасування неправомірного наказу,

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2018 року КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа , директор КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 культури та туризму Білопільської РДА, ОСОБА_3 про визнання трудової угоди недійсною та скасування неправомірного наказу. Свої вимоги позивачі мотивують тим, що 09 вересня 2015 року Білопільською районною радою створено Комунальний заклад Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа та затверджено його статут. 14 вересня 2015 року відомості про створення означеного позашкільного закладу освіти внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа не є правонаступником будь-якої юридичної особи, а його власником є районна рада. Розпорядженням голови Білопільської РДА №332-ОД від 25 вересня 2017 року Сектор культури Білопільської районної державної адміністрації з 10 жовтня 2017 року перейменовано у ОСОБА_2 культури і туризму. Останній є структурним підрозділом районної державної адміністрації з правами юридичної особи, виконує функції розпорядника бюджетних коштів та є правонаступником Сектору.

11 квітня 2016 року завідувач Сектору культури ОСОБА_4 видала наказ №36-К про призначення ОСОБА_3 на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа , тим самим уклавши з останньою трудову угоду без дотримання вимог ч. 5 ст. 24 КЗпП України, якою передбачене укладення трудового договору з особою в порядку переведення лише за умови запрошення на роботу та відповідного погодження між керівниками підприємств, та ч. 2 ст. 23 Закону України Про позашкільну освіту , згідно з якою призначення на посаду заступника керівника комунального позашкільного навчального закладу здійснюється за поданням керівника цього закладу. З 14 вересня 2015 року вищезгаданий заклад позашкільної освіти очолює ОСОБА_1 Останній відповідно до статуту здійснює керівництво колективом та забезпечує контроль за виконанням навчального процесу. Безпосередньо директору підпорядковується заступник директора з навчально-виховної роботи, який відповідно до посадових обов'язків забезпечує організацію навчально-виховного процесу. Видавши наказ про призначення ОСОБА_3 на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа , завідувач Сектору культури Білопільської РДА (нині ОСОБА_2 культури і туризму) ОСОБА_4 перевищила свої повноваження та порушила переважне право директора закладу на укладення трудового договору з працівником, оскільки, як зазначено в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, завідувач Сектору культури Білопільської РДА ОСОБА_4 не здійснює владних управлінських функцій відносно КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа . Крім того, за даними Білопільської районної ради Сумської області повноваження по управлінню та керівництву музичною школою, в тому числі щодо укладення трудових договорів з працівниками останній не делегувалися.

Позивачі також вважають, що питання про визнання трудової угоди недійсною не врегульоване Кодексом законів про працю України, а тому до цих правовідносин необхідно застосовувати норми Цивільного кодексу України щодо визнання правочину недійсним, зокрема, положення статей 202, 203, 227 та 236 ЦК.

Окрім викладеного вище позивачі зазначають, що спірний наказ про призначення ОСОБА_3 на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа директору закладу не надавався, робота останній не доручалася. 14 квітня 2016 року на вказану посаду призначено ОСОБА_5 У зв'язку з викладеним просять визнати недійсним правочин Сектору культури Білопільської РДА в особі завідувача ОСОБА_4 щодо укладення трудового договору з ОСОБА_3 про призначення її на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа , шляхом винесення наказу №36-К від 11 квітня 2016 року, скасувавши його.

Представник відповідача - ОСОБА_2 культури і туризму Білопільської РДА Сумської області -начальник ОСОБА_2 ОСОБА_4 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила що розпорядженням голови Білопільської РДА від 06 жовтня 2017 року №345-ОД затверджено Положення про ОСОБА_2 культури і туризму Білопільської РДА Сумської області, який є правонаступником Сектору культури Білопільської РДА Сумської області. На підставі рішення 49 сесії Білопільської районної ради Сумської області від 09 вересня 2015 року створено КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа та затверджено статут закладу. Засновником та власником майна і приміщень школи є Білопільська районна рада, а безпосереднє управління закладом здійснює уповноважений орган, яким є ОСОБА_2 культури і туризму Білопільської РДА. Наказом по ОСОБА_2 на посаду директора КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа з 14 вересня 2015 року призначено ОСОБА_1 Рішенням 08 сесії Білопільської районної ради Сумської області від 23 грудня 2016 року внесені зміни до рішення 49 сесії ради Про створення КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа та викладено його в новій редакції у відповідності з вимогами Закону України Про позашкільну освіту . З метою приведення у відповідність до чинного законодавства функціонування музичної школи на початку квітня 2016 року здійснено переведення працівників із Білопільської дитячої музичної школи до КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська дитяча музична школа на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України. Оскільки музична школа була у підпорядкуванні ОСОБА_2 культури і туризму Білопільської РДА, а не відокремленою самостійною юридичною особою, на підставі ст. 23 Закону України Про позашкільну освіту наказом по Сектору культури Білопільської РДА від 11 квітня 2016 року №36-К на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа призначено ОСОБА_3 в порядку переведення за її згодою з посади заступника директора з навчально-виховної роботи Білопільської дитячої музичної школи. Вважає безпідставними твердження позивачів щодо відсутності у керівника ОСОБА_2 культури і туризму Білопільської РДА повноважень щодо укладення трудових договорів та призначення керівників навчального закладу, оскільки переведення ОСОБА_3 відбулося в межах однієї юридичної особи, яка має у своєму підпорядкуванні інші юридичні та не юридичні особи, в тому числі КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа . Вказує, що остання виконувала свої функціональні обов'язки, однак з вересня 2017 року директор школи ОСОБА_1 позбавив її робочого місця, умов та засобів виконання роботи заступника директора з навчально- виховної роботи. Посилаючись на викладені вище обставини, завідувач відділу культури і туризму Білопільської РДА просить відмовити у задоволенні позову (а. с. 81-84).

Відповідач ОСОБА_3 у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що звернення позивачів до суду з даним позовом суперечить основним засадам судочинства, оскільки останні не зазначили в позові у чому полягає порушення їх прав і підстави звернення до суду. Відповідно до п. 5.1.2 Статуту КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, заступники директора призначалися на посади та звільнялися з посади директором школи відповідно до чинного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України Про позашкільну освіту призначення на посаду та звільнення з посади заступників керівника комунального позашкільного навчального закладу здійснює місцевий орган виконавчої влади, у сфері управління якого перебуває позашкільний навчальний заклад. Наказом завідувача Сектору культури Білопільської РДА ОСОБА_4 від 11 квітня 2016 року №35-К її як заступника директора з навчально-виховної роботи Білопільської дитячої музичної школи при секторі культури Білопільської РДА, звільнено з роботи в порядку переведення за згодою на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа . Наказом завідувача Сектору культури Білопільської РДА ОСОБА_4 №36-К від 11 квітня 2016 року її призначено заступником директора з навчально-виховної роботи КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа з 12 квітня 2016 року на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України в порядку переведення за її згодою з посади заступника директора з навчально-виховної роботи Білопільської дитячої музичної школи. Вважає, що між нею та музичною школою не припинялися та на даний час існують трудові відносини, вона продовжує обіймати посаду заступника директора з навчально-виховної роботи та викладача музично-теоретичних дисциплін, що узгоджується з ч. 4 ст. 36 КЗпП України. ОСОБА_4 як керівник органу управління школою, призначивши її на посаду заступника директора позашкільного навчального закладу, не порушила права ОСОБА_1 Натомість, останнім порушено терміни прийняття на роботу працівників закладу. Директор КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа без пояснення причин відмовився перевести її викладачем у новостворений заклад. ОСОБА_3 вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права, оскільки спірні правовідносини врегульовані нормами трудового законодавства, що виключає можливість застосування норм цивільного законодавства. Крім того, позовна заява не відповідає вимогам п. п. 6-8. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. На підставі рішення Білопільської районної ради про створення КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа управління закладом здійснює Сектор культури Білопільської РДА. Районна рада має право делегувати власні повноваження виключно адміністрації, а не її структурному підрозділу з укладанням відповідної угоди та наданням фінансових ресурсів на їх виконання. З огляду на викладене, хибним є твердження позивачів про необхідність прийняття районною радою рішення про делегування повноважень райдержадміністрації на управління закладом. Посилаючись на викладені вище обставини ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позову (а. с. 55-63).

Крім того, відповідач ОСОБА_3 подала заяву про застосування строків позовної давності, передбачених ч. 2 ст. 233 КЗпП України, посилаючись на те, що про існування спірного наказу №36-к позивачам було відомо з квітня 2016 року, оскільки він неодноразово був предметом розгляду в Білопільському районному суді (а. с. 47-48).

У судовому засіданні представник позивача - КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа за договором про надання правових послуг адвокат ОСОБА_6 та позивач - директор КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа ОСОБА_1 позов підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_2 культури і туризму Білопільської районної державної адміністрації Сумської області ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 позов не визнали.

Заслухавши сторони та їх представників, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. ст. 76-78, ст. 81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що рішенням Білопільської районної ради Сумської області від 09 вересня 2015 року створено Комунальний заклад Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа , затверджено його Статут і на Сектор культури Білопільської районної державної адміністрації покладено обов'язок забезпечення належного функціонування школи відповідно до статутних завдань. 14 вересня 2015 року здійснено реєстрацію вказаного позашкільного закладу освіти в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а. с. 104).

Наказом завідувача Сектору культури Білопільської районної державної адміністрації ОСОБА_4 №7 від 14 вересня 2015 року ОСОБА_1 призначено директором КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа з 14 вересня 2015 року (а. с. 28).

Пунктами 1.3 та 5.1 Статуту КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа зі змінами, затвердженими рішенням восьмої сесії Білопільської районної ради Сумської області сьомого скликання від 23 грудня 2016 року, передбачено, що безпосереднє управління школою здійснює Сектор культури Білопільської РДА, як уповноважений орган, а керівництво - її директор (а. с. 114-122).

Згідно з п. 15 Положення про Сектор культури Білопільської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Білопільської РДА від 15 вересня 2015 року №235-ОД, КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа перебуває у функціональному підпорядкуванні Сектору, утримується за рахунок коштів районного бюджету та не є окремим платником податків і обслуговується централізованою бухгалтерією при Секторі (а. с. 6-10).

Розпорядженням голови Білопільської РДА від 25 вересня 2017 року №322-ОД з 10 жовтня 2017 року Сектор культури Білопільської РДА перейменовано у ОСОБА_2 культури і туризму, як структурний підрозділ Білопільської районної державної адміністрації з правами юридичної особи. На підставі розпорядження голови Білопільської РДА №123-к від 18 жовтня 2017 року начальником ОСОБА_2 призначено ОСОБА_4 (а. с. 112-113).

Відповідно до п. 3, п. 15 Положення про ОСОБА_2 культури і туризму Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, затвердженого розпорядженням голови Білопільської РДА №345-ОД від 06 жовтня 2017 року, ОСОБА_2 є правонаступником прав і обов'язків Сектору культури Білопільської РДА. У його функціональному підпорядкуванні, зокрема, перебуває Комунальний заклад Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа , який утримується за рахунок коштів районного бюджету та не є окремим платником податків і обслуговується централізованою бухгалтерією відділу (а. с.11-14).

Згідно з підпунктами 23, 24 Положення про Сектор культури Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, затвердженого розпорядженням голови Білопільської районної державної адміністрації від 15 вересня 2015 року №235-ОД, Сектор виконує функції головного розпорядника коштів для закладів культури і мистецтв, що фінансується з районного бюджету, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, організацією і вдосконаленням бухгалтерського обліку у Секторі та підвідомчих установах (а. с.6-10).

Аналогічні положення передбачені і в п. п. 22, 23 Положення про ОСОБА_2 культури і туризму Білопільської РДА, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації №345-ОД від 06 жовтня 2017 року (а. с.11-14).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу завідувача Сектору культури Білопільської РДА ОСОБА_4 від 11 квітня 2016 року №35-К ОСОБА_3, заступника директора з навчально-виховної роботи Білопільської дитячої музичної школи при Секторі культури Білопільської районної державної адміністрації звільнено з роботи 11 квітня 2016 року за п. 5 ст. 36 КЗпП в порядку переведення за її згодою на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Комунального закладу Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа з 12 квітня 2016 року. Підставою для винесення наказу була заява ОСОБА_3, ст. 23 Закону України Про позашкільну освіту від 22 червня 2000 року №1841-ІІІ (а. с. 5 зворотній бік).

Наказом завідувача Сектору культури Білопільської РДА ОСОБА_4 від 11 квітня 2016 року №36-к Про ОСОБА_3 Г. , ОСОБА_3, заступника директора з навчально-виховної роботи Білопільської дитячої музичної школи при Сектору культури Білопільської РДА призначено на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Комунального закладу Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа з 12 квітня 2016 року за п. 5 ст. 36 КЗпП в порядку переведення за її згодою з посади заступника директора з навчально-виховної роботи Білопільської дитячої музичної школи (а. с. 5).

Таким чином, встановленим судом фактам відповідають трудові правовідносини, які регулюються ст. ст. 19, 43, 55 Конституції України, статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 24, 32, 36 Кодексу законів про працю України.

Так, статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

У ст. 43 Конституції України закріплене право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Частина 5 статті 55 Конституції України гарантує кожному право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить засадам цивільного законодавства.

За змістом процесуальних норм (ст. ст. 3, 15 ЦК України) об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту. Аналогічні роз'яснення містить п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною п'ятою статті 24 Кодексу Законів про працю України передбачена можливість укладення трудового договору з особою в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за умови наявності запрошення на роботу та відповідного погодження між керівниками підприємств, установ, організацій.

За приписами ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору з працівником є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Для звільнення працівника у зв'язку з переведенням необхідне клопотання керівника підприємства куди працівник переводиться, яке подається працівником разом із власною заявою керівнику підприємства з якого працівник звільняється.

Тобто, закон передбачає можливість переведення працівника, за його згодою, при наявності гарантії підприємства, яке у майбутньому надасть працівнику роботу.

Переведення до іншого роботодавця (на інше підприємство) відбувається за погодженням між керівниками відповідних підприємств. Зміни, які відбуваються у правовому становищі працівника при такому переведенні, виходять за межі поняття переведення , оскільки внаслідок такого переведення відбувається розірвання трудового договору, і, відповідно, припинення існуючих трудових правовідносин. В основі такого переведення лежить взаємне погодження двох роботодавців (одного від якого переводиться (звільняється) працівник та іншого до якого переводиться працівник) і згода самого працівника. Працівник повинен приступити до роботи на іншому підприємстві з дати, визначеної сторонами.

Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 23 Закону України Про позашкільну освіту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, призначення на посаду та звільнення з посади заступників керівника державного і комунального позашкільного навчального закладу здійснює відповідно центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, інші центральні органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади, та місцеві органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади, за поданням керівника позашкільного навчального закладу.

В той же час, завідувач Сектору культури Білопільської РДА ОСОБА_4 не дотрималася наведених вище вимог Закону, всупереч наданим їй Положенням про Сектор культури повноваженням, за відсутності запрошення і відповідного подання керівника позашкільного навчального закладу, в даному випадку директора КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа ОСОБА_1, без погодження з останнім видала наказ №36-к про призначення ОСОБА_3 на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи вказаного закладу позашкільної освіти.

Заперечення представника відповідача - ОСОБА_2 культури і туризму Білопільської РДА ОСОБА_4 про те, що переведення ОСОБА_3 є законним, оскільки відбувалося в межах однієї юридичної особи, яка має у своєму підпорядкуванні інші юридичні і не юридичні особи, у тому числі і КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа , суд вважає безпідставними, так як вони суперечать вимогам ч. 5 ст. 24 та ст. 32 КЗпП України та викладеним вище висновкам суду.

Суд не погоджується з доводами відповідача ОСОБА_3 стосовно того, що вказаним наказом не було порушено жодних прав позивача, у зв'язку з чим його позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначалося вище, з 14 вересня 2015 року ОСОБА_1 обіймає посаду директора КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа . Відповідно до положень Статуту вказаного закладу останній здійснює керівництво колективом, забезпечує контроль за виконанням навчального процесу, саме йому безпосередньо підпорядковується, зокрема, заступник директора з навчально-виховної роботи, який у свою чергу відповідно до своїх посадових обов'язків забезпечує організацію навчально-виховного процесу (а. с. 115-122). У відповідності з п. 37 Положення про позашкільний навчальний заклад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року №433, керівник позашкільного навчального закладу здійснює керівництво колективом та забезпечує раціональний добір і розстановку кадрів.

Таким чином, видавши спірний наказ №36-К від 11 квітня 2016 року про призначення ОСОБА_3 заступником директора з навчально-виховної роботи КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа , завідувач Сектору культури Білопільської РДА порушила порушене переважне право директора вказаного закладу ОСОБА_1 на раціональний добір і розстановку кадрів.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що сам ОСОБА_1 призначений на посаду директора КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа з порушенням вимог КЗпП України, оскільки питання законності призначення позивача на вказану посаду не є предметом даного судового розгляду і не впливає на викладені вище висновки суду.

Стосовно клопотання відповідача ОСОБА_3 про застосування строків позовної давності, передбачених ст. 233 КЗпП України, суд зазначає, що частина перша та друга вказаної норми закону передбачає можливість працівника звернутися до суду з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки та у разі порушення законодавства про оплату праці - протягом необмеженого строку.

Що стосується строків звернення керівника до суду з позовом про вирішення трудового спору, то ст. 233 КЗпП України визначає строк позовної давності в один рік лише у випадку звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.

Отже, в даному випадку на спірні правовідносини не поширюються положення ст. 233 КЗпП України. Разом з тим, підлягає застосуванню ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, яка встановлюється строком у три роки.

Таким чином, з огляду на те, що спірний наказ виданий завідувачем Сектору культури Білопільської РДА ОСОБА_4 11 квітня 2016 року, а з даним позовом до суду позивачі звернулися 01 лютого 2018 року, визначений ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності не минув.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа та директора даного закладу ОСОБА_1 про скасування наказу завідувача Сектору культури Білопільської районної державної адміністрації ОСОБА_4 №36-к від 11 квітня 2016 року Про ОСОБА_3 Г. як такого, що виданий з порушенням вимог чинного законодавства про працю, є обґрунтованими, а відтак, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання трудової угоди, укладеної між завідувачем Сектору культури Білопільської РДА ОСОБА_4 та ОСОБА_3, недійсною суд зазначає наступне.

Так, у позовній заяві ставиться питання про визнання даної трудової угоди недійсною з тих підстав, що вона укладена завідувачем Сектору культури Білопільської РДА з перевищенням наданих їй повноважень та всупереч вимогам закону. При цьому позивачі посилаються на ст. ст. 202, 203, 227, 236 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організації незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У ч. 1 ст. 21 КЗпП України поняття трудового договору визначено як угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому КЗпП України визначає правові підстави припинення трудового договору. Разом із тим нормами чинного трудового законодавства не передбачена можливість визнання трудового угоди недійсною з підстав, визначених статтями 203, 215 ЦК України.

У розумінні статті 202 ЦК України така трудова угода не є тим правочином, на який поширюються передбачені статтею 203 ЦК України вимоги чинності правочину та який може бути визнаний недійсним із передбачених ЦК України підстав. Тобто, стаття 16 ЦК України, на яку посилаються позивачі, і яка передбачає визнання правочину недійсним як спосіб судового захисту, до даних правовідносин не застосовується.

В ст. 232 КЗпП України міститься перелік трудових спорів, що підлягають розгляду в судах і серед даного переліку немає спору про визнання трудової угоди (договору) недійсною.

Чинним КЗпП України передбачений єдиний випадок недійсності умов трудового договору, а саме згідно ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Однак дана норма лише дає право виключно працівникові ставити питання про недійсність умов трудового договору, які погіршують його становище порівняно з законодавством України про працю.

З вищезазначеного слідує, що чинним трудовим законодавством взагалі не передбачена можливість визнання недійсною трудової угоди (договору) за позовом власника чи роботодавця, а тому позовні вимоги КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа та директора школи ОСОБА_1 у цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно судових витрат суд зазначає наступне.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з даним позовом позивач - директор КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1 762 грн. (а. с. 1).

Таким чином, оскільки позов задоволена частково, на 50%, стягненню з відповідачів - ОСОБА_2 культури і туризму Білопільської РДА та ОСОБА_3 на користь позивача - директора КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа у дольовому порядку підлягають по 440 грн. 50 коп. із кожного судових витрат по сплаті судового, виходячи з наступного розрахунку: (1 762х50%)/2.

Крім того, у судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 заявила про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 6 120 грн. (а. с. 136-137).

Проте, суд вважає за необхідне відмовити у відшкодуванні вказаних судових витрат у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно п. 2 вказаної частини для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як роз'яснено в п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані крім договору про надання правової допомоги документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати.

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання правових послуг від 01 лютого 2018 року укладений між адвокатом ОСОБА_6 та КЗ БРР ПСМНЗ Білопільська музична школа (а. с. 35-36). В той же час у наданих адвокатом квитанціях платником значиться ОСОБА_1 як фізична особа (а. с. 136-137). Крім того суд вважає, що вказані квитанції не є належним доказом фактичної оплати правничої допомоги адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 8, 19, 43, 55, 59, 129 Конституції України, ст. ст. 4, 9, 21, 24, 32, 36, 232, 233 Кодексу законів про працю України, ст. 23 Закону України Про позашкільну освіту , ст. ст. 3, 15, 202, 257 ЦК України, п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , п. 37 Положення про позашкільний навчальний заклад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року №433, п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , ст. ст. 4, 12-13, 76-78, 81, 137, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Комунального закладу Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа (код ЄДРПОУ 40009391, юридична адреса: Сумська область, м. Білопілля, вул. Старопутивльська, 45), директора Комунального закладу Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, Сумська область, м. Білопіллля, вул. Старопутивльська, 45) до ОСОБА_2 культури та туризму Білопільської районної державної адміністрації Сумської області (код ЄДРПОУ 02230230, юридична адреса: Сумська область, м. Білопілля, вул. Старопутивльська. 39), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) про визнання трудової угоди недійсною та скасування неправомірного наказу задовольнити частково.

Скасувати наказ завідувача Сектору культури Білопільської районної державної адміністрації Сумської області ОСОБА_4 №36-к від 11 квітня 2016 року Про ОСОБА_3 Г. як незаконний.

У задоволенні решти позовних вимог Комунального закладу Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа , директора Комунального закладу Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 культури і туризму Білопільської районної державної адміністрації Сумської області та ОСОБА_3 у дольовому порядку на користь директора Комунального закладу Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа ОСОБА_1 по 440 (чотириста сорок) гривень 50 копійок із кожного судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області. Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом зазначеного строку до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:

Справа № 573/163/18

Номер провадження 2/573/119/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина)

27 лютого 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.,

з участю секретаря: Федорченко Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом Комунального закладу Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа , директора Комунального закладу Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа ОСОБА_1 до ОСОБА_2 культури та туризму Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_3 про визнання трудової угоди недійсною та скасування неправомірного наказу,

УХВАЛИВ:

Позов Комунального закладу Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа (код ЄДРПОУ 40009391, юридична адреса: Сумська область, м. Білопілля, вул. Старопутивльська, 45), директора Комунального закладу Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, Сумська область, м. Білопіллля, вул. Старопутивльська, 45) до ОСОБА_2 культури та туризму Білопільської районної державної адміністрації Сумської області (код ЄДРПОУ 02230230, юридична адреса: Сумська область, м. Білопілля, вул. Старопутивльська. 39), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) про визнання трудової угоди недійсною та скасування неправомірного наказу задовольнити частково.

Скасувати наказ завідувача Сектору культури Білопільської районної державної адміністрації Сумської області ОСОБА_4 №36-к від 11 квітня 2016 року Про ОСОБА_3 Г. як незаконний.

У задоволенні решти позовних вимог Комунального закладу Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа , директора Комунального закладу Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 культури і туризму Білопільської районної державної адміністрації Сумської області та ОСОБА_3 у дольовому порядку на користь директора Комунального закладу Білопільської районної ради Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Білопільська музична школа ОСОБА_1 по 440 (чотириста сорок) гривень 50 копійок із кожного судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області. Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом зазначеного строку до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: