Рішення

від 05.03.2018 по справі 815/4034/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4034/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (директор)

ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

ОСОБА_3 (представник за довіреністю)

відповідач: ОСОБА_4 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом приватного підприємства-фірми «АСВІТ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001272203 від 10 червня 2015 року, -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 лютого 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства-фірми «АСВІТ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р №0001272203 від 10.03.2015 р. про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток (код платежу 1102100) в сумі 219600,00 грн., з яких 175680,00 грн. за основним платежем та 43920, 00 грн. - штрафні санкції.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Глуханчука О.В. від 15.07.2015р. відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 30.07.2015 р. за клопотанням представника відповідача у зв'язку з необхідністю надання доказів по справі, на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України зупинено провадження по справі та призначено судове засідання на 02.09.2015 р. о 15 годині 30 хвилин.

Ухвалою суду від 02.09.2015 р. за клопотанням представника відповідача у зв'язку з необхідністю надання доказів по справі, в тому числі витребуваних судом, виклику в судове засідання посадової особи, що здійснювала перевірку, на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України зупинено провадження по справі та призначено судове засідання на 23.09.2015 р. о 15 годині 30 хвилин.

Ухвалою суду від 23.09.2015 р. за клопотанням представника позивача у зв'язку з необхідністю підготовки питань на вирішення судово-економічної експертизи по справі, на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України зупинено провадження по справі та призначено судове засідання на 06.10.2015 р. о 16 годині 00 хвилин.

Ухвалою суду від 06.10.2015 р. за клопотанням позивача призначено по справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (79024, м. Львів, вул. Липинського, буд. 54); провадження у справі зупинено на час проведення експертизи до одержання її результатів.

Ухвалою суду від 19.12.2017 р. поновлено провадження у справі, враховуючи, що обставини, які були підставою для зупинення провадження у даній справі, передбачені п.3 ч. 2 ст. 156 КАС України (в редакції від 01.09.2015 р.) (зупинення провадження в разі призначення експертизи до одержання її результатів), відпали.

Ухвалою суду від 19.12.2017 р. призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 05 січня 2018 року; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 15 січня 2018 року; встановлено відповідачу строк для подання заперечень до 25 січня 2018 року; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 29 січня 2018 року 11 год. 00 хв.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 16.01.2018р. справа № 815/4034/15 розподілена на суддю Самойлюк Г.П.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П. від 18.01.2018р. справу прийнято до провадження; визначено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Самойлюк Г.П. за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив ; встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено підготовче засідання по справі на 15.02.2018 р. о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою суду від 15.02.2018 р., яка занесена до протоколу судового засідання, суд з урахуванням приписів ст.52 КАС України, допустив заміну відповідача Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на його правонаступника Державну податкову інспекцію у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

Ухвалою суду від 15.02.2018 р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.02.2018 р. о 16 годині 10 хвилин.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001272203 від 10 червня 2015 року оформлене з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки останнє прийняте спільно Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в ньому невірно зазначено повне найменування позивача, а саме, замість приватне підприємство-фірма «АСВІТ» вказано приватне підприємство «АСВІТ» . Позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки останнє прийнято на підставі висновків акта перевірки, який містить безпідставні висновки та оформлений з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. Позивач вважає, що ним вірно розраховано та задекларовано валові доходи, в тому числі від реалізаційної діяльності та вірно відображено показник у рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток за 2014 рік собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.14р. по 31 . 12.14р. у сумі 2974092 грн.

Від Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області надійшли письмові заперечення на адміністративний позов (т. 14, а.с. 74-77), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.14р. по 31 . 12.14р. встановлено завищення відображених показників в р. 05.1 декларації на 976 000 грн. Позивачем порушено вимоги п.п.138.2, 138.4 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, враховуючи, що за даними перевірки завищені витрати, що формують собівартість реалізованих товарів на 976000 грн. внаслідок розбіжностей між даними обігових відомостей по рахунку 28 товари , даними декларації з податку на прибуток та даними первинних документів. При підрахунку вартості придбаного товару згідно прибуткових накладних, співставлення у кількісному та сумарному вигляді по найменуванням товару з видатковими накладними, за даними перевірки вартість придбаного та реалізованого товару складає 2630734 грн. За даними відомостей по бухгалтерському рахунку 28 товари та даними декларації з податку на прибуток (р.05.1) собівартість реалізованих товарів дорівнює 2974092 грн. Крім того, до перевірки не надано документи на підтвердження походження реалізованого товару, а саме ряду фармацевтичних виробів, ліків.

Від Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (т.14, а.с. 239-240), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що при підрахунку вартості придбаного товару згідно прибуткових накладних, співставлення у кількісному та сумарному вигляді по найменуванням товару з видатковими накладними, за даними перевірки вартість придбаного та реалізованого товару складає 1998092 грн., а за даними відомостей по бухгалтерському рахунку 28 товари та даними декларації з податку на прибуток за 2014р. собівартість реалізованих товарі встановить 2974092 грн., тобто остання завищена на 976000 грн. внаслідок вказаних розбіжностей. Крім того, зазначено про відсутність у висновку експерта №3985 судово-економічної експертизи висновків щодо всіх визначених для експертизи питань та надано не вірну оцінку змісту порушення, зазначеного в акті перевірки, оскільки дані акта перевірки щодо вартості придбаного та реалізованого товару в сумі 1998092 грн. визначено згідно прибуткових накладних, співставлення у кількісному та сумарному вигляді по найменуванням товару з видатковими накладними по бухгалтерському рахунку 28 товари .

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити, в тому числі, посилаючись на обставини, що зазначені у адміністративному позові, відповіді на відзив відповідача.

У відкритому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зокрема, посилаючись на відзив на позовну заяву, заперечення, додаткові пояснення до заперечень.

Суд зазначає, що 15.12.2017 р. набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017р., котрим КАС України викладено в новій редакції. Відповідно до п.10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017 р., розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу. Відтак, справу розглянуто в порядку загального позовного провадження, керуючись КАС України в редакції чинній з 15.12.2017 р.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області згідно п.78.1.11 п. 78.1 ст.78 ПК України, відповідно до наказу державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №155-п від 28.04.2015р., направлення на перевірку № 103 від 28.04.2015 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства-фірми «АСВІТ» (код ЄДРПОУ 24541309) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р.

За наслідками перевірки складено акт № 1200/22-03 від 18.05.2015р. (т.1, а.с. 19-36), відповідно до висновків якого встановлено порушення п.138.2, п.138.4, пп.139.1.9 п.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 175680,00 грн. за період 2014р.

29.05.2015р. (вих. № 7059/10/15-15-22-03) Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області висновки акта перевірки № 1200/22-03 від 18.05.2015р. залишено без змін. При цьому зазначено, що вказана в акті перевірки сума відхилень між даними рядка 05.1 декларації по податку на прибуток та даними перевірки у таблиці пункту 3.1.2 помиково вказана 2630734грн. замість суми 1998092 . Впливу на результати перевірки ця помилка не мала.

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001272203 від 10.03.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (код платежу 1102100) в сумі 219600,00 грн., з яких за основним платежем 175680,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 43920,00 грн. (т.1, а.с. 11).

Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішенням контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить його визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.78.1.11 п. 78.1 ст.78 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Судом встановлено, що директору приватного підприємства-фірми «АСВІТ» ОСОБА_1 28.04.2015р. вручено під розписку копію наказу державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №155-п від 28.04.2015р. та пред'явлено направлення на перевірку №103 від 28.04.2015р. (т.14, а.с. 95).

Зі змісту акта перевірки вбачається, що перевіркою відображених у рядку 05.1 Декларацій собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) показників за період з 01.01.14р. по 31 . 12.14р. у загальній сумі 2974092 грн. встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював операції з придбання фармацевтичної продукції, для подальшої реалізації.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.14р. по 31 . 12.14р. на підставі таких документів: головна книга, журнали-ордери та обігові відомості по бухгалтерським рахункам: 28 товари , 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками , 90 Собівартість реалізації , 79 Фінансові результати , договори з постачальниками, накладні, товарно-транспортні накладні встановлено завищення відображених показників в р. 05.1 декларації на 976 000 грн.

Як вбачається зі змісту акта перевірки (т.1, а.с. 22-23), враховуючи зазначене, контролюючий орган дійшов висновку, що в порушення п.138.2, п.138.4, пп.139.1.9 п.139 Податкового кодексу України, за даними перевірки підприємством завищені витрати, що формують собівартість реалізованих товарів на 976000 грн. внаслідок розбіжностей між даними обігових відомостей по рахунку 28 товари , даними декларації з податку на прибуток та даними первинних документів. При підрахунку вартості придбаного товару згідно прибуткових накладних, співставлення у кількісному та сумарному вигляді по найменуванням товару з видатковими накладними, з даними перевірки вартість придбаного та реалізованого товару складає 2630734 грн. За даними відомостей по бухгалтерському рахунку 28 товари та даними декларації з податку на прибуток (р.05.1) собівартість реалізованих товарів дорівнює 2974092 грн. Крім того, до перевірки не надано підтверджуючих документів щодо походження реалізованого товару, а саме ряду фармацевтичних виробів, ліків.

Також зазначено, що в порушення Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від № 872 від 30.12.2013р., дані ПП Асвіт щодо собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) відображених в рядку 05.1 Декларації по податку на прибуток за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. встановлено, що показники не відповідають даним регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів до них, в зв'язку з чим витрати на придбання товарів (робіт, послуг), відображених в рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток визначені 976 000 грн. .

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пп.139.1.9 п.139 ст. 139 ПК України).

За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи з вказаних норм податкового законодавства, до складу витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивачем сформовано витрати на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від його контрагента, що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і" повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що акт перевірки не містить посилання на первинні документи (із зазначенням відповідних реквізитів) бухгалтерського обліку підприємства-фірми «АСВІТ» та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів та докази, що підтверджують наявність порушення.

Зазначене свідчить про те, що контролюючим органом не дотримано вимог п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. (чинного на час складання акта перевірки), яким визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові 21 лютого 2018 року у справі №804/5825/16 (адміністративне провадження №К/9901/4693/17), згідно якої правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є: Код КВЕД 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (основний);

Код КВЕД 47.74 Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах.

Суд зазначає, що приватним підприємством-фірмою «АСВІТ» до контролюючого органу було надано копії реєстрів, первинних документів щодо придбання товарів у контрагентів, з якими позивач перебував у господарських відносинах за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. з метою підтвердження показників, відображених у податковій декларації з податку на прибуток за 2014р. В акті перевірки не зазначено щодо невідповідності таких документів вимогам чинного законодавства.

Позивачем надано засвідчені належним чином копії первинних документів до суду, які приєднано до матеріалів справи та досліджено судом, зокрема: зведений реєстр документів на придбання товарів, наданих податковому ревізору-інспектору під час проведення перевірки підприємства, засвідчені копії документів на придбання товарів, видаткових накладних, розрахунків, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, прибуткових накладних; журналу-ордеру № 6 по рахунку №631 Розрахунки з постачальниками та підрядниками (т.1, а.с. 47; т.2, а.с.1-250; т.3, а.с. 1-250; т.4, а.с. 250; т.5, а.с. 1-250; т.6, а.с. 1-250; т.7, а.с. 1-250; т.8, а.с. 1-250; т.9, а.с. 1-250; т.10, а.с. 1-250; т.11, а.с. 1-250; т.12, а.с. 1-250; т.13, а.с. 1-250; т.14, а.с. 1-57, 118- 158).

Суд зазначає, що належних доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем не надано.

Актом перевірки позивача підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій у 2014р. При цьому протилежного не доведено відповідачем, невідповідність зазначеної документації нормам Податкового кодексу України відповідачем не встановлено.

Відповідачем не надано до суду акту, складеного у довільній формі (як того вимагав Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р.), що засвідчував би такі факти ненадання (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації приватним підприємством-фірмою «АСВІТ» .

Зазначаючи в акті, що до перевірки не надано документів, що підтверджують походження реалізованого товару, а саме ряду фармацевтичних виробів, ліків, контролюючим органом не зазначено, по яких саме господарських операціях не були надані відповідні документи та яким чином факт їх ненадання впливає на висновки щодо наявності порушення позивачем вимог податкового законодавства та нарахування податків.

Наявні у позивача первинні документи щодо господарських операцій за 2014 рік відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Як встановлено судом та протилежного не доведено відповідачем, надані приватним підприємством-фірмою «АСВІТ» документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеними контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт придбання товарів.

Контролюючим органом не доведено, документально та нормативно не обґрунтовано висновків про завищення позивачем у 2014р. витрат, що формують собівартість реалізованих підприємством товарів (робіт, послуг) на 976000 грн. внаслідок співставлення даних обігових відомостей по рахунку 28 товари , даних декларації з податку на прибуток за 2014р. та даних первинних документів.

Згідно акта перевірки, перевіркою встановлено, що позивач здійснював операції з придбання фармацевтичної продукції, для подальшої реалізації.

При цьому у Декларації по податку на прибуток за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., зокрема у рядку 05.1 Витрати операційної діяльності задекларовано суму 2974092грн. (т.14, а.с. 160-166).

За даними контролюючого органу зазначений показник має становити 1998092грн. Відтак, контролюючим органом зазначено про відхилення у розмірі 976000грн. (т.1, а.с. 22).

Згідно п.138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Пунктом п.138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

За змістом пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно п.22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.99р., оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Згідно розрахунку торгової націнки приватного підприємства-фірми «АСВІТ» за 2014 рік: залишок торгових націнок на початок місяця (за даними оборотно-сальдової відомості 285 рахунок) становить 104734,99 грн.; сума торгових націнок у продажній вартості, які поступили в звітному місяці товарів (кредитовий оборот 285 рахунку) - 1153838,64грн.; сума по торговельній націнці - 1258573,63грн.; сума продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця (за даними оборотно-сальдової відомості рахунок 282) - 429915,57 грн.; сума продажної (роздрібної) вартості товарів, отриманих в звітному місяці (дебетовий оборот 282) - 4156271,59грн.; сума товару - 4586187,16грн.; середній відсоток торгової - 27,44% ; реалізовано товари (в продажних цінах кредитовий оборот 702 рахунку) 4088666,98 грн.; сума торгової націнки на реалізований товар - 1121930,22грн.; собівартість реалізованих товарів 2966736,76 грн. (т.1, а.с. 12).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акта перевірки, складеного за наслідками дослідження первинних документів приватного підприємства-фірми «АСВІТ» , що підтверджують витрати позивача по придбанню товарів у постачальників (рядки 1 - 33 додатку № 8 до Акту) (т.1, а.с. 30), вказаний додаток містить перелік усіх постачальників позивача, суму придбаного у них товару (стовбець 11), суму дебіторської та кредиторської заборгованості (стовбці 6, 7). В останньому рядку додатка (стовбець 11) зазначено загальну суму реалізованого товару, що становить 4 088 666,98 грн.

За змістом акта перевірки зазначена сума складається з сум, визначення яких було перевірено контролюючим органом: 3832611 грн. (доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) та зобов'язань приватного підприємства-фірми «АСВІТ» з податку на додану вартість у розмірі 256060 грн.

В акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. позивачем задекларовано доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 3832611. Перевіркою повноти їх визначення не встановлено завищення чи заниження (т.1, а.с. 21).

Також вказано, що за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. позивачем задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 256060 грн. Перевіркою повноти їх визначення не встановлено завищення чи заниження (т.1, а.с. 24).

У розрахунку торгової націнки приватного підприємства-фірми «АСВІТ» за 2014 рік загальна вартість реалізованого товару становить (рядок 8 розрахунку торгової націнки): 4088666,98 грн. (т.1, а.с. 12).

Торгова націнка встановлюється у відсотках до ціни придбання та є складовою частиною формування валового доходу приватного підприємства-фірми «АСВІТ» при розрахунку ним своїх зобов'язань з податку на прибуток, та становить згідно її розрахунку в середньому за 2014 рік 27,44%, що становить 1121930,22 грн.

Крім того, суд зазначає, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 р. було призначено по даній справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (79024, м. Львів, вул. Липинського, буд. 54)

Згідно висновку № 3985 судово-економічної експертизи, складеного 30.11.2017р. судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_5, проведеним експертним дослідженням встановлено:

дослідженням поданих документів та матеріалів справи не надається за можливе підтвердити документально та нормативно висновки по акту ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській обл. № 1200/22-03 від 18.05.2015 року Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства Асвіт (код за ЄДРПОУ 24541309) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року про завищення приватним підприємством - фірмою Асвіт у 2014 році витрат, що формують собівартість реалізованих підприємством товарів (робіт, послуг), на 976 000,00 грн.;

визначення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих приватним підприємством-фірмою АСВІТ товарів (робіт, послуг) за період 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. у загальній сумі 2974092,00 грн. відповідно з вимогами пункту 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246 підтверджується згідно розрахованого приватним підприємством-фірмою АСВІТ середнього відсотку торгівельної націнки за 2014 рік в розмірі 27,44% та зазначеної в акті ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській обл. № 1200/22-03 від 18.05.2015 року загальної вартості реалізованих товарів ППФ Асвіт в розмірі 4088666,98 грн.;

дослідженням поданих документів та матеріалів справи не надається за можливе підтвердити документально та нормативно завищення приватним підприємством-фірмою Асвіт у 2014 році витрат, що формують собівартість реалізованих підприємством товарів (робіт, послуг), на 976000,00 грн., внаслідок співставлення даних обігових відомостей по рахунку 28 товари , даних декларації з податку на прибуток за 2014 рік та даних первинних документів (т.1, а.с. 208-212).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, оцінюючи докази надані учасниками в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем вірно розраховано та задекларовано валовий дохід, зокрема доходи від реалізаційної діяльності та собівартість реалізованих товарів позивачем задекларовано у рядку 05.1 Декларації по податку на прибуток за 2014р., відтак висновки контролюючого про порушення п.138.2, п.138.4, пп.139.1.9 п.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 175680,00 грн. за період 2014 р. є безпідставними та не доведені відповідачем під час судового розгляду.

При цьому суд погоджується з доводами позивача, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0001272203 від 10 червня 2015 року невірно зазначено повне найменування позивача, а саме, замість приватне підприємство-фірма «АСВІТ» вказано приватне підприємство «АСВІТ» .

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача як орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішення.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на зазначене суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0001272203 від 10 червня 2015 року є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи, що ціна позову становить 219600,00 грн., позивачу за подання цього позову належало сплатити 4392,00 грн.

Відповідно до квитанції №ПН3132 від 13.07.2015 року позивач сплатив 10% цієї суми, тобто 439,20 грн. (т.1, а.с.4). Таким чином, з відповідача на користь Державного бюджету України належить стягнути решту судового збору у розмірі 3952,80 грн. (4392,00 грн. - 439,20 грн.) та на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 439,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства-фірми «АСВІТ» (місцезнаходження: 65101, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 24541309) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65104, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Академіка Глушка, будинок 17, корпус 2; код ЄДРПОУ 39549642) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001272203 від 10 червня 2015 року,- задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0001272203 від 10 червня 2015 року.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65104, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Академіка Глушка, будинок 17, корпус 2; код ЄДРПОУ 39549642) за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства-фірми «АСВІТ» (місцезнаходження: 65101, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 24541309) судовий збір у розмірі 439,20 грн. (чотириста тридцять дев'ять гривень 20 коп.).

Стягнути з Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65104, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Академіка Глушка, будинок 17, корпус 2; код ЄДРПОУ 39549642) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3952,80 грн. (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 80 коп.) на р/р № 31212206784005, отримувач коштів УК у м. Одесі/Київський район, код отримувача 38016923, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний рішення виготовлено та підписано 05.03.2018 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.