Рішення

від 26.02.2018 по справі 619/69/18

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №619/69/18

провадження №2/619/394/18

Заочне рішення

іменем України

26 лютого 2018 року м.Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Нечипоренко І.М.

за участю секретаря

судового засідання - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу №619/69/18

ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи :

позивач: ОСОБА_2;

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Лікеро-горілчаний завод Арго ;

вимоги позивача: про стягнення заборгованості;

представник позивача: ОСОБА_3,

виклад позиції позивача:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача за ліцензійним договором №02/12-2016 від 01.12.2016 заборгованість в сумі 130895,99грн, пені 30335,58грн, інфляційних втрат 16361,99грн, 3% річних 3507,29грн , судовий збір в розмірі 1811,01грн, посилаючись на те, що 01 грудня 2016 року між ОСОБА_2 як ліцензіаром та Товариством з обмеженою відповідальністю Лікеро-горілчаний завод Арго як ліцензіатом було укладено ліцензійний договір № 02/12-2016 про передачу прав на використання знаків для товарів та послуг. Відповідно до п.2.1 такого договору ліцензіар надає ліцензіату за винагороду на строк дії договору дозвіл (видає невиключну ліцензію) на користування наступними правами на Знак: на умовах цього договору використовувати Знак для товарів 33 класу МКПІ на території України для виробництва та реалізації алкогольних напоїв на користь третіх осіб, у тому числі, але не виключно: ганусова (анісова) горілка (настоянка); горілка; напої алкогольні перегінні; настоянки гіркі. Згідно з п.5.1. Договору ліцензіат зобов'язаний виплатити ліцензіару ліцензійну винагороду. Порядок та розмір винагороди визначається у додатковій угоді до цього договору. Так, відповідними пунктами додаткової угоди до договору від 01.12.2016 було передбачено наступне: цією додатковою угодою сторони визначають порядок розрахунку та сплати ліцензіатом передбаченого договором роялті за товар, що підлягає поставці за контрактом. Під словом "Котракт" сторони розуміють контракт №02/12/16 від 06.12.2016, укладений між ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Арго" (Україна) та ALCO STORE ІС ve DIS TIC (Туреччина), який передбачає поставку ліцензійної продукції". За надання прав на використання знаку ГОРІЛКА "КОСМОПОЛІС КЛАСИНИЙ РЕЦЕПТ" 40% 1,0 л. / Vodka "COSMOPOLIS CLASSIC RECIPE" 40% 1,0 на продукції ліцензіата, ліцензіат сплачує ліцензіару Роялті у розмірі еквівалентному 0,53 USD за кожну одиницю реалізованої та оплаченої у повному обсязі відповідно до умов контракту ліцензійної продукції. Оплата роялті здійснюється шляхом перерахування ліцензіатом грошових коштів за реквізитами ліцензіара, вказаними в договорі, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту здійснення поставки партії ліцензійної продукції відповідно до умов контракту, але не раніше моменту повної оплати покупцем партії ліцензійної продукції за контрактом. Виплата роялті здійснюється в українській гривні за курсом долара США, за яким в обслуговуючому ліцензіара банку була продана валютна виручка, що надійшла у якості оплати ліцензійної продукції за контрактом. Наскільки позивачу стало відомо в кінці січня 2017 року ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Арго" поставив на користь компанії ALCO STORE ІС ve DIS TIC товар у вигляді горілки "КОСМОПОЛІС КЛАСИНИЙ РЕЦЕПТ" 40% 1,0 л., a ALCO STORE ІС ve DIS TIC 25 січня 2017 року оплатив його. На підтвердження факту оплати відповідач направив позивачу повідомлення про банківській переказ (single customer credit transfer), в якому чітко зазначено, що переклад здійснено 25 січня 2017 року. Таким чином, слідуючи вищезазначеному п.5 додаткової угоди, що оплата роялті здійснюється не раніше повної оплати покупцем партії ліцензійної продукції за контрактом, то 25 січня 2017 року відповідач мав перерахувати позивачу роялті в сумі 130895,99грн. В той же час, незважаючи на те, що відповідач отримав кошти за поставлений ним товар на користь компанії ALCO STORE ІС ve DIS TIC, проте не провів позивачу оплату роялті, як те передбачено в договорі та додатковій угоді. В свою чергу, пізніше відповідач направив ОСОБА_2 гарантійний лист № 78 від 20.02.2017, в якому підтвердив наявність невиконаних перед ним грошових зобов'язань за ліцензійним договором № 02/12-2016 від 01.12.2016. Зокрема, підтвердив, що станом на 17.02.2017 сума невиконаних грошових зобов'язань становить 130895,99грн. Цим же листом відповідач в особі керівника ОСОБА_4 гарантував ОСОБА_2 сплату зазначеного грошового зобов'язання у повному обсязі до 03.03.2017. В той же час, до зазначено терміну жодного погашення існуючої заборгованості з боку ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Арго" здійснено не було. 03.03.2017 відповідач направив ще одного листа №103, в якому зазначив, що через начебто складну фінансову ситуацію оплатить існуючу заборгованість частинами до 27.03.2017 та просив не передавати справу до суду. Проте, жодної оплати ні до 27.03.2017, ні пізніше з боку відповідача зроблено не було. ОСОБА_2 декілька разів їздив до офісу відповідача з метою проведення переговорів з керівництвом даного заводу щодо здійснення ними оплати. Водночас, до теперішнього часу суму заборгованості в загальному розмірі 130895,99грн погашено не було, а представники відповідача взагалі перестали виходити на зв'язок. Таким чином, своїми гарантійними листами відповідач підтвердив наявність у нього перед громадянином ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 130895,99грн, яка підлягає сплаті. Враховуючи відсутність з боку відповідача жодних активних дій по сплаті існуючої заборгованості, ОСОБА_2 вимушений звернутись до суду задля розгляду його позовних вимог та примусового стягнення з ТОВ "Лікеро-Горілчаний завод "АРГО" наявної суми заборгованості, а також пені, інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих за прострочення виконання зобов'язання за договором. Отже, відповідач своїми діями порушив умови договору і застереження визначенні Цивільним кодексом України щодо належного та добросовісного виконання зобов'язання, що призвело до неотримання позивачем коштів в сумі 130895,99грн (основна сума заборгованості). Крім того, на думку позивача до відповідача також застосовні та мають бути стягнуті наступні додаткові платежі, які вираховуються із наступного дня, коли відповідач мав здійснити оплату позивачу, а саме з 26 січня 2017 року. Враховуючи, що укладеним між сторонами договором не було передбачено розмір пені, то в розрахунку нижче застосовується подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у відповідний період. Пеня розраховується з дати наступної за днем, коли відповідач мав сплатити позивачу суму роялті, тобто з 26.01.2017 до дати підписання цієї позовної заяви 18.12.2017. Оскільки відповідно до офіційних даних Національного банку України облікова ставка змінювалась декілька разів протягом 2017, наводяться нижче розрахунки пені по відповідним періодам: з 26.01.2017 по 13.04.2017 - 7731,82грн, де 130895,99 загальна сума заборгованості, 14 облікова ставка НБУ за розрахунковий період, 77 кількість днів у розрахунковому періоді; з 14.04.2017 по 25.05.2017 - 3822,88грн, де 130895,99 загальна сума заборгованості, 13 облікова ставка НБУ за розрахунковий період, 41 кількість днів у розрахунковому періоді; з 26.05.2017 по 26.10.2017 - 13717,18грн, де 130895,99 загальна сума заборгованості, 12,5 облікова ставка НБУ за розрахунковий період, 153 кількість днів у розрахунковому періоді; з 27.10.2017 по 14.12.2017 - 4647,70грн, де 130895,99 загальна сума заборгованості, 13,5 облікова ставка НБУ за розрахунковий період, 48 кількість днів у розрахунковому періоді; з 15.12.2017 по 22.12.2017 - 416,00грн, де 130895,99 загальна сума заборгованості, 14,5 облікова ставка НБУ за розрахунковий період, 4 кількість днів у розрахунковому періоді. Таким чином, загальний розмір пені за неналежне виконання зобов'язання складає 30335,58грн. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Відповідно до інформації з офіційного сайту Міністерства фінансів України індекс інфляції за період січень 2017 - листопад 2017 складає 112,5 %. Таким чином, сума інфляційних втрат складає 16361, 99грн. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сума 3% річних за цей період складає 3507,29грн та вираховувалась за формулою 130895,99 грн х 3%/100/365 х 326), де 326 - це кількість днів прострочення сплати заборгованості (з 26.01.2017 по 18.12.2017). Таким чином, розмір загальної суми позовних вимог, належної до стягнення становить 181100,85 грн, що складається з 130895,99 грн (сума заборгованості) + 30335,58грн (пеня) + 16361, 99 (інфляційні втрати) + 3507,29 (3 % річних).

26.02.2018 представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до суду подано заяву про зменшення суми позовних вимог, в якій посилається на те, що в судовому засіданні представник відповідача надав суду квитанцію на підтвердження сплати ним частини існуючої заборгованості в розмірі 20000,00 грн. Таким чином, сума заборгованості складає 110895,99грн. В той же час, позивач не вважає за необхідне змінювати розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, так як відповідачем було сплачено зазначені 20000,00грн лише 23 січня 2018 року, тобто після подачі позовної заяви. До того ж часу відповідач не здійснював жодної оплати існуючої заборгованості, через те вказані в позовній заяві розрахунки пені, інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих за прострочення виконання зобов'язання за договором є актуальними, незважаючи на часткове погашення відповідачем його заборгованості. Таким чином, розмір загальної суми позовних вимог, належної до стягнення становить наразі 161100,85грн, що складається з 110895,99грн (сума заборгованості) + 30335,58грн (пеня) + 16361,99 (інфляційні втрати) + 3507,29 (3% річних).

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить підпис ОСОБА_5 в явочному листі (а.с.49), відзив суду не подав.

Представник позивача в судове засідання не з'явилася, надавши заяву, в якій повідомляється, що позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Частиною 3 ст.211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Як передбачено ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою суду від 10.01.2018 провадження по справі відкрито, судовий розгляд призначено на 12.02.2018.

12.02.2018 розгляд справи відкладено на 26.02.2018 за клопотанням представника позивача для зменшення розміру позовних вимог.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст.492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, придатних для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відповідно до ст.420 ЦК України торговельна марка (знаки для товарів і послуг) належать до об'єктів права інтелектуальної власності.

Як передбачено ч.1 ст. 494 ЦК України обсяг правової охорони торговельної марки визначається, зокрема, наведеним у свідоцтві переліком товарів і послуг.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 16 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку.

Згідно з нормами статті 1109 ЦК за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених угодою сторін з урахуванням вимог законодавства.

Так, 01 грудня 2016 року між ОСОБА_2 як ліцензіаром та Товариством з обмеженою відповідальністю Лікеро-горілчаний завод Арго як ліцензіатом було укладено ліцензійний договір № 02/12-2016 про передачу прав на використання знаків для товарів та послуг (а.с.14-18).

Відповідно до п.2.1 договору ліцензіар надає ліцензіату за винагороду на строк дії договору дозвіл (видає невиключну ліцензію) на користування наступними правами на Знак: на умовах цього договору використовувати Знак для товарів 33 класу МКПІ на території України для виробництва та реалізації алкогольних напоїв на користь третіх осіб, у тому числі, але не виключно: ганусова (анісова) горілка (настоянка); горілка; напої алкогольні перегінні; настоянки гіркі.

Згідно п.5.1. договору ліцензіат зобов'язаний виплатити ліцензіару ліцензійну винагороду. Порядок та розмір винагороди визначається у додатковій угоді до цього договору.

01.12.2016 між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Лікеро-горілчаний завод Арго укладено додаткову угоду до договору від 01.12.2016, якою сторони визначили порядок розрахунку та сплати ліцензіатом передбаченого договором роялті за товар, що підлягає поставці за контрактом. Під словом "Котракт" сторони розуміють контракт №02/12/16 від 06.12.2016, укладений між ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Арго" (Україна) та ALCO STORE ІС ve DIS TIC (Туреччина), який передбачає поставку ліцензійної продукції". За надання прав на використання знаку ГОРІЛКА "КОСМОПОЛІС КЛАСИНИЙ РЕЦЕПТ" 40% 1,0 л. / Vodka "COSMOPOLIS CLASSIC RECIPE" 40% 1,0 на продукції ліцензіата, ліцензіат сплачує ліцензіару Роялті у розмірі еквівалентному 0,53 USD за кожну одиницю реалізованої та оплаченої у повному обсязі відповідно до умов контракту ліцензійної продукції. Оплата роялті здійснюється шляхом перерахування ліцензіатом грошових коштів за реквізитами ліцензіара, вказаними в договорі, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту здійснення поставки партії ліцензійної продукції відповідно до умов контракту, але не раніше моменту повної оплати покупцем партії ліцензійної продукції за контрактом. Виплата роялті здійснюється в українській гривні за курсом долара США, за яким в обслуговуючому ліцензіара банку була продана валютна виручка, що надійшла у якості оплати ліцензійної продукції за контрактом.

25 січня 2017 року компанія ALCO STORE ІС ve DIS TIC оплатила ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Арго" товар у вигляді горілки "КОСМОПОЛІС КЛАСИНИЙ РЕЦЕПТ" 40% 1,0л (а.с.20).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

20 лютого 2017 року за вих. № 78 ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Арго" направив ОСОБА_2 гарантійний лист, в якому підтвердив наявність невиконаних перед ним грошових зобов'язань за ліцензійним договором № 02/12-2016 від 01.12.2016. Зокрема, зазначено, що станом на 17.02.2017 сума невиконаних грошових зобов'язань становить 130895,99грн. Цим же листом відповідач в особі керівника ОСОБА_4 гарантував ОСОБА_2 сплату зазначеного грошового зобов'язання у повному обсязі до 03.03.2017 (а.с.18).

Однак, відповідачем сума заборгованості сплачена не була, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду.

Після відкриття провадження у справі згідно платіжного доручення №42 від 23.01.2018 ТОВ Лікеро-горілчаний завод Арго на ім'я ОСОБА_2 перерахувало 20000,00грн (а.с.45), у зв'язку з чим, позивачем була зменшена сума заборгованості до 110895,99грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами виникли грошові зобов'язання до даних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Відповідно до інформації офіційного сайту Міністерства фінансів України індекс інфляції за період січень 2017 - листопад 2017 складає 112,5 %.

Таким чином, сума інфляційних втрат складає: 130895,99грн.х112,5%= 16361,99грн.

Розрахунок 3 % річних проводиться по формулі: сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де

С- сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Матеріали справи свідчать про 326 прострочених днів, таким чином 3 % річних від простроченої суми складає: 130895,99х3%х326/365/100 = 3507,29грн.

При цьому, суд не вбачає підстав для стягнення неустойки (пені) за неналежне виконання зобов'язання в сумі 30335,58грн., виходячи з наступного.

Позивач посилається як на підставу стягнення пені на ст.ст. 549, 550 ЦК України та ст.1 та ст.3 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Як передбачено ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , на який посилається позивач, цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду як фізична особа, тому не відноситься до суб'єктів правовідносин, на яких поширюється зазначений вище Закон, а умовами укладеного між сторонами договору не передбачено розмір пені, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задовольняються частково (81,17%), при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1811,00грн, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1469,99грн.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лікеро-горілчаний завод Арго на користь ОСОБА_2 заборгованість за ліцензійним договором 02/12-2016 від 01.12.2016в розмірі 130765,27грн (сто тридцять тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 27 копійок), яка складається з заборгованості в розмірі 110895,99грн, інфляційних втрат в розмірі 16361,99грн., та 3% річних в розмірі 3507,29грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лікеро-горілчаний завод Арго на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1469,99грн (одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять гривень 99 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Апеляційному суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Дергачівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім'я) сторін:

Позивач: ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 Хорт. Шоссе, 44-а, кв.186.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Лікеро-горілчаний завод Арго , код ЄДРПОУ 21198294, місцезнаходження: 62371, Харківська область Дергачівський район с. Подвірки вул. Сумський шлях, 43.

Суддя І. М. Нечипоренко