Постанова

від 01.03.2018 по справі 820/4899/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 р. № 820/4899/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника позивача - Щербатюк Ю.А.,

представника відповідача - Демури І.Б.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 820/4899/17 за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" про накладення арешту на кошти -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДФС у Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" (код ЄДРПОУ 36035719) відкритих в банківських установах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з відмовою платника податків в реалізації контролюючим органом права на проведення документальної перевірки, заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області прийнято рішення № 21059/10/20-40-14-11-18 від 20.10.2017 про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Так, з урахуванням вказаних обставин та в силу діючих норм законодавства, податковий орган просить накласти арешт на кошти відповідача, які перебувають на його рахунках

Представник позивача в судове засідання прибув, підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що Головне управління ДФС у Харківській області при винесенні рішення про застосування адміністратвиного арешту майна платника податків № 21059/10/20-40-14-11-18 від 20.10.2017 діяв з порушеннями норм чинного законодавства України. Також, представник ПП "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" вказав на те, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області отримано податкову інформацію, що свідчила про можливо допущене ПП "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" порушення норм п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення за звітний період декларування ПДВ - за травень 2017 року податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "ВОРК ТАУН" на суму 527154,91 грн.

На підставі вище зазначеної податкової інформації, податковим органом на адресу відповідача сформовано та направлено письмовий запит "Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)" № 11270/10/20-40-14-11-18 від 26.07.2017 року, в якому зазначено, що контролюючий орган просить протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання цього запиту, надати інформацію (пояснення та їх документальне підтвердження) з приводу наведених вище фактів.

У відповіді на письмовий запит від 28.08.2017 відповідачем відмовлено у задоволенні зазначеного запиту, оскільки, на думку відповідача, він є необґрунтованим та не відповідає вимогам діючого законодавства України.

В подальшому, керуючись п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, заступником начальника Головного управлінням ДФС у Харківській області видано наказ № 4951 від 19.09.2017 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" (податковий номер 36035719)", з 19.09.2017, тривалістю 5 робочих днів.

Посадовій особі контролюючого органу виписано направлення на проведення перевірки № 7181 від 19.09.2017.

Зазначений наказ та відповідні дії контролюючого органу оскаржено платником податків у судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 по справі № 820/4346/17 у задоволенні адміністративного позову ПП "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, головного державного ревізора-інспектора ГУ ДФС у Харківській області, інспектора податкової та митної справи І рангу Краснікової Альони Євгеніївни про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу - відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 залишено без змін.

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 по справі № 820/4346/17 набрала законної сили 06.12.2017.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що при виході за адресою підприємства: м. Харків, вул. Праці, буд. 30, встановлено відсутність платника податків ПП "Виробничо-Комерційна фірма СП Вибробит - Україна" за податковою адресою. В результаті чого, посадовою особою 19.09.2017 складено акт № 2939/20-40-14-11-11/36035719 "Про неможливість вручення наказу від 19.09.2017 № 4951 та направлення від 19.09.2017 № 7181, керівнику ПП "Виробнича-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" (податковий номер - 36035719), у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням".

У зв'язку з тим, що на адресу податкового органу надійшов лист від представника ПП "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна", в якому повідомлялось, що підприємство має, крім зареєстрованого місця знаходження ще й адресу з офісними приміщеннями, де зокрема, також зберігається первинна бухгалтерська документація, та зважаючи на зазначене, виклало прохання здійснити вихід з метою проведення позапланової перевірки для вирішення питання допуску чи не допуску до неї на адресі вказаного офісу, а саме: м. Харків, Полтавський шлях, 181-А, 1 поверх.

При виході, за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 181-А, 1 поверх представником підприємства відмовлено в допуску до перевірки та в результаті чого, головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових ризикових платників управління аудиту складено акт відмови від допуску до перевірки № 2948/20-40-14-11-11 від 20.09.2017.

На підставі п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, начальником ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна ПП "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" № 21059/10/20-40-14-11-18 від 20.20.2017, у зв'язку з відмовою від допуску посадової особи контролюючого органу до проведення перевірки.

Матеріалами справ встановлено, що вказане рішення платник податків оскаржив до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 по справі № 820/6181/17 у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування рішення відмовлено.

Суд зазаначає, що на даний час вказане рішення не набрало законної сили.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпункт 75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Суд зазначає, що відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

З наведеної норми вбачається, що арешт майна платника є негативним наслідком дій платника та може бути застосовано з двох підстав: якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або якщо платник податків відмовляється від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Разом з цим, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно з пп. 94.19.1 п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Враховуючи вимоги ст. 94 Податкового кодексу України, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

При цьому, накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежено сумою податкового боргу такого платника.

Суд звертає увагу на те, що податковий орган не звертався до суду з вимогою підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків.

Враховуючи те, що арешт майна відповідача, застосованого на підставі рішення заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області № 21059/10/20-40-14-11-18 від 20.10.2107 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" не підтверджено судом, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий арешт є складовою загального арешту майна.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а тому, адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) до приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" (місцезнаходження - вул. Праці, б. 30, м. Харків, 61177, ідентифікаційний код - 36035719) про накладення арешту на кошти - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2018 року.

Суддя А.С. Мороко