Постанова

від 07.02.2018 по справі 910/10623/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2018 р. Справа№ 910/10623/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Чорної Л.В.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Камінській Т.О., за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 07.02.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група" на рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2017 р. (дата підписання 07.11.2017) у справі № 910/10623/17 (суддя Шкурдова Л.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Експерт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група" про стягнення 1895 507,95 грн. та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Експерт" про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Експерт" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група" про стягнення 3 300 000 грн. заборгованості за договором позики грошових коштів (поворотної фінансової допомоги) №27/10-2015 від 27.10.2015 р., в тому числі 1 500 000,00 грн. сума основного боргу, 1800 000 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Експерт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група" укладено Договір № 27/10-2015 позики грошових коштів (поворотної фінансової допомоги), згідно з яким позивач надав відповідачу позику в сумі 1 500 000,00 грн., однак відповідач своєчасно суму позики не повернув.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2017 р. порушено провадження у справі № 910/10623/17.

13.09.2017 позивачем подано до господарського суду міста Києва заяву про зменшення позовних вимог та стягнення з відповідача 1 873 091,84 грн. заборгованості за договором позики грошових коштів (поворотної фінансової допомоги) №27/10-2015 від 27.10.2015 р. , в тому числі 1 500 000,00 грн. - сума основного боргу, 208 230,61 грн. - пеня та 164 861,23 грн. - інфляційні втрати.

19.09.2017 р. через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Техно Група надійшов зустрічний позов до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінанс Експерт про визнання договору №27/10-2015 від 27.10.2015 р. недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року прийнято до розгляду зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінанс Експерт .

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовано тим, що, на думку відповідача (позивача за зустрічним позовом), сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а позивач (відповідач за зустрічним позовом) не мав права укладати договір позики, оскільки не мав ліцензії на надання фінансових послуг.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2017 р. у справі № 910/10623/17 первісний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Експерт" 1 500 000 грн. 00 коп. - заборгованість за договором; 208 148 грн. 89 коп. - пеня; 164 861грн. 23 коп. - інфляційні втрати; 22 416 грн. 11 коп. - 3% річних; 28 095 грн. 17 коп. - судовий збір; в задоволенні іншої частини первісного позову - відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-ТехноГрупа" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2017 р. у справі № 910/10623/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічний позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що сторонами в момент укладення договору не було дотримано положень ч.1 ст. 203 ЦК України, оскільки такий вид діяльності як надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню, а тому договір від 27.10.2015 має бути визнаний недійсним. Крім того, як вказує скаржник, суд самостійно провів розрахунки пені та без клопотання позивача за первісним позовом стягнув 3% річних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 р. колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Хрипуна О.О., Чорної Л.В. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група" на рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2017 р. у справі № 910/10623/17 до провадження, розгляд справи призначено на 20.12.2017 р.

З 15.12.2017 р. вступила в дію нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, а відтак, розгляд цієї апеляційної скарги відбувається саме за правилами вказаної редакції Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до розпорядження начальника управління Київського апеляційного господарського суду № 09-53/4977/17 від 20.12.2017 р. у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/10623/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.12.2017 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Чорної Л.В., Тарасенко К.В.

20.12.2017 р. через канцелярію суду від відповідача за первісним позовом надійшли клопотання про призначення судово-економічної експертизи та клопотання про відкладення розгляду справи.

20.12.2017 р. через канцелярію суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 р. прийнято справу № 910/10623/17 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Чорної Л.В., Тарасенко К.В., розгляд справи призначено на 22.01.2018 р.

В поданому суду 20.12.2017 клопотанні про призначення судово-економічної експертизи відповідач за первісним позовом просить призначити у справі судово-економічну експертизу на вирішення якої поставити питання: визначити документальну обгрунтованість оформлення операції з надання грошової позики, згідно договору № 27/10-2015 Позики грошових коштів (поворотної фінансової допомоги) від 27.10.2015; визначити обгрунтованість відображення суми наданої позики в бухгалтерському обліку ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс Експерт".

Відповідно до п. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Розглянувши клопотання скаржника про призначення судово-економічної експертизи колегія суддів залишила його без задоволення, оскільки питання, які просить поставити на вирішення експертизи скаржник, не встановлюватимуть фактичних даних, що входять до предмету доказування у даній справі.

22.01.2018 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 07.02.2018 р.

06.02.2018 від представника скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю вибуття у термінове відрядження, яке колегією суддів залишено без задоволення, оскільки скаржником не надано доказів в обгрунтування заявленого клопотання, а відповідно до п. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.10.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Експерт" (позивач, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група" (відповідач, позивач за зустрічним позовом) укладено Договір № 27/10-2015 позики грошових коштів (поворотної фінансової допомоги), надалі - Договір.

Згідно з п. 1.1. Договору позикодавець (позивач, відповідач за зустрічним позовом) зобов'язується передати позичальнику (відповідач, позивач за зустрічним позовом) у власність грошову суму коштів на умовах, передбачених даним Договором, а позичальник зобов'язується повернути вказану суму позики у визначений цим Договором строк.

Відповідно до п. 1.2. Договору сторони домовились, що позикодавець надає позичальнику позику на безоплатній основі - без сплати процентів за користування позикою.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що сума позики за даним Договором становить 1 500 000,00 грн.

Згідно з п. 3.1. Договору строк надання позики за даним Договором становить 12 місяців з моменту передання грошей та повинна бути повернута до 26 жовтня 2016 року, з дати настання якої позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, передбачену п. 2.1 цього Договору.

Судом встановлено, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) згідно умов Договору надав відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) позику в сумі 1 500 000,00 грн. 27.10.2015 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку за період з 01.07.2015 р. по 01.03.2016 р.

Строк повернення позики згідно з умовами Договору - 26.10.2016 р. (п. 3.1 Договору).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи отримана відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) від позивача сума позики не була повернута у встановлений Договором строк. У матеріалах справи наявний Акт звірки взаєморозрахунків, підписаний позивачем та відповідачем, згідно з яким сторони визнали наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 1 500 000,00 грн. станом на 31.12.2016 р.

Будь-яких доказів погашення заборгованості за Договором відповідачем за первісним позовом суду не надано.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в сумі 1 500 000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 6.3. Договору порушення позичальником строків повернення позикодавцю позики або її частини, встановлених п. 3.1 даного Договору, тягне за собою цивільно-правову відповідальність позикодавця у вигляді неустойки (пені) в розмірі 5% від неповернутої позики за кожен день прострочення.

Згідно з поданою заявою про зменшення розміру позовних вимог позивач, враховуючи обмеження максимального розміру пені, встановлені ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" просить стягнути з відповідача пеню за період з 27.10.2016 р. по 26.04.2017 р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Відповідно до п.1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд першої інстанції перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, дійшов висновку,з чим погоджується колегія суддів, що позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню - в сумі 208 148,89 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд першої інстанції також прийшов до вірного висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 164 861,23 грн. за період з листопада 2016 по серпень 2017 року включно.

Як зазначено судом в рішенні, позивач також просить стягнути з відповідача 22 416,11 грн. 3% річних, нарахованих за 66 днів 2016 року (тобто з 27.10.2016 по 31.12.2016 включно) та за 116 днів 2017 року (тобто з 01.01.2017 р. по 26.04.2017 р. включно). Суд першої інстанції перевірив розрахунок 3 % річних, та прийшов до висновку про задоволення вимог про стягнення 3% річних в розмірі заявленому позивачем, а саме - 22 416,11 грн.

Проте, суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду, адже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом в клопотанні про зменшення позовних вимог наведено розрахунок 3% річних, однак, ані в прохальній частині позову, ані в прохальній частині клопотання про зменшення позовних вимог не було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 22 416,11 грн.

Відтак, дійшовши висновку про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 22 416,11 грн., суд першої інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог без відповідного клопотання заінтересованої сторони, що є порушенням приписів п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України в редакції до 15.12.2017.

Стосовно зустрічного позову, заявленого відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Саме з недодержанням вищенаведених вимог пов'язується можливість визнання недійсним правочину. Разом з тим, як вірно встановлено судом, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не доведено наявність таких підстав.

Так, обґрунтовуючи необхідність визнання недійсним Договору позивач за зустрічним позовом зазначає про те, що сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов Договору, підтвердженням чого на думку відповідача є те, що ним не було надіслано позивачу документ про підтвердження одержання суми позики як це передбачено пунктом 2.3 Договору. Також, позивач за зустрічним позовом зазначає на те, що відповідач за зустрічним позовом не мав права укладати договір позики, оскільки не мав ліцензії на надання фінансових послуг.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими твердженнями позивача за зустрічним позовом , з огляду на таке.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Тобто, законодавство чітко визначає момент укладення договору позики і таким моментом є саме момент передачі предмета договору позики. Як було зазначено вище, матеріалами справи підтверджується надання позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом позики у розмірі 1 500 000,00 грн. згідно з Договором та прийняття її відповідачем. Відтак, доводи відповідача про недосягнення згоди з усіх істотних умов договору спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Частиною 2 ст. 180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Отже, відсутність згоди з усіх істотних умов договору має наслідком неукладеність такого договору, що не є тотожним недійсності договору, а відтак в силу наведених норм законодавства, суд вірно зазначив, що договір не може бути визнаний недійсним з підстав недосягнення згоди з усіх істотних умов.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У матеріалах справи міститься копія Свідоцтва серія ФК № 564 від 21.04.2015 р., виданого позивачу за первісним позовом Національною комісією, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг та Додатка від 21.04.2015 р. до Свідоцтва серія ФК № 564, які підтверджують, що позивач набув статус фінансової установи 21.04.2015 р.

Згідно з Додатком до Свідоцтва до видів фінансових послуг, які має право здійснювати фінансова компанія (позивач, відповідач за зустрічним позовом) без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства, зокрема, належить надання позик.

07 грудня 2016 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 913 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)", яка набула чинності 10 грудня 2016 (надалі Постанова № 913).

Постановою № 913 затверджено ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), які встановлюють вичерпний перелік вимог, обов'язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Згідно з абзацом 2 п. 2 Постанови № 913 ліцензійні умови у частині, що стосується суб'єктів господарювання, які провадять діяльність з надання послуг з фінансового лізингу, надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, надання гарантій та поручительств, надання послуг факторингу та довірчого управління фінансовими активами та внесені до дня набрання чинності цією постановою до Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, застосовуються через шість місяців з дня набрання чинності цією постановою.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що зазначені в затверджених Постановою № 913 Ліцензійних умовах вимоги щодо отримання ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг застосовуються до позивача з 10 червня 2017 року. Натомість оспорюваний відповідачем Договір був укладений 26.10.2015 р., тобто до моменту запровадження ліцензування діяльності, здійснюваної позивачем. Підтвердженням достатнього обсягу правосуб'єктності позивача на укладення Договору є наявність у нього статусу фінансової установи, що, як було зазначено, підтверджується Свідоцтвом серія ФК № 564 від 21.04.2015 р., виданим позивачу Національною комісією, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, та Додатком від 21.04.2015 р. до Свідоцтва серія ФК № 564.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання Договору недійсним та задоволення зустрічного позову.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2017 р. має бути змінено, у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права, виключивши з резолютивної частини рішення 22 416, 11 грн. - 3 % річних. В решті рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2017 р. у справі № 910/10623/17 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 232, 233, 240, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група" на рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2017 р. задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2017 р. у справі № 910/10623/17 змінити.

Виключити з резолютивної частини рішення 22 416, 11 грн. - 3 % річних.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2017 р. у справі № 910/10623/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Л.В. Чорна

К.В. Тарасенко