Постанова

від 02.03.2018 по справі 372/1252/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1252/15-ц Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В. Провадження № 22-ц/780/623/18 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В. Категорія 46 02.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 березня 2018 року м. Київ

справа № 372/1252/15

провадження № 22ц/780/623/18

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Іванової І.В., Голуб С.А., Гуля В.В.

при секретарі - Тимошевській С.І.

сторони:

позивач - заступник прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави

відповідачі - Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги Першого заступника прокурора Київської області та адвоката ОСОБА_14, представника відповідача ОСОБА_6 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2017 року у складі судді Потабенко Л.В., повний текст складено 28.11.2017р.

встановила:

У березні 2015 року заступник прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішень, державних актів на право приватної власності на землю та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що при виділенні земельних ділянок відповідачам Козинською сільською радою порушено вимоги чинного законодавства, оскільки спірні земельні ділянки є землями водного фонду та знаходяться у прибережній захисній смузі річки Дніпро. Враховуючи те, що річка Дніпро є великою річкою, яка відноситься до об'єктів загальнодержавного значення, а тому ширина прибрежно-захисної смуги повинна встановлюватися у 100 м, передача у власність громадянам земель водного фонду, які знаходяться у прибережній захисній смузі, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд суперечить приписам Земельного кодексу України та Водного кодексу України.

Вказував, що селищна рада, приймаючи оспорювані рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень оскільки землі водного фонду перебувають у державній власності. Представляючи інтереси держави, позивач просив визнати незаконними та скасувати рішення засідання третьої сесії Козинської селищної ради 6 скликання №№ 17/66-17/87 від 21 грудня 2010 року про передачу у власність громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку (з відміткою про перехід прав власності), скасувати рішення про державну реєстрацію у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку та витребувати із незаконного володіння земельні ділянки загальною площею 1,8698 га, повернути їх територіальній громаді смт. Козин в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_15 через свого представника проти позову заперечували, посилаючись на те, що вони є добросовісними набувачами спірних земельних ділянок; крім того, спірні земельні ділянки межують з каналом, а не річкою Дніпро, прибережна захисна смуга встановлена згідно з проектною документацією в розмірі 25 м.; крім того, позов поданий не уповноваженим органом та з пропуском строку позовної давності.

Представник селищної ради проти позову також заперечував, вказував на те, що позов поданий не уповноваженим органом; спірні земельні ділянки розташовані в межах смт. Козин, на березі водоскидного каналу, а відтак розмір та межі прибережної захисної смуги, відповідно до законодавства розробляються на підставі проектів землеустрою з врахуванням містобудівної документації та конкретних умов, що склалися. З урахуванням цього, був розроблений проект встановлення прибережної захисної смуги, яку визначено у 25 метрів, отримано позитивні висновки відповідних організацій та установ, виготовлено проект землеустрою, погоджені межі між суміжними землевласниками та отримано державні акти на право власності на землю. Таким чином, вважав, що спірні земельні ділянки передані у власність згідно чинного законодавства України, а позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_45 через свого представника також заперечували проти позову, посилаючись на добросовісність набуття спірних земельних ділянок, крім того вважають, що спірні земельні ділянки не входять до земель водного фонду, межі прибережної смуги з каналом визначені у відповідності до вимог закону та погоджені в установленому порядку, позов поданий не уповноваженим органом.

В своїх запереченнях відповідач ОСОБА_7 також позов не визнав та вказував, що є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

Відповідачі також наголошували на тому, що позов прокурора носить вибірковий характер, оскільки крім 22 громадян, Козинською радою затверджено проект визначення водоохоронної зони в 25 м одночасно до земельної ділянки, яку передано в постійне користування Київській Митрополії Української Православної Церкви для будівництва заміської резиденції Предстоятеля Української православної церкви площею 1,5928 га. Крім того, зазначені земельні ділянки раніше, до 2002 року перебували в оренді (49 років) ДП Клінічний санаторій Жовтень ЗАТ Укрпрофоздоровниця ; згідно з рішенням 32 сесії 5 скликання Козинської селищної ради Обухівського району № 21 від 01.04.2010 року до договору оренди від 15.01.2002 року за взаємною згодою з ДП Клінічний санаторій Жовтень ЗАТ Укрпрофоздоровниця в договір оренди внесено зміни та вилучено з користування санаторію земельну ділянку загальною площею 4,4 га, яку зараховано до земель Козинської селищної ради.

Справа неодноразово розглядалась судами.

Так, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 травня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2015 року, у задоволенні позовних вимог прокурора було відмовлено.

За розглядом касаційної скарги заступника прокурора Обухівського району Київської області, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року оскаржувані судові рішення першої та другої інстанції скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду, позивач підтримав свої позовні вимоги та звернувся з клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності з посиланням на те, що про порушення норм, що викладені у позові прокуратурі стало відомо після здійснення досудового розслідування кримінального провадження від 02.12.2012 року та аналізу зібраної документації із землеустрою та відомостей про власників земельних ділянок, зважаючи на їх велику кількість, неодноразові відчуження землі та необхідність отримання відомостей від відповідних органів, вказаний позов було подано у 2015 році, тому просив поновити строк, визнавши поважними причини його пропуску.

Представник відповідача Козинської селищної ради Обухівського району Київської області в судовому засідання просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість, вказував на те, що Канівське водосховище є штучно створеним об'єктом, а правий берег водоскидного каналу від насосної станції масиву Конча-Заспа , який з'єднаний з Канівським водосховищем, не є руслом річки Дніпро, а тому до неї не встановлена 100-метрова прибережна захисна смуга.

Адвокат ОСОБА_14, представник відповідача ОСОБА_6, в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність, крім того просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності.

Допитаний в судовому засіданні в якості експерта Бікус Ю.Ф. підтримав свій висновок за результатами проведення експертизи з питань землеустрою № 6461/16-41 від 01.06.2016 року та обставини викладені в ньому.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2017 року в задоволенні позову прокурора відмовлено у зв'язку із пропуском строків позовної давності.

Не погоджуючись з таким рішенням Перший заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову на підставі пропуску позовної давності, суд не врахував, що такий момент настає не з моменту порушення цивільного права суб'єкта, а з моменту коли він дізнався про таке порушення, зважаючи при цьому на суб'єктивні та об'єктивні чинники, наявність достатнього обсягу інформації, що право порушено. Наголосив у скарзі, що застосування позовної давності до віндикаційного позову призводить до правової невизначеності, тому просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов та стягнути з відповідачів судові витрати.

Крім того, з апеляційною скаргою звернулась відповідачка ОСОБА_6 в особі свого представника адвоката ОСОБА_14, яка не погодилась з рішенням в частині зазначення в мотивувальній частині рішення твердження про наявність порушень при прийнятті рішень 3 сесії Козинської селищної ради Обухівського району Київської області 6 скликання від 21.12.2010 № 17/66- 17/87 та про порушення закону з боку осіб, які відповідно до цих рішень набули право власності на земельні ділянки та про належність даної водойми до річки Дніпро, тому просить в цій частині змінити рішення суду та виключити з нього вищезазначені твердження, натомість включити до рішення як підставу в його відхилені відсутність у прокуратури повноважень для пред'явлення позову в інтересах держави. Апелянт посилається у скарзі на те, що судом залишено без аналізу та не вказано чому він відхилив інформацію Державного агентства водних ресурсів України, а взяв до уваги листи сторонніх підприємств, що мають свою приватну думку щодо приналежності спірного водного об'єкта. Крім того, суд залишив без аргументації доводи адвоката ОСОБА_14 про те, що прокуратура взагалі не має повноважень звертатися до суду з позовом з даного питання.

У відзиві на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_14, представника відповідачка ОСОБА_6, Заступник прокурора Київської області зазначив, що в даному випадку прокурор, звертаючись до суду із позовом, представляє інтереси держави Україна, в особі територіальної громади Козинської селищної ради Обухівського району. В свою чергу сама Козинська селищна рада Обухівського району, в силу вимог Закону є лише представницьким органом місцевого самоврядування і повинна діяти виключно в інтересах такої територіальної громади і виключно в законодавчо визначених межах, проте в даному випадку безпосереднім порушником виступає саме Козинська селищна рада. Отже відчуження селищною радою спірної землі, що є власністю народу України, з перевищенням наданих їй повноважень, що не відповідає інтересам дійсного власника земель (народу України) та не свідчить про наявність його волі на таке відчуження, змусило прокурора звернутись до суду з даним позовом як самостійного позивача.

Далі прокурор зазначив, що суд обґрунтовано залишив поза увагою лист Держводагентства України, на який посилається апелянт ОСОБА_6 оскільки вказаний орган на момент надання цієї інформації взагалі не був наділений повноваженнями на її надання і об'єктивно не міг володіти достовірними даними щодо об'єкту запитуваної інформації, оскільки Державний водний кадастр за розділом Поверхневі води ведеться державною службою з надзвичайних ситуацій України, складовою частиною якої є центральна геофізична обсерваторія ДСНС України, яка і є головною гідрометеорологічною організацією з питань методичного керівництва проведення метеорологічних, геліогеофізичних, аерологічних, гідрологічних спостережень навколишнього природного середовища. В свою чергу, предметом діяльності Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика є інженерно-геодезичні вишукування, зокрема, геодезичні роботи з інвентаризації та встановлення меж земельних ділянок; формування і ведення регіонального картографо-геодезичного фонду, створення автоматизованих банків топографо-геодезичних даних, цифрової картографічної інформації і даних територіальних кадастрів. Таким чином, прокурор у відзиві зазначив, що досліджена судом інформація КДП Київгеоінформатика та Центральної геофізичної обсерваторії ДСНС України є належним та допустимим, а також достовірним доказом, оскільки стосується предмета доказування та надана уповноваженими суб'єктами, які безпосередньо володіють необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державного водного і земельного кадастру.

Крім того, прокурор зазначив, що робочий проект Встановлення та облаштування прибережної захисної смуги кагалу, берегоукріплення вздовж земельних ділянок, що перебувають у користуванні УПЦ та 22 громадян в смт.Козин на який посилаються відповідачі, не є документацією із землеустрою, розроблений юридичною особою, яка не має відповідної ліцензії та містить підміну понять: замість смуга відведення вказано прибережна захисна смуга , що не означає одночасного зменшення прибережної захисної смуги самого Канівського водосховища як водного об'єкта, у т.ч. його складових частин, в межах яких знаходиться смуга відведення такої водогосподарської споруди.

Також прокурор звертає увагу на те, що спірні земельні ділянки надані відповідачам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель, які вилучені у ДП Клінічний санаторій Жовтень ЗАТ Укрпрофоздоровниця . Водночас, дозвіл на розробку проектів землеустрою громадянам надано рішеннями Козинської селищної ради від 01.04.2010 р., ще до того, як були вилучені у ДП Клінічний санаторій Жовтень рішенням від 14.05.2010 р., яким були внесені зміни до договору оренди земельної ділянки від 15.01.2002 р., яка перебувала в користуванні ДП Клінічний санаторій Жовтень з цільовим призначенням для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, при цьому договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 15.01.2002 р. було укладено лише 05.08.2010 р. Прокурор вважає, що викладене свідчить про те, що Козинською селищною радою будь-яких рішень щодо зміни категорії і цільового призначення земельної ділянки, яка вилучена у ДП Клінічний санаторій Жовтень ЗАТ Укрпрофоздоровниця і за (рахунок якої громадянам надано земельні ділянки, не приймалось, що є порушенням вимог ч.ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України і, зважаючи на приписи ст.ст. 21 Земельного кодексу України, також є підставою для визнання незаконними і скасування оскаржуваних рішень селищної ради від 21.12.2010 р., якими затверджено проекти землеустрою одо відведення у власність спірних земельних ділянок відповідачам, тому просить апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

У відзиві на апеляційну скаргу Прокуратури Київської області, адвокат ОСОБА_14, представник відповідача ОСОБА_6 не погодився із доводами скарги посилаючись, що всупереч вимогам ст.19 Конституції України, ст. 3,19 та 23 ЗУ Про Прокуратуру , прокуратура на момент розгляду справи судом, втратила право на заявлення такого позову до суду. Крім того зазначив, що до листопада 2014 року органи прокуратури були наділені функцією здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів і у їх обов'язок входила перевірка додержання законів при виданні нормативно-правових актів органами місцевого самоврядування, отже прокуратура вивчала оспорювані рішення ще у 2010 році, тому судом правильно застосовано позовну давність Разом з тим, вважає хибним посилання прокуратури на постанову ВСУ від 05.10.2016 року №3-604 цс16. Крім того, зазначив, що державний водний кадастр ведеться Державною службою з надзвичайних ситуацій за розділом Поверхневі води лише у частині проведення постійних гідрометричних, гідрохімічних спостережень за кількісними і якісними характеристиками поверхневих вод згідно з програмою, що затверджується МВС, за погодженням з Мінприроди та Держводагентством.

Натомість Держводагентством Державний водний кадастр за розділом Поверхневі води ведеться у частині обліку поверхневих водних об'єктів та за розділом Водокористування .

Отже, звернення органів прокуратури до установ системи ДСНС мало б значення лише тоді, коли б для цього процесу було важливо знати рівень води у переформатованому руслі річки Козинка.

Козинська селищна рада у відповіді на відзив Прокуратури Київської області на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_14 зазначила, що від імені територіальної громади смт.Козин має право здійснювати функції і повноваження місцевого самоврядування виключно Козинська селищна рада, а не органи прокуратури. Зазначили, що ототожнення держави Україна і територіальної громади селищної ради є безпідставним і таким, що прямо протирічить ст.140 Конституції України. Таким чином, на даний час остаточно не вирішено в чиїх інтересах пред'явлено позов, тому вважають що суд першої інстанції повинен був відмовити у позові в зв'язку з відсутністю відповідних підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави та за його необґрунтованістю, а не в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Стосовно висновку експертизи з питань землеустрою №6461/16-41 від 01.06.2016р. зазначили що експертами було визначено що водний об'єкт, який є предметом дослідження - це правий берег водоскидного каналу від насосної станції масиву Конча-Заспа , який з'єднаний з Канівським водосховищем , що спростовує твердження прокурора про те, що водний об'єкт є руслом річки Дніпро або самою річкою Дніпро із встановленням 100-метрової прибережної захисної смуги. Крім того, зазначили, що цей Висновок прямо не стосується предмету доказування, оскільки робочий проект встановлення та облаштування прибережної смуги каналу не оспорюється в даному судовому процесі.

Вимоги щодо необхідності розробляти саме проект землеустрою згідно з Законом України Про землеустрій щодо встановлення прибережне" захисної смуги станом на 2010 рік законодавством передбачено не було.

Далі зазначили, що рішення Козинської селищної ради №3 від 30.10.2010р. про затвердження робочого проекту Встановлення та облаштування прибережної захисної смуги каналу, берегоукріплення вздовж земельних ділянок, що перебувають у користуванні Української православної церкви та 22 громадян в смт.Козин Обухівського району Київської області , висновок на проект водоохоронної зони Дніпровського басейнового управління водних ресурсі: від 15.10.2010р. АД/8-1409 та висновок Управління Держкомзему в Обухівському районі №0315-4305 від 22.10.2010р. ніким не оспорювалось, є чинними і не скасованими.

Крім того генеральний план смт. Козин затверджений у 1998 році, а у 2001 році затверджувалось містобудівне обґрунтування змін меж смт. Козин, які діяли у 2010 році, та не оскаржувались, тому просили рішення суду змінити та відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю позовних вимог.

Від інших учасників справи не надходило відзивів на апеляційні скарги.

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до розділу XIII Перехідні положення ЦПК України:

пункт 8) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується;

пункт 9) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В суді апеляційної інстанції прокурор свою скаргу підтримав та зазначив, що адвокат ОСОБА_14, як представник ОСОБА_6 мав право заявити клопотання про застосування позовної давності відносно позовних вимог пред'явлених лише до ОСОБА_6, тому суд безпідставно відмовив в позові з підстав пропуску позовної давності щодо інших відповідачів, які не звертались до суду з такими клопотаннями.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат ОСОБА_14, як представник відповідачки ОСОБА_6 свою скаргу підтримав, просив її задовольнити, проти скарги прокурора заперечував.

Представник Козинської селищної ради, в судовому засіданні просив у позові відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_9 ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_17 не з'явилися в судове засідання, були належним чином повідомлені про розгляд справи поштовим повідомленням та ОСОБА_5 і третя особа ОСОБА_17 через свого представника адвоката ОСОБА_14 (т.4 а.с.79), заяв про відкладення розгляду справи не подавали, тому їх неявка відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_13, треті особи ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 також не з'явилися в судове засідання, були належним чином повідомлені про розгляд справи поштовим повідомленням, заяв про відкладення розгляду справи чи будь-яких клопотань не подавали.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, хоча неодноразово повідомлялись у порядку, визначеному цивільно-процесуальним законом, проте судові повістки повернулись без вручення, при цьому ОСОБА_23, ОСОБА_11, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 отримали ухвалу апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження, заяв про зміну місця проживання та місцезнаходження та ніяких клопотань не подавали.

За таких обставин, апеляційний суд повторно повідомив всіх учасників справи, розмістивши відповідне оголошення на офіційному веб-сайті суду koa.court.gov.ua в розділі Громадяни , рубриці Оголошення про виклик в судове засідання , тому вважає учасників справи повідомленими належним чином про розгляд справи.

У відповідності до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що неявка вищезазначених учасників справи не перешкоджає розгляду справи, враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість судового рішення, постановленого судом першої інстанції, на час його ухвалення. Також до уваги приймаються встановлені ЦПК строки розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням 32 сесії 5 скликання Козинської селищної ради Обухівського району № 21 від 01 квітня 2010 року, розглянувши заяву ДП Клінічний санаторій Жовтень ЗАТ Укрпрофоздоровниця від 29 березня 2010 року, вирішено внести зміни до договору оренди від 15 січня 2002 року за взаємною згодою з ДП Клінічний санаторій Жовтень ЗАТ Укрпрофоздоровниця , і вилучити з користування земельну ділянку загальною площею 4,4 га, яка була надана для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей і зарахувати її до земель Козинської селищної ради. (т.1. а.с. 18-22)

Рішенням 33 сесії 5 скликання Козинської селищної ради Обухівського району № 21 від 14 травня 2010 року було затверджено технічну документацію по земельно-кадастровій інвентаризації та узгодженню зовнішніх меж земельної ділянки, що перебуває в користуванні ДП Клінічний санаторій Жовтень згідно договору про оренду землі, та вирішено внести зміни та доповнення в договір оренди земельної ділянки від 15 січня 2002 року, який зареєстрований в Обухівському районному відділі земельних ресурсів за № 317 від 13 квітня 2004 року договором від 05 серпня 2010 року (т.1 а.с. 23-25).

Проте, 01 квітня 2010 року, перед тим, як 05 серпня 2010 року було внесено зміни у вищевказаний договір оренди, Козинська селищна рада Обухівського району своїми рішеннями 32 сесії 5 скликання надала дозволи на розробку проекту відведення земельної ділянки площею по 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд: НОМЕР_16 ОСОБА_25, НОМЕР_17 ОСОБА_28, НОМЕР_19 ОСОБА_21, НОМЕР_21 ОСОБА_22, НОМЕР_14 ОСОБА_27, НОМЕР_15 ОСОБА_29, НОМЕР_18 ОСОБА_23, НОМЕР_20 ОСОБА_19, НОМЕР_22 ОСОБА_30, НОМЕР_1 ОСОБА_31, НОМЕР_2 ОСОБА_32, НОМЕР_3 ОСОБА_33, НОМЕР_4 ОСОБА_34, НОМЕР_5 ОСОБА_35, НОМЕР_8 ОСОБА_36, НОМЕР_6 ОСОБА_24, НОМЕР_9 ОСОБА_26, НОМЕР_10 ОСОБА_37, НОМЕР_11 ОСОБА_38, НОМЕР_13 ОСОБА_18, НОМЕР_7 ОСОБА_20, НОМЕР_12 ОСОБА_17 (т.1 а.с.28-49)

На підставі рішення Козинської селищної ради від 01 квітня 2010 року, ТОВ Укрземпроект був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд 22 громадянам (т.2, а.с.46-67).

Відповідно до висновку Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 09 листопада 2010 року №АД/8-1553, проект землеустрою погоджено та вказано, що земельні ділянки розташовані на території смт. Козин та знаходяться в водоохоронній зоні (т.2 а.с.61).

У висновку державної експертизи землевпорядної документації від 17 грудня 2010 року №1439-16е зазначено , що загальна площа змельних ділянок, що відводяться у власність становить 2,6277 га земель (пісків). Поданий на державну експертизу Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд 22 громадянам на території смт. Козин Обухівського району Київської області в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам оцінюється позитивно (т.2 а.с. 65-66).

Відповідно до Робочого проекту встановлення та облаштування прибережної захисної смуги каналу, берегоукріплення вздовж земельних ділянок, що перебувають у користуванні Української православної церкви та двадцяти двох громадян України в смт. Козин Обухівського району Київської області, виготовленого ТОВ ВО Габіони України в 2010 році, встановлено, що земельні ділянки, що передаються у власність 22 громадянам, розташовані на правому березі водоскидного каналу від насосної станції масиву Конча-Заспа , який з'єднаний з Канівським водосховищем, між захисною дамбою масиву Конча-Заспа_Плюти та захисною дамбою Конча-Заспа . Робочим проектом також визначено, що спірні земельні ділянки розміщені на території, яка відноситься до правобережної заплави р.Дніпро на березі каналу, який з'єднаний з Канівським водосховищем, тому враховуючи розташування ділянок в безпосередній близькості до водосховища, а також ті обставини, що поверхневі стоки, як і грунтові води попадають у канал, а пізніше у водосховище, вся територія ділянок цим проектом віднесена до водоохоронної зони водосховища тобто знаходиться в межах водоохоронної зони. (т.2 а.с.89)

Крім того, цим робочим проектом прийнято ширину прибережної захисної смуги (смуги відведення) у 25 метрів, виходячи з того, що прибережна захисна смуга каналу вздовж земельних ділянок встановлюється у вигляді смуги відведення для експлуатації берегозахисної споруди та зони залуження і заліснення для захисту каналу від забруднення і засмічення ( т.2 а.с.67-104).

30 жовтня 2010 року відповідно до рішення №3 Козинської селищної ради Обухівського району даний вказаний робочий проект був затверджений радою (т.2 а.с.108).

21 грудня 2010 року рішеннями 3 сесії 6 скликання Козинської селищної ради Обухівського району №№ 17/66-17/87 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельних ділянок: ОСОБА_38 (площа 0,1262 га); ОСОБА_28 (площа 0,1198 га); ОСОБА_22 (площа 0,1139 га); ОСОБА_37 (площа 0,126 га); ОСОБА_26 (площа 0,1217 га); ОСОБА_24 (площа 0,1382 га); ОСОБА_36 (площа 0,137 га); ОСОБА_35 (площа 0,1339 га); ОСОБА_34 (площа 0,1285 га); ОСОБА_17 (0,11 га); ОСОБА_20 (площа 0,1128 га); ОСОБА_18 (площа 0,1128 га); ОСОБА_30 (площа 0,1128 га); ОСОБА_23 (площа 0,1127 га); ОСОБА_25 (площа 0,1131 га); ОСОБА_29 (площа 0,1133 га); ОСОБА_27 (площа 0,1137 га); ОСОБА_33 (площа 0,1235 га); ОСОБА_32 (площа 0,1235 га); ОСОБА_31 (площа 0,1082 га); ОСОБА_19 (площа 0,1082 га); ОСОБА_21 (площа 0,1145 га) (т.1 а.с. 50-71)

В подальшому відбулося відчуження спірних земельних ділянок (т.1 а.с. 80-153).

Так, ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок НОМЕР_23 від 19.04.2011 року придбала у ОСОБА_30, ОСОБА_23, ОСОБА_25 земельні ділянки загальною площею 0,3386 га, об'єднала їх на підставі розробленої технічної документації, земельній ділянці присвоєний кадастровий номер НОМЕР_24.

ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок НОМЕР_25 від 19.03.2011 року придбала у ОСОБА_17, ОСОБА_20 земельні ділянки загальною площею 0,2228 га.

ОСОБА_7 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок НОМЕР_26 від 30.12.2011 року придбав у ОСОБА_38, ОСОБА_37 земельні ділянки загальною площею 0,2522 га

ОСОБА_39 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки НОМЕР_27 від 29.05.2012 року придбав у ОСОБА_31 земельну ділянку площею 0,1083 га.

В свою чергу, ОСОБА_39 на підставі договору дарування № 7-321 від 06.05.2014 року подарував земельну ділянку ОСОБА_8.

ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1121 від 29.05.2012 року придбали у ОСОБА_18 земельну ділянку площею 0,1128 га.

ОСОБА_10 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок НОМЕР_28 від 27.05.2011 року, № 1066 від 29.04.2011 року, № 1522 від 09.06.2011 року придбав у ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_29, ОСОБА_40 земельні ділянки загальною площею 0,4554 га.

ОСОБА_41 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки НОМЕР_29 від 30.12.2011 року придбала у ОСОБА_26 земельну ділянку площею 0,1217 га, яку в подальшому на підставі договору дарування № 7-256 від 04.04.2014 року подарувала ОСОБА_12

ОСОБА_28 на підставі договору дарування № 894 від 10.05.2011 року подарувала ОСОБА_42 земельну ділянку, а останній в свою чергу відчужив земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу № 884 від 26.12.2013 року на користь ОСОБА_13 (розмір частки 70/100) та ОСОБА_46(розмір частки 30/100), потім ОСОБА_43 на підставі договору дарування № 712 від 26.02.2014 року подарувала свою частину земельної ділянки на користь ОСОБА_44

Права власності покупців за договорами про відчуження земельних ділянок зареєстровано в реєстрі прав власності у визначеному законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, даний спір розглядався судами неодноразово.

Під час первинного розгляду, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що спірні земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту смт. Козин Обухівського району Київської області Відповідно до проектів берегоукріплення та встановлення прибережної захисної смуги від 2010 року і проекту землеустрою від 01 квітня 2010 року, які були погодженні відповідно до чинного законодавства і ніким не скасовані, прибережна захисна смуга водного об'єкту - каналу, що межує з спірними земельними ділянками, встановлена в межах 25 метрів, що відповідало вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи вказані рішення судів та направляючи справи на новий судовий розгляд до розгляд до суду першої інстанції, зазначив що суди розглядаючи справу не дослідили правового статусу водоскидного каналу насосної станції масиву Конча-Заспа : чи є він самостійним водним об'єктом, який охороняється від забруднення й збереження водності шляхом встановлення прибережних захисних смуг уздовж нього; чи складовою частиною акваторії Канівського водосховища на річці Дніпро. Від встановлення вказаних обставин залежить вирішення питання щодо нормативного розміру прибережної смуги, яка мала бути врахована при розгляді матеріалів щодо надання спірних земельних ділянок у власність.

Під час касаційного розгляду, до матеріалів справи був долучений висновок експертів за результатами проведення експертизи з питань землеустрою № 6461/16-41 від 01.06.2016 року, яким було досліджено Робочий проект Встановлення та облаштування прибережної захисної смуги каналу, берегоукріплення вздовж земельних ділянок, що перебувають у користуванні Української православної церкви та двадцяти двох громадян України в смт. Козин Обухівського району Київської області , затверджений рішенням 37 сесії Козинської селищної ради Обухівського району Київської області V скликання від 30.10.2010 року № 3.

Згідно цього висновку Робочий проект не є документацією на підставі якої мала бути встановлена прибережна захисна смуга вздовж правого берега водоскидного каналу від насосної станції масиву Конча-Заспа , який з'єднаний з Канівським водосховищем, оскільки даний проект є проектом будівництва, а не проектом землеустрою, а згідно ст. 63 Земельного кодексу України та ст. 91 Водного кодексу України вздовж каналів, які є одночасно і водними об'єктами і гідротехнічними спорудами, встановлюються смуги відведення, а не прибережні захисні смуги, і розміри та режим використання смуг відведення уздовж каналів визначаються за проектом землеустрою (т.3 а.с. 193-201) .

Під час нового розгляду судом першої інстанції до матеріалів справи був долучений лист Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 03.02.2017 року № 17-08/236 у відповідь на запит прокуратури ЦГО повідомила, що водоскидний канал насосної станції масиву Конча-Заспа знаходиться у заплавній частині річки Дніпро. З використанням насосної станції та цього каналу здійснюється водопониження у межах згаданого у Конча-Заспа . Канал є складовою частиною акваторії Канівського водосховища, а тому не є самостійним водним об'єктом. Згідно статті 79 Водного кодексу України, Дніпро належить до великих річок, згідно статті 88 навколо великих річок і водосховищ на них виділяється прибережна захисна смуга шириною 100 м. (т.4 а.с.22).

Крім того, Державне агентство водних ресурсів України в особі Дніпровське басейнове управління водних ресурсів, своїм листом від 29.03.2017 року повідомило, що відповідно до Положення про Дніпровське басейнове управління одних ресурсів від 03.08.11 року №123 в Управління відсутні повноваження щодо визначення меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг. В Управлінні також відсутня інформація щодо розміру водоохоронної зони та прибережної смуги спірного водного об'єкту. Проектна документація щодо водоскидного каналу в Управлінні відсутня.

Також Управління зазначило, що згідно ст.87 Водного кодексу України зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (т.4 а.с73).

КДП геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика у відповідь на запит прокуратури своїм листом від 26.04.2017 року № 01-01/275 зазначила, що спірні земельні ділянки повністю або частково накладаються на землі водного фонду, а саме на 100 метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища та надала схему такого накладення у вигляді викопіювання з матеріалів космічної зйомки станом на 2016 рік (т.4 а.с.83,84).

Крім того, на запит адвоката ОСОБА_14, Державне агентство водних ресурсів України своїм листом повідомило, що спірні земельні ділянки розташовані неподалік затоки Канівського водосховища, за межами захищених масивів Конча-Заспа та Конча-Заспа-Плюти , які знаходяться на північ та південь від вказаних земельних ділянок. Робота насосних станцій з перекачки стоку в межах цих польдерів не впливає на територію зазначених земельних ділянок. Земельні ділянки межують з півдня з санаторієм Жовтень , з півночі із затокою Канівського водосховища. З часом у межах населеного пункту проводились роботи з розчистки та поглиблення заток, які частково змінили свою конфігурацію і відповідно до містобудівної документації (детальний план території частини населеного пункту смт. Козин Обухівського району) затока Канівського водосховища названа штучною водоймою. На момент розробки Детального планування смт. Козин (території південної частини селища) у 2013 році, були визначені прибережні захисні смуги водних об'єктів відповідно до межі існуючих приватних землеволодінь, які відрізняються від нормативних (ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України). Відведення у власність цих земельних ділянок не погоджувалося з Управлінням водних ресурсів у м. Києві та Київській області.

Захисний масив Конча-Заспа на правому березі Канівського водосховища довжиною 9 км та площею 1,4 тис. га, розташований вище на північ від зазначених земельних ділянок, позначка греблі дамби - 93,0 - 94,1 м, дамби переливні. На значній території захищеного масиву проведені гідронамиви піску під забудову висотою 3-5 м, тому захисні дамби фактично стали проїзними дорогами. Існуючі водойми з'єднуються мережею каналів, вода з яких перекачується у затоку Канівського водосховища насосною станцією. Водоскидний канал насосної станції захисного масиву Конча-Заспа не є самостійним водним об'єктом і не є складовою частиною Канівського водосховища, а є переформатованим руслом р. Козинка для потреб із забезпечення проведення робіт щодо захисту від підтоплення і затоплення захисного масиву.

Захисний масив Конча-Заспа-Плюти розташований на південь від масиву Конча-Заспа , його протяжність - 15,0 км, площа - 2,9 тис.га, позначки гребеня дамби - 96,5 - 97,0 м. Вода з території захищеного масиву збирається дренажним каналом та річкою Козинка і відкачується насосною станцією, що розташована у південній частині масиву неподалік від м. Українка.

Проектна документація щодо каналів, розташованих на території захисних масивів у Держводагенстві відсутня (т.4 а.с.124,125).

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов висновку що позовні вимоги прокурора є законними, обґрунтованими, та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки можливість передачі у приватну власність земель водного фонду для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд законом не передбачено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до ст. 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.

За положеннями ч. 1 ст. 3 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина 2 ст. 3 ВК України визначає, що до водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Як випливає зі змісту ст. 59 ЗК України, чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Так, хоча й у ч. 1 ст. 59 ЗК України передбачено, що такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом з тим ст. 59 ЗК України у частинах 2-4 закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно до п. "2" ч. 3 ст. 83 ЗК України та ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями ч. 2 ст. 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (ч. 2 ст. 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерела; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст.ст. 60 - 62 ЗК України та ст.ст. 1, 88 - 90 ВК України. Так, згідно зі ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями ч. 2 ст. 59 ЗК України.

Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації (ч. 3 ст. 60 ЗК України).

Крім того, за положеннями ч. 4 ст. 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно із п. 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року N 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст.ст. 50- 54 Законом України "Про землеустрій".

Таким чином, землі зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними об'єктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них". Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить нормам ст.ст. 59,83, 84 ЗК України.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року № 6-175цс14.

Отже, суд на підставі положень ст.ст. 58, 60, 61, 84 ЗК України, ст.ст. 83, 87, 88, 89 ВК України дійшов правильного висновку про те, що спірні земельні ділянки, надані відповідачам належать до земель водного фонду, оскільки вони розташовані в безпосередній близькості до водосховища та знаходяться на території, яка відноситься до правобережної заплави р.Дніпро на березі каналу, який з'єднаний з Канівським водосховищем та знаходяться на землях водного фонду, зокрема, розташовані на правому березі водоскидного каналу від насосної станції масиву Конча-Заспа , який з'єднаний з Канівським водосховищем, між захисною дамбою масиву Конча-Заспа_Плюти та захисною дамбою Конча-Заспа й не можуть бути передані в приватну власність.

Вказане розташування земельних ділянок підтверджується доказами наданими представниками сторін та ними фактично не заперечується.

Доводи скарги представника відповідачки ОСОБА_6 про те, що судом залишено без аналізу інформацію Державного агентства водних ресурсів України не спростовують висновків суду.

Так, у вказаній інформації Державного агентства водних ресурсів зазначено, що водоскидний канал насосної станції захисного масиву Конча-Заспа не є самостійним водним об'єктом і не є складовою частиною Канівського водосховища, а є переформатованим руслом р.Козинка для потреб із забезпечення проведення робіт щодо захисту від підтоплення і затоплення захисного масиву.

Таким чином, ця інформація також підтверджує той факт, що спірні земельні ділянки безпосередньо прилягають до берегової смуги річки Козинка та прибудованого дренажного каналу масиву "Конча-Заспа", через який здійснюється пропуск води на захищений масив Конча-Заспа-Плюти за допомогою шлюзів та насосної станції з Канівського водосховища, у зв'язку з чим прибережна захисна смуга навколо нього становить 100 метрів, як це передбачено ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України, ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту порушення Козинською селищною радою вимог земельного та водного законодавства при передачі у власність відповідачам - фізичним особам спірних земельних ділянок.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що початок перебігу позовної давності для звернення до суду з цим позовом почався з часу прийняття рішення Козинською селищною радою у 2010 році, з позовом прокурор звернувся у 2015 році, підстав для поновлення строку позовної давності судом не встановлено, тому судом відмовлено у позові у зв'язку з пропуском позовної давності.

З таким висновком суду, колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.

Так, у порушення вимог цивільно-процесуального закону, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд не встановив чи мала прокуратура об'єктивну можливість дізнатися про порушення законодавства до здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 02.12.2012 року, тому на думку судової колегії дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення строку позовної давності позивачу.

Судова колегія вважає, що прокурор довів той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права до здійснення досудового розслідування у 2012 році, оскільки заслуговують на увагу доводи прокурора про те, що тільки під час досудового розслідування було встановлено, що відповідач Козинська селищна рада діяла з порушенням вимог закону, при цьому відповідачі не довели, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

За таких обставин, судова колегія вважає можливим визнати поважними причини пропущення позовної давності прокурором, порушене право підлягає захисту у відповідності до ч.5 ст.267 ЦК України, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову прокурора.

Доводи скарги відповідачки ОСОБА_6 про відсутність у прокуратури повноважень для пред'явлення позову в інтересах держави, не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України Про прокуратуру при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право: звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" та ч. 2 ст. 45 ЦПК України (в чинній ред., на час виникнення правовідносин) передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 та доводи Ради у відзиві на скаргу прокурора не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_14, представника відповідача ОСОБА_6 підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга Першого заступника прокурора Київської області - задоволенню, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог заступника прокурора Обухівського району Київської області, відповідно до ст.376 ЦПК України.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 389 ЦПК України, Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах, -

постановив :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_14, представника відповідача ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги заступника прокурора Обухівського району Київської області.

Визнати незаконними та скасувати рішення 3 сесії Козинської селищної ради Обухівського району Київської області 6 скликання за номерами починаючи з № 17/66 по № 17/87 від 21.12.2010 року.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_30, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095002010 від 28.12.2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_5 та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_31 який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095002011 від 28.12.2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_5 та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_32, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095001990 від 28.12.2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_5 та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_33, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095002007 від 28.12.2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_6 та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_34, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095002008 від 28.12.2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_6 та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_35 який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095001999 від 28.12.2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_7 та скасувати його державну реєстрацію.

Скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_8 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером НОМЕР_40

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_36, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095002009 від 28.12.2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_9 та ОСОБА_6 та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_37, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095001991 від 28.12.2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_39 який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095001997 від 28.12.2010 року з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_38, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095002001 від 28.12.2010 року з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_7 та скасувати його державну реєстрацію.

Скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_12 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером НОМЕР_41

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_43, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095001992 від 28.12.2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_42 який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095001997 від 28.12.2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 та скасувати його державну реєстрацію.

Скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_13 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером НОМЕР_44

Скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_11 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером НОМЕР_45.

Витребувати із незаконного володіння земельні ділянки з кадастровими номерами : НОМЕР_46 НОМЕР_45, НОМЕР_47, НОМЕР_24, загальною площею 1,8698 га, вартістю 2467949,02 грн. та повернути їх у комунальну власність територіальної громади смт. Козин в особі Козинської селищної ради Обухівського району.

Стягнути на користь Прокуратури Київської області з кожного з відповідачів Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 судові витрати по 401 грн. 90 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий : І.В. Іванова

Судді :

С.А. Голуб

В.В. Гуль