Постанова

від 27.08.2018 по справі 916/43/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/43/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Пількова К.М. і Сухового В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу приватного підприємства "Справжня імперія вікон"

на рішення господарського суду Одеської області від 02.03.2018

(суддя Демешин О.А.) та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2018

(головуючий - суддя Таран С.В., судді: Величко Т.А. і Лавриненко Л.В.)

за позовом приватного підприємства "Справжня імперія вікон"

до обслуговуючого кооперативу "Граніт"

про стягнення 427 008 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Справжня імперія вікон" (далі - Позивач) звернулося з позовом до обслуговуючого кооперативу "Граніт" (далі - Відповідач) про стягнення боргу у сумі 427 008 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за видатковою накладною від 19.05.2016 № 31.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.03.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2018, у позові відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що за видатковою накладною від 19.05.2016 №31 ним було здійснено поставку Відповідачу металопластикових конструкцій у кількості 307 кв.м на загальну суму 427 008 грн.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 02.03.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано таким: суди попередніх інстанцій залишили поза увагою укладення між Позивачем та Відповідачем у спрощений спосіб господарського договору; незазначення єдиного реквізиту первинного бухгалтерського документа, а саме посади особи, може бути кваліфіковано лише як порушення ведення бухгалтерського обліку, але не є достатньою обставиною, що заперечує передачу товарів; спірна видаткова накладна містить відтиск печатки підприємства-відповідача, що свідчить про участь такого підприємства у здійсненні господарської операції, у даному випадку - прийнятті поставленого товару; видаткова накладна від 19.05.2016 № 31 містить підпис голови Відповідача ОСОБА_5 та відбиток печатки Відповідача, що свідчить про отримання ним товару та визнання заборгованості в розмірі 427 008 грн.; судами попередніх інстанцій проігноровано наданий Позивачем акт звірки від 19.05.2016, який складено Позивачем та Відповідачем по факту поставки.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розгляд касаційної скарги Позивача здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим і апеляційним господарськими судами у справі встановлено та зазначено таке.

27.11.2015 Позивачем (постачальник) та Відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 2711 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця належний йому товар, а саме: металопластикові конструкції (ДК 016-2010 вироби пластмасові для будівництва код 22.23.1), кількістю 300 кв.м на суму 300 000 грн., а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

У пункті 1.6 Договору сторонами узгоджено, що термін отримання продукції встановлюється протягом грудня 2015 року.

Згідно з пунктом 3.2 Договору покупець здійснює оплату за товар на умовах попередньої оплати або по факту відвантаження товару.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання умов договору (пункт 8.1 Договору).

На виконання умов договору Відповідач перерахував Позивачу попередню оплату за металопластикові конструкції в сумі 300 000 грн., а Позивачем було передано Відповідачу металопластикові конструкції в кількості 300 кв.м на загальну суму 300 000 грн., про що свідчить видаткова накладна від 28.12.2015 № 86.

За твердженням Позивача, у подальшому ним було передано у власність Відповідача металопластикові конструкції в кількості 307 кв.м на загальну суму 427 008 грн., що підтверджується видатковою накладною від 19.05.2016 № 31.

Однак отримання металопластикових конструкцій у кількості 307 кв.м за видатковою накладною від 19.05.2016 № 31 Відповідачем заперечується.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що Позивачем не підтверджено належними доказами передачу ним у власність Відповідача металопластикових конструкцій у кількості 307 кв.м на загальну суму 427 008 грн., оскільки видаткова накладна від 19.05.2016 №31 не відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не містить усіх обов'язкових реквізитів, з її змісту неможливо ідентифікувати особу, що отримала вказаний товар. Зокрема, неможливо встановити, хто саме отримав металопластикові конструкції (уповноважені особи), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, і правильність їх оформлення, дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Посилання Позивача на наявність відтиску печатки підприємства Відповідача на видатковій накладній від 19.05.2016 № 31 судами попередніх інстанцій до уваги не взято з огляду на те, що відбиток печатки суб'єкта господарювання на первинному документі в силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не є обов'язковим реквізитом первинного документа.

Крім того, в даній накладній відсутнє посилання на те, на виконання якого саме правочину здійснювалася передача металопластикових конструкцій невідомій особі, що свідчить про проведення вказаної операції поза межами Договору.

Не містить зазначена накладна й посилань на довіреність, наявність якої дала б змогу ідентифікувати особу, що отримала металопластикові конструкції за видатковою накладною від 19.05.2016 № 31. Позивач зазначає про те, що підпис на спірній видатковій накладній вчинено головою Відповідача ОСОБА_5, однак відсутні докази на підтвердження зазначеного. Позивач не заявляв клопотань про призначення судової експертизи з метою підтвердження наведеного.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода скаржника із відмовою йому у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частинами першою та другою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди попередніх інстанцій, встановивши: відсутність належним чином оформленого правочину та наявність заперечень Відповідача щодо укладення такого правочину у спрощеній формі по видатковій накладеній від 19.05.2016 № 31; відсутність належних доказів прийняття Відповідачем металопластикових конструкцій у кількості 307 кв.м від Позивача, - дійшли висновку про відсутність підстав для визнання за Відповідачем заборгованості перед Позивачем в сумі 427 008 грн.

Доводи Позивача, викладені в касаційній скарзі, вже спростовано судами попередніх інстанцій. Водночас, зазначаючи про порушення цим судом норм матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у повторному розгляді справи, та перегляді вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Судами попередніх інстанцій відхилено надані Позивачем на підтвердження своїх вимог документи (видаткову накладну від 19.05.2016 № 31, акт звіряння) як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх оформлення, не містять необхідних даних, які б дозволяли ідентифікувати особу, яка отримала товар та визначити обсяг її повноважень діяти від імені відповідача, а також спростовуються іншими належними та допустимими доказами, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). Тому пов'язані з наведеним аргументи Позивача не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Доводи Позивача про те, що судами попередніх інстанцій проігноровано наданий Позивачем акт звірки від 19.05.2016 спростовуються змістом рішення суду першої інстанції, в якому розглянуто та мотивовано відхилено довод позивача стосовно акта звірки взаємних розрахунків; відтак, доводи касаційної скарги в цій частині зводяться також до переоцінки доказів у справі. При цьому суд вірно врахував, що акт звірки є документом, за яким звіряють бухгалтерський облік операцій, наявність яких підтверджена належним чином; при цьому він не є за своєю правовою природою первинним документом та сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін як таких, що ухвалені в цілому з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Справжня імперія вікон" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 02.03.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 у справі № 916/43/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя К. Пільков

Суддя В. Суховий