Рішення

від 05.03.2018 по справі 913/20/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

05 березня 2018 року Справа № 913/20/18

Провадження №12/913/20/18

За позовом Державного підприємства «Луганський експертно-технічний центр Держпраці» , м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехекспертиза» , м. Сєвєродонецьк Луганської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» , м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про стягнення 49065 грн 41 коп.

Суддя ОСОБА_1 Секретар судового засідання ОСОБА_2 У засіданні брали участь: від позивача:не прибув; від відповідача:не прибув; від третьої особи:не прибув.

Суть спору: Державне підприємство «Луганський експертно-технічний центр Держпраці» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехекспертиза» про стягнення компенсації за договором про відступлення права вимоги №138 від 31.10.2014 в сумі 49065 грн 41 коп.

На обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 31.10.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір про відступлення права вимоги №138, згідно умов якого ДП Луганський ЕТЦ передало, а ТОВ Укртехекспертиза прийняло право вимоги оплати виконаних робіт, відповідно до актів здачі приймання виконаних робіт на суму 58772 грн 00 коп., що належать ДП Луганський ЕТЦ за договором №27/УЗ/14-88, укладеним 23.07.2014 між ДП Луганський ЕТЦ та ПрАТ Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ .

Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 договору про відступлення права вимоги №138 від 31.10.2014, відповідач повинен оплатити позивачу компенсацію у розмірі 58772 грн 00 коп. у строк 1090 календарних днів після набрання чинності цього договору. Договір про відступлення права вимоги набрав чинності 01.11.2014, строк оплати компенсації настав 27.10.2017.

У листі ПрАТ Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ від 30.11.2017 №23ТИБ-2056 повідомляється, що кошти у сумі 49065 грн 41 коп., передбачені п.1.1 договором про відступлення права вимоги №138 від 31.10.2014, перераховані на рахунок відповідача за платіжними дорученнями:

- №13747 від 24.11.2014 на суму 18120, 00 грн;

- №13723 від 24.11.2014 на суму 9712, 00 грн;

- №13783 від 26.11.2014 на суму 3970, 00 грн;

- №13785 від 26.11.2014 на суму 13663, 41 грн;

- №13786 від 26.11.2014 на суму 3600, 00 грн.

26.11.2014 між ДП Лисичанський ЕТЦ та ПрАТ Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ було проведено взаємозалік однорідних вимог за договором про надання послуг від 23.07.2014 №27/УЗ/14-88 на суму 9706 грн 59 коп.

Однак, відповідач не оплатив позивачу компенсацію у розмірі 49065 грн 41 коп., за стягненням якої позивач за позовом звернувся до господарського суду.

Відповідач у відзиві на позов від 18.01.2018 №05/01-18 заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не подано належних доказів які б підтверджували обґрунтованість позову. Відповідач зазначив, що документи, що підтверджують факт отримання відповідачем грошових коштів за договором №138 від 31.10.2014 про відступлення права вимоги та і сам договір відсутній у нього. Відповідач посилається на те, що кошти за вказаними позивачем платіжними дорученнями були отримані ним від ПрАТ Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ за іншими договорами.

У відповіді на відзив від 23.01.2018 №21 позивач не погодився з доводами відповідача та вважає їх безпідставними, оскільки відповідач не надав докази, які б спростовували факт отримання ним коштів від ПрАТ Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ та наявності заборгованості перед позивачем за договором про відступлення права вимоги №138 від 31.10.2014.

У запереченнях від 24.01.2018 відповідач зазначив наступне.

Документи, що підтверджують факт отримання відповідачем грошових коштів за договором №138 від 31.10.2014 про відступлення права вимоги та і сам договір відсутні у відповідача.

Але якщо припустити, що договір №138 від 31.10.2014 про відступлення права вимоги все таки існує, саме у такому вигляді, як надані позивачем його копії, то треба взяти до уваги ще і той факт, що існує і додаткова угода від 01.12.2014 до цього договору. В п. 1 додаткової угоди зазначено, що сторони домовилися п. 2.2 договору викласти у наступній редакції, а саме: п.2.2 Строк сплати компенсації становить 7 років з моменту підписання цієї угоди і до спливу цього строку позивач не має права вимагати компенсацію у відповідача. До того ж, і сам позивач вказує, що у нього не залишилося оригіналу цього договору.

Тобто, якщо врахувати цю додаткову угоду, то можна вважати, що права позивача, ще не порушені, а позов необґрунтований.

Відповідач також просить взяти до уваги, що не визнає тих обставин, на які посилається позивач, а саме: наявність договору №138 від 31.10.2014 про відступлення права вимоги в тому вигляді, в якому позивач надав його копії, оскільки оригіналів документів у позивача немає.

На підставі вищевказаного відповідач просить суд відмовити у позові.

До своїх заперечень відповідач надав копію додаткової угоди від 30.11.2014.

Позивач у письмових поясненнях №32 від 31.01.2018 з посиланням на ч.4 ст.75 ГПК України зазначив, що факт наявності заборгованості відповідача перед ним в сумі 49065 грн 41 коп., який виник на підставі договору про відступлення права вимоги №138 від 31.10.2014 не підлягає доказуванню, оскільки встановлений рішенням Господарського суду Луганської області від 22.02.2016 у справі №913/1199/15, яке набрало законної сили.

Позивач також посилається на лист відповідача №01/01 від 19.01.2016, в якому відповідач підтвердив, що відповідно до п.2.2 договору №138 від 31.10.2014 строк сплати компенсації становить 1090 календарних днів після набрання чинності цим договором, а саме 31.10.2017.

Крім того, позивач вважає, що додаткова угода від 01.12.2014 до договору №138 від 31.10.2014 викликає сумнів щодо її дійсності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судових засіданнях не скористалася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином за її місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення йому поштових відправлень, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається судом за правилами спрощеного позовного провадження, суд встановив, що спір між сторонами виник з наступних причин.

31.10.2014 між Державним підприємством «Луганський експертно-технічний центр Держпромнагляду України» , яке в подальшому перейменоване в Державне підприємство «Луганський експертно-технічний центр Держпраці» (первісний кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехекспертиза» (новий кредитор, відповідач) був укладений договір про відступлення права вимоги №138 (далі - Договір №138).

Відповідно до п.1.1 Договору №138, первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги сплати виконаних робіт згідно актів здачі-приймання виконаних робіт на суму 58772 грн 00 коп., що належить первісному кредитору з подальшою компенсацією первісному кредиторові вищевказаної суми, і стає кредитором за договором №27/УЗ/14-88 від 23.07.2014 про надання послуг (основний договір), укладеним між первісним кредитором та Приватним акціонерним товариством «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (боржник).

Згідно з п.1.2 договору №138, новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора вимагати від божника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

У п.2.1 договору №138 сторони визначили, що згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору компенсацію у розмірі 58772 грн 00 коп. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора.

Строк сплати компенсації становить 1090 календарних днів після дня набрання чинності цим договором (п.2.2 договору №138).

Первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для її здійснення за основним договором, у термін до 01.11.2014 (п.3.1 договору №138).

Відповідно до п.5.1 договору №138, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

02.10.2017 позивач звертався до відповідача з претензією №357, в якій просив перерахувати заборгованість за договором №138 від 31.10.2014 в сумі 58772 грн 00 коп., яку відповідач залишив без задоволення посилаючись на відсутність у нього необхідних документів.

У листі ПрАТ Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ від 30.11.2017 №23ТИБ-2056 повідомляється, що кошти у сумі 49065 грн 41 коп., передбачені п.1.1 договором про відступлення права вимоги №138 від 31.10.2014, перераховані на рахунок відповідача за платіжними дорученнями:

- №13747 від 24.11.2014 на суму 18120, 00 грн;

- №13723 від 24.11.2014 на суму 9712, 00 грн;

- №13783 від 26.11.2014 на суму 3970, 00 грн;

- №13785 від 26.11.2014 на суму 13663, 41 грн;

- №13786 від 26.11.2014 на суму 3600, 00 грн.

26.11.2014 між ДП Лисичанський ЕТЦ та ПрАТ Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ було проведено взаємозалік однорідних вимог за договором про надання послуг від 23.07.2014 №27/УЗ/14-88 на суму 9706 грн 59 коп.

06.12.2017 позивач на адресу відповідача направив копії документів, які необхідні для розгляду претензії та запропонував відповідачу задовольнити претензійні вимоги.

У зв'язку з невиконання зобов'язання відповідачем за договором про відступлення права вимоги №138 від 31.10.2014, позивач звернувся до господарського суду з вимогою стягнути з відповідача компенсації за договором про відступлення права вимоги №138 від 31.10.2014 в сумі 49065 грн 41 коп.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи та оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку про повну обгрунтованість позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з приписами 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справ доказів; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), кий міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з положеннями ст.165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між сторонами у справі укладено договір про відступлення права вимоги №138 від 31.10.2014 до якого слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.511 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З огляду на зміст вищенаведених норм цивільного законодавства, відносини щодо заміни кредитора в зобов'язанні є окремими договірними відносинами, що виникають на підставі укладеного тільки між первісним кредитором та новим кредитором договору, який не впливає на сутність основного зобов'язання, яке підлягає виконанню боржником.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2 договору про відступлення права вимоги №138 від 31.10.2014 сторони встановили строк сплати компенсації - 1090 календарних днів після дня набрання чинності цим договором.

Договір був підписаний сторонами 31.10.2014, тобто останній день сплати позивачу компенсації - 31.10.2017.

Зазначені обставини були предметом дослідження під час розгляду Господарським судом Луганської області справи № 913/1199/15.

Рішенням від 22.02.2016 Господарського суду Луганської області у справі №913/1199/15, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства «Луганський експертно-технічний центр Держпраці» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехекспертиза» про стягнення компенсації за договором відступлення права вимоги №138 від 31.10.2014 в сумі 49065 грн 41 коп., оскільки на момент звернення позивача з позовом до суду (14.12.2015) строк сплати відповідачем позивачу зазначеної суми не сплинув.

Рішення суду у вищевказаній справі №913/1199/15 є таким, що набрало законної сили 09.03.2016, тому в частині з'ясування факту наявності боргу має місце преюдиція, яка не потребує доведення позивачем у відповідності до ч.4 ст.75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводи відповідача не приймаються до уваги судом, оскільки спростовуються наявним в матеріалах справи листом відповідача №01/01 від 19.01.2016, який адресовано до Господарського суду Луганської області при розгляді справи №913/1199/15, в якому відповідач підтвердив, що відповідно до п.2.2 договору №138 від 31.10.2014 строк сплати компенсації становить 1090 календарних днів після набрання чинності цим договором, а саме 31.10.2017.

Зважаючи на викладені приписи чинного законодавства, умови Договору №138 та обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації за договором про відступлення права вимоги №138 від 31.10.2014 в сумі 49065 грн 41 коп., та задоволення вказаних вимог повністю з віднесенням на відповідача судового збору в сумі 1600 грн 00 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні 05.03.2018, відповідно до ст.240 ГПК України, було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 236-241, 247, 252 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехекспертиза» , 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, 22, офіс 402, ідентифікаційний код 32900170 на користь Державного підприємства «Луганський експертно-технічний центр Держпраці» , 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, 22, офіс 401, ідентифікаційний код 21851104 - компенсацію за договором про відступлення права вимоги №138 від 31.10.2014 в сумі 49065 грн 41 коп. та судовий збір в сумі 1600 грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили

У відповідності до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, відповідно до ст. 256 ГПК України.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення 06.03.2018.

Суддя О.С. Палей

вих. №

3

06.03.2018

Надр. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, 22, офіс 401) рекомендованим з повідомленням;

3 - відповідачу (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, 22, офіс 402) - рекомендованим з повідомленням;

4 - ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" (93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5) - рекомендованим з повідомленням.

Внесено до ЄДРСР

06.03.2018