Рішення

від 01.03.2018 по справі 914/4/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2018р. Справа №914/4/18

місто Львів

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Юрія» , м.Черкаси

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інзарго» , с.Плугів Золочівського району Львівської області

про: стягнення заборгованості. Ціна позову 231151,47 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання: Зарицька О.Р.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився

На розгляд до господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Юрія» , м.Черкаси до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інзарго» , с.Плугів Золочівського району Львівської області про: стягнення заборгованості. Ціна позову 245381,37 грн.

Ухвалою суду від 03.01.2018р. позовну заяву ПАТ «Юрія» залишено без руху. Ухвалою суду від 23.01.2018р. порушено провадження у справі №914/4/18 за даним позовом і призначено справу до розгляду у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження на 21.02.2018р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду висвітлені в ухвалі.

В судовому засіданні 21.02.2018р. представник подав заяву (яка в подальшому була зареєстрована в канцелярії суду за вх.№511/18 від 21.02.2018р.) про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 186806,66грн., 4734,14грн. пені, 1681,25грн. індексу інфляції, 568,09грн. 3 % річних, 37361,33грн. штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язань та 3680,72грн. судових витрат. До вказаної заяви долучено докази її надіслання відповідачу.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 21.02.2018р. прийнято до розгляду заяву позивача від 20.02.2018р. про зменшення розміру позовних вимог та відкладено розгляд справи на 01.03.2018р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 01.03.2018р. забезпечив, в судовому засіданні 01.03.2018р. позивач подав бухгалтерську довідку від 01.03.2018р., з якої вбачається, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 186806,66 грн. Позовні вимоги підтримує, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.02.2018р. (вх.№511/18/ від 21.02.2018р.) підтримав та просить суд стягнути з відповідача 186806,66 грн. основного боргу, 4734,14 грн. пені, 1681,25 грн. інфляційних втрат, 568,09 грн. 3% річних, 37361,33 грн. штрафу.

В судове засідання 01.03.2018 представник відповідача не з'явився.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, або будь-які інші письмові заперечення по суті спору чи проти здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

До матеріалів справи (до позовної заяви) долучені належні докази виконання позивачем вимог ст.172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 80746, Львівська область, Золочівський район, с.Плугів, вул.Тернопільська, буд.17.

Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом.

Відповідно до п.99 Постанови КМУ від 5 березня 2009р. №270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009р. №270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , у разі невручення рекомендованого листа з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З долученого до матеріалів справи конверта, у якому відповідачу направлялася копія ухвали суду від 23.01.2018р. про відкриття провадження у справі, вбачається, що даний лист було суду повернуто установою зв'язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання на відділенні.

З указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Згідно інформації отриманої з офіційного сайту Укрпошта (https://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) поштове відправлення, адресоване відповідачу, надійшло до відділення зв'язку Плугів (за місцем знаходження відповідача) 06.02.2018р. і того ж дня було повідомлено відповідача про надходження рекомендованої кореспонденції. Проте, як слідує з даних, що містяться у графі операція - 06.02.2018р. о 17год.39хв. внесено наступний запис Невдала спроба вручення (повернення): закінчення встановленого терміну зберігання . Також, в подальшому, у зазначеній графі 16.02.2018р. о 19год.25хв. міститься запис: невдала спроба вручення (повернення): закінчення встановленого терміну зберігання .

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за однією, із зазначених позивачем у позовній заяві, адресою складу (де відбувалось отримання товару), а саме: 79000, м.Львів, вул.Грузинська, 30, представником відповідача отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить відмітка останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання кореспонденції суду (ухвали від 23.01.2018р.) відповідачем за юридичною адресою та повернення її до суду з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею. Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив протиправну процесуальну бездіяльність.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з»ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В серпні 2017 року ПАТ Юрія (надалі-Позивач) та ТОВ Інзарго (надалі -Відповідач) провели переговори і вирішили розпочати співпрацю по поставці продукції. Перша поставка продукції була здійснена до укладання договору 28 серпня 2017 року, згідно видаткової накладної № ЮЛ-00000000010541 на суму 17730,84 грн.

30 серпня 2017 року був укладений договір № 707, згідно з яким на адресу Позивача партіями поставлялась молочна продукція, а саме згідно видаткових накладних:

від 04.09.2017р. №ЮЛ000000010995 на суму 23352,30 грн.;

від 07.09.2017р. № ЮЛ000000011208 на суму 10600,44 грн.;

від 11.09.2017р. № ЮЛ000000011353 на суму 32625,24 грн.;

від 15.09.2017р. № ЮЛ000000011635 на суму 2566,26 грн.;

від 18.09.2017р. № ЮЛ000000011683 на суму 31255,98 грн.;

від 21.09.2017р. № ЮЛ000000011886 на суму 20441,82 грн.;

від 25.09.2017р. № ЮЛ000000012018 на суму 40194,00 грн.;

від 02.10.2017р. № ЮЛ000000012383 на суму 33591,84 грн.;

від 05.10.2017р. № ЮЛ000000012581 на суму 17261,88 грн.;

від 09.10.2017р. № ЦЮЛБ0000024 на суму 41495,64 грн.;

від 12.10.2017р. № ЦЮЛБ0000113 на суму 18520,14 грн.;

від 16.10.2017р. № ЦЮЛБ0000202 на суму 20885,70 грн.;

від 23.10.2017р. № ЦЮЛБ0000350 на суму 41051,46 грн.

Пунктом 2.3. вищевказаного Договору передбачено, що розрахунки за поставлену продукцію мають проводитись протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту поставки Продукції.

За період з 28.08.2017р. по 23.10.2017 р. на адресу Відповідача було відвантажено продукції на суму 351 573,54 грн., з них оплачено продукції на суму 153 266,88 грн., а саме позивач зазначає, що видаткові накладні від 28.08.2017р. № ЮЛ-00000000010541; від 04.09.2017р. №ЮЛ000000010995; від 07.09.2017р. № ЮЛ000000011208; від 11.09.2017р. № ЮЛ000000011353; від 15.09.2017р. № ЮЛ000000011635; від 18.09.2017р. № ЮЛ000000011683; від 21.09.2017р. № ЮЛ000000011886 оплачені повністю, а видаткова накладна від 25.09.2017р. № ЮЛ000000012018 частково на суму 26194,00 грн. Відтак, станом на момент подання позову до суду сума основного боргу відповідача становила 198306,66 грн.

22 листопада 2017 року та повторно 02 грудня 2017 року Відповідачеві була направлена претензія з вимогою перерахувати суму боргу на поточний рахунок Позивача.

В процесі розгляду справи, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій зазначив, що у зв'язку з частковим погашенням Відповідачем заборгованості в частині основного боргу у розмірі 11500 грн., в останнього наявна заборгованість по основному боргу у розмірі 186806,66 грн.

Відповідно до п. 6.3. договору, за порушення терміну розрахунку Покупень виплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки та штраф в розмірі 20 % від суми неоплаченої продукції.

У відповідності до п.6.3. договору позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 4734,14 грн., штраф у розмірі 37361,33 грн., інфляційні втрати у розмірі 1681,25 грн., 3 % річних у розмірі 568,09 грн.

При прийняття рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Договір №707 від 30.08.2017 року на підставі якого заявлено позовні вимоги, за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач по справі не вжив заходів щодо погашення заборгованості в добровільному порядку. Станом на час розгляду справи Відповідач не погасив основний борг та не надав доказів погашення заборгованості, яка заявлена до стягнення.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

З азначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист відповідача у якому ним запропоновано позивачу графік погашення наявної у відповідача заборгованості станом на 22.01.2018р. в сумі 196806,66 грн.

З огляду на зазначене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено доводи позивача про існування у ТзОВ Інзарго заборгованості по оплаті вартості отриманого товару в сумі 186806,66 грн. за договором поставки №707 від 30.08.2017р., у зв'язку з чим позовна вимога ПАТ Юрія про стягнення з ТзОВ Інзарго основного боргу в сумі 186806,66 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Судом зазначається, що Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Так, зокрема, відповідно до п. 6.3. договору, за порушення терміну розрахунку Покупень виплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки та штраф в розмірі 20 % від суми неоплаченої продукції.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм матеріального, зокрема, ст.ст. 193, 216, 217, 218, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 526, 549, 627 ЦК України та ст. 61 Конституції України, суд вважає за можливе одночасне стягнення пені та штрафу. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2018р. у справі №911/2813/17.)

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2018 , суд встановив, що:

- за видатковою накладною від 25.09.2017р. № ЮЛ000000012018 (прострочення виконання зобов'язання з 17.10.2017р.), за період з 17.10.2017р. по 20.12.2017р. від суми боргу 140000 грн. розмір пені становить 670,08 грн.;

- за видатковою накладною від 02.10.2017р. № ЮЛ000000012383 (прострочення виконання зобов'язання з 24.10.2017р.), за період з 24.10.2017р. по 20.12.2017р. від суми боргу 33591,84 грн. розмір пені становить 1446,75 грн.;

- за видатковою накладною від 05.10.2017р. № ЮЛ000000012581 (прострочення виконання зобов'язання з 27.10.2017р.), за період з 27.10.2017р. по 20.12.2017р. від суми боргу 17261,88 грн. розмір пені становить 707,97 грн.;

- за видатковою накладною від 09.10.2017р. № ЦЮЛБ0000024 (прострочення виконання зобов'язання з 31.10.2017р.), за період з 31.10.2017р. по 20.12.2017р. від суми боргу 41495,64 грн. розмір пені становить 1579,11 грн.;

- за видатковою накладною від 12.10.2017р. № ЦЮЛБ0000113 (прострочення виконання зобов'язання з 03.11.2017р.), за період з 03.11.2017р. по 20.12.2017р. від суми боргу 18520,14 грн. розмір пені становить 663,68 грн.;

- за видатковою накладною від 16.10.2017р. № ЦЮЛБ0000202 (прострочення виконання зобов'язання з 07.11.2017р.), за період з 07.11.2017р. по 20.12.2017р. від суми боргу 20885,70 грн. розмір пені становить 686,65 грн.;

- за видатковою накладною від 23.10.2017р. № ЦЮЛБ0000350 (прострочення виконання зобов'язання з 14.11.2017р.), за період з 14.11.2017р. по 20.12.2017р. від суми боргу 20885,70 грн. розмір пені становить 1137,07 грн.

Всього на суму 6891,31 грн.

Суд встановив, що сума пені, яка підлягає до стягнення є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, оскільки в порядку ст.46 ГПК України позивач із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені не звертався, то суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає пеня, заявлена позивачем у розмірі 4734,14 грн.

Здійснивши перерахунок штрафу за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2018 , суд встановив, що сума штрафу становить 37361,33 грн. (186806,66 грн. х 20 %).

Відтак, вимога позивача про стягнення 37361,33 грн. штрафу підставна та підлягає задоволенню.

Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2018 , суд встановив, що за період з 14.11.2017р. по 20.12.2017р. від суми боргу 186806,66 грн. розмір 3% річних становить 568,10 грн.

Суд встановив, що сума 3 % річних, яка підлягає до стягнення є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, оскільки в порядку ст.46 ГПК України позивач із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені не звертався, то суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають 3% річних , заявлені позивачем у розмірі 568,09 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2018 , суд встановив, що за період з 14.11.2017р. по 20.12.2017р. від суми боргу 186806,66 грн. розмір інфляційних втрат становить 3566,14 грн.

Суд встановив, що сума інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, оскільки в порядку ст.46 ГПК України позивач із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань не звертався, то суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають інфляційні втрати, заявлені позивачем у розмірі 1681,25 грн.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 231151,47 грн. з яких: основний борг у розмірі 186806,66 грн., пеня у розмірі 4734,14 грн., штраф у розмірі 37361,33 грн., інфляційні втрати у розмірі 1681,25 грн., 3 % річних у розмірі 568,09 грн. - підлягають задоволенню повністю.

Судом встановлено, що позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 3680,72 грн. (платіжним дорученням від 21.12.2017р. №15826), виходячи із ціни позову 245381,37 грн.

Проте, в процесі розгляду справи заявою від 20.02.2018р. позивач зменшив розмір позовних вимог, до ціни позову 231151,47 грн. При перерахунку суми судового збору у відповідності до положень Закону України Про судовий збір , розмір судового збору повинен був становити 3467,27 грн. (231151,47х1,5%, розраховано на підставі п.п. 1 п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Відтак, наявна переплата позивачем судового збору у розмірі 213,45 грн.

У відповідності до положень с.7 Закону України Про судовий збір позивач вправі звернутися із заявою про повернення зайво сплаченого судового збору.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Відтак, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача в повному обсязі у розмірі 3467,27 грн.

Керуючись статтями 1, 2, 4, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов, з врахуванням заяви (вх.№511/18 від 21.02.2018р.) про зменшення розміру позовних вимог, задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інзарго (80746, Львівська область, Золочівський район, с.Плугів, вул.Тернопільська, буд. 17, ідентифікаційний код 38501167) на користь Публічного акціонерного товариства Юрія (18030, м.Черкаси, вул.Кобзарська, буд.108, ідентифікаційний код 00447853) 186806,66 грн. заборгованості, 4734,14 грн. пені, 1681,25 грн. інфляційних втрат, 568,09 грн. 3% річних, 37361,33 грн. штрафу та 3467,27 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено 05.03.2018р.

Суддя Кітаєва С.Б.