Рішення

від 03.03.2018 по справі 815/6150/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6150/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Донець В.Р.

за участю сторін:

позивача - не з'явився

представника відповідача - Парфьонова Д.В. (по довіреності)

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_2 з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 346 о/с від 27.02.2017 року про звільнення ОСОБА_2 з 28.02.2017 року за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію з посади заступника начальника 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області, поновлення позивача на службі в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області на посаді заступника начальника 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі. Позов обґрунтований позивачем тим, що він бажав проходити службу в поліції, але під систематичним тиском керівництва написав рапорт про звільнення, перебував на лікарняному під час звільнення та в подальшому відкликав рапорт, про що надав до суду відповідні докази, а тому оскаржуваний наказ є протиправним та позивач має бути поновлений на службі в поліції.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (аркуші справи 83-86), оскільки позивач був звільнений за власним бажанням, тиск на нього не здійснювався, враховуючи звільнення позивача за власним бажанням перебування його на лікарняному не перешкоджає звільненню, тощо. Щодо наданої заяви про відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням, відповідач подання такого рапорту заперечує, його реєстрація в ГУ НП в Одеській області відсутня.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши позовну заяву та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_2 з 1992 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 року по 27.02.2017 року в органах національної поліції, остання посада перед звільненням - заступник начальника 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Наказом начальника ГУ НП в Одеській області №346 о/с від 27.02.2017 року полковника поліції ОСОБА_2 з 28.02.2017 року звільнено з посади заступника начальника 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію (за власним бажанням) (аркуш справи 21).

Суд вважає оскаржуваний наказ ГУ НП в Одеській області щодо звільнення позивача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2017 року позивач подав до Головного управління Національної поліції в Одеській області рапорт про звільнення з посади заступника начальника 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області за власним бажанням (аркуш справи 18), на підставі якого і був винесений наказ №346 о/с від 27.02.2017 року про звільнення позивача.

Відповідно до п. 7 ч. 1, ч. 2-3 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Більш детальної регламентації звільнення за власним бажанням Закон України Про Національну поліцію не містить.

Згідно із п. 4 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд також враховує висновки, викладені в Постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а12 та від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 щодо застосування норм Кодексу законів про працю України в разі не врегулювання спірних правовідносин спеціальним законом та звертає увагу на наступне.

Згідно з ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Виходячи зі змісту цієї статті, працівнику дається безумовне право на відкликання поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням протягом двотижневого строку, встановленого ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Така позиція також підтверджується висновками Верховного суду України у постанові від 05.12.2011 року по справі №21-236а11 про те, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби за власним бажанням до закінчення трьохмісячного строку про таке звільнення, встановленого пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ , згідно з яким зазначені особи мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовились про звільнення у більш короткий строк, є протиправним.

Позивачем надана до суду його заява від 24.02.2017 року до ГУ НП в Одеській області, в якій він просить раніше поданий рапорт від 16.02.2017 року про звільнення зі служби в органах поліції за власним бажанням не розглядати.

Згідно підпису, дати та печатки управління кадрового забезпечення ГУ НП в Одеській області зазначена заява отримана ГУ НП в Одеській області 24.02.2017 року, тобто, до звільнення позивача з поліції за власним бажанням, а тому, враховуючи наявність такої заяви, позивач не міг бути звільнений на підставі рапорту, який він відкликав за відсутності його бажання бути звільненим (аркуш справи 78).

Відповідач надав докази відсутності реєстрації заяви позивача від 24.02.2017 року та стверджує, що рапорт не надходив до ГУ НП в Одеській області, однак, суд критично ставиться до наданих доказів та пояснень враховуючи наявність підпису та печатки управління кадрового забезпечення ГУ НП в Одеській області на заяві та враховуючи відсутність даних про проведення з цього приводу будь-якого службового розслідування, перевірки, встановлення обставин проставляння печатки та підпису посадовою особою відповідача на заяві.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що позивач подавав рапорт про звільнення, відкликав рапорт про звільнення та звільнений з органів поліції під час перебування в на лікарняному та, як позивач зазначає в позові, в хворобливому фізичному та психологічному стані, що підтверджується довідками про тимчасову непрацездатність №351 від 24.01.2017 року про перебування на лікарняному з 24.01.2017 року по 20.02.2017 року та №762 від 13.02.2017 року про перебування на лікарняному з 13.02.2017 року по 05.03.2017 року (аркуші справи 19-20).

Оскільки позивач звільнений під час його тимчасової непрацездатності та ним подана заява про відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням до моменту звільнення, тобто, на час звільнення він не бажав припиняти службу в поліції, звільнення позивача є неправомірним що є підставою для скасування спірного наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 346 о/с від 27.02.2017 року в частині звільнення ОСОБА_2 з 28.02.2017 року за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію з посади заступника начальника 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розслідує трудовий спір.

Таким чином, враховуючи неправомірність наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 346 о/с від 27.02.2017 року в частині звільнення ОСОБА_2 з 28.02.2017 року за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію з посади заступника начальника 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області, позивач підлягає поновленню на посаді, яку він обіймав, тобто, на посаді заступника начальника 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (м. Одеса, вул. Єврейська, 12, 65000, ідентифікаційний код 40108740) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 346 о/с від 27.02.2017 року про звільнення ОСОБА_2 з 28.02.2017 року за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію з посади заступника начальника 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області, поновлення ОСОБА_2 на службі в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області на посаді заступника начальника 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 346 о/с від 27.02.2017 року про звільнення ОСОБА_2 з 28.02.2017 року за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію з посади заступника начальника 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Поновити ОСОБА_2 на службі в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області на посаді заступника начальника 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області з 28.02.2017 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на службі в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області на посаді заступника начальника 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області з 28.02.2017 року.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.03.2018 року.

Суддя Л.І. Свида

.