Постанова

від 06.03.2018 по справі 910/17030/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2018 р. м. Київ Справа № 910/17030/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Яковлєва М.Л.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: не з'явився від відповідача: адвокат Бикович В.Ю. від третьої особи: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал трейдінг груп" на рішенняГосподарського суду міста Києва від 11.12.2017 суддя Мудрий С.М. повний текст складено 21.12.2017 за позовомМіністерства оборони України, м. Київ дотовариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал трейдінг груп", м. Київ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні публічне акціонерне товариство "Айбокс Банк", м. Київ простягнення пені та штрафу в розмірі 379 368,00 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України (надалі- позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал трейдінг груп" (надалі-відповдач) про стягнення пені та штрафу в розмірі 379 368,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.10.2016 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсал трейдінг груп" було укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/16/156. Однак всупереч умовам договору відповідачем товар у кількості 5 000 комплектів вартістю 2 874 000,00 грн. протягом терміну дії договору не поставлено. У зв'язку з чим, позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 178 188,00 грн. та штрафу у розмірі 201 180,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.10.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено її до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 910/17030/17 (суддя Мудрий С.М., м. Київ, повний текст підписано 21.12.2017) позов задоволено повністю; за рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 178 188,00 грн. штраф у розмірі 201 180,00 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги Міністерства оборони України, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки відповідач порушив строки виконання своїх зобов'язань, позивач має право застосувати до відповідача визначені укладеним між сторонами договором та чинним законодавством заходи відповідальності.

При цьому суд першої інстанції керувався приписами ст.ст. 6, 525, 526, 549, 551, 610, 629, 656 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 230, 231, 265 Господарського кодексу України та ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського кодексу України.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 910/17030/17, товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Трейдінг Груп" (надалі-ТОВ "Юніверсал Трейдінг Груп"/скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а також стягнути з позивача на користь відповідача (скаржника) судові витрати.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ТОВ "Юніверсал Трейдінг Груп" вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 16, 611, 651, 671 Цивільного кодексу України і процесуального права. При цьому, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом було неправомірно стягнуто з відповідача надані пеню та штраф, чим порушено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Також, скаржник у поданій ним апеляційній скарзі зазначає, що місцевим господарським судом не було зменшено розмір позовних вимог на суму 143 700,00 грн. виплачену третьою особою на користь позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у справі № 910/17030/17 апеляційну скаргу ТОВ "Юніверсал Трейдінг Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 910/17030/17 - залишено без руху.

09.02.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Юніверсал Трейдінг Груп" надійшла заява б/н від 08.02.2018 про усунення недоліків з додатками, зокрема, з доказами направлення копії апеляційної скарги третій особі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі № 910/17030/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Трейдінг Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 910/17030/17 та призначено її розгляду на 27.02.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 розгляд справи № 910/17030/17 було відкладено на 06.03.2018.

У судовому засіданні адвокат відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав.

Інші учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України), відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши думку адвоката відповідача (скаржника), обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 27.10.2016 між Міністерством оборони України, як замовником та ТОВ "Юніверсал трейдінг груп", як постачальником було укладено договір № 286/3/16/156 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, постачальник зобов'язується у 2016 році (до 30.11.2016 (включно) поставити замовнику одяг верхній інший, чоловічий і хлопчачий (верхній одяг) (Лот 5. Костюм літній польовий 3 клас 7), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

У відповідності до специфікації загальна кількість товару для постачання - 5 000 шт., ціна товару з ПДВ складає: 2 874 000,00 грн., строки (терміни) постачання - до 30.11.2016 року (включно) (п.1.2 договору).

Ціна цього договору становить 2 874 000,00 грн. у тому числі: ПДВ 470 000 грн. 00 коп. (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору, товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положенням договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару визначений в специфікації договору (п.1.2).

У п. 8.1. договору сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором ( п. 8.1. дог

Згідно з п. 8.3.4 договору, за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,2 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Відповідно до п. 11.1 договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

21.12.2016 року між Міністерством оборони України та ТОВ "Юніверсал трейдінг груп" було укладено додаткову угоду № 2 до договору від 27.10. 2016 № 286/3/16/156 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до якої абзац перший пункту 11.1 розділу XI викладено в наступній редакції: "договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Всі інші положення договору від 27.10.2016 року № 286/3/16/156 залишено без змін.

Як зазначено позивачем відповідачем товар у кількості 5 000 комплектів вартістю 2 874 000,00 грн. не поставлено.

Відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання та не поставив товар у встановлений договором строк, тому позивач звернувся до суду із вказаним позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 178 188,00 грн. та штрафу у розмірі 201 180,00 грн., нарахованих відповідно до умов укладеного договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Визначаючи правову природу укладеного сторонами договору, суд першої інстанції вірно визначив, що такий за своїм змістом є договором поставки товару, за яким, у відповідності до положень до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення викладені також в ст. 712 ЦК України.

У відповідності до ст.ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Таким чином, укладення Міністерством оборони України та ТОВ "Юніверсал трейдінг груп" договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/16/156 від 27.10.2016 було спрямоване на отримання останнім (відповідачем) оплати за поставлений товар та обов'язку здійснити своєчасну його поставку

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 1.2 договору сторони погодили строк (термін) постачання товару - до 30.11.2016 включно.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується відповідачем, останній у встановлений строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, а тому наявні правові підстави для застосування встановленої законом та договором відповідальності.

Згідно зі ст. 230, п. 4 ст. 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Зі змісту ч. 3 ст. 549 ЦК України у контексті меж свободи договору, визначених абзацом 2 частини 3 ст. 6 ЦК України вбачається, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, проте законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Наведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. Законодавцем передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір передбачено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Місцевим господарським судом було правомірно зазначено, що неустойка (пеня), розмір якої визначений у п. 8.2 договору, є штрафною санкцією за порушення строку поставки (непоставки чи несвоєчасної поставки) продукції, тобто за порушення негрошового зобов'язання, з огляду на що суд дійшов висновку, що розмір неустойки у даному випадку не може обмежуватись подвійною обліковою ставкою НБУ, оскільки відповідні обмеження, передбачені Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", встановлені саме щодо пені за порушення грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивачем обґрунтовано застосовано розмір неустойки - 0, 2% вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожну добу затримки.

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

В даному випадку одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

При цьому одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Зокрема, такий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 № 3-24гс12, від 09.04.2012 № 3-88гс11.

Як встановлено місцевим господарським судом, що у п. 8.3.4 договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,2 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення штрафу та пені, вважає такий розрахунок арифметично правильним, відповідно до якого розмір пені становить 178 188,00 грн. штрафу у розмірі 201 180,00 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу є правомірними, законними та обґрунтованими.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано направлену відповідачем претензію № 40 від 27.12.2016 позивачу про односторонню відмову від договору № 286/3/16/156 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) чим порушено вимоги ч. 3 ст. 651 ЦК України, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки ч. 3 ст. 651 ЦК України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим; в той час, як п. 7.2.4. вказаного договору сторони наділили таким правом лише замовника (позивача).

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема,письмовими, речовими і електронними доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Також, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 281, 282-284 та Розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал трейдінг груп" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 910/17030/17 залишити без змін.

2. Справу № 910/17030/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 07.03.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

М.Л. Яковлєв