Рішення

від 03.03.2018 по справі 680/860/17

ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/860/17

Провадження № 2-а/670/4/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області у складі: головуючого судді Волкової О.М.

за участю секретаря Сікорської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Віньківці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Віньковецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії та зобов'язання поновити виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому уточнивши позовні вимоги просила визнати незаконним рішення Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області від 28.03.2017 року № 4 про припинення їй виплати пенсії з 01.04.2017 року, та зобов'язати Віньковецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області сплатити невиплачену пенсію за час з 01.04.2017 року по 01.10.2017 року.

Позов обгрунтовано тим, що позивач з 01.08.2014 року перебуває на обліку у Віньковецькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області (далі - Управління) як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за віком.

Пенсія перераховувалась на відкритий нею особистий рахунок в ПАТ Державний ощадний банк України , та до весни 2017 року ніяких затримок у виплаті пенсії не виникало.

Проте з квітня 2017 року призначена пенсія перестала надходити на її пенсійну карту, а після звернення до відповідача 20.09.2017 року вона отримала відповідь, датованою від 12.09.2017 року, про те, що рішенням від 28.03.2017 року їй припинено виплату пенсії на підставі підпункту 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам в зв`язку з встановленням факту тривалої відсутності за місцем проживання одержувача пенсії (отримання інформації від компетентних органів).

Починаючи з 01.10.2017 року позивачу відновлено виплату пенсії, але заборгованість за час з 01.04.2017 року по 01.10.2017 року не виплачена, у зв'язку з чим вона просить визнати незаконним рішення відповідача про припинення виплати пенсії і сплатити невиплачену суму.

Відповідно до п. 10 ч. 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні 07.02.2018 року представник позивача ОСОБА_1 -- адвокат ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позові, просив задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Притуляк В.В. позов не визнала, просила відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 перемістилася з тимчасово окупованої території, де постійно проживала в Луганській області, в АДРЕСА_1, та була взята на облік як внутрішньо переміщена особа згідно довідки від 16.12.2014 року № 6811000068 (а.с. 12).

З 01.08.2014 року по 01.12.2017 року позивач перебувала на обліку у Віньковецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області як внутрішньо переміщена особа, та отримувала пенсію за віком, що підтверджується листом відповідача № 31/К-7 від 12.09.2017 року та довідкою № 804/03 від 08.02.2018 року (а.с. 13, а.с. 79).

Відповідно до запиту управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 06.10.2017 року № 7581/02-22, ОСОБА_1 знята з обліку з 01.12.2017 року у зв'язку з виїздом, пенсію виплачено по 30.11.2017 року (а.с. 79).

Згідно з рішенням Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про припинення виплати пенсії від 28.03.2017 року № 4 (пенсійна справа № 132817), на підставі підпункту 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання, перебування , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, припинено виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку із встановленням факту тривалої відсутності за місцем проживання одержувача пенсії (отримання інформації від компетентних органів), починаючи з 01.04.2017 року (а.с. 14).

Відповідно до витягу з протоколу № 4 від 31.03.2017 року комісії з розгляду заяв громадян з питань призначення державних соціальних допомог та субсидій молозабезпечним сім`ям, та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Новоушицької райдержадміністрації, відмовлено у призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) згідно підпункту 2 пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (а.с. 61).

07.09.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області із заявою в якій просила поновити їй виплату призначеної пенсії з 01.04.2017 року (а.с. 11).

Листом від № 31/К-7 від 12.09.2017 року відповідач відмовив позивачу у задоволенні вказаної заяви, та зазначив, що з врахуванням витягу з протоколу № 6 засідання комісії з розгляду заяв з питань призначення державних соціальних допомог та субсидій малозабезпеченим сім'ям, та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 28.04.2017 року, позивачу буде відновлено виплату пенсії з 01.10.2017 року через шість місяців після припинення (а.с. 13).

З 01.10.2017 року виплату пенсії ОСОБА_1 відновлено.

З матеріалів справи також встановлено, що ОСОБА_1 перетнула державний кордон України через контрольний пункт в'їзду-виїзду з тимчасово окупованої території Плетинівка 12.11.2016 року та повернулася до покинутого місця постійного проживання, що представником позивача у судовому засіданні не заперечувалось (а.с. 68).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Пунктом 2 цієї постанови установлено, що комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у м. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб .

Відповідно до п. 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

В силу п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування соціальні виплати припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб ;

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно п. 19 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування спори, що виникають внаслідок розгляду питань щодо поновлення або припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішуються у судовому порядку.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 року № 1706-VІІ (далі Закон № 1706-VII).

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV) встановлено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-VI визначено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії.

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

У ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач не приймав жодних рішень про припинення виплати пенсії позивачу з вказаних підстав.

Пункт 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, з огляду на приписи Закону № 1706-VII не може бути застосований, оскільки цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.

Водночас Закон № 1706-VII не встановлює жодних випадків для припинення виплати пенсії. Більш того, ані цей Закон, ані будь-який інший закон не встановлює таку підставу для припинення виплати пенсії, як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання тощо.

Інші пункти ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-VI у спірних правовідносинах також не мають місця.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що призначення, виплата, припинення пенсійних виплат, у тому числі і внутрішньо переміщеним особам, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо пенсійного забезпечення на рівні з іншими громадянами України.

Натомість, відповідачем 28.03.2017 року припинено виплату пенсії позивачу згідно з листом Пенсійного фонду України від 16.03.2017 року та зареєстрованого в Управлінні 27.03.2017 року, яким було рекомендовано на підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб на період до одержання інформації про скасування довідки та /або результатів додаткової перевірки призупинити з 01.04.2017 року виплату пенсій особам, включеним до списків, причиною зняття з виплати 9 за допомогою функції макетної обробки даних автоматизованої системи АСОПД/КОМТЕХ.

До того ж, рішення Управління від 28.03.2017 року № 4 про припинення виплати пенсії позивачу було прийнято передчасно, ще до вирішення 31.03.2017 року питання Комісією з розгляду заяв громадян з питань призначення державних соціальних допомог та субсидій молозабезпечним сім`ям, та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Новоушицької райдержадміністрації, про відмову у призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1

Вказана обставина не може бути підставою для припинення виплати пенсії позивачу з огляду на положення статті 49 Закону № 1058-ІV.

За приписами п. 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача від 16.12.2014 року № 6811000068, органом, який її видав - Управлінням праці та соціального захисту населення, тому вона є дійсною.

Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на результати отриманої інформації з Пенсійного фонду України про відсутність позивача за місцем отримання пенсії в смт. Нова Ушиця, на підставі якої пенсію припинено з 01 квітня 2017 року.

Так, пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до п.п. 2 п. 12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Жодних актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, як внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування в смт. Нова Ушиця, відповідачем суду надано не було.

Таким чином, суд доходить висновку щодо пріоритетності застосування вимоги ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів є безпідставними.

Разом з тим у судовому засіданні відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії з підстав передбачених ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, є результатом виконання трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку та конституційних гарантій держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Пічкур проти України , яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію за віком з період з 01.04.2017 року по 01.10.2017 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_1, а тому позов належить задовольнити.

Керуючись ст. 2, ст. 5, ст. 9, ст. ст. 242-244 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Віньковецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії та зобов'язання поновити виплату пенсії задовольнити.

Визнати незаконним рішення Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області від 28.03.2017 року № 4 про припинення ОСОБА_1 виплати пенсії з 01.04.2017 року.

Зобов'язати Віньковецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області сплатити невиплачену ОСОБА_1 пенсію за період з 01.04.2017 року по 01.10.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 640 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Віньковецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер № НОМЕР_2.

Відповідач - Віньковецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, місце знаходження: смт. Віньківці вул. Л. Українки, 1а, Віньковецького району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 40355092.

Повний текст виготовлено 03 березня 2018 року.

Суддя О.М. Волкова