Постанова

від 14.05.2018 по справі 923/13/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/13/18 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Богатиря К.В.

Суддів: Аленіна О.Ю., Таран С.В.

Секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

Уповноваженні представники учасників справи в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІМПЕКСТРАНС ГРУП

на рішення Господарського суду Херсонської області від 28 лютого 2018 року (суддя суду першої інстанції: ОСОБА_1; дата складання повного тексту: 05.03.2018; час і місце оголошення рішення: 28.02.2018 о 10:45 год., 73000, м. Херсон, вул. Театральна (Горького), 18; Господарський суд Херсонської області, зала судових засідань № 321)

по справі № 923/13/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІМПЕКСТРАНС ГРУП

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю РВТ-ГРУП

2. Товариства з обмеженою відповідальністю БІЮНІОН

про стягнення 56 147,51 грн.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ІМПЕКСТРАНС ГРУП (далі - ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП , позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю РВТ-ГРУП (далі - ТОВ РВТ-ГРУП , відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю БІЮНІОН (далі - ТОВ БІЮНІОН , відповідач-2) заборгованості за Договором № 29052017/D4 від 29 травня 2017 року і Угодою від 21 серпня 2017 року у розмірі 56 147,51 грн., яка станом на 11 грудня 2017 року складається з наступного:

1. Заборгованість за послуги перевезення за заявкою від 25 травня 2017 року № D6 на загальну суму 25 392, 32 грн., з яких:

- основний борг в сумі 19 473,38 грн.;

- проценти на суму боргу в сумі 2 800,98 грн.;

- пеня в сумі 2 383, 23 грн.;

- інфляційні витрати в сумі 734,73 грн.

2. Заборгованість за послуги перевезення за заявкою від 20 червня 2017 року № D4 на загальну суму 30 755, 19 грн., з яких:

- основний борг в сумі 25 870,61 грн.;

- проценти на суму боргу в сумі 2 445,30 грн.;

- пеня в сумі 2 102,96 грн.;

- інфляційні витрати в сумі 336, 32 грн.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 20, 193, 199, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 530, 541, 543, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), мотивовано неналежним виконанням ТОВ БІЮНІОН зобов'язань тристоронньої угоди (про переведення боргу) від 21 серпня 2017 року з оплати боргу ТОВ РВТ-ГРУП , що виник з Договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом на міжнародному та міжміському сполученні № 29052017/D4 від 29 травня 2017 року, укладеного між ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП та ТОВ РВТ-ГРУП .

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 28 лютого 2018 року по справі № 923/13/18 (суддя суду першої інстанції: ОСОБА_1А.) позовні вимоги ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП до ТОВ БІЮНІОН задоволено; стягнуто з ТОВ БІЮНІОН на користь ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП основний борг в сумі 45 343,99 грн., проценти в сумі 5 246,28 грн., пеня в сумі 4 486,19 грн., інфляційні витрати в сумі 1 071,05 грн. та судовий збір в сумі 1 600 грн. Відмовлено ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП у задоволенні позовних вимог до ТОВ РВТ-ГРУП .

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ТОВ БІЮНІОН основного боргу, процентів, пені, інфляційних та судових витрат з огляду на те, що з матеріалів справи підтверджується факт наявності у останнього боргу перед ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП , який підлягає стягненню на підставі ст.ст. 173, 193, 216, 218, 229, 230, 231 ГК України та ст.ст. 509, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629 ЦК України.

Відмовлячи у задоволенні позову ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП до ТОВ РВТ-ГРУП , місцевий господарський суд виходив з того, що умова п. 20 Угоди про переведення боргу від 21 серпня 2017 року щодо солідарної відповідальності ТОВ РВТ-ГРУП та ТОВ БІЮНІОН є нікчемною, тому, що суперечить правовій природі переведення боргу, оскільки передбачає відповідальність не зобов'язаної особи первісного боржника - ТОВ РВТ- ГРУП , чим порушує його права.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування усіх обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 28 лютого 2018 року по справі № 923/13/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині про солідарне стягнення з ТОВ РВТ-ГРУП та ТОВ БІЮНІОН на користь ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП основного боргу в сумі 45 343,99 грн., процентів в сумі 5 246,28 грн., пені в сумі 4 486,19 грн., інфляційний витрат в сумі 1 071,05 грн. Судові витрати покласти на ТОВ РВТ-ГРУП та ТОВ БІЮНІОН в рівних частках.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме:

- визнаючи п. 20 Угоди нікчемним суд не зважив на положення частини 2 статті 215 ЦК України про те, що нікчемний правочин - це правочин, недійсність якого встановлена законом;

- визнаючи п. 20 Угоди нікчемним суд не врахував положення частини 3 статті 215 ЦК України про те, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочині);

- визнаючи п. 20 Угоди нікчемним не дотримався вимог частини 3 статті 215 ЦК України про те, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним, але тільки тоді, коли одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом;

- визнаючи п. 20 Угоди нікчемним не зазначив положення жодного закону, які прямо вказують (встановлюють) на те, що така умова господарського зобов'язання є саме нікчемною;

- визнаючи п. 20 Угоди нікчемним не вказав на положення жодного закону, які забороняють сторонам врегулювати свої відносини подібним чином;

- вказуючи, що умова п. 20 Угоди є нікчемною та порушує права ТОВ РВТ-ГРУП не обґрунтував того, яке саме право ТОВ РВТ-ГРУП порушується цією умовою, та ким саме воно порушується;

Крім того, скаржник посилається на те, що суд попередньої інстанції не обґрунтував того, на яких доказах базується його висновок про те, що умова п. 20 Угоди є нікчемною та порушує права ТОВ РВТ-ГРУП , ким/коли вони подані, та чому мають перевагу перед доказами ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП .

Поряд з цим, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не застосовано до спірних правовідносин положення частини 6 статті 11 ЦК України про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події, а також не враховано те, що відповідно до частини 1 статті 144 ГК України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом, а також з угод. не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать та частина 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати (окрім іншого) з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ РВТ-ГРУП та ТОВ БІЮНІОН до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2018 року колегією суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Аленіна О.Ю., Таран С.В., відкрито апеляційне провадження по справі № 923/13/18 за апеляційною скаргою ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП на рішення Господарського суду Херсонської області від 28 лютого 2018 року; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу не пізніше 5-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та роз'яснено учасникам справи про їх право не пізніше 5-ти днів з дня вручення ухвали подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, із доказами направлення копій таких заяв іншим учасникам справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2018 року справу № 923/13/18 призначено до розгляду в судовому засіданні на 14 травня 2018 року о 16:00 год., а також повідомлено учасників справи, що їх неявка, належних чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судове засіданні 14 травня 2018 року представники учасників справи не з'явились без повідомлення про причини неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які додані до матеріалів справи та в повній мірі свідчать про належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Одеським апеляційним господарським судом.

При цьому, з прохальної частини апеляційної скарги ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП вбачається клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника.

Задовольнивши зазначене клопотання скаржника, а також враховуючи те, що учасники справи не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні, явка представників учасників справи до суду не визнавалась обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю уповноважених представників учасників процесу.

Інші заяви та клопотання до суду не заявлялись.

Дослідивши матеріали справи , перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 травня 2017 року між ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП та ТОВ РВТ-ГРУП укладено Договір № 29052017/D4 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні (далі - Договір)., відповідно до п. 1.1. якого Замовник (ТОВ РВТ-ГРУП , відповідач-1) замовляє, а Експедитор (ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП , позивач) надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень (а.с. 103-107).

Пунктами 1.2.1, 1.2.2, 1.2.3. Договору передбачено, що Експедитор надає експедиторські послуги (планування перевезень, підбір та надання необхідного транспорту), здійснює перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і внутрішньому сполученні на підставі відповідних заявок. Конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці Замовника і узгоджуються з Експедитором.

Підтвердженою вважається заявка, підписана представниками Сторін і скріплена печатками (штампами) Замовника і Експедитора. Підтверджена заявка обов'язкова для виконання Сторонами і є невід'ємною (обов'язковою) частиною Договору (п. 1.3. Договору).

Пунктом 2.2. Договору визначено, що детальні умови по кожному замовленню обговорюються Сторонами та зазначаються в заявці. Допускається отримання заявки по факсимільному зв'язку або електронною поштою, така заявка має юридичну силу.

Міжнародні автомобільні перевезення вантажів виконуються відповідно до положень чинних Конвенцій про міжнародні перевезення, а також відповідно до вимог чинних на території України нормативних актів (п. 2.3 Договору).

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що факт виконання кожного автомобільного перевезення підтверджується шляхом підписання Сторонами відповідних актів виконаних робіт, на підставі яких здійснюються розрахунки між Сторонами. У випадку відсутності підпису Замовника на акті виконаних робіт, факт виконання робіт підтверджується CMR.

У випадку, якщо відправлений Експедитором Замовнику акт наданих послуг (виконаних робіт) останнім не підписаний і письмово не заперечений протягом 5 днів з моменту його отримання, він вважається прийнятий ним без заперечень та підлягає оплаті в повному обсязі (п. 9.3. Договору).

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що ціна фрахту (ставка за перевезення) узгоджуються сторонами в заявках і вказуються у рахунках-фактурах Експедитора. Ціна фрахту включає в себе плату Експедитору та витрати останнього на оплату послуг (робіт) інших осіб (перевізників тощо), залучених до виконання цього Договору, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Ціни відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень), погоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень). Ціни є договірними і визначаються виключно, виходячи із ситуації на ринку перевезень (п.п. 4.3., 4.4. Договору).

Пунктом 4.5. Договору зазначено, що порядок і строки оплати обговорюються в разовій заявці, яка направляється Експедитору перед кожним перевезенням (групою однотипних перевезень). Строк оплати не може перевищувати три банківських дні з моменту отримання рахунку та акту виконаних робіт, або передоплата згідно факсокопії рахунку.

Розрахунок із Експедитором здійснюється Замовником у безготівковій формі, шляхом переказу узгодженої суми на поточний рахунок Експедитора на підставі рахунку та акту виконаних робіт, чи по передоплаті згідно факсокопії (сканкопії) рахунку (п. 4.6 Договору).

Як зазначає позивач, 25 травня 2017 року між ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП та ТОВ РВТ-ГРУП було узгоджено умови перевезення та підписано заявку на організацію перевезення вантажу міжнародного сполучення № D6, якою передбачались наступні умови перевезення: маршрут руху - Хорватія - м. Тихи (Польща) - м. Каховка; дата завантаження - 30-31.05.2017 року; ставка за перевезення - 1000 Євро (за курсом НБУ на момент прибуття автомобіля на замитнення); умови оплати - 100 % на момент прибуття автомобіля на розмитнення безготівково (а.с. 108).

Крім того, 20 червня 2017 року між ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП та ТОВ РВТ-ГРУП було узгоджено умови перевезення та підписано заявку на організацію перевезення вантажу міжнародного сполучення № D4, якою передбачались наступні умови перевезення: маршрут руху - Хорватія -Хокстер, Німеччина - м. Каховка, Україна; дата завантаження - 33.06.2017 року; ставка за перевезення - 890 Євро (за курсом НБУ на момент прибуття автомобіля на замитнення); умови оплати - 100 % на момент прибуття автомобіля на розмитнення безготівково (а.с. 109).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач умови укладеного із відповідачем-1 Договору з організації перевезення вантажів за заявкою № D6 від 25.05.2017 року та заявкою № D4 від 20.06.2017 року виконав належним чином, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000400 від 09.06.2017 року та № ОУ-0000472 від 30.06.2017 року, підписаних без зауважень та скріплених печатками обох сторін, а також міжнародними товарно-транспортними накладними СМR № 209239 та № 212715 (а.с. 110-111, 112-113).

На підставі чого, позивачем виставлені відповідачу-1 рахунок-фактура № СФ-0000408 від 02.06.2017 року на суму 29 473,38 грн. за заявкою № D6 від 25.05.2017 року та рахунок-фактура № СФ-0000466 від 26.06.2017 року на суму 25 870,61 грн. за заявкою № D4 від 20.06.2017 року (а.с. 32, 33).

Проте, відповідач-1 взяті на себе зобов'язання не виконав та за надані позивачем послуги з організації перевезення вантажів, у строки, визначені у Договорі та заявках від 25.05.2017 року та 20.06.2017 року, не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 55 343,99 грн. що підтверджується довідкою ПАТ ПУМБ у м. Черкаси № CR2-52/16 від 15.12.2017 року (а.с. 118).

В подальшому, 21 серпня 2017 року між ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП (Кредитор), ТОВ РВТ-ГРУП (Первісний боржник) та ТОВ БІЮНІОН (Новий боржник) укладена тристороння угода про переведення боргу (далі - Угода) у зв'язку із наявністю у ТОВ РВТ-ГРУП боргу перед ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП за Договором з організації перевезення вантажів від 29.05.2017 року за заявкою № D6 від 25.05.2017 року та заявкою № D4 від 20.06.2017 року (а.с. 114-117).

Пунктом 1 Угоди встановлено, що предметом її регулювання є взаємовідносини сторін, які виникають при заміні боржника у зобов'язанні по сплаті коштів, яке виникло на підставі Договору № 29052017/D4 від 29.05.2017 року (погоджених на його основі заявках), прийняття Новим боржником на себе обов'язків Первісного боржника по сплаті коштів (відповідно до Договору та погоджених на його основі заявках) та сплаті Новим Боржником погодженої суми (боргу) Первісному кредитору (відповідно до Договору та погоджених на його основі заявках).

Новий боржник визнає та підтверджує, що він у повній мірі поінформований про обставини виникнення заборгованості Первісного боржника перед Кредитором за договором та погоджених на його основі заявках (п. 2 Угоди).

Пунктом 3 Угоди визначено, що на день її підписання сума заборгованості Первісного боржника перед Кредитором становить 55 343,99 грн.

З моменту підписання Угоди Кредитор зобов'язується зупинити нарахування процентів, пені, інфляційних збитків, а у випадку належного виконання Угоди повністю списати цей вид заборгованості. Новий боржник зобов'язався погасити/сплатити зазначену суму боргу у безготівковій формі трьома платежами: 20 000,00 - до 10.09.2017 року, 25 000,99 грн. - до 30.09.2017 року, 10 343,00 грн. - до 10.10.2017 року. У будь-якому випадку Новий боржник зобов'язався повністю сплатити Кредитору борг до 10.10.2017 року (п. 5 Угоди).

Пунктом 15 Угоди сторони узгодили для себе юридичну силу та/або доказове значення сканованих (фото) копій та інших (похідних) документів.

У випадку, коли протягом строку для належного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Угодою (10.10.2017 року) грошові зобов'язання перед кредитором не будуть повністю погашеними, то останній має право захистити свої права у спосіб, визначений законом, при цьому Первісний боржник та Новий боржник набувають статусу солідарних боржників перед Кредитором (на усю суму залишку Боргу та проценти/пені/інфляційні втрати, які нараховані як до підписання Угоди, так і після спливу строку її чинності (п. 20 Угоди).

Однак, ТОВ БІЮНІОН умови Угоди від 21.08.2017 року з оплати боргу в сумі 55 343,99 грн. у визначені строки не виконало, сплативши на користь ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП лише 10 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1191 від 21.09.2017 року на суму 5 000,00 грн. та № 11 від 06.10.2017 року на суму 5 000,00 грн., а також довідкою ПАТ ПУМБ у м. Черкаси № CR2-52/16 від 15.12.2017 року (а.с. 37, 38, 118).

З метою досудового врегулювання спору, ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП на адресу ТОВ РВТ-ГРУП (Первісний боржник) та ТОВ БІЮНІОН (Новий боржник) направлено вимогу про сплату заборгованості у сумі 45 343,99 грн. від 24.11.2017 року, проте вимоги ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП залишили без відповіді. Внаслідок порушення зобов'язань за тристоронньою угодою (про переведення боргу) від 21 серпня 2017 року з оплати боргу ТОВ РВТ-ГРУП , що виник з Договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом на міжнародному та міжміському сполученні № 29052017/D4 від 29 травня 2017 року, укладеного між ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП та ТОВ РВТ-ГРУП , позивачем нараховано на суму заборгованості проценти в сумі 5 246,28 грн., пеню в сумі 4 486,19 грн. та інфляційні витрати в сумі 1 071,05 грн.

За таких обставин, ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП звернулося до Господарського суду Херсонської області із відповідним позовом до ТОВ РВТ-ГРУП та ТОВ БІЮНІОН про солідарне стягнення заборгованості за Договором № 29052017/D4 від 29 травня 2017 року і Угодою від 21 серпня 2017 року у розмірі 56 147,51 грн.

Розглянувши справу по суті, місцевий господарський суд погодився з доводами, викладеними в позовній заяві, визнав їх доведеними та обґрунтованими, у зв'язку з чим задовольнив заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 56 147,51 грн., але стягнув зазначену суму не у солідарному порядку, а лише з ТОВ БІЮНІОН , з огляду на те, що умова п. 20 Угоди про переведення боргу від 21 серпня 2017 року щодо солідарної відповідальності ТОВ РВТ-ГРУП та ТОВ БІЮНІОН є нікчемною, тому, що суперечить правовій природі переведення боргу, оскільки передбачає відповідальність не зобов'язаної особи первісного боржника - ТОВ РВТ- ГРУП , чим порушує його права.

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення зазначеної заборгованості з огляду на таке.

За приписами ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 1 та 2 ст. ЦК України).

Статтею 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст. 174 ГК України визначено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями ст. 520 ЦК передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути змінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Форма правочину щодо зміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 ЦК України (ст. 521 ЦК України).

Аналіз змісту статті 513 ЦК України свідчить про те, що правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.

Як зазначалося раніше, на підставі тристоронньої Угоди від 21 серпня 2017 року про переведення боргу ТОВ БІЮНІОН прийняло на себе обов'язки ТОВ РВТ-ГРУП по сплаті ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП заборгованості за Договором про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні № 29052017/D4 від 29.05.2017 року (погоджених на його основі заявках).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 ГК України, яка кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).

Проте, ТОВ БІЮНІОН умови Угоди від 21.08.2017 року з оплати боргу в сумі 55 343,99 грн. у визначені строки не виконало, сплативши на користь ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП лише 10 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1191 від 21.09.2017 року на суму 5 000,00 грн. та № 11 від 06.10.2017 року на суму 5 000,00 грн., а також довідкою ПАТ ПУМБ у м. Черкаси № CR2-52/16 від 15.12.2017 року, тобто залишок боргу складає 45 343,99 грн.

За таких обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із правовою позицією місцевого господарського суду про порушення ТОВ БІЮНІОН зобов'язань за Угодою від 21.08.2017 року та про наявну заборгованість перед ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП на загальну суму 45 343,99 грн., яка підлягає стягненню.

Поряд з цим, судова колегія не погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості у солідарному порядку з огляду на наступне.

Стаття 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору.

За приписами ч. 1 ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Положеннями ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним .

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (ст. 541 ЦК України).

За змістом ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

За приписами ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

Положеннями ст. 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Як встановлено судовою колегією, тристороння Угода за своїм змістом та розподілом прав/обов'язків/відповідальності сторін має усі ознаки домовленості (договору), в якій (якому) містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Пунктом 7 Угоди встановлено, що у будь-якому випадку Новий боржник (відповідач-2) зобов'язується повністю сплатити Кредитору (позивачу) Борг до 10 жовтня 2017 року.

Тобто, Угода не передбачає умови про те, що ТОВ РВТ- ГРУП безумовно та повністю звільняється від відповідальності перед ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП .

Пунктом 16 Угоди визначено, що Кредитор (позивач) та Первісний боржник (відповідач-1) погоджуються, що після укладення та належного виконання Угоди Новим боржником їхній спір (прострочений грошовий борг) буде повністю врегульованим

Пунктом 20 Угоди передбачено, що у випадку, коли протягом строку для належного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Угодою (до 10 жовтня 2017 року) грошові зобов'язання перед Кредитором не будуть повністю врегульованими/погашеними, то останній має право захистити свої права у спосіб визначений законом, при цьому Первісний боржник (відповідач-1) та Новий боржник (відповідач-2) набувають статусу солідарних боржників перед Кредитором (на усю суму залишку Боргу та проценти/пені/інфляційні втрати, які нараховані як до підписання Угоди, так і після спливу строку її чинності).

З огляду на зазначене, п. 20 Угоди за своєю природою є видом забезпечення виконання зобов'язання ТОВ БІЮНІОН , до того ж зобов'язання ТОВ РВТ- ГРУП відповідно до п. 20 Угоди носить похідний характер, залежний від виконання основного зобов'язання ТОВ БІЮНІОН .

Пунктом 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України. У господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства. Слід також враховувати, що договір, в тому числі в тій його частині, яка стосується відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, може бути укладено не лише шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами та іншими документами, якщо із зазначених документів вбачається, що сторони погодили умови стосовно такої відповідальності.

За приписами ч. 2 ст. 207 ГК України визначено, що недійсною може бути визнано нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Правова позиція щодо розмежування видів недійсності правочинів, зазначена в пункті 2.5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , де, зокрема, зазначено, що нікчемні правочини - правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України Про створення вільної економічної зони Крим та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України ), оспорювані - правочини які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України). За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Крім того, пунктом 2.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними також роз'яснено, що якщо в законі не передбачено вид договору, то господарюючі суб'єкти вправі самостійно визначати свої взаємовідносини через договори, що містять елементи різних договорів, і навіть таких, що не передбачені чинним законодавством, але оптимально регулюють їх права і обов'язки. У таких випадках господарському суду необхідно дати оцінку усім умовам договору, з'ясувати законність застосування актів законодавства, елементи яких складають зміст договору, та обставини їх виконання, і, приймаючи рішення, застосувати законодавство, яке відповідає умовам договору та діям сторін й вирішити питання щодо законності частин договору за правилами, що стосуються визнання правочинів недійсними.

Проте, визначаючи нікчемний п. 20 Угоди про переведення боргу від 21.08.2017 року щодо солідарної відповідальності ТОВ РВТ-ГРУП та ТОВ БІЮНІОН , місцевий господарський суд не обґрунтував того, на яких доказах базується такий висновок, у зв'язку з чим дійшов до передчасного висновку.

При цьому, вказуючи на порушення вказаною умовою Угоди прав, місцевий суд не обґрунтував того, яке саме право ТОВ РВТ-ГРУП порушується цією умовою, та ким саме воно порушується.

Також, судова колегія зазначає, що між сторонами укладалася саме та Угода, яку сторони мали на увазі.

З огляду на зазначене, судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду про нікчемність умови п. 20 Угоди про переведення боргу від 21.08.2017 року щодо солідарної відповідальності ТОВ РВТ-ГРУП та ТОВ БІЮНІОН , оскільки враховуючи можливість порушення умов Угоди та беручи до уваги загальний строк наявного та можливого додаткового строку прострочення грошового зобов'язання за Договором/Заявками, то умова Угоди про солідарну відповідальність відповідачів (п. 20 Угоди) є не нікчемним правочином (нікчемною умовою Угоди), а є розумним і справедливим видом забезпечення виконання зобов'язання, ефективним способом поновлення порушених прав/інтересів позивача, який не заборонений чинним законодавством України.

За таких обставин справи, у зв'язку з порушенням ТОВ БІЮНІОН зобов'язань за Угодою від 21.08.2017 року в частині оплати боргу в сумі 45 343,99 грн., останній підлягає стягненню у солідарному порядку з ТОВ РВТ-ГРУП та ТОВ БІЮНІОН на користь ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП в порядку п. 20 Угоди про переведення боргу від 21.08.2017 року.

Щодо стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань в сумі 4 486,19 грн., інфляційних витрат в сумі 1 071,05 грн. та процентів за Договором у розмірі 30 % річних в сумі 5 246,28 грн., судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 6.5. Договору № 29052017/D4 від 29.05.2017 року про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні сторони узгодили, що в разі порушення Замовником строків розрахунку з Експедитором він сплачує на користь останнього пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем, з урахуванням умов пунктів 1, 4, 20 Угоди від 21.08.2017 року, якими передбачено обов'язок Нового боржника сплатити, зокрема, кошти, відповідно до Договору та погоджених на його основі заявках, та обов'язок Позивача зупинити нарахування процентів/пені/інфляційних збитків на суму боргу, а у випадку належного виконання (оплати боргу до 10.10.2017 року) повністю списати/простити цей вид заборгованості, при цьому Первісний боржник та Новий боржник набувають статусу солідарних боржників перед Кредитором (на усю суму залишку Боргу та проценти/пені/інфляційні втрати, які нараховані як до підписання Угоди, так і після спливу строку її чинності) за заявкою № D6 від 25.05.2017 року нараховано пеню у розмірі 2 383,23 грн. (за період з 08.06.2017 року до 21.08.2017 року та з 11.10.2017 року до 11.12.2017 року), за заявкою № D4 від 20.06.2017 року нараховано пеню у розмірі 2 102,96 грн. (за період з 30.06.2017 року до 21.08.2017 року та з 11.10.2017 року до 11.12.2017 року).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Положеннями ст. 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч. 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ст. 229 ГК України).

Розрахунок, заявленої до стягнення пені у розмірі 4 486,19 грн., місцевим господарським судом перевірено та встановлено його правильність, здійсненого у відповідності до періодів виникнення заборгованості, передбачених договірними умовами. Здійснений розрахунок колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду визнано арифметично вірним, а тому задоволення позовних вимог місцевим господарським судом в цій частині також є правомірним та обґрунтованим.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктами 3 Додаткових умов до Заявок № D6 від 25.05.2017 року та № D4 від 20.06.2017 року сторони узгодили, що у випадку прострочення оплати ціни фрахту (ставки за перевезення) Замовник зобов'язується сплачувати Експедитору проценти за ставкою 30 % річних, які нараховуються на залишок заборгованості першого дня прострочення, та до повної сплати.

Оскільки прострочення виконання з боку ТОВ РВТ-ГРУП та ТОВ БІЮНІОН грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, а відтак вимоги ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП про стягнення 30% річних та інфляційних збитків є правомірними та обґрунтованими.

Судова колегія апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків 30 % річних та інфляційних втрат відповідно до періодів виникнення заборгованості, передбачених договірними умовами, прийшла до висновку, що за порушення зобов'язань за тристоронньою Угодою (про переведення боргу) від 21 серпня 2017 року з оплати боргу ТОВ РВТ-ГРУП , що виник з Договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом на міжнародному та міжміському сполученні № 29052017/D4 від 29 травня 2017 року, укладеного між ТОВ ІМПЕКСТРАНС ГРУП та ТОВ РВТ-ГРУП , підлягає до стягненню 30% річних та інфляційних витрат у заявлених сумах - 5 246,28 грн. та 1 071,05 грн. відповідно.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Положеннями п.п. 4 п. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, внаслідок чого задовольняє її, а рішення Господарського суду Херсонської області від 28 лютого 2018 року по справі № 923/13/18 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю РВТ-ГРУП (п. 2 резолютивної частини рішення). В частині задоволення позову, оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом приведення п. 1 резолютивної частини рішення у відповідність мотивувальній частині цієї постанови Одеського апеляційного господарського суду.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на ТОВ РВТ- ГРУП та ТОВ БІЮНІОН в рівних частках в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІМПЕКСТРАНС ГРУП - задовольнити.

2. Змінити пункт 1 резолютивної частини рішення Господарського суду Херсонської області від 28 лютого 2018 року по справі № 923/13/18, виклавши його в наступній редакції:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ІМПЕКСТРАНС ГРУП до Товариства з обмеженою відповідальністю РВТ-ГРУП (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю БІЮНІОН (відповідач-2) задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю РВТ-ГРУП (відповідач-1) (місцезнаходження: 74800, Херсонська область, м. Каховка, Семенівське шосе, 9-а, ідентифікаційний код: 39103765; інші відомості відсутні) та Товариства з обмеженою відповідальністю БІЮНІОН (відповідач-2) (місцезнаходження: Волинська область, місто Ковель, вул. Незалежності, 119-а, ідентифікаційний код: 39090589; інші відомості відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІМПЕКСТРАНС ГРУП (місцезнаходження: 18006, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, ідентифікаційний код: 39505251; інші відомості відсутні) 45 343,99 грн. основного боргу, 5 246,28 грн. 30% річних, 4 486,19 грн. пені, 1 071,05 грн. інфляційних втрат та 1 600,00 грн. судового збору.

3. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Херсонської області від 28 лютого 2018 року по справі № 923/13/18 про відмову в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю РВТ-ГРУП (відповідач-1) - скасувати.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РВТ- ГРУП (відповідач-1) (місцезнаходження: 74800, Херсонська область, м. Каховка, Семенівське шосе, 9-а, ідентифікаційний код: 39103765; інші відомості відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІМПЕКСТРАНС ГРУП , (місцезнаходження: 18006, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, ідентифікаційний код: 39505251; інші відомості відсутні) 1 200,00 грн. судові витрати за подачу апеляційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БІЮНІОН (відповідач-2) (місцезнаходження: Волинська область, місто Ковель, вул. Незалежності, 119-а, ідентифікаційний код: 39090589; інші відомості відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІМПЕКСТРАНС ГРУП , (місцезнаходження: 18006, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, ідентифікаційний код: 39505251; інші відомості відсутні) 1 200, 00грн. судові витрати за подачу апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідні накази в установленому Законом України Про виконавче провадження порядку.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано судом 18.05.2018р.

Головуючий суддя К.В. Богатир

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя С.В. Таран