Рішення

від 02.03.2018 по справі 916/43/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/43/18 Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Заболотна Я. О.,

розглянувши матеріали справи № 916/43/18

за позовом Приватного підприємства „Справжня імперія вікон» (АДРЕСА_1, 10031, код - 37604944)

до відповідача ОСОБА_1 кооперативу „Граніт» (65037, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Чорноморка, вул. Мастерська, 2/8, код - 35131579)

про стягнення 427008,00 грн.

з підстав не виконання зобов`язання по оплаті за поставлений товар

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність

від відповідача: ОСОБА_3 - договір

СУТЬ СПОРУ : 04.01.2018 року Приватне підприємство „Справжня імперія вікон» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 кооперативу „Граніт» (далі - Відповідач) про стягнення 427008,00 грн. за поставлений товар.

05.01.2018 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

22.01.2018 року суд отримав відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд в задоволені позову відмовити повністю, у зв'язку із його безпідставністю.

13.02.2018 року судом отримано відповідь на відзив, в якій Позивач зазначив, що Відповідачем у відзиві не наведено жодного нормативного обґрунтування доводу який би базувався на комплексному аналізі норм права, а не на фрагментарному їх цитуванні.

02.03.2018р. відповідачем надано суду заперечення на відповідь на відзив, яким Відповідач не погодився з позицією Позивача, викладеній у відповіді на відзив, з посиланням на законодавчі норми.

Під час розгляду справи оголошувалась перерва до 02.03.2018 року о 11:40.

В С Т А Н О В И В :

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що 19.05.2016 року за видатковою накладною № 31 Приватне підприємство „Справжня імперія вікон» передало у Відповідачу у власність металопластикові конструкції в кількості 307 кв. м., на загальну суму 427008,00 грн. Проте, Відповідач оплату не здійснив, тому Позивач просить суд стягнути з Відповідача вказану суму боргу.

Відповідач, не погоджуючись з позовом, зазначив у відзиві на позов, що металопластикових конструкцій в кількості 307 кв. м. на загальну суму 427008,00 грн. за видатковою накладною № 31 від 19.05.2016 року ОСОБА_1 кооператив „Граніт» не отримував, а вказана видаткова накладна та акт звіряння взаємних розрахунків повноважним представником Відповідача не підписувались.

Позивач, заперечуючи доводи Відповідача, наполягає у відповіді на відзив на факті отримання Відповідачем металопластикових конструкцій в кількості 307 кв. м. на загальну суму 427008,00 грн. за видатковою накладною № 31 від 19.05.2016 року, посилаючись на те, що аналогічні випадки підписання накладних без зазначення в них посади та прізвища особи, яка отримувала товар, але по цим накладеним Відповідач здійснював оплати.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив посилається на недоведеність Позивачем того, що товар по видатковій накладній №31 було прийнято уповноваженою особою ОСОБА_1 кооперативу „Граніт» .

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного :

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В той же час, ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Аналогічні положення містить і ГК України.

Так, відповідно ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

За приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

27.11.2015 року між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі продажу № 2711, за умовами якого Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача належний Позивачу товар, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених Договором.

Найменування, кількість та сума договору становить, відповідно умов Договору: металопластикові конструкції - згідно ДК 016-2010 вироби пластмасові для будівництва код 22.23.1; 300 кв. м.; 300 000 грн.

Пунктом 1.6. Договору сторони домовились, що термін отримання продукції встановлюється на протязі грудня 2015 року, а згідно п. 9.5. Договору - термін дії договору до „31» грудня 2015 року.

На виконання умов Договору, Позивач, згідно видаткової накладної № 86 від 28.12.2015 року, передав у власність відповідача металопластикові конструкції, в кількості 300 кв. м. на загальну суму 300 000 грн., які Відповідачем отримано та оплачено у повному обсязі: 200 000,00 грн. - 17.12.2015 року та 100 000,00 грн. - 22.12.2015 року.

В якості доказів існування боргу Відповідача, стягнення якого є предметом спору по справі, Позивач надав суду видаткову накладну №31 від 19.05.2016 року про поставку металопластикових конструкцій в кількості 307 кв. м. на загальну суму 427008 грн. та ОСОБА_2 звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 - 19.05.2016р.р.

Відповідач отримання металопластикових конструкцій в кількості 307 кв. м. заперечує та боргу в сумі 427008 грн. - не визнає.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Тобто, за відсутністю письмового Договору поставки, Позивач та Відповідач могли укласти такий договір у спрощений спосіб, зокрема, шляхом укладання видаткової накладної, як доказу поставки товару з боку Позивача та його прийняття у свою власність з боку Відповідача з виникнення у останнього обов'язку щодо оплати такої поставки.

Проте, як встановлено судом з видаткової накладної № 31 від 19.05.2016 року, на яку посилається Позивач, вона не містять інформації щодо особи отримувача вантажу: не вказано прізвище, ім'я, посада особи що поставила підпис в графі „Отримав (ла)

Суд звертає увагу, що обов'язкові реквізити, які повинен містити первинний обліковий документ, зокрема, видаткова накладна, як доказ поставки товару, передбачено ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» :

„Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.»

Відтак, надана Позивачем видаткова накладна № 31 від 19.05.2016 року складена з порушенням вимог законодавства, які до неї ставляться.

На думку суду, вказані порушення в оформлені видаткової накладної - є такими, що унеможливлюють застосування до неї умов договору, укладеного у спрощений спосіб, в порядку ст. 181 ГК України, оскільки не містять посади та прізвища особи, якою було підписано цю накладну. Тобто, ідентифікація вказаної особи - є неможливою.

З наведеного суд робить висновок, що Позивачем не надано суду належних доказів того, що поставка металопластикових конструкцій в кількості 307 кв. м. на загальну суму 427008грн. була здійснена Позивачем та прийнята Відповідачем.

Посилання Позивача на оплату Відповідачем поставки за накладною № 86 від 28.12.2015 року та по аналогічним накладним про поставки товару іншим особам (СПД ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5О.) з такими же порушеннями в оформлені цих накладних - суд вважає безпідставними, оскільки видаткові накладні №86 від 28.12.2015р., №А-0000064 від 2015р.(помилково вказано 2020р.), № А-00000001 від 06.11.2015р., № А-0000030 від 09.11.2015р., №А-0000031 від 16.11.2015р. та інші - свідчать про поставку товару Відповідачу, СПД ОСОБА_5, СПД ОСОБА_4 та оплату вказаними особами товару по правочинам, які були належним чином укладені:

- між Позивачем та Відповідачем (Договір №2711 від 27.11.2015р.);

- між СПД ОСОБА_5 та Відповідачем (Договір № 0112 від 01.12.2015р.);

- між СПД ОСОБА_4 та Відповідачем (Договір № 1910 від 10.10.2015р.).

Тобто, оплати по вищевказаним накладним ОСОБА_1 кооператив „Граніт» здійснював за наявності відповідних договорів і навіть, якщо в цих накладних не містилось відомостей про посаду та прізвище особи, яка приймала товар - суд вважає, що в даних випадках мало місце вчинення з боку Відповідача дій, які свідчили про наступне схвалення цих правочинів шляхом прийняття їх до виконання, відповідно до ст. 241 ЦК України.

В даному ж випадку, за відсутності належним чином оформленого правочину та наявності заперечень Відповідача щодо укладення такого правочину у спрощеній формі по видатковій накладеній № 31 від 19.05.2016р. - у суду немає підстав для визнання за Відповідачем заборгованості перед Позивачем на суму 427008грн., оскільки до справи не надано належних доказів прийняття Відповідачем металопластикових конструкцій в кількості 307кв.м. від Позивача.

Щодо наданого Позивачем ОСОБА_6 звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 - 19.05.2016 року, незалежно від вказаних в ньому відомостей, суд звертає увагу на те, що відповідно до чинного законодавства України, акти звірки взаєморозрахунків не є первісним бухгалтерським документом, а у розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - є зведеними обліковими документами, які фіксують стан розрахунків між сторонами, але самі по собі не породжують будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, актами, видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями тощо.

Таким чином, суд вважає, що Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку ст..ст.256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 05 березня 2018 р.

Суддя О.А. Демешин