Постанова

від 22.05.2018 по справі 916/43/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/43/18 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів : Т.А. Величко, Л.В. Лавриненко,

при секретарі судового засідання І.М. Станковій,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - участі не брали;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Справжня імперія вікон»

на рішення Господарського суду Одеської області, прийняте суддею О.А. Демешиним, 02.03.2018 о 12 год, м. Одеса, повний текст складено 05.03.2018,

у справі №916/43/18

за позовом: Приватного підприємства „Справжня імперія вікон»

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу „Граніт»

про стягнення 427008 грн

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 р. Приватне підприємство „Справжня імперія вікон» (далі - ПП „Справжня імперія вікон» ) звернулось з позовом до Обслуговуючого кооперативу „Граніт» (далі - ОК „Граніт» ) про стягнення з останнього боргу у сумі 427008 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з оплати поставленого йому товару за видатковою накладною №31 від 19.05.2016.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 05.01.2018 порушено провадження у справі №916/43/18.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.03.2018 у справі №916/43/18 (суддя О.А. Демешин) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що за видатковою накладною №31 від 19.05.2016 ним було здійснено відповідачу поставку металопластикових конструкцій в кількості 307 кв.м на загальну суму 427008 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПП „Справжня імперія вікон» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 02.03.2018 у справі №916/43/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що у спірній накладній наявний підпис, який в комплексі з договором купівлі-продажу №2711 від 27.11.2015, що укладався між сторонами, дає змогу в контексті статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскільки позивачем не надано належних доказів прийняття відповідачем металопластикових конструкцій в кількості 307 кв.м, у зв'язку з чим просить рішення Господарського суду Одеської області від 02.03.2018 у справі №916/43/18 залишити без змін.

У судовому засіданні 22.05.2018, проведеному в режимі відеоконфенції, представник позивача апеляційну скаргу підтримав; представник відповідача участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №6512204376932 від 05.05.2018 (а.с. 135).

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

27.11.2015 між Приватним підприємством „Справжня імперія вікон» ( постачальник ) та Обслуговуючим кооперативом „Граніт» ( покупець ) укладено договір купівлі-продажу №2711 (далі - договір купівлі-продажу №2711 від 27.11.2015), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця належний йому товар, а саме: металопластикові конструкції (ДК 016-2010 вироби пластмасові для будівництва код 22.23.1), кількістю 300 кв.м на суму 300000 грн, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

У пункті 1.6 договору купівлі-продажу №2711 від 27.11.2015 сторонами узгоджено, що термін отримання продукції встановлюється протягом грудня 2015 року.

Згідно з пунктом 3.2 договору купівлі-продажу №2711 від 27.11.2015 покупець здійснює оплату за товар на умовах попередньої оплати або по факту відвантаження товару.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання умов договору (пункт 8.1 договору купівлі-продажу №2711 від 27.11.2015).

На виконання умов вказаного договору Обслуговуючий кооператив „Граніт» перерахував Приватному підприємству „Справжня імперія вікон» в якості попередньої оплати за металопластикові конструкції 300000 грн, що підтверджується банківською випискою.

В свою чергу позивачем було передано відповідачу металопластикові конструкції в кількості 300 кв.м на загальну суму 300000 грн, про що свідчить видаткова накладна №86 від 28.12.2015.

В подальшому, за твердженням позивача, ним було передано у власність відповідача металопластикові конструкції в кількості 307 кв.м на загальну суму 427008 грн, на підтвердження чого ним подано видаткову накладну №31 від 19.05.2016.

Між тим факт отримання металопластикових конструкцій в кількості 307 кв.м за видатковою накладною №31 від 19.05.2016 відповідач заперечує.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості в сумі 427008 грн за товар, поставлений за видатковою накладною №31 від 19.05.2016.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не підтверджено належними доказами факт передачі ним у власність відповідача металопластикових конструкцій в кількості 307 кв.м на загальну суму 427008грн, оскільки видаткова накладна №31 від 19.05.2016 не відповідає вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не містять всіх обов'язкових реквізитів, із її змісту неможливо ідентифікувати особу, що отримала вказаний товар.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно з правилами статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина друга статті 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/70 (із змінами і доповненнями), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити : найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення , особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Отже, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції

Видаткова накладна №31 від 19.05.2016, на яку посилається позивач, як на доказ передачі відповідачу металопластикових конструкцій в кількості 307 кв.м на загальну суму 427008 грн, не є належним та допустимим доказом отримання останнім вказаного товару, оскільки вказана накладна оформлена без дотримання вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Зокрема, з її змісту неможливо встановити, хто саме отримав металопластикові конструкції (уповноважені особи), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій.

Посилання позивача на наявність відтиску печатки підприємства відповідача на видатковій накладній №31 від 19.05.2016, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на те, що відбиток печатки суб'єкта господарювання на первинному документі в силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не відноситься до обов'язкових реквізитів первинного документа.

Крім того, в зазначеній накладній відсутнє посилання на виконання якого саме правочину здійснювалась передача металопластикових конструкцій в кількості 307 кв.м невідомій особі, що свідчить про проведення вказаної операції поза межами договору купівлі- продажу №2711 від 27.11.2015.

Не містить зазначена накладна і посилань на довіреність (довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей), наявність якої дала б змогу ідентифікувати особу, що отримала металопластикові конструкції в кількості 307 кв.м за видатковою накладною №31 від 19.05.2016.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що підпис на спірній видатковій накладній вчинено головою ОК "Граніт" ОСОБА_2 Однак в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження зазначеного факту. При цьому позивач ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не ставив питання про проведення судової експертизи з метою підтвердження даного факту. У судовому засіданні 22.05.2018 відповіді на питання суду апеляційної інстанції: яким чином здійснювалась поставка товару, чиїми транспортними засобами, чи складались товарно-транспортні накладні, представник позивача не надав.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту передачі ним відповідачу металопластикових конструкцій в кількості 307 кв.м на суму 427008 грн.

Саме таку правову позицію щодо недоведеності факту поставки товару за накладними, що не містять реквізитів, які є обов'язковими для первинних документів, передбачених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", викладено в постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2010 у справі №32/214-08(11/390-07), від 22.08.2013 у справі №907/192/13-г, від 02.08.2016 у справі №906/1144/15, від 08.11.2016 у справі №902/212/16 тощо.

Посилання апелянта на аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №910/23585/16 до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки обставини, наведені у зазначеному процесуальному акті Верховного Суду є суттєво відмінними від обставин у даній справі, зокрема у справі, на яку посилається скаржник, підпис на правочині було вчинено директором Товариства з обмеженою відповідальністю Євро горизонт ОСОБА_3, який скріплений печаткою цього підприємства, проти чого не заперечував відповідач, в той час як у цій справі підпис на накладній вчинено особою, яку неможливо ідентифікувати (не зазначено прізвища, ім'я, посаду особи-отримувача товару).

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення від 02.03.2018 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування цього рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Справжня імперія вікон» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 02.03.2018 у справі №916/43/18 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство „Справжня імперія вікон» .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.05.2018.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Т.А. Величко

Суддя Л.В. Лавриненко