Ухвала

від 28.02.2018 по справі 752/3531/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційні скарги директора ТОВ «Флімарк Трейд» ОСОБА_5 та директора ПП «ЖБК Славутич» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 31 травня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, а саме на пшеницю м`яку 1-го, 2-го та 3-го класу (група А), врожаю 2016 року, власником якого є ТОВ «Флімарк Трейд».

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В поданих апеляційних скаргах ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. Зокрема апелянти зазначають, що ТОВ «Флімарк Трейд» не являється власником арештованого майна, а отримало його у ПП «ЖБК «Славутич» для вчинення за плату експортного продажу продукції. Дані товариства, не мають ніякого відношення до кримінального провадження в рамках якого накладено арешт на зерно, їх посадовим особам не повідомлено про підозру, а тому апелянти вважають, що підстави для застосування даного заходу кримінального провадження відсутні.

Також, в апеляційних скаргах ставиться питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання слідчого відбувся без повідомлення осіб, які подали скарги.

Учасники судового провадження неодноразово повідомлялися про дату розгляду апеляційних скарг, проте в судове засідання суду апеляційної інстанції останні систематично не з`являються, про причини своєї неявки не повідомляють.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг в тому числі і щодо підстав для поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення осіб, які подали скарги, а в матеріалах провадження відсутні відомості про отримання ними копії постановленого судом рішення, колегія суддів погоджується з доводами апелянтів про поважність причин пропуску строку на оскарження судового рішення та вважає за можливе його поновити.

Що стосується посилань апелянтів про відсутність підстав для накладення арешту на майно, то колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали, вважає їх безпідставними з огляду на такі обставини.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, СВ Голосіївського УП ГУ НП в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017101010000003 від 11 січня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , у період 2016-2017 років, налагоджено протиправну фінансову схему направлену на незаконне виведення валютних грошових коштів за межі України.

Так, учасниками вказаної схеми здійснюється закупівля товару сільськогосподарського походження за готівку. Після чого, використовуючи підконтрольні підприємства-експортери з ознаками фіктивності укладаються експортні договори з афілійованими компаніями-нерезидентами без відображення вказаних операцій в документах податкової звітності.

Директором та підписантом таких договорів виступає ОСОБА_11 , який під час допиту в якості свідка повідомив, що ніякого відношення до діяльності компанії не має та жодних документів первинної фінансово-господарської діяльності не підписував.

Товар, зокрема зернові культури, які експортуються, закупаються учасниками злочинної схеми за готівкові кошти, без сплати обов`язкових платежів.

В подальшому, закуплені зернові культури надходять до портів міст Одеси, Миколаєва та Херсона де, з метою проходження митного оформлення товару, зокрема отримання фіто санітарного сертифікату на товар, «підприємства-експортери» використовують підроблені документи про придбання товару у групи компаній, які мають ознаки фіктивності.

29 травня 2017 року, на виконання доручення слідчого з Одеської митниці ДФС України надійшла інформація щодо замитнення пшениці, власником якої є ТОВ «Флімарк Трейд», яке є одним із підконтрольних підприємств організаторів злочинної схеми по виводу валютної грошової виручки за кордон громадянами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Експортний договір підписано від імені ОСОБА_11 .

Крім того встановлено, що на території складських приміщень ДП «МТП «Чорноморськ» зберігається майно ТОВ «Флімарк Трейд», а саме пшениця м`яка 1-го, 2-го та 3-го класу групи А, яка має бути спрямована на підконтрольне ОСОБА_9 та ОСОБА_10 товариство, підписантом від яких виступає фіктивний директор ОСОБА_11 .

Звертаючись з клопотанням про арешт вказаного майна, слідчий зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є його збереження як речового доказу.

Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання слідчого та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що пшениця, яка знаходиться на території складських приміщень ДП «МТП «Чорноморськ» 1-го, 2-го та 3-го класу групи А, є об`єктом кримінально протиправних дій, а відтак відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

За таких обставин, доводи апеляційних скарг про недоведеність стороною обвинувачення наявності у арештованого майна ознак речових доказів, є безпідставними.

Що стосується доводів апелянтів з приводу того, що власники вказаного майна не мають ніякого відношення до кримінального провадження № 42017101010000003, що на їх думку виключає можливість накладення арешту на майно, то відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подані апеляційні скарги, за викладених в них доводів, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання директора ТОВ «Флімарк Трейд» ОСОБА_5 та директора ПП «ЖБК Славутич» ОСОБА_6 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 31 травня 2017 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 31 травня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, а саме на пшеницю м`яку 1-го, 2-го та 3-го класу (група А), врожаю 2016 року, власником якого є ТОВ «Флімарк Трейд», залишити без зміни, а апеляційні скарги директора ТОВ «Флімарк Трейд» ОСОБА_5 та директора ПП «ЖБК Славутич» ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/81/2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_12

Доповідач ОСОБА_1