Рішення

від 26.02.2018 по справі 902/282/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2018 р. Cправа № 902/282/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді головуючого судді Банаська О.О. , суддів Матвійчука В.В., Тісецького С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКА І КОМПАНІЯ", м.Одеса

до: Фізичної - особи підприємця Тихонюка Юрія Вікторовича, м. Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м.Пирятин, Полтавська область

про стягнення 103 794,08 грн.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_3, керівник згідно виписки з ЄДРЮОФОП серії АД № 175038 від 28.02.2014 р., паспорт серії НОМЕР_3 виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 15.05.1996 р.

відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 812 від 13.06.2017 р., паспорт серії НОМЕР_4 виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області 10.10.2003 р.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛУКА І КОМПАНІЯ" подано позов до Фізичної - особи підприємця Тихонюка Юрія Вікторовича про стягнення 57 243 грн 73 коп., з яких 47 903 грн 26 коп. основна заборгованість, 5 383 грн 54 коп. пені, 3 956 грн 92 коп. - 3 % річних згідно контракту на поставку продукції № 32 від 12.03.2014 р.

Ухвалою суду від 31.03.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/282/17 та призначено до розгляду.

Відповідно до ухвал суду від 26.04.2017 р. та від 29.05.2017 р. розгляд справи відкладався з об'єктивних причин (через неявку сторін та необхідність витребування додаткових доказів). При цьому ухвалою суду від 29.05.2016 р. за обґрунтованим клопотанням сторони в силу ч.3 ст.69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

13.06.2017 р. позивачем до суду подано заяву б/н від 13.06.2017 р. з долученими документами в обґрунтування заявлених вимог.

Крім того, 13.06.2017 р. відповідачем подано до суду супровідний лист б/н від 13.06.2017 р. з доданими до нього документами та контактними даними особи, яка здійснювала перевезення товару.

За результатами проведення 13.06.2017 р. судового засідання судом встановлено, що справа № 902/282/17 відноситься до категорії справ значної складності, враховуючи суб'єктний склад учасників судового процесу, суперечливість доказової бази, що потребує додаткового витребування нових доказів, залучення до участі у справі третіх осіб у в зв'язку з чим головуючим суддею подано заяву про утворення колегії у складі трьох суддів.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 13.06.2017 р. для розгляду справи № 902/282/17 на підставі заяви судді Банаська О.О. створено колегію у складі трьох суддів: головуючого судді Банаська О.О., суддів Білоуса В.В., Матвійчука В.В.

Ухвалою суду від 15.06.207 р. справу № 902/972/16 прийнято судовою колегією до провадження та призначено до розгляду на 10.07.2017 р. Одночасно ухвалою суду залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5.

03.07.2017 р., 05.07.2017 р. та 10.07.2017 р. до суду від Регіонального сервісного центру у Вінницькій області, слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області та Регіонального сервісного центу в Полтавській області надійшло ряд інформацій на виконання вимог ухвали суду від 15.06.2017 р.

10.07.2017 р. позивачем до суду подано пояснення б/н від 03.07.2017 р. стосовно спростування факту повернення відповідачем товару та заяву б/н від 10.07.2017 р. про доручення до матеріалів справи ряду документів.

Також, 10.07.2017 р. представником позивача через канцелярію суду подано заяву про зміну суми позову б/н від 03.07.2017 р. відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача 47 903 грн 26 коп. основного боргу, 51 709 грн 28 коп. пені, 4 181 грн 54 коп. - 3% річних.

Відповідно до ухвали суду від 10.07.2017 р. розгляд справи відкладено на 27.07.2017 р., повторно витребувано ряд доказів, а також прийнято збільшення позивачем позовних вимог, у наслідок чого предметом позову у справі слід вважати вимоги про стягнення 103 794 грн 08 коп., з яких: 47 903 грн 26 коп. - основний борг; 51 709 грн 28 коп. - пеня за період з 09.04.2014 р. по 03.03.2017 р. та 4 181 грн 54 коп. - три проценти річних за період з 09.04.2014 р. по 03.03.2017 р. (розрахунок а.с.142-144, т.1).

12.07.2017 р., 13.07.2017 р. та 25.07.2017 р. до суду від слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області надійшла інформація на виконання вимог ухвали суду.

Крім того, 25.07.2017 р. на електронну адресу суду від ГУ ДФС в Одеській області надійшла інформація на виконання вимог ухвал суду від 15.06.2017 р. та 10.07.2017 р.

Також, 25.07.2017 р. до суду надійшов лист Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області на виконання вимог ухвали суду від 10.07.2017 р., в якому інспекцією повідомлено, що фізична особа - підприємець Тихонюк Ю.В. (НОМЕР_1) не зареєстрований платником ПДВ та реєстрація в якості платника ПДВ зазначеного ФОП анульована 31.12.2010 р. за ініціативою платника.

27.07.2017 р. до суду від ОСОБА_6 (працювала в ТОВ "ЛУКА І КОМПАНІЯ" у період з 16.01.2013 р. - 31.03.2015 р.) надійшли пояснення б/н від 26.07.2017 р. по спростуванню факту повернення відповідачем товару.

Ухвалою суду від 28.07.2017 р. з метою продовження розгляду справи № 902/282/17 призначено судове засідання на 08.09.2017 р.

03.08.2017 р., 08.08.2017 р., 09.08.2017 р., 14.08.2017 р., 16.08.2017 р., 17.08.2017 р., 23.08.2017 р. та 29.08.2017 р. від правоохоронних органів та відділу ДФС надійшло ряд інформацій на виконання вимог ухвал суду.

На підставі службової записки головуючого судді від 07.09.2017 р. з огляду на перебування судді Нешик О.С. у відпустці до складу колегії введено суддю Тісецького С.С.

Ухвалою суду від 07.09.2017 р. колегією суддів справу № 902/282/17 прийнято до свого провадження.

08.09.2017 р. відповідачем до суду подано заяву б/н від 08.09.2017 р. про доручення до матеріалів справи пояснення третьої особи - ОСОБА_5 стосовно факту поставки (повернення) продукції (фарби) на суму 45 558 грн 98 коп. до м. Одеси, ТОВ "ЛУКА І КОМПАНІЯ".

Відповідно до ухвали суду від 08.09.2017 р. призначено у справі № 902/282/17 комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів та зупинено у ній провадження до отримання висновку експерта. Проведення судової експертизи документів доручено Вінницькому відділенню КНДІСЕ.

Цією ж ухвалою суду виключено зі складу третіх осіб громадянина ОСОБА_5 та залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 10.11.2017 р. у зв'язку із надходження до суду висновку експерта № 5462/5463/5464/17-21 від 26.10.2017 р., провадження у справі поновлено, а розгляд призначено на 30.11.2017 р. та витребувано додаткові докази.

17.11.2017 р., 21.11.2017 р. та 29.11.2017 р. на поштову та електронну адреси суду від правоохоронних органів надійшло ряд інформацій на виконання вимог ухвал суду.

30.11.2017 р. позивачем до суду подано клопотання б/н від 23.11.2017 р. щодо заявленого позову з врахуванням висновку судового експерта та клопотання б/н від 23.11.2017 р. по спростуванню факту перевезення товару водієм ОСОБА_5

Крім того, 30.11.2017 р. відповідачем подано до суду клопотання б/н від 29.11.2017 р., яким долучено до матеріалів справи ряд доказів в обґрунтування своїх доводів щодо позову.

Ухвалою суду від 30.11.2017 р. розгляд справи відкладено до 21.12.2017 р.

Відповідно до ухвали суду від 21.12.2017 р. оголошено сторонам про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Одночасно даною ухвалою суду призначено підготовче засідання у справі на 25.01.2018 р.

19.01.2018 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 14.01.2018 р. з повідомленням про неможливість виконання п.5 ухвали суду від 21.12.2017 р.

22.01.2018 р. на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача б/н від 19.01.2018 р. про витребування доказів.

24.01.2018 р. до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 15.01.2018 р. про спростування факту перевезення товару водієм ОСОБА_5

Крім того, 24.01.2018 р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову б/н від 15.01.2018 р. шляхом накладення арешту на майно Фізичної особи-підприємця Тихонюка Юрія Вікторовича, яке ухвалою суду від 24.01.2018 р. повернуто заявнику на підставі ч. 7 ст. 140 ГПК України.

Також, 24.01.2018 р. від позивача до суду надійшло клопотання про зміну суми позову вх. № 06-52/607/18 від 24.01.2018 р. відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 103 794,08 грн заборгованості, 40 954,84 грн втраченої вигоди, 4 209,20 грн витрат на судову експертизу, 8 604,00 грн витрат на проїзд та проживання, яке на підставі приписів ч. 5 ст. 46 ГПК України повернуто заявнику ухвалою суду від 24.01.2018 р.

Ухвалою суду від 25.01.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2018 р.

05.02.2018 р. на адресу суду від Гребінківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області надійшов лист № 40/115/128/01-18 від 11.01.2018 р., щодо витребуваної інформації на виконання вимог ухвали суду від 10.11.2017 р.

08.02.2018 р. від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до суду надійшов лист № 20.1.0.0.0/7-20171225/344 від 05.01.2018 р.

09.02.2018 р. відповідачем до суду подано пояснення б/н від 07.02.2018 р. про витребування доказів до матеріалів справи.

12.02.2018 р. позивачем до суду подано клопотання б/н від 03.02.2018 р. про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ФОП Тихонюк Ю.В. у задоволенні якого ухвалою суду від 15.02.2018 р. відмовлено.

У зв'язку з неявкою третьої особи викликаної в якості свідка в судовому засіданні 12.02.2018 р. на підставі ст.216 ГПК України оголошено перерву до 26.02.2018 р.

В судове засідання 26.02.2018 р. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 не з'явився, витребуваних доказів не подав, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому, надіслана на адресу ОСОБА_2 ухвала від 12.02.2018 р. відділенням зв'язку до суду не повернута та згідно інформації наявної на сайті УДППЗ "Укрпошта" в сервісі "Відстежити" значиться в стані "вручення: особисто".

Окрім того ОСОБА_5 повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи телефонограмою .

Відповідно до телефонограми від 23.02.2018 р., яка міститься в матеріалах даної справи, ОСОБА_2, про призначене судове засідання на 26.02.2018 р. повідомлено 23.02.2018 р. При цьому, телефонограму було безпосередньо прийнято останнім.

Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці третьої особи - ОСОБА_5 викликаної в якості свідка в судове засідання враховується наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6-9 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою , телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення третьої особи - ОСОБА_5 про дату, час та місце судового слухання.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане ОСОБА_5. не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 12.02.2018 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вказане, суд вважає за можливе провести розгляд даної справи за відсутності третьої особи - ОСОБА_5

Відповідно до ухвали Господарського суду Вінницької області від 22.02.2018 р. судове засідання проведено в режимі відеоконференції з Пирятинським районним судом Полтавської області, про що здійснено запис відеофонограми на диск DVD-R, який долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, зазначивши, що відповідач не розрахувався за поставлений товар, а факт повернення товару від відповідача ним є не доведеним та заперечується.

Натомість представник відповідача позов ТОВ "ЛУКА І КОМПАНІЯ" не визнав та пояснив, що поставлений товар відповідачем повернуто позивачу, у зв'язку із його неналежною якістю та відсутністю попиту на останній у зв'язку з чим реалізація придбаної продукції не відбулась.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем Контракту на поставку продукції № 13 від 12.03.2014 р., відповідно до якого ТОВ "ЛУКА І КОМПАНІЯ" поставлено (відвантажено) ФОП Тихонюк Ю.В. товар на суму 48 903 грн 26 коп. за який останній розрахувався частково в сумі 1 000 грн 00 коп., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 47 903 грн 26 коп.

За твердженням позивача, заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу претензії не призвели до погашення заборгованості, у наслідок чого звернувся з позовом до суду про стягнення з ФОП Тихонюк Ю.В. заборгованості за поставлений товар, пені та 3 % річних.

В якості правової підстави позову позивач зазначає положення ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 526, 530, 549, 625, 692, 712 ЦК України.

Відповідач в усних поясненнях по справі позов ТОВ "ЛУКА І КОМПАНІЯ" не визнає, зазначаючи, що поставлений товар повернено позивачу.

В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається видаткову накладну (повернення) № ВП-0000001 від 13.11.2014 р., товарно-транспортну накладну № Н 1526 від 13.11.2014 р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 13.11.2014 р., конверт в якому надійшли зазначені накладні на адресу ФОП Тихонюк Ю.В. та роздруківку деталізації по локальним і роумінговим дзвінкам Київстар, які, на його думку, підтверджують факт повернення товару ТОВ "ЛУКА І КОМПАНІЯ".

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 12.03.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛУКА І КОМПАНІЯ" (позивач, продавець) та Фізичною особою-підприємцем Тихонюком Юрієм Вікторовичем (покупець) укладено контракт на поставку продукції № 23 (Контракт) відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти у власність і оплатити лакофарбувальну продукцію на умовах цього Контракту. Специфікації та накладні є невід'ємною частиною Контракту (а.с.10-12. т.1).

Розділом 2 Контракту сторонами визначено порядок та строки поставки продукції, а розділом 3 - ціну та порядок розрахунків.

Так, згідно із п 3.2 Контракту покупець оплачує товар по наступній схемі:

- першу партію товару на протязі 14 календарних днів з моменту поставки, шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, кожні 7 днів по мірі реалізації;

- кожну наступну партію товару на протязі 30 календарних днів з моменту поставки, шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, кожні 7 днів по мірі реалізації.

Відповідно до п. 4.1. Контракту приймання продукції по кількості та якості здійснюється в порядку, визначеному "Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку по якості", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7 та "Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку по кількості", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 в частині, що не суперечить умовам даного Контракту.

Претензії по якості продукції приймаються в межах гарантійного строку на збереження продукції, зазначеного в п. 4.1. даного Контракту (п. 4.2. Контракту).

Згідно із п. 4.4. Контракту підставою для пред'явлення претензії по якості поставленої продукції являється двохсторонній акт (акт рекламації по якості продукції), підписаний повноважними представниками обох сторін, чи, у випадку по яких-небудь причинам представника постачальника, акт, складений покупцем за участі незалежного експерта - представника регіональної Торгово-промислової палати (ТПП).

До акту рекламації по якості продукції мають бути додані наступні документи: а) акт про виявлені в ході приймання невідповідності продукції умовам Контракту (оригінал); б) документи виробника (постачальника) підтверджуючі якість продукції; в) накладна (ТТН) на перевезення відповідної партії продукції; г) документ, який підтверджує повноваження представників, що підписали акт (оригінали); д) акт відбору зразків (проб) і висновок за результатами аналізу (випробовування) відібраних зразків/проб (оригінал); е) інші документи, які свідчать про причини виникнення недостачі, порчі (погіршення) якості продукції.

Даний Контракт вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2015 р. Закінчення строку дії Контракту не звільняє сторони від виконання зобов'язань зі сплати та виключає відповідальності, передбаченої даним Контрактом (п. 10.3. Контракту).

Як встановлено судом позивачем відповідно до умов укладеного Контракту поставлено (відвантажено) відповідачу продукцію (21 найменування) на суму 48 903 грн 26 коп. на підтвердження чого у справі міститься обопільно підписана та скріплена печатками сторін видаткова накладна № 6 від 25.03.2014 р. (а.с. 13, т. 1).

Крім того, дана поставка відображена у товарно-транспортній накладні № 5 від 25.03.2014 р., в якій вантажовідправником значиться позивач, а вантажоодержувачем - відповідач та у податковій звітності позивача (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість) в якій відображено поставку товару відповідачу на суму основного боргу без урахування ПДВ (а.с. 14, 169, т. 1).

До того ж, факт поставки (відвантаження) товару відповідачу не заперечується сторонами даної справи.

За отриманий товар (продукцію) відповідач розрахувався в сумі 1 000 грн 00 коп. , що стверджується довідкою ПАТ "ВРБ" вих. № 1405 від 24.04.2017 р. за період з 15.07.2014 року по 15.07.2015 року (а.с. 65,т. 1).

Решту суми поставленого товару в розмірі 47 903 грн 26 коп. відповідачем не оплачено.

В той же час ФОП Тихонюк Ю.В. заперечуючи щодо позовну долучено до матеріалів справи докази, які, на його думку, підтверджуються повернення отриманого товару на загальну суму 45 558 грн 98 коп. Зокрема, видаткову накладну (повернення) № ВП-0000001 від 13.02.2014 р., акт звірки між сторонами станом на 13.02.2014 р., а також товарно-транспорту накладну № Н 1526 від 13.02.2014 р., які теж містять підписи та відбитки печаток обох сторін (а.с. 69, 70, 72, т. 1).

Також у матеріалах справи міститься нотаріально посвідчене пояснення гр.ОСОБА_2 від 06.09.2017 р., в якому останнім повідомляється, що 13-14 листопада 2014 р. ним перевозився своїм автомобілем марки IVEKO, номерний знак НОМЕР_2 вантаж (фарба) на суму 45 558 грн 98 коп. згідно накладної № ВП - 0000001 від 13.11.2014 р., виданої постачальником ФОП Тихонюк Ю.В. з м. Вінниця, вул.Київська, буд. 134, до місця призначення вантажу - м. Одеса, вул. А. Вільямса, ТОВ "ЛУКА І КОМПАНІЯ". Вантаж було доставлено ним за місцем призначення повністю та вчасно. Розвантажували товар працівники ТОВ "ЛУКА І КОМПАНІЯ", претензій з боку одержувача не було (а.с. 40, т. 2).

Відповідно до ухвали суду від 08.09.2017 р. у справі призначено комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу, на розгляд якої поставлено наступні запитання:

- Ким виконаний підпис на видатковій накладній (повернення) № ВП-0000001 від 13.11.2014 р. за договором постачання товару № 32 від 12.03.2014 р. на дату її підписання в графі "Отримав (ла)" - директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКА І КОМПАНІЯ" ОСОБА_3 - ним самим чи іншою особою ?

- Ким виконаний підпис на товарно-транспортній накладній № Н1526 від 13.11.2014 р. на дату її підписання в графі "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)" - директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКА І КОМПАНІЯ" ОСОБА_3 - ним самим чи іншою особою ?

- Чи нанесено відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКА І КОМПАНІЯ" на видатковій накладній (повернення) № ВП-0000001 від 13.11.2014 р. за договором постачання товару № 32 від 12.03.2014 р. та товарно-транспортній накладній № Н1526 від 13.11.2014 р. в графах "Отримав (ла)" та "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)" тією печаткою, яка є у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКА І КОМПАНІЯ" та відбитки якої містяться на документах по справі № 902/282/17 та чи нанесено відтиск печатки у вказаних документах однією і тією самою печаткою?

- Яким чином виконаний підпис від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКА І КОМПАНІЯ" ОСОБА_3 в графах на видатковій накладній (повернення) № ВП-0000001 від 13.11.2014 р. за договором постачання товару № 32 від 12.03.2014 р. та товарно-транспортній накладній № Н1526 від 13.11.2014 р. в графах "Отримав (ла)" та "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)", - за допомогою технічних засобів (факсиміле) чи писальним приладом оригінальним (рукописним) способом?

- У якій послідовності виконувались реквізити в графах "Отримав (ла)" та "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)" на видатковій накладній (повернення) № ВП-0000001 від 13.11.2014 р. за договором постачання товару № 32 від 12.03.2014 р. та товарно-транспортній накладній № Н1526 від 13.11.2014 р. (підпис, відтиск печатки тощо) ?

- Яким способом нанесений відтиск печатки (штампа, факсиміле) на видатковій накладній (повернення) № ВП-0000001 від 13.11.2014 р. за договором постачання товару № 32 від 12.03.2014 р. та товарно-транспортній накладній № Н1526 від 13.11.2014 р. в графах "Отримав (ла)" та "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)" ?

- Вирішити також інші питання, які виникнуть в процесі проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи.

За результатами проведеної експертизи, у висновку експерта № 5462/5463/5464/17-21 від 26.10.2017 р., окрім іншого, зазначено, що підпис на видатковій накладній (повернення) № ВП-0000001 від 13.02.2014 р. та товарно-транспортній накладні № Н 1526 від 13.02.2014 р. виконаний не директором ТОВ "ЛУКА І КОМПАНІЯ" ОСОБА_3, а іншою особою (а.с. 91-95, т. 2).

Крім того у справі наявна роздруківка деталізації по локальним і роумінговим дзвінкам Київстар та конверт, в якому за твердженням відповідача, надійшли йому від позивача: видаткова накладна (повернення) № ВП-0000001 від 13.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна (а.с. 135-143, т. 2).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача, надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами по справі Контракт є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення щодо визначення поставки містяться у ч. 1 ст. 265 ГК України згідно із якою за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Предметом розгляду даної справи є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товару згідно Контракту на поставку продукції № 32 від 12.03.2014 р.

При цьому в ході розгляду справи встановлено, що факт поставки позивачем вказаного у видатковій накладні № 6 від 25.03.2014 р. товару, ціни та об'єму продукції, сторонами не заперечуються, відтак в силу у приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України останні є такими, що не потребують доказуванню.

Разом з тим, спірними є позиції сторін в частині необхідності розрахунку за продукцію чи то відсутності такого обов'язку у зв'язку із поверненням товару.

Отже таким, що підлягає з'ясуванню в ході розгляду даної справи є встановлення обґрунтованості заявленої позивачем до стягнення заборгованості за результатом оцінки кожного із доводів сторін.

Щодо посилання відповідача на підтвердження своєї позиції на документи щодо повернення товару, зокрема: видаткову накладну (повернення) № ВП-0000001 від 13.02.2014 р., акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 13.02.2014 р., а також товарно-транспортну накладну № Н 1526 від 13 лютого 2014 року (а.с. 69, 70, 72, т. 1 ), суд зазначає, що останні не відповідають таким властивостям доказів як достовірність та допустимість визначеними положеннями ст.ст. 77, 78 ГПК України, відтак не є належними доказами, які б доводили обґрунтованість доводів відповідача.

Зокрема, відповідно до висновку експерта № 5462/5463/5464/17-21 від 26.10.2017 р. підпис на видатковій накладні (повернення) № ВП-0000001 від 13.02.2014 р. та товарно-транспортній накладні № Н 1526 від 13.02.2014 р. виконаний не директором ТОВ "ЛУКА І КОМПАНІЯ" ОСОБА_3, а іншою особою (а.с. 91-95, т. 2).

Крім того, дані документи не відповідають положенням ст.9 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність" в частині наявності усіх необхідних реквізитів, зокрема, посади і прізвища осіб, які здійснили операції зі сторони позивача, що не дає змогу їх ідентифікувати.

При цьому довіреність на відпуск товару вказану у товарно-транспортній накладній № Н 1526 від 13.11.2014 р. відповідачем не надано, зазначивши у поданих до суду поясненнях б/н від 07.02.2018 р. (вх. № 06-52/1229/18 від 09.02.2018 р.) про те, що на даний момент цієї довіреності немає, оскільки остання не являється документом суворої звітності та термін зберігання бухгалтерських документів складає три роки.

Також на підтвердження того, що товар не повертався і не оплачувався в повному обсязі свідчать письмові пояснення працівника позивача ОСОБА_6 (а.с.190-191, т. 1)

Більше того, слід зазначити, що господарські операції з поставки продукції відображені у податковій звітності позивача (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість) в якій відображено поставку товару відповідачу на суму основного боргу без урахування ПДВ, разом із тим відомостей про повернення товару остання не містить (а.с. 167-170, т. 1).

В той же час відображення у податковій звітності ФОП Тихонюк Ю.В. господарської операції з поставки товару встановити не вдалось, оскільки, як слідує з листа Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області вих. № 7694/10/02-28-08-01 від 25.07.2017 р., фізична особа - підприємець Тихонюк Ю.В. (НОМЕР_1) не зареєстрований платником ПДВ та реєстрація в якості платника ПДВ зазначеного ФОП анульована 31.12.2010 р. за ініціативою платника (а.с. 172, т. 1).

Окрім того, судом з метою всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, з урахуванням наявних в ній доказів, вживалася низка заходів щодо перевірки наявності в діях учасників процесу ознак кримінальних правопорушень, зокрема направлялися на адресу правоохоронних органів повідомлення про перевірку в діях осіб ознак складу злочину, однак, за результатами проведених перевірок правоохоронними органами порушень не виявлено на підтвердження чого в матеріалах справи наявне відповідне листування.

Між тим, в матеріалах справи також міститься пояснення позивача, згідно із яким останній заперечує повернення відповідачем продукції, поставленої останньому за спірним договором та ряд доказів в обґрунтування своїх доводів відносно вказаного, зокрема, копії оборотно-сальдових відомостей, копії електронного листування, накази по штату. При цьому позивач вказує на недоліки оформлення первинних документів (актів, ТТН), що останні, зокрема, без зазначення посади, прізвища та ініціалів особи, що їх прийняла (а.с.114-116, 118-119, 120-135, 136-138 т.1).

Разом із тим, в контексті наявного в справі нотаріально засвідченого пояснення ОСОБА_2 від 06.09.2017 р. (третя особа) в якому останній підтверджує факт повернення товару позивачу з приводу чого суд викликав останнього в якості свідка в судові засідання на 12.02.2018 р. та 26.02.2018 р. згідно з положеннями ч.1 ст.89 ГПК України відповідно до якої свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти .

Як вказувалось вище, при наявності належних та достовірних доказів завчасного повідомлення свідка про дату, час та місце судового засідання останній не являвся в нього не повідомляючи суд про причини своєї неявки.

Суд звертає увагу, що з метою забезпечення надання пояснень свідком з урахуванням його територіальної віддаленості судове засідання на 26.02.2018 р. було призначено в режимі відеконференцзв'язку з визначенням відповідального суду за його проведення за місцем проживання ОСОБА_2 (Пирятинський районний суд Полтавської області).

З огляду на вказане нотаріально засвідчене пояснення ОСОБА_2 від 06.09.2017 р. не береться судом до уваги враховуючи положення ч.2 ст.89 ГПК України у відповідності до якої якщо свідок без поважних причин не з'явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання .

Зазначене в свою чергу, із врахуванням наявності вказаних пояснень, не позбавляє відповідача реалізувати захист свого порушеного права в порядку визначеному главою 83 ЦК України за фактом повернення товару позивачу в установленому законом порядку.

Крім того суд констатує, що умовами Контракту, зокрема п.п. 4.1.-4.4. Контракту, сторонами чітко визначено порядок приймання продукції по кількості та якості, та порядок пред'явлення претензії щодо якості продукції. При цьому умов щодо його повернення постачальнику Контрактом не передбачено.

Суд акцентує увагу на тому, що положення § 1 Глави 54 ЦК України передбачають законодавчий механізм для повернення товару або заміни товару, зокрема в разі порушень умов договору щодо асортименту товару, його якості тощо.

При цьому покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару (ч.1 ст.688 ЦК України).

Поряд з цим, доказів звернення до позивача, як постачальника товару, в порядку визначеному вказаними вище пунктами Контракту (п.п.4.1-4.4), а також у відповідності до положень ч.1 ст.688 ЦК України відповідачем не надано .

Також, не приймаються судом до уваги надані відповідачем на підтвердження своїх доводів щодо повернення товару позивачу конверт та роздруківка деталізації по локальним і роумінговим дзвінкам Київстар (а.с. 135-143, т. 2), оскільки останні достеменно не підтверджують вказані ним обставини, враховуючи наявність низки інших доказів, які за своїм змістом свідчать про протилежне.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин в своїй сукупності, суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся , позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі (відвантаження) позивачем продукції відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 47 903 грн 26 коп. заборгованості за отриманий товар правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача, з урахуванням клопотання про зміну суми б/н від 03.10.2017 р., 51 709 грн 28 коп. - пені за період з 09.04.2014 р. по 03.03.2017 р. та 4 181 грн 54 коп. - 3 % проценти річних за період з 09.04.2014 р. по 03.03.2017 р., за результатом чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 6 Контракту сторона погоджено відповідальність сторін.

Зокрема, пунктом 6.2 Контракту сторони передбачили, що за несвоєчасну та неповну оплату товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Крім того у п. 6.3 Контракту визначено, що строк позовної давності по основному боргу становить 5 років, а по стягненню пені - 3 року, а нарахування пені здійснюється протягом усього існування заборгованості .

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені та 3 % річних є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають умовам укладеного Контракту та чинного законодавства України.

При цьому суд враховується що п. 6.3. Контракту сторони погодили, що нарахування пені здійснюється протягом усього існування заборгованості, тобто фактично визначили строк з моменту порушення зобов'язання щодо оплати товару за кожен день прострочення за весь період прострочення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України у постанові від 15.04.2015 р. по справі № 3-53гс15 та узгоджується з положенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

В той же час, детально досліджуючи наданий позивачем розрахунок пені та 3 % річних, судом встановлено наявність помилки при зазначенні періоду їх нарахування.

Зокрема, позивачем при зазначенні періоду нарахування пені та 3 % річних за невиконання зобов'язання з оплати поставленого товару помилково включено у період прострочення заборгованості день ( 15.07.2014 р. ) у який відбувалася оплата.

Разом з тим, за змістом пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, а тому день у який відбувається оплата заборгованості не вважається днем прострочення заборгованості.

Таким чином вірними є періодом нарахування пені та 3 % річних за невиконання зобов'язання з оплати за поставлений товар є період з 09.04.2014 р. по 14.07.2014 р. з суми заборгованості 48 903 грн 26 коп. та з 15.07.2014 р. по 03.03.2017 р. з суми заборгованості 47 903 грн 26 коп.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми 3 % річних із врахування допущеної позивачем помилки судом отримано їх в розмірі 4 177 грн 53 коп. , який є меншою ніж той, що заявлений позивачем ( 4 181 грн 54 коп. ), в зв'язку з чим решта заявлених 3 % річних в розмірі 04 грн 01 коп. у дані періоди задоволенню судом не підлягає.

В той же час при перевірці обрахунку за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора нарахованої позивачем за невиконання зобов'язання з оплати за поставлений товар пені у вказаних періодах отримано її в сумі 51 732 грн 28 коп., яка є більшою ніж та, що заявлена позивачем 51 709 грн 28 коп ., однак враховуючи те, що визначення ціни позову є правом та прерогативою позивача, правомірною є заявлена до стягнення пеня у даних періодах у заявленій останнім сумі.

Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої позивачем до стягнення пені , з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права .

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність .

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій , які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі , а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості .

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду , якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд взяв до уваги наступні обставини:

- розмір заявленої до стягнення пені перевищує несплачену відповідачем заборгованість за поставлений товар (складає близько 107,95 % суми наявної заборгованості), тобто є явно неспівмірним із залишком заборгованості;

- негативні наслідки заподіяні простроченням відповідача компенсовані заявленими до стягнення 3 % річних;

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений товар та 3 % річних, тощо.

Крім того, враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявленої до стягнення пені до 10 000 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін . Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як визначає ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені та 3 % річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів.

Витрати на судовий збір та проведення судово-економічної експертизи підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно витрат на проїзд та проживання в розмірі 8 604,00 грн про які позивач заявив у клопотанні вх. № 06-52/607/18 від 24.01.2018 р. суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх відшкодування позаяк у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи , встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) . Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву .

Із матеріалів справи слідує, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесених витрат на проїзд та проживання ні до клопотання вх. № 06-52/607/18 від 24.01.2018 р., ні в матеріали справи окремо від нього, а в судовому засіданні 26.02.2018 р. з приводу вказаних витрат позивачем не було зроблено відповідної заяви до закінчення судових дебатів, що виключає можливість їх відшкодування судом.

26.02.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної - особи підприємця Тихонюка Юрія Вікторовича, АДРЕСА_1, 21022 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКА І КОМПАНІЯ", вул. Академіка Вільямса, 67, кв. 72, м. Одеса, 65015 (ідентифікаційний код - 36919688) - 47 903 грн 26 коп. - основного боргу, 10 000 грн 00 коп. - пені, 4 177 грн 53 коп. - 3 % річних та 1 599 грн 94 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору, 4 209 грн 04 коп. - відшкодування витрат на сплату судово-економічної експертизи.

3. У стягненні 41 709 грн 28 коп. - пені та 04 грн 01 коп. - 3 % річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 07 березня 2018 р.

Головуючий суддя О.О. Банасько

Судді В.В. Матвійчук

С.С. Тісецький

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - АДРЕСА_2, 65015.

3, 4 - відповідачу - АДРЕСА_3, АДРЕСА_4

5 - третій особі - ОСОБА_2 - АДРЕСА_5