Постанова

від 28.02.2018 по справі 0417/11780/2012

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 0417/11780/2012

провадження № 61-4947св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі :

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя - доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство Акцент-Банк ,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, у складі головуючого судді Слюсар Л. П. від 03 грудня 2014 року, та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С., від 19 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк (далі - ПАТ КБ Приватбанк , банк) подало позовну заяву до публічного акціонерного товариства Акцент-Банк (далі - ПАТ А-Банк ), ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 05 квітня 2007 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3 був укладений договір за № dn/506 про надання кредиту у розмірі 100 тис. доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення - 05 квітня 2012 року. З метою забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору, між банком, ПАТ А-Банк , ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено окремі договори поруки.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов'язань станом на 11 червня 2012 року утворилася заборгованість у сумі 203 985 доларів США 61 цент, яку боржник у добровільному порядку не погашає.

Посилаючись на вказані обставини, банк просив стягнути із відповідачів у солідарному порядку наявну кредитну заборгованість.

03 грудня 2014 року рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ПАТ КБ ПриватБанк відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Судове рішення першої інстанції мотивоване тим, щопозивачем, у відповідності до положень статей 58, 60 ЦПК України, не надано докази на підтвердження викладених обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги.

19 жовтня 2015 року ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.

У травні 2016 року ПАТ КБ ПриватБанк подало касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року.

25 липня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ПАТ КБ ПриватБанк поновлено строк на касаційне оскарження рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2014 року і ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

16 березня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ПАТ КБ Приватбанк до ПАТ А-Банк , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів . Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

01 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі ПАТ КБ Приватбанк просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи та зібраним письмовим доказам. Заявник зазначає, що відповідачами не було спростовано факт укладення кредитного договору, отримання коштів та наявність заборгованості.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеними вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Судами встановлено, що 05 квітня 2007 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3 був укладений договір № dn/506 про надання кредиту у розмірі 100 тис. доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05 квітня 2012 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором №dn/506 про надання кредиту від 05 квітня 2007 року того ж дня між ПАТ КБ ПриватБанк , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено окремі договори поруки № DN/506-2, № DN/506-3, № DN/506-4, а 20 жовтня 2010 року договір поруки було укладено між ПАТ КБ ПриватБанк та ПАТ А-Банк .

ПАТ КБ ПриватБанк звертаючись до суду з даним позовом вказував про те, що ОСОБА_3 було порушено умови договору № dn/506 про надання кредиту від 05 квітня 2007 року у результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 11 червня 2012 року складає 203 985 доларів США 17 центів, зокрема: заборгованість за кредитом - 78 556 доларів США 91 цент, заборгованість по процентам за користування кредитом - 80 255 доларів США 57 центів, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 45 172 доларів США 69 центів.

Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_3 зазначив, що остання кредитний договір не підписувала, а гроші були отримані шахрайським шляхом ОСОБА_7, що підтверджується заявою про вчинення злочину від 08 січня 2008 року, яка була надана представником банку.

Відповідно до змісту заяви на видачу готівки № 01 від 06 квітня 2007 року кредитні кошти за договором № dn/506 про надання кредиту від 05 квітня 2007 року у розмірі 100 тис доларів США були видані на підставі заяви ОСОБА_7 (а.с.124,157).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що позивач не довів належними доказами факт передачі кредитних коштів ОСОБА_3

Відповідно до частини третьої статі 10 ЦПК України (у редакції від 07 липня 2010 року) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями частини третьої статті 60 ЦПК України (у редакції від 07 липня 2010 року) доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до правил статей 546, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За даним у частині першій статті 553 ЦК України визначенням, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені статтю 554 ЦК України, відповідно до частин першої та другої якої у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивачем на обґрунтування своїх доводів (щодо видачі кредитних коштів) надано копію платіжного доручення № 01 від 06 квітня 2007 року про перерахування коштів, отриманих ОСОБА_3 за договором № dn/506 про надання кредиту від 05 квітня 2007 року, копію меморіального ордеру від 06 квітня 2007 року, на підставі якого кредитні кошти у розмірі 100 тис. доларів США перераховані з метою видачі по договору № dn/506 про надання кредиту від 05 квітня 2007 року (а.с. 89, 90), а також копію кредитного договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_3, копії договорів поруки, розрахунок заборгованості (а.с. 4-6, 10-17), які не спростовані відповідачами. Також банк вказував на неможливість подання оригіналів документів у зв'язку вилученням органами досудового розслідування оригіналів кредитної справи.

Отже, висновки суду першої інстанції про ненадання позивачем доказів на підтвердження видачі кредиту, а також виникнення зобов'язань з боку ОСОБА_3 перед позивачем за кредитним договором № dn/506 від 05 квітня 2007 року є передчасними.

Послання лише на копію заяви на видачу готівки № 01 від 06 квітня 2007 року, де міститься посилання на ОСОБА_7, як особи через яку отримувався кредит, та пояснення ОСОБА_3, не можуть оцінюватись як беззаперечний та не спростований факт неотримання кредиту останньою.

Відносно ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 була порушена кримінальна справа за частиною третьою статті 190, яка слідчим відділом Амур-Нижньодніпровського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області була направлена до Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська. В межах проведення розслідування вказаної кримінальної справи було вилучено матеріали кредитної справи (а.с. 87, 147, 177, 262).

Суд першої інстанції належним чином не сприяв з'ясуванню обставин справи, а апеляційний суд не надав оцінки наявними доказами у справі, зокрема постанові Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровськ від 10 грудня 2008 року про виїмку матеріалів кредитної справи № dn/506 від 05 квітня 2007 року для проведення почеркознавчої експертизи (а.с. 147).

Таким чином суди попередніх інстанцій не встановили повністю фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірили доводів та наданих сторонами доказів та дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки недоліки, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані в даній постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу. Разом з цим, при новому розгляді справи слід врахувати, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, враховуючи, що позов пред'явлено юридичною особою, а одним із відповідачів у справі також є юридична особа.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року у даній справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк