Рішення

від 05.03.2018 по справі 826/17894/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 березня 2018 року № 826/17894/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фрут Імпорт Україна доГоловного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2017 р. № 0059701213,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фрут Імпорт Україна звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2017 р. № 0059701213.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.01.2018 р. суд визнав позовну заяву та додані матеріали достатніми для відкриття провадженні у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного рішення, яким позивачу нараховано штрафні санкції у сумі 41 743,57 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що висновки ГУ ДФС у м.Києві спростовуються об'єктивними факторами, які вплинули на діяльність підприємства, зокрема, вихід із ладу комп'ютерної техніки підприємства внаслідок перепаду напруги в електромережі.

Відповідачем надано суду відзив на позову, в якому він заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки позивачем допущено порушення граничного терміну сплати грошових зобов'язань у податкових деклараціях за податку на додану вартість за березень-квітень 2017 року.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у м.Києві проведена камеральна перевірка дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за результатами якої складено акт перевірки від 11.09.2017 № 7090/26-15-12-13-20.

Перевіркою встановлено порушення вимог Податкового кодексу України ТОВ Фрут Імпорт Україна порушено граничний термін сплати грошових зобов'язань у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень-квітень 2017 р., при затримці до 30 календарних днів, наступним за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання в сумі 417 435,70 грн.

За результатами перевірки, ГУ ДФС у м.Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2017 р. № 0059701213 про застосування штрафу у сумі 41743,57 грн.

За результатами адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 14.12.2017 р. № 30035/6/99-99-11-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення від 26.09.2017 р. № 0059701213 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням від 26.09.2017 р. № 0059701213, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 57.1 ст.57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. 203.2 ст.203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідальність за порушення вищезазначених вимог податкового законодавства встановлена ст.126 Податкового кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки ТОВ Фрут Імпорт Україна встановлено, що останнім порушено граничний термін сплати грошових зобов'язань у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень-квітень 2017 р., при затримці до 30 календарних днів, наступним за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання в сумі 417 435,70 грн.

Натомість, на думку позивача, висновки відповідача спростовуються об'єктивними факторами, які вплинули на діяльність підприємства, зокрема, це вихід із ладу комп'ютерної техніки підприємства внаслідок перепаду напруги в електромережі.

Так, внаслідок вказаного випадку, який, зі слів позивача стався 28.03.2017 р., в приміщенні підприємства було пошкоджено, в тому числі комп'ютер, на якому було збережено дані бухгалтерського обліку підприємства, бази даних, коди та паролі доступу, в тому числі до системи клієнт-банкінгу, на відновлення яких знадобилось більше двох тижнів.

До відновлення втрачених даних підприємство не мало фізичної можливості отримати доступ до клієнт-банкінгу та проводити необхідні операції, що обумовило порушення граничних термінів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторін, суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обґрунтування заявлених позовних вимог, як то передбачено положеннями ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, позивачем не надано доказів настання перебою в електромережі, що спричинив вихід із ладу його комп'ютерної техніки, доказів виходу із ладу клієнт-банкінгу підприємства, доказів того, що позивач вживав заходи на відновлення порушеного стану (звернення до комп'ютерної компанії щодо ремонту комп'ютерної техніки, банку щодо отримання нової чи відновлення старої програми клієнт-банку, кодів доступу, паролів), доказів звернення до податкового органу з повідомленням про вказані обставини.

Окрім того, суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений можливості сформувати платіжні вимоги на перерахування податкового зобов'язання безпосередньо в банку.

Відповідно до ст. 11 Податкового кодексу України видом юридичної відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є фінансова відповідальність, яка встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Статтею 113 Податкового кодексу України визначено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 116 Податкового кодексу України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 8. ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У разі неподання позивачем жодних додаткових доказів, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів, а, відтак, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятого на їх підставі рішення у зв'язку із чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю Фрут Імпорт Україна (02092, м.Київ, вул. Алма-Атинська, 14-А, код ЄДРПОУ 39229607) відмовити.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко