Рішення

від 28.02.2018 по справі 908/2260/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/105/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2018 Справа № 908/2260/17

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.

За участю представників:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність № 6749-К-О від 29.05.2017;

представник відповідача - ОСОБА_2, директор, наказ № 7-К від 24.01.2013;

ОСОБА_3, довіреність № б/н від 01.02.2018;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2260/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Круг ЛТД» (69106, АДРЕСА_1

про стягнення 42844,76 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

13.11.2017 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Круг ЛТД» про стягнення 42844,76 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.11.2017 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2260/17, якій присвоєно номер провадження 22/105/17, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 07.12.2017.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.12.2017 у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним ухвали суду про порушення провадження від 14.11.2017, розгляд справи відкладено до 03.01.2018.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.01.2018 відкрито провадження у справі №908/2260/17 в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче судове засідання відкладено до 01.02.2018.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.02.2018 підготовче судове засідання відкладалося до 22.02.2018.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.02.2018 у зв'язку із витребуванням у позивача документів та доказів було оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 28.02.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.12.2013 відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", ОСОБА_4 банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua , шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку, які разом складають договір банківського обслуговування № б/н від 11.12.2013 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до умов договору 11.12.2013 відповідачу було відкрито в ПАТ КБ Приватбанк поточний рахунок № 26005055710699. Відповідач користувався послугою Гарантований платіж шляхом реєстрації відповідних заявок в системі Internet Banking Приват-24. Позивач свої зобов'язання виконав належним чином своєчасним проведенням гарантованих платежів, ініційованих клієнтом. Відповідачем заборгованість за послугою гарантований платіж не була погашена вчасно та у повному розмірі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 8776,51 грн та заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 15641,41 грн. Позивачем також нарахована пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 18426,81 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилається на ст. ст. 526, 530, 610, 629, 1054 ЦК України та ст. ст. 173-175, 193, 198 ГК України.

22.01.2018 від відповідача надійшов відзив відповідно до якого останній з позовними вимогами не погодився з огляду на наступне. Так, відповідач зазначає, що рішенням господарського суду Запорізької області від 03.09.2015 у справі № 908/3900/15, яке набрало законної сили, між тими самим сторонами про той самий предмет та з тих самих підстав вже вирішено спір щодо стягнення суми кредиту, процентів та пені на підставі заяви ТОВ Круг ЛТД про відкриття банківського рахунку від 11.12.2013, якою товариство приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_4, та за яким ТОВ Круг ЛТД було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26005055710699 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг. Вказаним рішенням на підставі вищезгаданих правовідносин з відповідача стягнуто заборгованість, а саме 10000,00 грн основного боргу, 4103,51 грн заборгованості по процентам за користуванням кредитом, 900,00 грн заборгованості по комісії, 1656,96 грн пені. Враховуючи викладене, на думку позивача провадження по справі 908/2260/17 підлягає закриттю на підставі ст. ст. п.2 ч. 1 ст. 175, 231 ГПК України у зв'язку з наявністю рішення, що набрало законної сили у справі між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Окрім цього, відповідач зазначає, що нарахування пені мало припинитися через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, а щодо збільшеного строку нарахування пені та строку позовної давності відповідно до Заяви на відкриття рахунку та Заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг жодного посилання на ознайомлення ТОВ Круг ЛТД із цими умовами та обізнаність про їх зміст та обсяг, а рівно про вільне волевиявлення та згоду щодо отримання кредитних коштів саме на цих умовах та про погодження зміни загальних строків позовної давності тексти заяв не містять. При цьому відповідач посилається на постанову Вищого господарського суду України від 08.11.2017 у справі № 911/2059/16.

31.01.2018 від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності на підставі ст. ст. 256, 257 ГПК України, відповідно до якої відповідач вказує, що заборгованість виникла з 24.03.2014, тобто позовні вимоги стосуються наявної на думку позивача заборгованості, право вимоги щодо якої виникло за межами трирічного строку, передбаченого законодавством.

В судове засідання 28.02.2018 з'явилися представники сторін.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 28.02.2018 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі. Представники відповідача проти позову заперечили, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

20.02.2018 до суду від сторін по справі надійшла письмова спільна заява про розгляд справи по суті, яку представники підтримали в судовому засіданні 28.02.2018.

Згідно з ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 28.02.2018 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Круг ЛТД» приєдналося до Умов та Правил надання банківських послуг та ОСОБА_4 банку (далі - Умови та Тарифи), розміщених в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до змісту даної заяви Умови та Тарифи разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Підписавши дану заяву відповідач засвідчив свою згоду на ведення з ПАТ «КБ «Приватбанк» документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів як шляхом власноручного підпису, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченого умовами та правилами надання банківських послуг. Своїм підписом відповідач зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, ОСОБА_4 - договорі банківського обслуговування в цілому.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

За змістом прав та обов'язків, по яких сторонами досягнута домовленість, правовідносини сторін врегульовані кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

В ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У заяві на приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 11.12.2013 відповідач погодився, що відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформацією/погодження банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.pb.ua або інший інтернет-/SMS-ресурс, зазначений банком).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір на підставі Умов та Тарифів, що були чинні на момент укладення договору - 11.12.2013. Витяг з чинних на момент укладення договору Умов та Тарифів надано позивачем на вимогу суду, а також, як перевірено та встановлено судом, повний текст договору, що був актуальний на дату 11.12.2013 міститься на офіційному сайті ПАТ КБ Приватбанк , є публічним та перебуває у вільному доступі для ознайомлення з його умовами. Таким чином, у заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, що разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, ОСОБА_4 банку є договором банківського обслуговування, відповідач висловив згоду з Умовам та Правилами, що знаходяться на сайті банку.

Згідно з п. 3.2.3.1 Умов «Гарантовані платежі» банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені в заявці про платіж, в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки. Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками про платіж з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту, та може бути змінена Позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, рахунки яких відкриті в Банку.

Відповідно до п.3.2.3. Умов «Гарантовані платежі» термін повернення кредиту зазначений в заявці про платіж. Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України (далі- ЦКУ ) у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цих Умов, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому ОСОБА_5 направляє Клієнту письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У разі не погашення Клієнтом заборгованості за цими Умовами у строк, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є дата, зазначена в заявці про платіж. Під датою виконання платежу Сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача , зазначеного в заяві про платіж Клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі , зазначеному в заяві про платіж Клієнта, у термін до 30 днів з дати виконання платежу , зазначеному в заяві про платіж. За користування кредитом в період з дати ініціювання Клієнтом заяви про платіж до дати виконання платежу за заявкою Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 4 % річних від розміру кредиту, зазначеного в черговий заявці про платіж Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в ОСОБА_5 черговий заявки про платіж. У період з дати виконання платежу за рахунок кредитних коштів Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 28 % річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості Клієнтом по кредиту в строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість за кредитом стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56 % річних від суми заборгованості.

Пунктом 3.2.6 Умов «Гарантовані платежі» сторони погодили, що, зокрема, клієнт зобов'язується оплатити відсотки та винагороди за користування кредитом відповідно до п.п. 3.2.3.9, 3.2.3.10 цього Договору; повернути кредит у строки, встановлені у Заяві, п.п.., 3.2.3.2, 3.2.3.6.16, 3.2.3.6.17, 3.2.3.7 .. 2 цього Договору; сплатити Банку винагороду відповідно до п.п. 3.2.3.7.5, 3.2.3.10.4 -3.2.3.10.6, 3.2.3.10.13 цього Договору.

Відповідно до п. 3.2.3.6.6 Умов Гарантовані платежі Клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків для виконання зобов'язань з погашення кредиту, а також відсотків за його використання, для виконання зобов'язань з погашення винагороди, а також неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку за цим Умовами, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання). Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку, при цьому оформляється меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається номер, дата і посилання на пункт 3.2.3.6.6 цього Договору.

Пунктом 3.2.3.10.1 Умов «Гарантовані платежі» закріплено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.3.6.2, 3.2.3.9.1 -3.2.3.9.3 цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.3.2, 3.2.3.6.3, 3.2.3.6.16, 3.2.3.7.2 цього Договору, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.3.6.5, 3.2.3.9.4-3.2.3.9.6 цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права , передбаченого п. 3.2.3.2 цього Договору, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному в Заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. Сторони погодили, що розмір пені, зазначений у цьому пункті, може бути на розсуд Банку зменшений. У разі зменшення банком розміру пені, зазначеної в цьому пункті Договору, Банк за своїм вибором телекомунікаційного способу доставки інформації, повідомляє Позичальника узгодженими Сторонами способами телекомунікацій протягом 5 днів з дати прийняття рішення про зменшення розміру пені. Узгодженими Сторонами способами телекомунікацій є: система дистанційного обслуговування "Приват24", СМС-повідомлення, термінали самообслуговування та ін. При цьому, додаткові узгодження Сторін не потрібні.

Згідно з п. 3.2.3.10.4 Умов «Гарантовані платежі» нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.3.10.1 - 3.2.3.10.3 цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Відповідно до п. 3.2.3.10.7 Умов «Гарантовані платежі» строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим Договором встановлюються Сторонами тривалістю 15 років.

Як вбачається з інформації, що міститься на офіційному сайті позивача до Умов та правил надання банківських послуг щодо послуги гарантований платіж вносилися зміни.

Так, з 01.07.2014 була змінена відсоткова ставка з 28% до 36% річних, з 48% до 56 % - починаючи з 31-го дня (з моменту виникнення простроченої заборгованості), про що відповідач був повідомлений відповідно до виписки Приват24.

Відповідно до п. 3.2.2.2 Умов, за яким проведений розрахунок заборгованості за період з 01.07.2014 по 14.06.2017 строк повернення кредиту вказаний у заявці. Під датою виконання заявки сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного у заявці клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному у заявці клієнта, в дату повернення кредиту, але не пізніше 30 днів після настання терміну повернення кредиту. В період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 36 %річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016 ), та починаючи з 01.02.2016 клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 64 % річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016). У випадку непогашення заборгованості клієнтом по кредиту в термін до 30 днів включно, на 31-й день заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт сплачує проценти в розмірі 56% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016 ), і відсотки в розмірі 64 % річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016).

Як вбачається з матеріалів справи, в електронній системі інтернет-клієнт-банк Приват24 відповідачем були оформлені заявки на гарантійний платіж (доручення на договірне списання) від 27.12.2013 на суму 500,00 грн (строк повернення - 09.01.2014), від 30.01.2014 на суму 1000,00 грн (строк повернення - 07.02.2014), від 14.02.2014 на суму 5000,00 грн (строк повернення - 19.02.2014), від 20.02.2014 на суму 4000,00 грн (строк повернення - 25.02.2014), загалом на суму 10500,00 грн. На підставі цих заявок банком було фактично видано відповідачу кредитні кошти в сумі 10500,00 грн шляхом оплати платіжних документів відповідача, що підтверджується підтвердженнями банку в системі банку та випискою по рахунку клієнта. 24.03.2014 сума у розмірі 5000,00 грн було винесена позивачем на прострочку, 28.03.2014 сума у розмірі 4000,00 грн була винесена позивачем на прострочку. 24.03.2014 відбулась часткова оплата по тілу кредиту у розмірі 61,84 грн, 12.05.2014 відбулась часткова оплата по тілу кредиту у розмірі 161,62 грн. Заборгованість по тілу кредиту складає 8776,54 грн.

Згідно розрахунку заборгованості та виписки банку по рахунку клієнта, за користування кредитом відповідно до п. 3.2.3.2 та п. 3.2.3.9.11 Умов банком нараховані проценти за ставкою 28% за період з 11.01.2014 по 28.03.2014, з розрахунку 360 днів у році, в загальній сумі 242,62 грн. На прострочені платежі по кредиту банком нараховані проценти за період з 28.03.2014 по 14.06.2017 за ставкою 56% річних, з розрахунку 360 днів у році, в загальній сумі 16069,95 грн. Таким чином, всього нараховано процентів в сумі 16312,57 грн. За цей період відповідачем сплачено процентів на загальну суму 671,16 грн. Залишок несплачених процентів складає 110754,70 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору відповідач не сплачував у встановлені Умовами строки кредит та проценти за користування кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 8776,54 грн та заборгованість за процентами в розмірі 15641,41 грн.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову.

Стосовно позиції відповідача, що провадження по справі 908/2260/17 підлягає закриттю на підставі ст. ст. п.2 ч. 1 ст. 175, 231 ГПК України у зв'язку з наявністю рішення по справі 908/3900/15, що набрало законної сили у справі між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд зазначає наступне.

Дослідивши матеріали господарської справи 908/3900/15 та рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2015 у справі № 908/3900/15, судом встановлено, що вказаним рішенням з відповідача стягнуто заборгованість , а саме 10000,00 грн основного боргу, 4103,51 грн заборгованості по процентам за користуванням кредитом, 900,00 грн заборгованості по комісії, 1656,96 грн пені. Заборгованість, що стягнута вказаним рішенням виникла на підставі кредитного договору від 11.12.2013, укладеного між позивачем та відповідачем шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг по рахунку 26005055710699 за послугою кредитний ліміт . Як встановлено вказаним рішенням по справі 908/3900/15 згідно з п.п.3.2.1.1.1 Умов Кредитний ліміт кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - "Кредит") надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - "Ліміт"). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ОСОБА_5 повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ОСОБА_5 Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ОСОБА_5, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

В справі, що розглядається, предметом позову є заборгованість, що виникла на підставі договору банківського обслуговування у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення заборгованості за послуги гарантований платіж . Згідно з п. 3.2.3.1 Умов «Гарантовані платежі» банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені, в заявці про платіж, в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки. Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками про платіж з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту, та може бути змінена Позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, рахунки яких відкриті в Банку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сутність предметів спору по справі 908/3900/15 та № 908/2600/17 є різною. Предметом спору по справі № 908/3900/15 є стягнення заборгованості на підставі договору банківського обслуговування від 11.12.2013, що виникла з правовідносин кредитний ліміт , а предметом спору по даній справі № 908/2600/17 є стягнення заборгованості на підставі договору банківського обслуговування від 11.12.2013, що виникла з правовідносин гарантований платіж , що є різними за своєю сутністю, та, як пояснив представник позивача та вбачається з банківських виписок клієнта, обліковуються окремо за одним рахунком відповідача.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 8776,54 грн та заборгованості за процентами в розмірі 15641,41 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.2.3.10.1 Умов «Гарантовані платежі» закріплено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.3.6.2, 3.2.3.9.1 -3.2.3.9.3 цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.3.2, 3.2.3.6.3, 3.2.3.6.16, 3.2.3.7.2 цього Договору, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.3.6.5, 3.2.3.9.4-3.2.3.9.6 цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суд відмовляє відповідачу в задоволенні заяви про застування строку позовної давності з огляду на наступне.

Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 11.12.2013 підписана ним особисто. При цьому відповідач не заперечує, що цим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складає між сторонами у справі договір про надання банківських послуг. Отже, укладання договору між сторонами відбулося на підставі ст. 634 ЦК України шляхом приєднання відповідачем до запропонованих банком умов та тарифів.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами були здійснені всі необхідні дії, які вказують на вчинення двостороннього договору, складовими якого виступають заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та ОСОБА_4 банку, з якими

Згідно з вимогами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до п. 3.2.3.10.7 Умов Гарантійний платіж строк позовної давності за кредитним договором був збільшений до 15 років.

Оскільки сторони досягли згоди та уклали договір, в якому передбачили, що позовна давність, установлена законом, збільшена за домовленістю сторін до п'ятнадцяти років відповідно до п. 3.2.3.10.7 Умов договору, це відповідає вимогам ч. 1 ст. 259 ЦК України та свідчить про дотримання банком строків позовної давності.

Таким чином, з урахуванням установлених під час розгляду справи обставин, господарський суд приходить до висновку про додержання сторонами письмової форми договору щодо збільшення позовної давності, а відтак, заява відповідача щодо застосування строків позовної давності не підлягає задоволеню.

Щодо тверджень позивача про обмеження нарахування пені шестимісячним строк суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 3.2.3.10.4 Умов «Гарантовані платежі» сторони погодили, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. п. 3.2.3.10.1 - 3.2.3.10.3 цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Згідно доданого до позову розрахунку заборгованості, на суму заборгованості з кредиту та процентів банком нарахована вірно нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 17.11.2014 по 14.06.2017 в сумі 18426,81 грн. Пеня за цей період відповідачем не сплачена.

Суд також визнає твердження відповідача про його необізнаність про зміст та обсяг відповідальності, передбаченими Умовами Гарантований платіж необґрунтованими з наступних підстав. В заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 11.12.2013 зазначено, що підписавши цю заяву, Клієнт висловлює свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що знаходяться на сайті банку www.pb.ua, Тарифами банку, які разом із цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Витяг з чинних на момент укладення договору Умов та Тарифів надано позивачем на вимогу суду, а також, як перевірено та встановлено судом, повний текст договору, актуального на дату 11.12.2013 міститься на офіційному сайті ПАТ КБ Приватбанк , є публічним та перебуває у вільному доступі, таким чином відповідач мав можливість ознайомитись з його умовами та відповідно до принципу вільного волевиявлення не підписувати договір в разі незгоди з його умовами.

Щодо посилань ТОВ Круг ЛТД на судову практику з цього питання, зокрема на постанову Вищого господарського суду України від 08.11.2017 у справі № 911/2059/16 суд вважає за необхідне зазначити, що аналіз норм ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та ст. 316 ГПК України вказує, що обов'язковими для суду першої інстанції є висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду та вказівки касаційної інстанції під час нового розгляду однієї і тієї ж справи. В даному випадку суд першої інстанції не може посилатись на постанову Вищого господарського суду України від 08.11.2017 у справі № 911/2059/16, як на судову практику з цього питання, оскільки предметом розгляду по справі № 911/2059/16 були інші матеріали, а викладена у постанові правова позиція не спростовує висновків по справі, що розглядається.

Враховуючи викладене, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 18426,81 грн законними.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Окрім цього, суд, дослідивши матеріали даної справи, вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій, що були нараховані відповідачу на 50 % до 9213,41 грн з огляду на наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Частиною 1 статті 2 ГПК України закріплено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене ті своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 Статуту Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» метою (цілями) діяльності Банку є здійснення банківської діяльності, спрямованої на отримання прибутку для власного розвитку та в інтересах власника. Предметом діяльності Банку є надання банківських та інших фінансових послуг на підставі ліцензій та дозволів, виданих Національним банком України та/або іншими уповноваженими державними органами, та здійснення іншої діяльності, визначеної законодавством України. Так, ПАТ КБ Приватбанк є специфічним та професійним суб'єктом на ринку фінансових послуг.

Як вбачається з матеріалів справи №908/2260/17 сума заборгованості, що стягується з відповідача складає 8776,54 грн, розмір заявлених до стягнення сум пені - 18426,81 грн, що є значно більшим від суми основної заборгованості. Окрім цього, стягувана сума боргу у розмірі 8776,54 грн стала простроченою з 28.03.2014, сума пені нарахована за період з 17.11.2014 по 14.06.2017. Лише 06.06.2017 ПАТ КБ Приватбанк звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за послугою гарантований платіж , однак суми, зазначені в претензії не є предметом розгляду по даній справі та з яких підстав позивач звертався з претензією про стягнення інших від предмету спору сум, представник позивача у судовому засіданні пояснити не зміг. Звертаючись до суду з позовом у справі № 908/3900/15 у червні 2015 року про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 11.12.2013 за послугою кредитний ліміт , позивач не міг не знати про право вимоги до відповідача за послугою гарантований платіж за тим самим договором, однак таким правом не скористався, вимогу про стягнення заборгованості не заявив, про наявність заборгованості за послугою гарантований платіж відповідача не повідомив у 2015 році, відтак, таку поведінку позивача, враховуючи його професійний статус на ринку фінансових послуг, суд вважає недобросовісною.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 викладена правова позиція про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Приписами частини 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В даному випадку розмір штрафних санкцій є більшим ніж у два рази від розміру основної заборгованості, стягнення пені у розмірі, що заявлений позивачем, не є справедливим та через недобросовісні дії позивача стане важким фінансовим тягарем для ТОВ Круг ЛТД . Вирішуючи питання про зменшення неустойки, суд також приймає до уваги, що станом на дату розгляду справи відповідач не здійснив жодного платежу ні по стягуваній заборгованості по даній справі, а також не здійснив жодних оплат на виконання рішення суду по справі № 908/3900/15. Відтак, враховуючи специфічний вид діяльності позивача, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного погашення заборгованості не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір пені на 50%, а тому вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 9213,41 грн. В задоволенні пені у розмірі 9213,40 грн суд відмовляє.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

При цьому суд враховує п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до умов якого, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Круг ЛТД» заборгованості за кредитом у розмірі 8776,54 грн, заборгованості за процентами у розмірі 15641,41 грн та пені у розмірі 18426,81 грн задовольняються частково.

Враховуючи те, що суд зменшив розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню та задовольнив позов частково, проте у зв'язку з тим, що позовні вимоги визнані обґрунтованими повністю, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю у розмірі 1600,00 грн.

Керуючись ст. ст. 42, 129, 178, 238, 240 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Круг ЛТД» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Круг ЛТД» (69106, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 20499361) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором у розмірі 33631 (тридцять три тисячі шістсот тридцять один) грн 36 коп., з яких: 8776 (вісім тисяч сімсот сімдесят шість) грн 54 коп. заборгованості за кредитом, 15641 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок один) грн 41 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 9213 (дев'ять тисяч двісті тринадцять) грн 41 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

Відмовити у стягненні пені у розмірі 9213 (дев'ять тисяч двісті тринадцять) грн 40 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ярешко