Постанова

від 22.05.2018 по справі 820/4899/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4899/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Сіренко О.І. , Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018р. (суддя Мороко А.С.; м. Харків; повний текст рішення складено 12.03.2018) по справі № 820/4899/17

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Приватного підприємства "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "СП ВИБРОБИТ-УКРАЇНА" про накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - позивач, ГУ ДФС у Харківській області) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" (далі по тексту - відповідач, ПП "ВКФ "СП Вибробит-Україна", підприємство), в якому просив суд: накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках відповідача відкритих в банківських установах.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" про накладення арешту на кошти - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 по справі № 820/4899/17 скасувати, прийнявши по справі нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції приписів пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20, пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94, пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України. Вказує, що податковим органом дотримано порядок призначення і проведення перевірки, а тому не допуск працівників податкового органу до проведення перевірки відбувся неправомірно, у зв'язку з чим згідно зі статтею ст. 94 ПК України є підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області отримано податкову інформацію, що свідчила про можливо допущене ПП "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" порушення норм п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення за звітний період декларування ПДВ - за травень 2017 року податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "ВОРК ТАУН" на суму 527154,91 грн.

На підставі вище зазначеної податкової інформації, податковим органом на адресу відповідача сформовано та направлено письмовий запит "Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)" № 11270/10/20-40-14-11-18 від 26.07.2017 року, в якому зазначено, що контролюючий орган просить протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання цього запиту, надати інформацію (пояснення та їх документальне підтвердження) з приводу наведених вище фактів.

У відповіді на письмовий запит від 28.08.2017 відповідачем відмовлено у задоволенні зазначеного запиту, оскільки, на думку відповідача, він є необґрунтованим та не відповідає вимогам діючого законодавства України.

В подальшому, керуючись п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, заступником начальника Головного управлінням ДФС у Харківській області видано наказ № 4951 від 19.09.2017 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" (податковий номер 36035719)", з 19.09.2017, тривалістю 5 робочих днів.

Посадовій особі контролюючого органу виписано направлення на проведення перевірки № 7181 від 19.09.2017.

Зазначений наказ та відповідні дії контролюючого органу оскаржено платником податків у судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 по справі № 820/4346/17 у задоволенні адміністративного позову ПП "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, головного державного ревізора-інспектора ГУ ДФС у Харківській області, інспектора податкової та митної справи І рангу ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу - відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 залишено без змін.

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 по справі № 820/4346/17 набрала законної сили 06.12.2017 року.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що при виході за адресою підприємства: м. Харків, вул. Праці, буд. 30, встановлено відсутність платника податків ПП "Виробничо-Комерційна фірма СП Вибробит - Україна" за податковою адресою. В результаті чого, посадовою особою 19.09.2017 складено акт № 2939/20-40-14-11-11/36035719 "Про неможливість вручення наказу від 19.09.2017 № 4951 та направлення від 19.09.2017 № 7181, керівнику ПП "Виробнича-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" (податковий номер - 36035719), у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням".

У зв'язку з тим, що на адресу податкового органу надійшов лист від представника ПП "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна", в якому повідомлялось, що підприємство має, крім зареєстрованого місця знаходження ще й адресу з офісними приміщеннями, де зокрема, також зберігається первинна бухгалтерська документація, та зважаючи на зазначене, виклало прохання здійснити вихід з метою проведення позапланової перевірки для вирішення питання допуску чи не допуску до неї на адресі вказаного офісу, а саме: м. Харків, Полтавський шлях, 181-А, 1 поверх.

При виході, за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 181-А, 1 поверх представником підприємства відмовлено в допуску до перевірки та в результаті чого, головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових ризикових платників управління аудиту складено акт відмови від допуску до перевірки № 2948/20-40-14-11-11 від 20.09.2017.

На підставі п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, начальником ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна ПП "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" № 21059/10/20-40-14-11-18 від 20.20.2017, у зв'язку з відмовою від допуску посадової особи контролюючого органу до проведення перевірки.

Вказане рішення платник податків оскаржив в судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 по справі № 820/6181/17 у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування рішення відмовлено.

На час судового розгляду справи судом першої інстанції вказане рішення не набрало законної сили.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не звертався до суду з вимогою підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків.

За таких обставин, враховуючи, що арешт майна відповідача, застосованого на підставі рішення заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області № 21059/10/20-40-14-11-18 від 20.10.2107 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "СП Вибробит-Україна" не підтверджено судом, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий арешт є складовою загального арешту майна.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з таких підстав.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для звернення податкового органу до суду з даним позовом про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача, стало прийняття начальником ГУ ДФС у Харківській області рішення від 20.10.2017 про застосування адміністративного арешту майна ПП "ВКФ "СП Вибробит-Україна" у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені статтею 94 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Слід зазначити, що рішення про застосування адміністративного арешту майна відносно ПП "ВКФ "СП Вибробит-Україна" № 21059/10 прийнято начальником податкового органу 20 жовтня 2017 року о 09:52 год., отже обґрунтованість такого арешту мала бути підтверджена судом до 23 жовтня 2017 року до 09:52 год., що узгоджуються з вимогами пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України.

У відповідності до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків припиняється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Судом встановлено, що податковий орган не звертався до суду з вимогою підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків, таким чином, на час звернення до суду з даним позовом, застосований начальником податкового органу 20 жовтня 2017 року адміністративний арешт є припиненим, відповідно до вимог підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Частиною 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення до суду з даним позовом), встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, апеляційний суд дійшов висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Водночас, чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Колегія суддів зазначає, що для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках Підприємства, відкритих в банківських установах.

Отже, позивачем не доведено наявність підстав у податкового органу, передбачених пунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, для реалізації права на звернення до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти.

При розгляді та вирішенні справи суд першої інстанції, з огляду на обраний спосіб судового захисту надав аналіз підставам звернення з відповідними позовними вимогами, та по суті правильно дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 272, 283, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 по справі № 820/4899/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) О.І. Сіренко Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 22.05.2018.