Постанова

від 15.05.2007 по справі 49/246

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/246

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.05.2007                                                                                           № 49/246

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Моторного О.А.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача -не з'явився,

 від відповідача -Рибка Б.В., Кліндухов П.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство "Транспортник"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.12.2006

 у справі № 49/246  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство "Транспортник"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  усунення перешкод у користуванні майном та виселення

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2006 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, але представники відповідача у судовому засіданні просили рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2006 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, встановив наступне:

У відповідності до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України 2004 року, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки договір оренди № 81 укладено 15.05.2003, правовідносини з приводу вказаного договору регулюються Цивільним кодексом УРСР, а до угоди від 29.12.2004 про внесення змін та доповнень до договору оренди № 81 застосовуються норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Наказом Фонду державного майна України № 8-АТ від 27.03.1998 Державне підприємство “Автотранспортне підприємство “Транспортник” перетворено у Відкрите акціонерне товариство “Автотранспортне підприємство “Транспортник”. До статутного фонду вказаного підприємства державою було передано об'єкти нерухомості, у тому числі і корпус № 77 - адміністративно виробниче приміщення за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9.

15.05.2003 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди приміщення № 81, за умовами якого орендодавець зобов'язаний за актом прийому-передачі передати в оренду приміщення в корпусі № 73 під офіс.

Пунктами 3.1. та 3.2. вказаного договору передбачено, що орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату орендодавцю за користування приміщенням згідно розрахунку орендної плати. Орендна плата за використання приміщення сплачується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно по виставленим рахункам на передплату до 5 числа.

У відповідності до розділу 6, термін дії договору встановлено з моменту підписання актів прийому-передачі приміщення та обладнання і діє до 31.12.2005.

Згідно акту прийому-передачі приміщення від 15.05.2003 орендар – Товариство з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційне підприємство “Чумацький шлях” прийняв у платне тимчасове користування нежиле приміщення у корпусі № 77 площею 72 кв. м. Також сторонами було підписано протоколи узгодження розрахунку договірної ціни на оренду вказаного приміщення.

Згідно акту прийому-передачі приміщення від 30.06.2003 орендар – Товариство з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційне підприємство “Чумацький шлях” прийняв у платне тимчасове користування нежиле приміщення у корпусі № 77 площею 72 кв. м. Також сторонами було підписано протоколи узгодження розрахунку договірної ціни на оренду вказаного приміщення. Зазначений акт прийому-передачі приміщення було оформлено як додаток № 2 до договору оренди № 81 від 15.05.2003.

Згідно акту прийому-передачі приміщення від 01.01.2004 орендар – Товариство з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційне підприємство “Чумацький шлях” прийняв у платне тимчасове користування нежиле приміщення в корпусі № 77 площею 66 кв. м. Також сторонами було підписано протоколи узгодження розрахунку договірної ціни на оренду вказаного приміщення.

Згідно акту прийому-передачі приміщення від 15.08.2005 орендар – Товариство з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційне підприємство “Чумацький шлях” прийняв у платне тимчасове користування земельну ділянку під тентова ну палатку для проведення ТО АТЗ площею 150 кв. м. Також сторонами було підписано протоколи узгодження розрахунку договірної ціни на оренду вказаної земельної ділянки. Зазначений акт прийому-передачі приміщення було оформлено як додаток № 9 до договору оренди № 81 від 15.05.2003.

Відповідно до ст. 41 ЦК УРСР, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 153 ЦК УРСР визначено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду.

Згідно ст. 256 ЦК УРСР, яка кореспондується зі статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Статтею 161 ЦК УРСР, яка кореспондується зі статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами під час укладення вищевказаного договору було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, а тому посилання позивача на те, що договір оренди № 81 є неукладеним, оскільки не досягнуто згоди по істотних умовах договору є необґрунтованими.

Відповідно до п. 4 статті 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Згідно ст. 175 ч. 1 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

На цій підставі твердження позивача про те, що до правовідносин, які виникли на підставі зазначеного договору повинні застосовуватись норми Закону України “Про оренду державного та комунального майна” є безпідставними, оскільки вказане приміщення не має статусу державного, так як є власністю позивача та знаходиться у його статутному фонді.

Також позивач стверджував, що договір оренди № 81 не був нотаріально посвідчений, проте вказаний договір був укладений під час дії ЦК УРСР, який передбачав обов'язкове нотаріальне посвідчення лише у випадках, зазначених у законі і не передбачав обов'язковість посвідчення договорів оренди між господарськими товариствами недержавної форми власності.

29.12.2004 сторонами було укладено угоду про внесення змін та доповнень до договору оренди приміщення № 81 від 15.05.2003. Вказаною угодою було також змінено строк дії договору, а саме з 15.05.2003 до 31.12.2009.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договір оренди приміщення № 81 відповідає вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, а також те, що відповідачем належним чином виконувались умови договору щодо сплати орендних платежів на підставі рахунків виставлених позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частиною 1 ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведена його спроба нотаріально посвідчити вказаний договір і те, що відповідач ухилявся від такого посвідчення, а також не заявлялася вимога про визнання такого договору недійсним.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном та виселення орендаря з займаного приміщення.

На підставі викладеного, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство “Транспортник” не підлягає задоволенню, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2006 у справі № 49/246 відсутні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство “Транспортник” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2006 у справі №49/246 - без змін.

2.          Матеріали справи № 49/246 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді