Постанова

від 27.02.2018 по справі 910/13619/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2018 р. Справа№ 910/13619/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Осадчук Т.А. - за довіреністю від 02.01.2018 р.; Денисенко О.В. - за довіреністю від 02.01.2018 р.;

від відповідача: Цюра П.С. - за договором від 10.01.2018 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт Діджитал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 року

у справі № 910/13619/17 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт Діджитал"

про стягнення 31 809,07 грн.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт Діджитал" про стягнення 31 809,07 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт Діджитал" на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" 17 908 грн. 82 коп. основного боргу, 11 543 грн. 07 коп. пені, 1 007 грн. 94 коп. втрат від інфляції, 208 грн. 46 коп. 3 % річних, а також 1542 грн. 62 коп. судового збору. У іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звертався до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач необґрунтовано посилається на ст. 610, 611, 612 ЦК України, оскільки відповідач не має обов'язку з оплати нарахованої заборгованості за період починаючи з 01.08.2016 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт Діджитал" по справі № 910/13619/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт Діджитал" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 30.01.2018 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 року враховуючи перебування у відпустці судді Руденко М.А., яка не є головуючою суддею, справу № 910/13619/17 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 30.01.2018 року, справу № 910/13619/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Смірнова Л. Г., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт Діджитал" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Смірнова Л. Г., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 р. було відкладено розгляд справи на 27.02.2018 р.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.02.2018 р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2018 р. проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як підтверджується матеріалами справи, 01.10.2012 р. між публічним акціонерним товариством Київенерго (енергопостачальна організація) та комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" було укладено договір № 338283 на постачання теплової енергії у гарячій воді в нежилий будинок за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 15, літ. А, відповідно до умов якого енергопостачальна організація здійснює постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення, а позивач здійснює технічне обслуговування систем теплопостачання у будинку та сплачує за постачання теплової енергії за весь будинок.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт Діджитал" на підставі договору оренди від 12.01.2012 р., укладеного з Слєпаком С.В., орендує приміщення загальною площею 166 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 15.

01.10.2012 року між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт Діджитал" (споживач) було укладено договір № 1984 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів (разом із додатками до нього - Договір), предметом якого є надання послуг на теплопостачання та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежитловому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, вул.. Воровського, 15.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2. договору підприємство зобов'язується розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення (під час опалювального сезону), в кількості та обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній споживачем; надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію, проводити засобами дирекції як структурного підрозділу підприємства технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.

Згідно з п. 2.3.6. договору споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування системи.

Пунктами 6.1., 6.4. договору передбачено, що цей договір набуває чинності з 01.10.2012 р. та діє до 01.10.2013 р. з пролонгацією на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до п. 6.2. договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений (за письмовою вимогою хоча б однієї із сторін); взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення судом; передбачених п. 4.3.1. договору; ліквідації сторін.

Згідно з п. 6.3. договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати фактично спожитих послуг за отриману теплову енергію та технічне обслуговування систем ЦО до моменту звільнення приміщення та передачі його за актом іншому споживачу (орендарю, власнику або балансоутримувачу).

Відповідно до п. 2 додатку № 2 до договору споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства акт звірки на початок розрахункового періоду, розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця. (п. 3 додатку № 2 до договору)

Теплопостачання нежилого будинку за адресою м. Київ, вул.. Воровського, 15 в опалювальному періоді 2016-2017 р.р. підтверджується нарядами ПАТ Київенерго на включення та виключення теплопостачання.

На виконання умов договору у період з липня 2016 р. по червень 2017 р. відповідачу було поставлено теплову енергію та надано послуги з технічного обслуговування тепло системи.

В якості доказів надання позивачем послуг з постачання теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми у період з липня 2016 р. по червень 2017 р. позивачем надано облікові карти, розрахунки нарахувань за спожиту теплову енергію та акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, зазначає, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію та послуги з технічного обслуговування теплосистеми за період з липня 2016 р. по червень 2017 р. у сумі 17 908,82 грн.

Згідно з ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Кодексу.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого в силу вимог ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 5 статті 633 Цивільного кодексу України передбачено, що актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи додаткової угоди від 01.08.2016 р. про припинення (розірвання) Договору, сторони дійшли згоди про його припинення з 01.08.2016 р. та з моменту набрання чинності даної угоди сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками.

Однак, за загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України. Зокрема, відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 р. у справі № 221/515/15-а та від 05.10.2016 р. у справі №753/2526/16-ц.

Відтак, посилання відповідача на відсутність у нього обов'язку з оплати внаслідок розірвання Договору не можуть бути підставою для звільнення останнього від відповідальності за невиконання обов'язку з оплати спожитих послуг з теплопостачання та з технічного обслуговування систем центрального опалення.

Крім того, пунктом 6.3. договору про надання послуг з теплопостачання та технічного обслуговування передбачено, що припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати фактично спожитих послуг за отриману теплову енергію та технічне обслуговування систем ЦО до моменту звільнення приміщення та передачі його за актом іншому споживачу (орендарю, власнику або балансоутримувачу).

Отже, відповідач зобов'язаний оплачувати фактично спожиті послуги за отриману теплову енергію та технічне обслуговування систем.

Як вже було зазначено, відповідач є орендарем нежилих приміщень загальною площею 166 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 15.

Апелянт, в додаткових поясненнях до апеляційної скарги вказав, що відповідно до п. 4.1. договору оренди строк оренди складав 35 місяців, а відтак дія договору оренди була припинена у зв'язку з обігом строку.

Відповідно до п. 8.1. договору оренди після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний передати орендодавцю приміщення, що орендується, за актом прийому-передачі.

В той же час, відповідач не довів, що він не користувався спірним приміщенням за період з липня 2016 р. по червень 2017 р. Доказів того, що відповідачем були звільнені спірні приміщення та передані за актом прийому-передачі приміщення власнику матеріали справи не містять.

Позивачем в якості доказів на підтвердження надання послуг з постачання теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми у період з липня 2016 р. по червень 2017 р. були надані облікові карти, розрахунки нарахувань за спожиту теплову енергію та акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.09.2016 р. № 757 Про встановлення тарифів на теплову енергію ПАТ Київенерго було встановлено вартість 1 Гкал теплової енергії з 01.10.2016 р. у сумі 1 385,59 грн.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.12.2016 р. № 2439 Про встановлення тарифів на теплову енергію ПАТ Київенерго було встановлено вартість 1 Гкал теплової енергії у сумі 1 408,01 грн.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує, а в ст. 322 Цивільного кодексу України вказано, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 11, 16, 177, 360 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідач, користуючись нерухомим майном, не може бути автоматично звільнений від виконання обов'язку щодо сплати заборгованості за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми у зв'язку припиненням договору.

Апелянт, заперечуючи проти позову, вказує на акт від 01.12.2016 р., яким було виявлено відключення батарей, що призвело до розбалансування системи опалення.

В матеріалах справи наявний лист № 02/21-11-16 від 22.11.2016 р., яким відповідач повідомив позивача про відключення приладів обігріву та звернувся з проханням відключити його з обліку споживачів централізованого опалення.

Листом № 155/1/23-7379 від 13.12.2016 р. позивачем було роз'яснено відповідачу порядок від'єднання системи теплоспоживання приміщень від системи центрального опалення будинку та проінформовано про незаконність самовільного втручання у систему центрального опалення будинку. Також, відповідачу було запропоновано відновити систему центрального опалення до становища, що існувало до втручання у систему центрального опалення.

Також, листами № 155/1/23-7191 від 06.12.2016 р. та № 062/15/1/23-193 від 17.01.2017 р. відповідача було повідомлено, що акт не є згодою позивача на проведення відключення приладів опалення, а лише фіксує факт такого відключення та розбалансування системи опалення та вказано, що письмове повідомлення про відмову від послуг теплопостачання не призведе до автоматичного переведення приміщення відповідача в неопалювальне, оскільки відключення приміщень від системи теплопостачання потребує виконання реконструкції теплової системи, яка виконується на основі оформленої та належним чином узгодженої з ПАТ Київенеро проектно-технічної документації та зменшення теплового навантаження будинку.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до пунктів 26, 30 Правил № 630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Матеріали справи не містять доказів, зокрема копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення нежитлового приміщення відповідача від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла.

Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Зазначене вище узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду України від 11.11.2015 р. у справі № 6-1706цс15.

Таким чином, враховуючи, що КП Київжитлоспецексплуатація належним чином виконало свої зобов'язання щодо надання послуг з постачання теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми у період з липня 2016 р. по червень 2017 р., в той час як відповідач надані послуги не оплатив, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 17 908,82 грн. заборгованості за надані послуги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 ЦК України є сплата боржником неустойки.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України за загальний період з 24.08.2016 р. по 12.07.2017 р., погоджується з ним та вважає його вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 11 543,07 грн.

Стосовно позивних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за загальний період з 24.08.2016 р. по 12.07.2017 р., прийшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 208,46 грн. та збитки від інфляції у сумі 1 007,94 грн.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 р. у справі № 910/13619/17.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт Діджитал" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 року у справі № 910/13619/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 року у справі № 910/13619/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13619/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 05.03.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Л.Г. Смірнова

Є.Ю. Пономаренко