Рішення

від 23.02.2018 по справі 911/3601/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2018 р. м. Київ

Справа № 911/3601/17

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

при секретарі судового засідання Щербаковій В.О., розглянувши справу за позовом за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства Таращанської районної ради «Таращатепломережа» про стягнення 346 213,78грн, за участі представників від:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №14-70 від 14.4.2017);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №76 від 14.12.2017)

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства Таращанської районної ради «Таращатепломережа» (далі - КП Таращатепломережа ) про стягнення 346 213,78грн, у т.ч.:

- 196 494,48грн пені за період з 15.02.2015 по 21.03.2016;

- 12 553,39грн 3% річних за період з 15.02.2016 по 21.03.2016;

- 137 165,91грн втрат від інфляції за період з 15.02.2016 по 29.02.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 2195/15-БО-17 від 15.12.2014 в частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ

Відповідач у справі - КП «Таращатепломережа» у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що остаточна оплата поставленого йому природного газу проведена ним 01.10.2016, у зв'язку з чим, у відповідності до ч. 3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Також, відповідач просив суд покласти на позивача 17 310,68грн витрат на оплату послуг адвоката.

03.01.2018 позивачем подано письмові пояснення, у яких позивач заперечує проти відзиву відповідача, посилаючись на те, що норми вищевказаного Закону не можуть бути застосовані, оскільки відповідач у даній справі не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, що унеможливлює списання з нього пені, втрат від інфляції та процентів.

Крім того, позивач не погоджується з покладенням на нього витрат відповідача на оплату послуг адвоката та просить суд зменшити їх розмір до 1 гривні.

22.01.2018 від відповідача надійшла відповідь на заперечення позивача, відповідно до якої відповідач підтримує доводи, викладені ним у відзиві, та вказує на співрозмірність витрат та професійну правничу допомогу.

05.02.2018 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи, яка призначена на 09.02.2018 на іншу дату з 16.03.2018, посилаючись на участь у цивільній справі, що розглядається у Таращанському районному суді.

З урахуванням зазначеного клопотання судом оголошено перерву в судовому засіданні до 23.02.2018. При цьому, судом не враховані пропозиції відповідача щодо призначення розгляду даної справи після 16.03.2018 з наступних підстав.

У відповідності до ч. 2 ст. 195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті; розгляд справи по суті, в силу ч.3 ст.201 ГПК України, починається з оголошення головуючим судового засідання відкритим.

Розгляд даної справи по суті, за письмовою згодою учасників, розпочато в судовому засіданні 24.01.2018, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості призначити розгляд справи після 16.03.2018.

Під час розгляду справи по суті, позивач підтримав заявлені ним вимоги, відповідач щодо заявленого позову заперечував.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані докази, судом встановлені наступні обставини.

15.12.2014 між сторонами у справі - Національною акціонерною компанією Нафтогаз України та КП ТРР «Таращатепломережа» укладено договір № 2195/15-БО-17 купівлі-продажу природного газу (а.с.10-15, далі - договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору, позивач (продавець) взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідачу (покупцеві) у 2015 році природний газ, а покупець - зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору, газ що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ у обсязі до 322,0 тис.куб.м.

Як визначено п. 5.1 договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ встановлюється уповноваженим органом; ціна 1000 куб.м природного газу на дату укладання цього договору, відповідно до його п. 5.2, становить - 7661,64грн з ПДВ.

Пунктом 5.3 визначено, що у разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Відповідно до п. 5.5 договору, загальна вартість природного газу за вказаним договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Як визначено п. 6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договором встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки газу до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

Крім того, сторонами укладено додаткові угоди до вказаного договору (а.с.16-26).

Так відповідно до додаткової угоди №1 від 10.02.2015 сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.02.2015 становить з ПДВ 7416,84грн.

Додатковою угодою №2 від 10.03.2015 сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.03.2015 становить з ПДВ 11333,64грн.

Додатковою угодою №3 від 15.04.2015 сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.04.2015 становить з ПДВ 9 600,24грн.

Додатковою угодою №4 від 15.05.2015 сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.05.2015 становить з ПДВ 9 122,88грн.

Додатковою угодою №5 від 05.06.2015 сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.06.2015 становить з ПДВ 8 865,84грн.

Додатковою угодою №6 від 20.07.2015 сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.07.2015 становить з ПДВ 8 874,60грн

Додатковою угодою №7 від 30.07.2015 сторонами вирішено п. 6.3 викласти у наступній редакції: за наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості; кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором .

Додатковою угодою №8 від 15.10.2015 сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.10.2015 становить з ПДВ 8 905,32грн.

Додатковою угодою №9 від 22.10.2015 сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.11.2015 становить з ПДВ 8 745,74грн.

Додатковою угодою №10 від 25.11.2015 сторонами узгоджено порядок та умови проведення розрахунків, зокрема, щодо необхідності зазначення номеру договору у призначенні платежу.

Додатковою угодою №11 від 25.11.2015 сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.11.2015 становить з ПДВ 8 751,10грн.

На виконання п. 2.1 договору, позивач поставив протягом січня-грудня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 832 562,77грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.32-38).

Як встановлено судом, станом на 23.03.2016 відповідач повністю розрахувався за переданий природний газ у 2015 році і позивач такий факт визнає.

Проте, як вказує у позовній заяві позивач, відповідач свої обов'язки за договором в частині оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, оскільки порушив погоджені сторонами строки виконання відповідного зобов'язання, що не оспорюється відповідачем.

Факт порушення строків виконання зобов'язання з оплати став підставою для позову у даній справі, у які позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а частиною першою ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У даній справі судом встановлено, що відповідач допускав порушення взятих на себе зобов'язань з оплати природного газу, оскільки не розраховувався за газ у строк, встановлений п.6.2 договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім цього, ч. 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки,

Умовами укладеного сторонами договору передбачена відповідальність у вигляді пені за порушення зобов'язання з оплати, розмір якої дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, процентів та втрат від інфляції за відповідний період, суд дійшов висновку, що такі нарахування арифметично вірні та здійснені з урахуванням положень чинного законодавства, однак, вимоги щодо їх стягнення не можуть бути задоволені з огляду на наступне.

03.11.2016 прийнятий Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , який набрав чинності 30.11.2016.

Відповідно до преамбули Закону визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно термінів вказаного закону, процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

При цьому, учасниками процедури врегулювання заборгованості, як визначено його ст.1, є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Разом з тим, не включення відповідача до учасників відповідної процедури врегулювання заборгованості, не є підставою стверджувати, що положення такого Закону в частині списання нарахованих процентів, пені та втрат від інфляції не розповсюджуються на нього.

Так, згідно ч.3 ст. 7 Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом , неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом .

Судом встановлено, що відповідач у даній справі погасив заборгованість перед позивачем за природний газ до набрання чинності відповідним Законом, отже, нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти, згідно ч. 3 ст. 7 вказаного Закону, підлягають списанню з дня набрання чинності вказаним Законом.

Отже, з дати набрання чинності вказаним Законом - 30.11.2016 нараховані пеня, 3% річних та втрати від інфляції підлягають списанню.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення позивача про те, що відповідач не включений до реєстру за заявленими у даній справі вимогами. Як вбачається з ст. ст. 4, 5, 6 вказаного Закону, до реєстру включаються вимоги саме за заборгованістю, у той час як ч. 3 ст. 7 вказаного Закону визначає, що на заборгованість за природний газ погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, до заборгованості, що виникла і погашена до набрання чинності відповідним Законом, не можуть бути застосовані передбачені таким Законом правила і вимоги щодо необхідності включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Таким чином, виконання ч.3 ст.7 Закону не потребує включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Відповідні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 29.01.2018 у справі №904/10745/16.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову у даній справі.

Судові витрати відповідача по оплаті послуг адвоката у розмірі 17 310,68грн підлягають покладенню на позивача з наступних підстав.

У відповідності ч. 1 до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 вказаної норми, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, як визначено ч.3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до умов договору №92/17(г) від 14.12.2017, укладеного між відповідачем у даній справі (замовник) та адвокатом ОСОБА_2 (виконавець), у порядку та на умовах, визначених договором, виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу по представництву інтересів КП ТРР Таращатепломережа у справі №911/3601/17 (а.с.79-80).

Згідно п. 2.1 до обов'язків виконавця віднесено:

- підготувати звернення до Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України з приводу законності нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені за неналежне виконання грошового зобов'язання;

- підготувати відзив у справі №911/3601/17;

- представляти інтереси замовника в Господарському суді Київської області

Умовам такого договору визначений обов'язок замовника оплатити роботу до 24.12.2017 (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3 вказаного договору, за послуги по надання правової допомоги, а саме представництву КП ТРР Таращатепломережа у справі №911/3601/17, замовник сплачує виконавцю гонорар в розмірі 5% від суми заявлених вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17310,68грн відповідачем також подані: довіреність №76 від 14.12.2017, видану відповідачем ОСОБА_2; копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю №3207/10 від 18.01.2007, виданого ОСОБА_2; рахунок від 14.12.2017 на оплату послуг згідно договору №92/17(г) на суму 17310,68грн; платіжне доручення №169 від 14.12.2017 на суму 17310,68грн; акт виконаних робіт від 14.12.2017 (а.с.78-83, 135-136).

При цьому, позивач просив зменшити розмір витрат на оплату послуг адвоката до 1 гривні.

Як визначено ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, ч.6 цієї норми встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом не приймаються до уваги заперечення позивача про те, що відзив поданий відповідачем, не може підтверджувати надання послуг, оскільки він підписаний не адвокатом а керівником відповідача, а також на відсутність доказів щодо обсягу наданих адвокатом послуг, з огляду на таке.

В укладеному договорі №92/17 (г) про надання юридичних послуг від 14.12.2017 його сторони узгодили які саме послуги мають бути надані. При цьому, підписання тексту відзиву керівником відповідача, а не безпосередньо адвокатом, ще не свідчить, що він ним не готувався. Окрім того, факт підготовки відзиву адвокатом підтверджуються актом виконаних робіт, долученим до матеріалів справи.

Також, саме виконавець - адвокат ОСОБА_2 був присутній в судових засіданнях 03.01.2018, 24.01.2018 та 23.02.2018, підтвердив підготовку звернення до Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України щодо необхідності включення підприємства відповідача до реєстру для списання заявлених у даній справі позивачем вимог, що передбачено договором

Крім того, слід зазначити, що позивач не довів чому він вважає, що витрати на оплату таких послуг співрозмірні саме з 1грн.

Отже, позивачем, в порушення вимог ч. 6 ст. 126 ГПК України, не доведено неспіврозмірності витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем.

В силу ч. 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, таким чином, враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код - 20077720; 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) на користь Комунального підприємства Таращанської районної ради «Таращатепломережа» (ідентифікаційний код - 25296527; 08500, Київська обл., м. Тараща, вул. Короленка, 15-А) 17 310,68грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту та може бути оскаржено в порядку та у строк, визначені ст.ст.256,257 ГПК України з урахуванням п.17.5 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.03.2018.

Суддя А.Р. Ейвазова