Рішення

від 27.02.2018 по справі 808/341/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року 13 год. 45 хв.Справа № 808/341/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.,

за участю:

представника відповідача - Куранової С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольський олійноекстраційний завод

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мелітопольський олійноекстраційний завод (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.01.2018 №0001331201 та №0001301201.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що висновки перевіряючих щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Агро-Астраханка" викладені в акті перевірки сформовані всупереч вимогам чинного законодавства виключно на припущеннях щодо законності та реальності здійснених платником податків операцій. Зазначає, що Податковий кодекс України не ставить у залежність право віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Посилається також на те, що господарські операції ТОВ з ТОВ "Агро-Астраханка" підтверджені первинними документами, які було надано у повному обсязі до податкового органу. З огляду на таке, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 05.02.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №808/341/18. Призначено судове засідання на 27.02.2018.

Ухвалою суду від 16.02.2018 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено. Розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке відбудеться 27 лютого 2018 року.

Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовній заяві просив суд розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у відзиві на позовну заяву від 22.02.2017 вх. № 6126 вказав на те, що перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. б п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV, що призвело до завищення від'ємного значення на суму 168 199 грн. Стверджує, що господарські операції позивача з ТОВ "Агро-Астраханка" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Відтак, відсутність факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

У судове засідання прибула представник відповідача Куранова С.Г. та підтримала заперечення з підстав викладених вище. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства, у судовому засіданні 27.02.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю Мелітопольський олійноекстраційний завод було зареєстровано 03.09.2014 в Мелітопольському міськрайонному управлінні юстиції Запорізької області за адресою: 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вулиця Фрунзе, будинок 31.

Згідно з вимогами п.п.20.1.4 п. 20.4 статті 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.8 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 20.01.2017 № 65, з урахуванням змін, внесених наказом Головного управління ДФС у Запорізькій області № 3169 від 16.11.2017 проведена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольський олійноекстраційний завод (код ЄДРПОУ 39376884) з питань достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2017 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.10.2017 № 9218327782).

За наслідками перевірки податковим органом складено Акт перевірки №721/08-01-56-01/39376884 від 15.12.2017.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. б п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.19) за вересень 2017 року на суму податку на додану вартість у розмірі 168 199,00 грн.; від'ємного значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за вересень 2017 року на суму податку на додану вартість у розмірі 168 199,00 грн.

10.01.2018, на підставі Акту перевірки №721/08-01-56-01/39376884 від 15.12.2017, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001331201 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Мелітопольський олійноекстраційний завод від'ємного значення на суму 168 199,00 грн., № 0001301201 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Мелітопольський олійноекстраційний завод суми бюджетного відшкодування на суму 168 199,00 грн. та визначення штрафних санкцій у розмірі 42 049,75 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковим повідомленням-рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю Мелітопольський олійноекстраційний завод звернулось з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1. статті 187 Податкового кодексу України, передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що у перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю Мелітопольський олійноекстраційний завод мало господарські відносини з ТОВ АГРО-АСТРАХАНКА (код ЄДРПОУ 41310864).

Так, між TOB Мелітопольський олійноекстраційний завод (Покупець) та TOB АГРО-АСТРАХАНКА (код ЄДРПОУ 41310864) (Постачальник) укладено договір постачання № 01М/ООО-006 від 19.08.2017, відповідно до якого Постачальник передає у власність покупця насіння соняшника (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим Договором (а.с. 114-115, т. 1).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи додано видаткові накладні № 9 від 21.08.2017, № 8 від від 20.08.2017, товарно-транспортні накладні № 569990 від 21.08.2017, № 569991 від 21.08.2017, № 569989 від 20.08.2017, квитанції № Н-000105 від 21.08.2017, № Н-000108 від 21.08.2017, № Н-000095 від 20.08.2017, № Н-000096 від 20.08.2017 (а.с. 116-129, т. 1).

Розрахунки між сторонами підтверджено платіжними дорученнями № 9067 від 21.08.2017, № 9182 від 22.08.2017.

Крім того, постачальником була складена податкові накладні № 4 від 20.08.2017, № 5 від 21.08.2017, які зареєстрована у встановленому законом порядку в ЄРПН, що підтверджено квитанціями.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з вищевказаними контрагентами у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Суд зауважує, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагентів і відносити понесені витрати на придбання товару та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Суд також звертає увагу на те, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "АГРО-АСТРАХАНКА", у перевіряємий період спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості..

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене вище, адміністративний позов суд задовольняє.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольський олійноекстраційний завод (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного, 31, код ЄДРПОУ 39376884) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 10.01.2018 №0001331201 та №0001301201.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольський олійноекстраційний завод сплачену суму судового збору в розмірі 3864,49 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні 49 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.03.2018

Суддя М.С. Лазаренко