Постанова

від 20.02.2018 по справі 823/1736/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/1736/17 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргуГоловного управління Держгеокадастру в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 (далі - позивач)звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 рокуадміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 20.10.2017 року за № 9382/6-17 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2, 0000га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Самгородоцької сільської ради Смілянського району Черкаської області (за межами населеного пункту).

Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.09.2017, що зареєстрована 21.09.2017 року за № 18809/0/5-17-СГ та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2, 0000га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Самгородоцької сільської ради Смілянського району Черкаської області (за межами населеного пункту).

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачподав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відмова є законною та обґрунтованою, прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, оскільки надані позивачем графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки не дозволяють визначити та перевірити їх на відповідність вимогам законів та підзаконних актів.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч.4 ст.229, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.09.2017 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Самгородоцької сільської ради Смілянського району Черкаської області (за межами населеного пункту).

До клопотання було подано: -копія паспорту та ідентифікаційного номеру; -копія посвідчення учасника АТО; -довідка з державної статистичної звітності, видана міськрайонним управлінням у Смілянському районі та м. Смілі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з викопіюванням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Листом від 20.10.2017 року за вих. № 9382/6-17 відповідачем відмовлено у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000га в адміністративних межах Самгородоцької сільської ради Смілянського району Черкаської області (за межами населеного пункту). Відмова обґрунтована тим, що подана заява позивача не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме: місце розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах не дозволяє визначити та перевірити його вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення прозадоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не навів належних та допустимих мотивів відмови позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою встановлених статтею 118 Земельного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України громадянам для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до частини першої статті 33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах - для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Тому, позивач має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Приписами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України закріплено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК України, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зі змісту листа відповідача від 20.10.2017 року № 9382/6-17 вбачається, що підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач зазначив, що подана заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме: місце розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах не дозволяє визначити та перевірити його вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. (а.с. 7)

Згідно частини четвертої статті 791 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

З доданих позивачем до матеріалів справи викопіювання, які подавались відповідачу створені відповідальними особами за допомогою програмного забезпечення та містять необхідні данні, що дозволяють визначити місце розташування земельної ділянки по відношенню до навколишньої території та меж адміністративно-територіальних утворень для встановлення відповідності місця розташування об'єкта, а бажана земельна ділянка площею 2,0000га взагалі має кадастровий номер 7123787500:02:000:0610.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, при зверненні до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, подав всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов правильного висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га є протиправною.

Доводи апелянта, що право надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмови у його наданні є дискреційними повноваженнями ГУ Держгеокадастру у Черкаській області колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

П. 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 Про судове рішення в адміністративній справі визначено, що у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та такий, який виключив-би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскільки встановлено, що позивачем подавалось належне клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у власність для ведення особистого селянського господарства) з відповідними додатками, тому єдиним ефективним способом захисту є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаські області, як розпорядника земель сільськогосподарського призначення, розглянути заяву та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові від 19.10.2016 року у справі №826/12521/15 (К/800/1537/16) та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.05.2017 року у справі № 804/13706/14 (К/800/32729/15).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 21 листопада 2017 та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Сорочко Є.О.