Рішення

від 28.02.2018 по справі 923/13/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 року Справа № 923/13/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекстранс Груп», місцезнаходження: 18006, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, ідентифікаційний код: 39505251

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «РВТ-Груп», місцезнаходження: 74800, Херсонська область, м. Каховка, Семенівське шосе, 9-а, ідентифікаційний код: 39103765

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біюніон», місцезнаходження: 45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, ідентифікаційний код: 39090589

про стягнення 56147,51 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – не прибув

від відповідача-1 – не прибув

від відповідача-2 – не прибув

ТОВ «Імпекстранс Груп» (далі – Позивач) звернулося з позовом про стягнення із ТОВ «РВТ-Груп» (Відповідач-1) та ТОВ «Біюніон» (Відповідач-2) солідарно заборгованості за договором № 29052017/D4 від 29.05.2017 року і Угодою від 21.08.2017 року у розмірі 56147,51 грн., яка станом на 11.12.2017 року складається із заборгованості за послуги перевезення за заявкою від 25.05.2017 року № D6 у сумі 19473,38 грн.; 2800,98 грн. процентів за заявкою від 25.05.2017 року № D6; 2383,23 грн. пені за заявкою від 25.05.2017 року № D6; 734,73 грн. інфляційних втрат за заявкою від 25.05.2017 року № D6; 25870,61 грн. заборгованості за послуги перевезення за заявкою від 20.06.2017 року № D4; 2445,30 грн. процентів за заявкою від 20.06.2017 року № D4; 2102,96 грн. пені за заявкою від 20.06.2017 року № D4; 336,32 грн. інфляційних втрат за заявкою від 20.06.2017 року № D4.

Позовні вимоги, на підставі ст. ст. 193, 199, 232 ГК України, ст. ст. 530, 541, 543, 625 ЦК України, обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем-2 зобов'язань тристоронньої угоди (про переведення боргу) від 21.08.2017 року з оплати боргу Відповідача-1, що виник з договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом на міжнародному та міжміському сполученні №29052017/D4 від 29.05.2017 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем-1.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.01.2018 року. Розгляд справи, на підставі ст. ст. 12, 247 ГПК України, здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження.

Справу розглянуто в судових засіданнях 07.02.2018 року та 28.02.2018 року, в межах строку, визначеного ст. 248 ГПК України.

Позивач в судове засідання не прибув, 22.02.2018 року від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Для огляду в судовому засіданні надіслав оригінали документів, копії яких додані ним до позовної заяви.

Відповідач-1 та Відповідач-2, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили. Своїм правом надати відзив на позовну заяву не скористалися.

Зважаючи на наведене, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, розгляд справи по суті відбувся за відсутності представників відповідачів за наявними матеріалами.

Ознайомившись з поясненнями позивача, викладеними в позовній заяві, дослідивши надані докази, суд

в с т а н о в и в:

29.05.2017 року між Позивачем та Відповідачем-1 укладено Договір № 29052017/D4 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні (а.с. 103-107) (далі-Договір).

За умовами Договору Замовник (Відповідач-1) замовляє, а Експедитор (Позивач) надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п.п. 1.2.1,1.2.2, 1.2.3. Договору, Експедитор надає експедиторські послуги (планування перевезень, підбір та надання необхідного транспорту), здійснює перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і внутрішньому сполученні на підставі відповідних заявок. Конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці Замовника і узгоджуються з Експедитором.

Згідно п. 1.3. Договору, підтвердженою вважається заявка, підписана представниками Сторін і скріплена печатками (штампами) Замовника і Експедитора. Підтверджена заявка обов'язкова для виконання Сторонами і є невід'ємною (обов'язковою) частиною Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору, детальні умови по кожному замовленню обговорюються Сторонами та зазначаються в заявці. Допускається отримання заявки по факсимільному зв'язку або електронною поштою, така заявка має юридичну силу.

Міжнародні автомобільні перевезення вантажів виконуються відповідно до положень чинних Конвенцій про міжнародні перевезення, а також відповідно до вимог чинних на території України нормативних актів (п. 2.3 Договору).

Пунктом 2.4. Договору визначено, що факт виконання кожного автомобільного перевезення підтверджується шляхом підписання Сторонами відповідних актів виконаних робіт, на підставі яких здійснюються розрахунки між Сторонами. У випадку відсутності підпису Замовника на акті виконаних робіт, факт виконання робіт підтверджується CMR.

Згідно п. 9.3. Договору у випадку, якщо відправлений Експедитором Замовнику акт наданих послуг (виконаних робіт) останнім не підписаний і письмово не заперечений протягом 5 днів з моменту його отримання, він вважається прийнятий ним без заперечень та підлягає оплаті в повному обсязі.

У Розділі 4 Договору Позивач та Відповідач-1 узгодили питання щодо ціни послуг та порядку розрахунків.

Так, пунктом 4.2. Договору, визначено, що ціна фрахту (ставка за перевезення) узгоджуються сторонами в заявках і вказуються у рахунках-фактурах Експедитора. Ціна фрахту включає в себе плату Експедитору та витрати останнього на оплату послуг (робіт) інших осіб (перевізників тощо), залучених до виконання цього Договору, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Відповідно до п. п. 4.3, 4.4. Договору, ціни відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень), погоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень). Ціни є договірними і визначаються виключно, виходячи із ситуації на ринку перевезень.

Порядок і строки оплати обговорюються в разовій заявці, яка направляється Експедитору перед кожним перевезенням (групою однотипних перевезень). Строк оплати не може перевищувати три банківських дні з моменту отримання рахунку та акту виконаних робіт, або передоплата згідно факсокопії рахунку. (п. 4.5. Договору).

Згідно п. 4.6. Договору, розрахунок із Експедитором здійснюється Замовником у безготівковій формі, шляхом переказу узгодженої суми на поточний рахунок Експедитора на підставі рахунку та акту виконаних робіт, чи по передоплаті згідно факсокопії (сканкопії) рахунку.

Частиною 1 ст. 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частинами 1, 2 ст. 307 ГК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Позивачем послуги за Договором № 29052017/D4 від 29.05.2017 року були надані з організації перевезень у міжнародному сполученні, здійснення яких регламентується положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі Конвенції), до якої Україна приєдналась 01.08.2006 р.

Так, відповідно до ст. 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

За змістом ч. 1 ст. 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно ч. 1 ст. 30 Конвенції, якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, що найпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.

25.05.2017 року Позивачем та Відповідачем-1 була складена заявка № D6 на організацію перевезення вантажу міжнародного сполучення (а.с. 108), якою передбачались наступні умови перевезення: маршрут руху – Хорватія – м. Тихи (Польща) – м. Каховка; дата завантаження – 30-31.05.2017 року; ставка за перевезення – 1000 Євро (за курсом НБУ на момент прибуття автомобіля на замитнення); умови оплати – 100 % на момент прибуття автомобіля на розмитнення безготівково.

20.06.2017 року між Позивачем та Відповідачем-1 була складена заявка №D4 на організацію перевезення вантажу міжнародного сполучення (а.с. 109), якою передбачались наступні умови перевезення: маршрут руху – Хорватія –Хокстер, Німеччина – м. Каховка, Україна; дата завантаження – 33.06.2017 року; ставка за перевезення – 890 Євро (за курсом НБУ на момент прибуття автомобіля на замитнення); умови оплати – 100 % на момент прибуття автомобіля на розмитнення безготівково.

Позивач умови, укладеного із Відповідачем-1 Договору з організації перевезення вантажів за заявкою № D6 від 25.05.2017 року та заявкою № D4 від 20.06.2017 року, виконав належним чином, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000400 від 09.06.2017 року та № ОУ-0000472 від 30.06.2017 року (а.с. 112-113), підписаних без зауважень та скріплених печатками обох сторін; міжнародними товарно-транспортними накладними СМR №209239 та №212715 (а.с. 110-111).

На умовах Договору з організації перевезення вантажів Позивачем виставлені Відповідачу-1 рахунок-фактура № СФ-0000408 від 02.06.2017 року на суму 29473,38 грн. за заявкою № D6 від 25.05.2017 року (а.с. 32) та рахунок-фактура № СФ-0000466 від 26.06.2017 року на суму 25870,61 грн. за заявкою D4 від 20.06.2017 року (а.с. 33).

Разом з тим, Відповідач-1 взяті на себе зобов'язання не виконав та за надані Позивачем послуги з організації перевезення вантажів, у строки, визначені у Договорі та заявках від 25.05.2017 року та 20.06.2017 року, не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість на суму 55343,99 грн. що підтверджується довідкою ПАТ «ПУМБ» у м. Черкаси № CR2-52/16 від 15.12.2017 року (а.с. 118), розрахунком Позивача. наведеним у позовній заяві.

У зв'язку із наявністю у Відповідача-1 боргу перед Позивачем за Договором з організації перевезення вантажів від 29.05.2017 р. за заявкою № D6 від 25.05.2017 року та заявкою № D4 від 20.06.2017 року, 21.08.2017 року між Позивачем (Кредитор), Відповідачем-1 (Первісний боржник) та Відповідачем-2 (Новий боржник) була укладена тристороння угода (про переведення боргу) (а.с. 114-117).

Сторони дійшли згоди, що предметом її регулювання є взаємовідносини Сторін, які виникають при заміні боржника у зобов'язанні по сплаті коштів, яке виникло на підставі договору № 29052017/D4 від 29.05.2017 року (погоджених на його основі заявках), прийнятті Новим боржником на себе обов'язків Первісного боржника по сплаті коштів (відповідно до Договору та погоджених на його основі заявках) та сплаті Новим Боржником погодженої суми (боргу) Первісного кредитора (відповідно до Договору та погоджених на його основі заявках) (п. 1. Угоди).

Відповідно до п. 2 Угоди, Новий боржник визнає та підтверджує, що він у повній мірі поінформований про обставини виникнення заборгованості Первісного боржника перед Кредитором за договором та погоджених на його основі заявках.

У п. 3 Угоди сторони узгодили, що на день її підписання сума заборгованості Первісного боржника перед Кредитором становить 55343,99 грн.

При цьому, у п. 5 Угоди, сторони також передбачили, що з моменту підписання Угоди Кредитор зобов'язується зупинити нарахування процентів, пені, інфляційних збитків, а у випадку належного виконання Угоди повністю списати цей вид заборгованості.

Згідно із п. 5 Угоди, Новий боржник зобов'язався погасити/сплатити зазначену суму боргу у безготівковій формі трьома платежами: 20000,00 – до 10.09.2017 року, 25000,99 грн. – до 30.09.2017 року, 10343,00 грн. – до 10.10.2017 року. У будь-якому випадку Новий боржник зобов'язався повністю сплатити Кредитору борг до 10.10.2017 року.

Пунктом 15 Угоди сторони узгодили для себе юридичну силу та/або доказове значення сканованих (фото) копій та інших (похідних) документів.

Пунктом 20 Угоди визначено, що у випадку коли протягом строку для належного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Угодою (10.10.2017 року) грошові зобов'язання перед кредитором не будуть повністю погашеними, то останній має право захистити свої права у спосіб, визначений законом, при цьому Первісний боржник та Новий боржник набувають статусу солідарних боржників перед Кредитором (на усю суму залишку Боргу та проценти/пені/інфляційні втрати, які нараховані як до підписання Угоди, так і після спливу строку її чинності.

Однак, Відповідач-2, умови Угоди від 21.08.2017 року з оплати боргу у сумі 55343,99 грн., у визначені строки не виконав, сплативши на користь Позивача лише 10000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1191 від 21.09.2017 року на суму 5000,00 грн. (а.с. 37) та №11 від 06.10.2017 року на суму 5000,00 грн. (а.с. 38), довідкою ПАТ «ПУМБ» у м. Черкаси № CR2-52/16 від 15.12.2017 року (а.с. 118).

З метою досудового врегулювання спору, Позивачем на адресу Відповідачів 24.11.2017 року за вих. № 150 направлено вимогу про сплату заборгованості у сумі 45343,99 грн. (а.с. 39-43). Однак, вимоги Позивача Відповідачі залишили без відповіді, що зумовило його звернення до суду із цим позовом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями ст. 520 ЦК визначено що боржник у зобов'язанні може бути змінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Форма правочину щодо зміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 ЦК України (ст.521 ЦК України).

Аналіз змісту статті 513 ЦК України свідчить про те, що правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.

Відповідно до Угоди від 21.08.2017 року про переведення боргу, Відповідач-2 прийняв на себе обов'язки Відповідача-1 по сплаті коштів (відповідно до Договору та погоджених на його основі заявках) заборгованості з оплати, наданих Позивачем за договором № 29052017/D4 від 29.05.2017 року про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.

За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).

Разом з тим, всупереч договірним умовам, Відповідач-2, взяті на себе за Угодою про переведення боргу від 21.08.2017 року, зобов'язання в повному обсязі не виконав, сплативши лише 10000,00 грн. Залишок боргу складає 45343,99 грн.

Щодо солідарної відповідальності Відповідача-1 та Відповідача-2 за умовами п. 20 Угоди від 21.08.2017 року, суд зазначає таке.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (ст. 541 ЦК України).

В той же час, при переведенні боргу відбувається заміна боржника в зобов'язанні. З існуючого зобов'язання первісний боржник вибуває, передавши свій борг новому боржнику, який вступає у зобов'язання та має виконати обов'язок перед кредитором.

За змістом ч. 2 ст. 207 ГК України, недійсною може бути визнано нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Правова позиція щодо розмежування видів недійсності правочинів, зазначена в пункті 2.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", де, зокрема, зазначено, що нікчемні правочини - правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), оспорювані - правочини які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, умова п. 20 Угоди про переведення боргу від 21.08.2017 року, щодо солідарної відповідальності Відповідача-1 та Відповідача-2, є нікчемною, тому, що суперечить правовій природі переведення боргу, оскільки передбачає відповідальність не зобов'язаної особи первісного боржника - Відповідача-1 ТОВ "РВТ-Груп", чим порушує його права.

Враховуючи викладене, суд вважає законними та обгрунтованими вимоги Позивача про стягнення боргу, що виник із договору № 29052017/D4 від 29.05.2017 року про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, у сумі 45343,99 грн. та задовольняє їх до Відповідача-2, зобов'язання якого виникли на підставі Угоди про переведення боргу від 21.08.2017 року.

Також Позивачем до стягнення нараховано 4486,19 грн. – пені за прострочення виконання зобов'язань, 1071,05 грн. – інфляційних втрат, та 5246,28 грн. – процентів за договором у розмірі 30 % річних.

Пунктом 6.5. Договору № 29052017/D4 від 29.05.2017 року про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні сторони узгодили, що в разі порушення Замовником строків розрахунку з Експедитором він сплачує на користь останнього пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем, з урахуванням умов пунктів 1, 4 Угоди від 21.08.2017 року, якими передбачено обов'язок Нового боржника сплатити, зокрема, кошти, відповідно до Договору та погоджених на його основі заявках, та обов'язок Позивача зупинити нарахування процентів/пені/інфляційних збитків на суму боргу, а у випадку належного виконання (оплати боргу до 10.10.2017 року) повністю списати/простити цей вид заборгованості, за заявкою № D6 від 25.05.2017 року нараховано пеню у розмірі 2383,23 грн. (за період з 08.06.2017 року до 21.08.2017 року та з 11.10.2017 року до 11.12.22017 року), за заявкою № D4 від 20.06.2017 року нараховано пеню у розмірі 2102,96 грн. (за період з 30.06.2017 року до 21.08.2017 року та з 11.10.2017 року до 11.12.22017 року).

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунок, заявленої до стягнення пені, здійснений Позивачем відповідно до періодів виникнення заборгованості, передбачених договірними умовами, суд визнає обгрунтованими вимоги із стягнення пені з Відповідача-2 та задовольняє їх у заявленій сумі – 4486,19 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктами 3 Додаткових умов до Заявок № D6 від 25.05.2017 року та № D4 від 20.06.2017 року сторони узгодили, що у випадку прострочення оплати ціни фрахту (ставки за перевезення) Замовник зобов'язується сплачувати Експедитору проценти за ставкою 30 % річних, які нараховуються на залишок заборгованості першого дня прострочення, та до повної сплати.

Прострочення виконання Відповідачем-2 грошового зобов'язання за умовами п. 1, 4 Угоди від 21.08.2017 року, підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення 30% річних та інфляційних збитків є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши, наданий Позивачем розрахунок 30 % річних та інфляційних втрат, наведений ним у позовній заяві, відповідно до періодів виникнення заборгованості, передбачених договірними умовами, суд визнає його правильним та задовольняє ці вимоги про стягнення 30% річних та інфляційних втрат до Відповідача-2 у заявлених сумах - 5246,28 грн. та 1071,05 грн. відповідно.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-2 ТОВ «Біюніон» на користь позивача ТОВ «Імпекстранс Груп» 45343,99 грн. основного боргу, 5246,28 грн. 30 % річних, 4486,19 грн. пені, 1071,05 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги до Відповідача-1 ТОВ «РВТ-Груп» задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, Відповідача-2 ТОВ «Біюніон» компенсує Позивачу судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекстранс Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біюніон» задовольнити, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біюніон» (місцезнаходження: Волинська область, місто Ковель, вул. Незалежності, 119-а, ідентифікаційний код: 39090589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекстранс Груп», (місцезнаходження: 18006, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, ідентифікаційний код: 39505251) 45343,99 грн. основного боргу, 5246,28 грн. 30% річних, 4486,19 грн. пені, 1071,05 грн. інфляційних втрат та 1600,00 грн. судового збору.

2. Відмовити в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «РВТ-Груп».

3. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

          Повне рішення складено 05.03.2018 р.

Суддя                                                             Т.А. Остапенко