Рішення

від 27.02.2018 по справі 903/884/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

місто Луцьк

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 лютого 2018 р. Справа № 903/884/17

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

при секретарі судового засідання Хвищук Н.В.,

за участю представника позивача: Фищука Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Руно"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка"

про стягнення 126 570 грн. 56 коп.

встановив: позивач - ТОВ "Захід-Руно" звернувся до суду з позовом до ТОВ "Агротехніка", в якому просить стягнути з 126570,56грн., з яких: 113335,20грн. - основного боргу, 9991,28грн. - пені, 1198,95грн. - 3% річних та 2045,13грн. - інфляційних втрат за договором про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №ТВ-ТП-2-80 від 24.01.2017р. Додатково просить стягнути з відповідача судовий збір по справі.

Свої вимоги обґрунтовує наступним.

Згідно договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні №ТВ-ТП-2-80 від 24.01.2017р., укладеного між позивачем - ТОВ "Захід-Руно" (виконавець) та відповідачем - ТОВ "Агротехніка" (замовник), виконавець зобов'язувався протягом терміну дії цього договору надавати замовнику транспортно-експедиторські послуги по організації перевезення вантажів і інших матеріальних цінностей автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 договору вартість послуг встановлюється за погодженням сторін та вказується у підписаних обома сторонами заявках на надання послуг, які є невід'ємною частиною даного договору; розрахунки за виконані послуги проводяться протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг. В період з 31.01.2017р. по 15.07.2017р. позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 1833258,93грн. Однак, відповідач у встановлений договором строк договірні зобов'язання виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 113335,20грн. Крім того, позивачем було здійснено нарахування штрафних санкцій відповідачу на загальну суму 13235,36грн., передбачених цивільним законодавством та п. 6.6 договору, який передбачає, що замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день затримки оплати.

Ухвалою суду від 12.12.2017р. розгляд справи відкладено на 15.01.2018р. та зобов'язано позивача надати суду належним чином завірені копії Актів наданих послуг за весь період надання послуг та докази часткової оплати цих послуг (банківські виписки, тощо); розгорнутий розрахунок пені, інфляційних, річних із зазначенням періодів нарахування та проплат, а сторін зобов'язано провести звірку взаєморозрахунків. Акт звірки надати суду.

Сторони вимог ухвали суду не виконали.

Ухвалою суду від 15.01.2018р., в зв'язку з набранням чинності Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання призначити на 13.02.2018р. та зобов'язано сторони виконати вимоги ухвали суду від 16.11.2017р. та від 12.12.2017р.

Сторони повторно не виконали вимог ухвал суду.

Ухвалою суду від 15.02.2018р. повідомлено сторін про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.02.2018р.

В судовому засіданні 27.02.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав. Водночас, вимог ухвал суду повторно не виконав. Надав суду лише платіжні доручення про здійснені відповідачем проплати по договору.

Представник відповідача тричі не з'явився в судове засідання, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи у суді. Про призначення справи до судового розгляду по суті відповідач повідомлений судом завчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4301035768330.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч.9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

24.01.2017 року між ТОВ "Захід-Руно" (Виконавець) та ТОВ "Агротехніка" (Замовник) було укладено договір №ТВ-ТП-2-80 про надання транспортно- експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні.

Відповідно до п.1.1, 1.2 та 2.1 Договору даний Договір регулює та визначає порядок взаємовідносин замовника та Виконавця по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, з наданням інших послуг, пов'язаних з даним Договором. Виконавець зобов'язується протягом терміну дії цього Договору надавати Замовнику транспортно-експедиторські послуги по організації перевезення вантажів і інших матеріальних цінностей автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

На виконання своїх зобов'язань за період з 31.01.2017р. по 15.07.2017р., на підставі заявок на надання послуг, позивач надав транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 1833258,93 грн., що підтверджується підписаними та засвідченими печатками від обох сторін товарно-транспортними накладними, заявками та рахунками на оплату.

Згідно пп. 3.1, 3.3. Договору встановлено, що вартість послуг встановлюється за погодженням Сторін та вказується у підписаних обома сторонами Заявках на надання послуг, які є невід'ємною частиною даного Договору. Розрахунки за виконані роботи проводяться протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.

Позивачем було направлено відповідачу комплект оригіналів рахунків, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт та акт звірки. Вказані документи були вручені відповідачу 26.07.2017р., про що свідчить опис вкладення до цінного листа та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отримані документи відповідач не повернув, заперечень щодо наданих послуг не надіслав.

Як зазначає позивач, відповідачем було частково оплачено надані послуги, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість на суму 113335,20грн.

01.09.2017р. з метою мирного врегулювання спору позивач на адресу відповідача надіслав лист з вимогою оплатити 113335,20грн. заборгованості. Вимога була залишена відповідачем без розгляду.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

На день розгляду спору заборгованість відповідача за отриманий товар становить 113335,20грн., не погашена, не оспорена, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Пунктом 6.6 Договору сторони визначили, що у випадку затримки оплати Замовник виплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день затримки оплати.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, позивач нарахував 17433,79грн. пені, 7412,23грн. інфляційних втрат та 2092,05грн. - 3% річних.

Водночас, в обгрунтування вказаних нарахувань та на виконання вимог ухвал суду від 12.12.2017р., від 15.01.2018р. та від 15.02.2018р., позивачем не надано суду розгорнутого розрахунку пені, інфляційних та річних із зазначенням періодів нарахування та проплат, з посиланням на докази, що позбавило суд можливості перевірити правильність цих нарахувань. Крім цього, платіжні доручення на підтвердження здійснених відповідачем оплат за договором, надані позивачем лише під час розгляду справи по суті.

Згідно ч.9 ст.81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що позивач без поважних причин не виконав вимог ухвал суду, не надав до розгляду справи по суті витребуваних доказів в підтвердження своїх вимог, в зв'язку з чим суд не мав можливості з'ясувати та перевірити здійснені позивачем нарахування щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних та розглянути позов в цій частині по суті, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду в частині стягнення 9991,28грн. - пені, 1198,95грн. - 3% річних та 2045,13грн. - інфляційних втрат .

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 202, 129, п.4 ч.1 ст. 226, ст.ст. 233, 236-238, 240 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (код ЄДРПОУ 21750952) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Руно" (код ЄДРПОУ 40264629) 113335грн. 20коп. заборгованості, а також 1700грн. 03коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 9991,28грн. пені, 1198,95грн. 3% річних та 2045,13грн. інфляційних втрат позов залишити без розгляду.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 05.03.2018р.

Суддя О. Г. Слободян