Рішення

від 22.02.2018 по справі 905/2810/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.02.2018 Справа №905/2810/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Маріупольської міської ради Донецької області, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 33852448,

до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт", м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 00192063,

про зобов'язання вчинити певні дії, -

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Беззубченко Л.В. - за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Маріупольська міська рада Донецької області, м.Маріуполь Донецької області, звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою №36.4-61011-36.4.1 від 23.10.2017р. до Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт", м.Маріуполь Донецької області, про зобов'язання передати на безкомпенсаційній основі у власність територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради гуртожиток, розташований за адресою: м.Маріуполь, бул.Шевченка, 234/147, підписавши акт прийому - передачі вказаної будівлі, на підставі Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", рішення Маріупольської міської ради №6/31 - 3816 від 26.11.2013р. "Про прийняття до міської комунальної власності частини гуртожитку з майном по бул.Шевченко, 234/147", що знаходиться на балансі Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт".

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час визначення складу суду), відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2810/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 05.12.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2810/17, судове засідання призначено на 26.12.2017р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на прийняття ним рішення №6/31-3816 від 26.11.2013р. Про прийняття у міську комунальну власність частини гуртожитку з майном по бул.Шевченко, 234/147, що знаходиться на балансі Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт", за результатами розгляду звернення директора ТзДВ "Металургремонт" про безоплатну передачу спірного гуртожитку у власність територіальної громади міста Маріуполя; ухилення відповідача від його виконання, внаслідок чого виникли підстави для звернення до суду з вищеозначеною вимогою. Одночасно позивачем зазначено, що на сьогоднішній день до Маріупольської міської ради надходять численні звернення мешканців вказаного гуртожитку щодо прийняття до комунальної власності м.Маріуполя зазначеного нерухомого майна, надавши тим самим можливості розв'язати їх житлову проблему шляхом подальшої приватизації кімнат. Звернуто увагу на неспроможність відповідача належним чином, згідно встановлених законодавством норм та стандартів, обслуговувати та утримувати гуртожиток, порушуючи житлові права його мешканців, та ухилення, в той же час, від передачі будинку у комунальну власність міста.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано у копіях: інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №89107406 від 08.06.2017р., рішення Маріупольської міської ради №6/31-3816 від 26.11.2013р. Про прийняття у міську комунальну власність частини гуртожитку з майном по бул.Шевченко, 234/147, що знаходиться на балансі Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт", №6/40-4452 від 10.07.2014р. Про приватизацію кімнат у гуртожитку, що розташований за адресою: бул.Шевченко, 234/147 , лист директора Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт" №78 від 30.07.2013р., лист ОК ЖСК Перемога б/н б/д Щодо звернення ТДВ "Металургремонт" у Маріупольську міську раду про безкомпенсаційну передачу приміщення гуртожитку по бул.Шевченко б.234/147 у власність територіальної громади м.Маріуполя , заява №б/н від 11.03.2017р., заява №б/н від 25.05.2017р., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003158085 від 23.10.2017р.; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003158055 від 23.10.2017р. щодо відповідача.

Нормативно вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст.13, 140, 144, 145 Конституції України, ст.ст.10, 18-1, 31 Закону України Про місцеве самоврядування , ст.ст.5, 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , ст.61 Господарського процесуального кодексу України.

15.12.2017р. набрала чинність редакція Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147 - VIII від 03.10.2017р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.12.2017р. відмовлено у задоволенні клопотання директора Товариства з додатковою відповідальністю Металургремонт , м.Маріуполь Донецької області, Кречетова В.О. №42 від 18.12.2017р. про забезпечення проведення судових засідань у справі №905/2810/17 у режимі відеоконференції.

22.12.2017р. представником відповідача представлено суду відзив на позовну заяву №43 від 20.12.2017р., за змістом якого просить відмовити у задоволенні позову; підтверджує включення спірного майна до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Металургремонт", створеного у процесі приватизації (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Металургремонт" код ЄДРПОУ 00192063); вказано, що з огляду на важке фінансове становище, відповідач не мав можливості здійснювати заходи щодо збереження та сталого функціонування будівлі гуртожитку та іншого нерухомого майна, що йому належить, тому загальними зборами учасників товариства було прийняте рішення про продаж рухомого та нерухомого майна, що належить товариству, у тому числі і будівлі гуртожитку; зауважено, що оскільки будівля гуртожитку є приватною власністю відповідача, то і рішення про його відчуження повинен приймати відповідний орган - загальні збори учасників товариства, які вже прийняли рішення протоколом №3 від 21.02.2013р. про продаж вказаного гуртожитку; змінити попереднє рішення про продаж гуртожитку та прийняти нове рішення про безоплатну передачу гуртожитку у власність територіальної громади м.Маріуполя можуть лише загальні збори учасників ТОВ "Металургремонт"; стверджує, що лист директора Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт" №78 від 30.07.2013р. є лише проханням розглянути питання про можливість такої безоплатної передачі будівлі гуртожитку у власність територіальної громади м.Маріуполя; наведено практику Європейського суду з прав людини.

До відзиву додано документи у підтвердження його направлення позивачу, документи на підтвердження правового статусу підприємства відповідача, у тому числі статут товариства, у копіях: протокол №3 від 21.02.2013р. загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт", протокол реєстрації за підсумками реєстрації акціонерів, що беруть участь у загальних зборах акціонерів ТзДВ "Металургремонт" від 21.02.2013р., ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2017р. по справі №361/2302/16-ц, витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 25.05.2017р. по справі №264/7504/15-ц.

Ухвалою суду від 26.12.2017р. визначено розгляд справи №905/2810/17 за правилами загального позовного провадження, стадія: підготовче провадження; відкладено підготовче засідання; встановлено строк відповідачу для направлення відзиву на позовну заяву на адресу позивача та надання суду доказів такого направлення до 20.01.2018р.; встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив та заперечення до 30.01.2018р.

29.01.2018р. від представника позивача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано супровідний лист №36.4 - 2621 - 36.4.1 від 19.01.2018р., до якого додано фіскальний чек ВПЗ №55 ЦПЗ №5 Донецької дирекції ПАТ "Укрпошта" від 17.01.2018р., опис вкладення у цінний лист, датований 17.01.2018р., а також відповідь №36.4 - 1995 - 36.4.1 від 16.01.2018р. на відзив на позовну заяву про зобов'язання передати гуртожиток до комунальної власності, копія довіреності на представника позивача.

У відповіді на відзив позивачем підтверджено викладену у позові позицію; вважає твердження відповідача про те, що вирішення порушеного у позовній заяві питання відноситься виключно до компетенції Загальних зборів учасників товариства необґрунтованим, на його думку п.6.3 статуту товариства містить вичерпний перелік повноважень Загальних зборів учасників, який не містить у собі компетенцію щодо вирішення питання стосовно майна товариства; наполягає на тому, що згідно п.6.19 статуту товариства саме директор представляє його інтереси, розпоряджається майном товариства; підкреслено звернення директора з листом до позивача саме з проханням розглянути питання про безоплатну передачу будівлі гуртожитку по бул.Шевченка, 234/147 у м.Маріуполь у власність територіальної громади міста, а не можливості; підримує позов у повному обсязі.

30.01.2018р. представником відповідача представлено суду заперечення вих. №07 від 26.01.2018. на відповідь на відзив Маріупольської міської ради, у яких зазначено, що з 1997р. будівля гуртожитку передана в оренду ПАТ ММК ім.Ілліча , з березня 2011р. комбінат відмовився від подальшої оренди гуртожитку у зв'язку з відсутністю коштів на утримання та обслуговування приміщення, але у той же час, ПАТ ММК ім.Ілліча просило гарантувати збереження статусу гуртожитку для забезпечення подальшого проживання у гуртожитку 119 сімей працівників ПАТ ММК ім.Ілліча та інших підприємств; пояснено, що відповідач, відповідно до перехідних положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків та недопущення їх незаконного виселення із займаних ними жилих приміщень, було збережено статус гуртожитку будівлі по бул.Шевченко, 234/147, жодного мешканця не виселено, при цьому останні не сплачують власнику жодних платежів за користування житлом і таке спричинило неможливість здійснювати відповідачем заходи щодо збереження та сталого функціонування будівлі гуртожитку; зауважено, що директор підзвітний загальним зборам учасників і організовує виконання їх рішень, директор не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства; звернуто увагу, що передача гуртожитків до комунальної власності територіальної громади міста має бути відбуватись в порядку, передбаченому ст.14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку", і, відповідно, на безоплатну передачу має бути надана згода власника гуртожитку, а за відсутності такої згоди передача здійснюється за умови попередньої повної компенсації вартості гуртожитку.

До заперечень додано документи, наведені у переліку.

30.01.2018р. представником відповідача надано клопотання б/н від 30.01.2018р., яким до матеріалів справи додано у копіях: витяг №7849090 від 22.07.2005р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно, свідоцтво б/н від 19.07.2005р. про право власності на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 30.01.2018р. підготовче провадження по справі №905/2810/17 визначено закритим; справу №905/2810/17 призначено до судового розгляду по суті 30.01.2018р.; повідомлено Маріупольську міську раду Донецької області, м.Маріуполь Донецької області, про продовження судового засідання, що відбудеться 22.02.2018р.

У судовому засіданні 30.01.2018р., на підставі приписів ч.2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву по 22.02.2018р.

Представник позивача у судове засідання 22.02.2018р. не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, датовано 06.02.2018р.), заперечень щодо переходу до розгляду справи по суті 30.01.2018р. не надав.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.02.2018р. просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Наразі випадків, з якими ст.202 Господарського процесуального кодексу України пов'язує відкладення розгляду справи не встановлено.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, забезпечення з боку суду можливості учасників справи для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом спору є зобов'язання передати на безкомпенсаційній основі у власність територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради гуртожиток, розташований за адресою: м.Маріуполь, бул.Шевченка, 234/147, підписавши акт прийому - передачі вказаної будівлі, на підставі Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", рішення Маріупольської міської ради №6/31 - 3816 від 26.11.2013р. "Про прийняття до міської комунальної власності частини гуртожитку з майном по бул.Шевченко, 234/147", що знаходиться на балансі Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт".

Згідно приписів ч.4 ст.75 господарського процесуального кодексу України, обставини встановлені рішенням суду в господарський, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з суті цієї норми, чинне процесуальне законодавство надає преюдиційного значення саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

З представленого з Єдиного державного реєстру судових рішень витягу рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 25.05.2017р. по справі №264/7504/15-ц, слідує встановлення отримання 19.07.2005 року Відкритим акціонерним товариством Металургремонт у колективну власність часткою 1/1 будівлю гуртожитку, в будинку 234/147 по бульвару Шевченка в м.Маріуполі, з підвалом і прибудовою, А-9, А'/п, А1-1, 6400,7 кв.м. на підставі рішення Маріупольського міськвиконкому за №146/2 від 14.04.2004 року. Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 7849090 від 22.07.2005 року зареєстроване право власності на зазначений гуртожиток.

Відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю Металургремонт є повним правонаступником Відкритого акціонерного товариства Металургремонт , яке утворилось шляхом об'єднання майна та спільного управління справами на основі корпоративних прав учасників з метою отримання прибутку. Будівля гуртожитку за адресою: м.Маріуполь, бул. Шевченка 234/147 є приватною власністю відповідача.

Доказів скасування приведеного судового акту суду не представлено.

Сторони дані обставини не спростовують.

За відомостями інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №89107406 від 08.06.2017р. будинок, розташований за адресою: м.Маріуполь, бул.Шевченка, буд.234/147, загальною площею 5986,3 кв.м. належить Відкритому акціонерному товариству "Металургремонт" (нині - Товариство з додатковою відповідальністю "Металургремонт", що також підтверджується даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003347300 від 05.12.2017р.), накладено обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер 11642367.

Згідно положень ст.1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків (у редакції від 18.11.2012р.), сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

За умов п.4 ст.3 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів: гуртожитки, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), передаються у власність територіальних громад відповідно до державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Разом з тим, ч.3 ст.14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , гуртожитки, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), передаються у власність територіальної громади за умови попередньої повної компенсації вартості гуртожитку або безоплатно, за умови згоди на це власника гуртожитку.

Рішення про передачу гуртожитків у власність територіальних громад приймають відповідні органи управління (уповноважені особи) власників гуртожитків або суд (ч.4 ст.14 Закону).

Як свідчать матеріали справи, листом №78 від 30.07.2013р. директор Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт" звернувся до міського голови м.Маріуполя, у якому просив розглянути питання про безкомпенсаційну передачу приміщення гуртожитку по бул.Шевченко, 234/147 в м.Маріуполі у власність територіальної громади м.Маріуполя, посилаючись на п.4 ст.3 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків .

Рішенням №6/31-3816 від 26.11.2013р. Про прийняття у міську комунальну власність частини гуртожитку з майном по бул.Шевченко, 234/147, що знаходиться на балансі Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт" вирішено прийняти на безкомпенсаційній основі у міську комунальну власність частину гуртожитку із майном, що розташовано за адресою: м.Маріуполь, бул.Шевченко, 234/147 (за виключенням наступних приміщень: із літ.А2/п, приміщення №10, кімнати: 1, 2, із літ.А1/п приміщення №11, кімнати: 5, 4, сходова клітка І, вхід у підвал а 49 , із літ.А 1 -2 І поверх приміщення №1, кімнати: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, сходові клітки: І, ІІ, VІІ, із літ.А 2 -2 приміщення №12, кімната І, ІІ поверх приміщення №13, кімнати: 1, 2, 3, 4, 5, сходова клітка І, загальною площею 886,7 кв.м., із літ.А 1 -2 І поверх приміщення №1, кімнати: 81, 82, 83, 84, загальною площею 17,3 кв.м.), що знаходяться на балансі Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт" (п.1 рішення).

Як слідує з викладеного у відзиві та поданих суду запереченнях, відповідач передання позивачу на безкомпенсаційній основі майна товариства не визнає.

Разом з цим, ст.41 Конституції України встановлено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.23 Закону України Про господарські товариства управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Частиною 4 ст.80 Господарського кодексу України визначено, що товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Дане відображено у положеннях статуту Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт" №2 від 14.06.2012р.

Згідно із п.п.5.1, 5.2 статуту Товариства з додатковою відповідальністю Металургремонт , власністю товариства є: майно, передане йому учасниками; отримані доходи; вироблена продукція, придбане майно іншого підприємства, організації, фізичної особи; інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

Джерелом формування майна товариства є грошові та інші внески засновників, доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності, доходи від цінних паперів, кредити банків та інших кредиторів, інші джерела, не заборонені чинним законодавством України (п.5.2 статуту).

Отже, спірне майно є власністю відповідача, яке є непорушним в силу положень Конституції України.

Пунктом 6.1 статуту відповідача визначено вищім органом товариства - загальні збори учасників товариства, в яких беруть участь учасники або призначені ними представники.

У п.6.3 статуту міститься перелік повноважень, віднесених до компетенції загальних зборів учасників товариства.

Між тим, п.5.10 статуту встановлено обмеження, згідно якого товариство не має права продавати та передавати іншим організаціям, установам, підприємствам та громадянам, обмінювати, надавати безкоштовно у тимчасове користування або у борг належні йому будівлі, споруди, а також списувати їх з балансу без рішення загальних зборів учасників товариства.

Директор підзвітний зборам учасників та організовує виконання їх рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства (п.6.16 статуту).

Відповідно до п.6.19 статуту директор товариства представляє його інтереси в усіх підприємствах, установах та організаціях, розпоряджається майном товариства у порядку, передбаченому цим статутом, укладає угоди, договори, в тому числі трудові, видає довіреності.

З огляду на викладене, до компетенції загальних зборів учасників товариства віднесено право вирішення питання розпорядження майном товариства (належними йому будівлями), яке реалізується шляхом прийняття певних рішень з означеного питання, та підлягає виконанню директором.

Тобто, розпорядження спірним майном відповідача здійснюється його директором за наявності рішення загальних зборів учасників товариства стосовно цього, у спосіб та порядку встановленому останніми.

Беручи до уваги таке, твердження позивача у цій частині спростовано наведеним.

Як свідчить протокол №3 від 21.02.2013р. загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт", за результатами розгляду питання №2.1 - продаж директором будівлі гуртожитку за адресою: м.Маріуполь, бул.Шевченко, б.234/147, прийнято рішення, яким доручено директору Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт" здійснити продаж будь-якій юридичній чи фізичній особі будівлі гуртожитку за адресою: м.Маріуполь, бул.Шевченко, б.234/147, за рішенням загальних зборів.

Під час розгляду даної справи представник відповідача неодноразово звертав увагу на відсутність згоди на безоплатну передачу у власність позивачу спірного нерухомого майна, дане можливо за умови компенсації його вартості.

Отже, власник не надавав згоди на передачу свого майна (спірного гуртожитку) у власність територіальної громади безоплатно.

Судом також враховано відсутність звернення власника до позивача з вимогою прийняття ним означеного гуртожитку у власність на інших підставах.

Сам той факт, що директор відповідача направляв листа позивачу, у якому просив розглянути питання про безкомпенсаційну передачу приміщення гуртожитку по бул.Шевченко, 234/147 в м.Маріуполі у власність територіальної громади м.Маріуполя, не можна розцінювати як наявність безумовної згоди власника на безоплатну передачу означеного майна.

З встановлених обставин справи суд не вбачає законних підстав для прийняття рішення Маріупольською міською радою №6/31-3816 від 26.11.2013р. Про прийняття у міську комунальну власність частини гуртожитку з майном по бул.Шевченко, 234/147, що знаходиться на балансі Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт" та вирішення питання щодо майна, яке не є його власністю.

Одночасно передача гуртожитку, який є у приватній власності юридичної особи, у власність територіальної громади (комунальну) в правовому полі означає припинення приватної власності одної особи і набуття права власності на відчужуване майно іншою особою (в даному випадку територіальною громадою).

Згідно положенням Цивільного кодексу України, що регулюють захист права власності, зокрема:

згідно ст.328 ЦК - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зі змісту ч.1 ст.317, ч.1ст.319, ч.1ст.321, ст.346 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Лише власнику (або особі, якій власником на законній підставі передані такі права) належить право розпоряджатись своїм майном на власний розсуд. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст.353 цього кодексу (реквізиція, чи умови воєнного або надзвичайного стану). Всі підстави припинення права власності виключно передбачені законом, в статті 346 Цивільного кодексу України.

В даному випадку відсутня хоча б одна з зазначених у ч.1 ст.346 Цивільного кодексу України підстав припинення права власності відповідача на належне йому на праві приватної власності майно, в тому числі відсутні підстави, передбачені в п.1 (відчуження власником майна), п.2 (відмова власника від права власності), п.3 (припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі), п.п.6,7 (викуп у зв'язку з суспільною потребою), п.8, п.9, п.10 (звернення стягнення на майно, реквізиція і конфіскація). Також відсутні підстави, передбачені в ч.2 ст.346 Цивільного кодексу України, в тому числі і передбачені Законом Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , на який посилається позивач.

Передбачена законом (ст.14 Закону, у тому числі у редакції чинній на теперішній час) можливість прийняття судом рішення про передачу гуртожитку у комунальну власність не означає можливості такої передачі без законних підстав.

Окрім того стосовно приведеного майна наявне обтяження, як то заборона на нерухоме майно на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17.08.20011 року по справі 2-а-6414/11.

Доказів, що спростовують дане, суду не представлено.

Відповідно до ст.56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт майна тягне за собою накладення заборони власнику на право розпоряджатися таким майном до визначення його подальшої долі.

Відповідно до ст.61 Закону України Про виконавче провадження реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Згідно із п.5 ч.1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Відтак, оцінивши і співставивши надані докази в їх сукупності та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання позивача на численні звернення мешканців вказаного гуртожитку щодо прийняття до комунальної власності м.Маріуполя зазначеного нерухомого майна, надавши тим самим можливості розв'язати їх житлову проблему шляхом подальшої приватизації кімнат, не встановлюють підстав, за яких можлива передача за рішенням суду гуртожитку, за відсутності згоди на це власника, та щодо якого є наявним обтяження.

Порушення житлових прав мешканців гуртожитку не знайшли свого обґрунтованого підтвердження.

Отже, у повній мірі не обумовлено суспільний інтерес та легітимну мету втручання держави в особі суду у охоплюване ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. право мирного володіння майном.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 202, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Маріупольській міській раді Донецької області, м.Маріуполь Донецької області, до Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт", м.Маріуполь Донецької області, про зобов'язання передати на безкомпенсаційній основі у власність територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради гуртожиток, розташований за адресою: м.Маріуполь, бул.Шевченка, 234/147, підписавши акт прийому - передачі вказаної будівлі, на підставі Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", рішення Маріупольської міської ради №6/31 - 3816 від 26.11.2013р. "Про прийняття до міської комунальної власності частини гуртожитку з майном по бул.Шевченко, 234/147", що знаходиться на балансі Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт", відмовити.

2. В судовому засіданні 22.02.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

4. Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2018р.

Суддя О.В. Кротінова