Постанова

від 05.03.2018 по справі 918/691/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року Справа № 918/691/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

за участю представників:

позивача - Голос С.М. довіреність № 10 від 11.01.2018

відповідачів - не з'явилися

органу прокуратури - Прищепа О.М. посвідчення № 049104 від 22.01.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 27.11.17р. суддею Політикою Н.А. о 11 год. 48 хв. у м.Рівному, повний текст складено 04.12.17р.

у справі № 918/691/17

за позовом заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

до Приватного підприємства "Веприк"

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

про визнання недійсним іпотечного договору та додаткових договорів до нього

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.11.2017 у справі № 918/691/17 (суддя Політика Н.А.) позов задоволено. Визнано недійсним Іпотечний договір № 730/038-Д7М/1 від 18.07.2008р. та додаткові договори №1 від 20.03.2009р., №2 від 20.07.2009р., №3 від 20.08.2009р. та №4 від 17.08.2010р., що укладені між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Укрсоцбанк" та Приватним підприємством "Веприк". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Укрсоцбанк" на користь прокуратури Рівненської області 800 грн. - витрат по оплаті судового збору. Стягнуто з Приватного підприємства "Веприк" на користь прокуратури Рівненської області 800 грн. - витрат по оплаті судового збору (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.11.2017).

Не погоджуючись з означеним рішенням, відповідач - ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" зазначило, що про розгляд та винесення рішення по справі № 5019/500/11 не знало і не могло знати, оскільки не було залучене до розгляду. Чим грубо порушені законні права та інтереси ПАТ "Укрсоцбанк".

Безпосередньо в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу прокурор просив оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 05.03.2018 представник позивача надав пояснення по суті спору, заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк", а рішення Господарського суду Рівненської області від 27.11.2017 по справі №918/691/17 залишити без змін.

Відповідачі не забезпечили явку представників в судове засідання.

05.03.2018 на електронну адресу суду надійшло клопотання апелянта про розгляд справи за відсутності представника останнього (вх. № 6811/18).

Відповідно до ч. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 27.11.2017 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, 18.07.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Укрсоцбанк") (надалі - Іпотекодержатель) та Приватним підприємством "Веприк" (надалі - Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір №730/038-Д7М/1, у відповідності до п. 1.1 якого за цим договором іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем всіх зобов'язань за договором кредиту №730/038-Д7М/1 від 18.07.2008 року, надалі за текстом - "Основне зобов'язання", наступне нерухоме майно:

1.1.1. нежитлова будівля, зерносховище, загальною площею 287,5 кв.м., реєстраційний номер 21238176, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Острозький район, с. Слобідка, вул. Мала Слобідка, 60, та належить Іпотекодавцю на підставі Рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації "Діловий захід" від 12.11.2007 року, право власності на яке зареєстровано Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" в книзі №1, номер запису 81-93 відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16868882 від 30.11.2007 року, виданого Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" заставною вартістю 393 898,00 гривень.

1.1.2. нежитлова будівля, корівник для ВРХ на 50 голів, загальною площею 1 959,3 кв.м., реєстраційний номер 21238248, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Острозький район, с. Слобідка, вул. Мала Слобідка, 60, та належить Іпотекодавцю на підставі Рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації "Діловий захід" від 12.11.2007 року, право власності на яке зареєстровано Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" в книзі №1, номер запису 82-94 відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16869003 від 30.11.2007 року, виданого Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" заставною вартістю 393 898,00 гривень.

У відповідності до п. 1.4. Іпотечного договору суть та розмір забезпечених іпотекою вимог: виконання іпотекодавцем перед іпотекодержателем основного зобов'язання, зокрема:

1.4.1. повернення кредиту в сумі 250 000,00 гривень, з порядком погашення заборгованості за кредитом, визначеним в п. 1.1. договору, яким обумовлене основне зобов'язання з кінцевим терміном погашення кредиту до 17.07.2009 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене основне зобов'язання;

1.4.2. сплата процентів за користування кредитом у розмірі 19,0 процентів річних та комісій, у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов'язання;

1.4.3. сплата можливої неустойки (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов'язання;

1.4.4. відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням, та збитків, завданими порушенням основного зобов'язання.

Пунктом 1.10. Іпотечного договору визначено, що предмет іпотеки залишається в користуванні і володінні Іпотекодавця відповідно до його функціонального призначення та технічних можливостей.

Згідно з пунктом 2.4.3. Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення та предмети іпотеки.

Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В.М. та зареєстрований у реєстрі за № 5614. Крім того, приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В.М. 18.07.2008 року на підставі ст. 73 Закону України "Про нотаріат", у зв'язку з посвідченням цього іпотечного договору, накладено заборону відчуження нежитлової будівлі, зерносховища, нежитлової будівлі, корівника для ВРХ на 50 голів, що знаходяться в с. Слобідка, вул. Мала Слобідка, 60, Острозького району Рівненської області до припинення чи розірвання цього договору, що в книзі заборон №28 (а.с. 108-115).

20.03.2009 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Приватним підприємством "Веприк" було укладено Додатковий договір №1 до Іпотечного договору №730/038-Д7М/1 від 18.07.2008 року, у відповідності до якого сторони внесли зміни до п. 1.1. Іпотечного договору №730/038-Д7М/1 від 18.07.2008 року (а.с. 116-117).

20.07.2009 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Приватним підприємством "Веприк" було укладено Додатковий договір №2 до Іпотечного договору №730/038-Д7М/1 від 18.07.2008 року, відповідно до якого сторони внесли зміни до п.п. 1.4.1. та статті 5 Іпотечного договору №730/038-Д7М/1 від 18.07.2008 року (118-119).

10.08.2009 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Приватним підприємством "Веприк" було укладено Додатковий договір №3 до Іпотечного договору №730/038-Д7М/1 від 18.07.2008 року, згідно з яким сторони внесли зміни до п.п. 1.1.1., 1.1.2., п. 1.2. та п.п. 1.4.1. Іпотечного договору №730/038-Д7М/1 від 18.07.2008 року (120-121).

17.08.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Приватним підприємством "Веприк" було укладено Додатковий договір №4 до Іпотечного договору №730/038-Д7М/1 від 18.07.2008 року, відповідно до якого сторони внесли зміни до п.п. 1.4.1. (а.с. 122-123).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.11.2013 року у справі № 5019/500/11 встановлено, що 27.01.1994 року Мінмашпромом України видано наказ №93 "Про корпоратизацію Рівненського заводу високовольтної апаратури".

У процесі корпоратизації на базі Державного підприємства Рівненський завод високовольтної апаратури відповідно до наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 23.03.2004 року № 418 створено ВАТ "Рівненський завод високовольтної апаратури" (надалі по тексту -ВАТ "РЗВА"). Засновником ВАТ "РЗВА" є держава в особі Міністерства промислової політики України. Відповідно до п. 3.3. Статуту товариства, зареєстрованого Рівненською міською управою 25.03.1994 року за № 380, товариство є правонаступником державного підприємства Рівненського заводу високовольтної апаратури.

15.12.2006 року ВАТ "РЗВА" (поклажодавець) та Приватним підприємством "Веприк" (зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 40-11, яким передбачено, що зберігач зобов`язується зберігати майно, передане йому поклажодавцем відповідно до переліку, наведеному в додатку. Предметом даного договору є підсобне господарство, в тому числі будівлі, обладнання, споруди, які не ввійшли до статутного фонду ВАТ "РЗВА" і знаходяться на балансоутриманні ВАТ "РЗВА", що передається на зберігання за адресою: Рівненська область, Острозький район, с. Слобідка, вул. Слобідка, 60.

20.02.2007 року спеціалістом з питань управління державним майном Регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській області проведено перевірку фактичної наявності об`єктів нерухомості на території підсобного господарства ВАТ "РЗВА", що знаходиться за адресою: Острозький район, с. Слобідка, про що складено акт, за результатами якого рекомендовано з метою збереження державного майна по об'єктах державної власності, які є в наявності і розташовані на території підсобного господарства, виготовити правовстановлюючі документи і в подальшому розпочати процес приватизації, у тому числі щодо корівника - об'єкт державної власності № 7.

Крім того, рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.11.2013 року у справі № 5019/500/11 встановлено, що рішенням постійно діючого третейського суду від 12.11.2007 року за позовом ОСОБА_4 до ПП "Веприк" про визнання права власності та зустрічним позовом ПП "Веприк" про визнання права власності на майно: будівлю гноєсховища площею 420 м.кв., будівлю зерносховища площею 287,2 м.кв. та будівлю корівника площею 1959,3 м.кв., що знаходяться за адресою: Рівненська область, Острозький район, с. Слобідка, вул. Слобідка, 60, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено, визнано право власності на вказані об'єкти нерухомості за відповідачем. Підставою визнання права власності був укладений між ВАТ "РЗВА" та ПП "Веприк" договір купівлі-продажу № 38-11а від 10.10.2006 року.

Судами обох інстанцій встановлено, що Ухвалою Рівненського міського суду від 06.02.2012 року заяву заступника прокурора міста Рівного в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській області про скасування рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Діловий Захід" від 12.11.2007 року. Рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Діловий Захід" від 12.11.2007 року скасовано. Дане рішення набрало законної сили 12.11.2013 року (а.с. 44-45).

Рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Діловий захід" від 12.11.2007 року, яке скасоване в судовому порядку, прийнято на підставі договору купівлі-продажу № 38-11а від 10.10.2006 року, який є неукладеним, що встановлено постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 5019/500/11 від 24.12.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2013 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.11.2013 року у справі № 5019/500/11 визнано за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (вул. 16 Липня,77, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 13989432) право власності на будівлю корівника для ВРХ на 50 голів І черги будівництва підсобного господарства загальною площею 1280,1 м.кв., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Острозький район, с. Слобідка, вул. Слобідка, 60, та складається з: приміщення № 9 "Основне" (площею 14,6 кв.м.), приміщення № 10 "Основне" (площею 35,4 кв.м.), приміщення № 11 "Коридор" (площею 1,6 кв.м.), приміщення № 12 "Основне" (площею 35,9 кв.м.), приміщення № 13 "Основне" (площею 32,4 кв.м.), приміщення № 14 "Коридор" (площею 45,7 кв.м.), приміщення № 15 "Основне" (площею 36,0 кв.м.), приміщення № 16 "Основне" (площею 54,7 кв.м.), приміщення № 17 "Основне" (площею 14,5 кв.м.), приміщення № 18 "Основне" (площею 15,1 кв.м.), приміщення № 19 "Коридор" (площею 8,0 кв.м.), приміщення № 20 "Основне" (площею 30,1 кв.м.), приміщення № 21 "Основне" (площею 900,0 кв.м.), приміщення № 22 "Коридор" (площею 4,2 кв.м.), приміщення № 23 "Основне" (площею 10,6 кв.м.), приміщення № 24 "Коридор" (площею 9,3 кв.м.), приміщення № 25 "Основне" (площею 15,0 кв.м.), приміщення № 26 "Основне" (площею 17,0 кв.м.).

Витребувано із незаконного володіння Приватного підприємства "Веприк" (33000, м. Рівне, вул. Білякова, 4а, код ЄДРПОУ 33510486) на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (33028, м. Рівне, вул.16 Липня, 77, код ЄДРПОУ 13989432) будівлю корівника для ВРХ на 50 голів І черги будівництва підсобного господарства загальною площею 1280,1 м.кв., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Острозький район, с. Слобідка, вул. Слобідка, 60, та складається з: приміщення № 9 "Основне" (площею 14,6 кв.м.), приміщення № 10 "Основне" (площею 35,4 кв.м.), приміщення № 11 "Коридор" (площею 1,6 кв.м.), приміщення № 12 "Основне" (площею 35,9 кв.м.), приміщення № 13 "Основне" (площею 32,4 кв.м.), приміщення № 14 "Коридор" (площею 45,7 кв.м.), приміщення № 15 "Основне" (площею 36,0 кв.м.), приміщення № 16 "Основне" (площею 54,7 кв.м.), приміщення № 17 "Основне" (площею 14,5 кв.м.), приміщення № 18 "Основне" (площею 15,1 кв.м.), приміщення № 19 "Коридор" (площею 8,0 кв.м.), приміщення № 20 "Основне" (площею 30,1 кв.м.), приміщення № 21 "Основне" (площею 900,0 кв.м.), приміщення № 22 "Коридор" (площею 4,2 кв.м.), приміщення № 23 "Основне" (площею 10,6 кв.м.), приміщення № 24 "Коридор" (площею 9,3 кв.м.), приміщення № 25 "Основне" (площею 15,0 кв.м.), приміщення № 26 "Основне" (площею 17,0 кв.м.).

Вказані обставини вірно встановлені судом першої інстанції та сторонами не заперечуються.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Окрім того, ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку", ч. 1 ст. 572 ЦК України та ч. 1 ст. 575 іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов, зокрема: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Як зазначено у ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Іпотека, в силу ст. 575 ЦК України, є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Частиною 1 статті 317 ЦК України встановлено, що права володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).

Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги вірно встановив, що згідно рішення Господарського суду Рівненської області від 05.11.2013 року у справі № 5019/500/11 власником майна, що передане Іпотечним договором №730/038-Д7М/1 від 18.07.2008 року (із змінами та доповненнями) є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області. Відтак, Приватне підприємство "Веприк", не будучи власником предмета іпотеки, не мало права на його передачу в іпотеку в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що майно, яке передавалося в іпотеку за оспорюваним договором, Приватному підприємству "Веприк" не належало, оспорюваний іпотечний договір № 730/038-Д7М/1 від 18.07.2008р. в момент його укладення не відповідав положенням ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", ч. 1 ст. 317, ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, а тому позовні вимоги прокурора про визнання недійсним Іпотечного договору № 730/038-Д7М/1 від 18.07.2008р. та додаткових договорів № 1 від 20.03.2009р., № 2 від 20.07.2009р., №3 від 20.08.2009р. та №4 від 17.08.2010р., що укладені між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Укрсоцбанк" та Приватним підприємством "Веприк" підлягають задоволенню.

Щодо вимоги заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області про поновлення строку позовної давності, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції що строк позовної давності не минув, з підстав наведених місцевим судом в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до ч. 4, ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та відповідно підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення бути не можуть.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 277, 281-284, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 27.11.2017 у справі № 918/691/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Повний текст постанови складено 07.03.2018