Рішення

від 26.02.2018 по справі 826/11232/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2018 року № 826/11232/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бенефіт-фінанс

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків

фінансових послуг

про визнання протиправним та скасування розпорядження №2898

від 27.06.2017року, зобов'язання вчинити дії

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Бенефіт-фінанс (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 27.06.2017 року №2898 Про застосування заходу впливу до ТОВ Бенефіт-фінанс ; зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг включити до Державного реєстру фінансових установ інформацію про виключення ТОВ Бенефіт-фінанс з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 14.09.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 28.11.2017 р..

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що при винесенні оскаржуваного розпорядження Відповідачем не враховано факту того, що рішення Нацкомфінпослуг щодо застосування заходу впливу не отримані Позивачем. Також Позивачем зазначено, що останнім не було здійснено систематичного невиконання заходів впливу, застосованих Нацкомфінпослуг до фінансової установи, що є обов'язковою передумовою для прийняття рішення про виключення фінансової установи з Реєстру та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від Відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких останній зазначає, що Товариством не надано звітні дані за І квартал 2017 року в паперовій та електронній формах, що свідчить про порушення вимог чинного законодавства у сфері надання фінансових послуг, попередньо Позивачу було направлено належним чином постанову про вчинення правопорушення на ринку фінансових послуг, а тому спірне розпорядження прийнято правомірно та обґрунтовано.

Враховуючи неприбуття представника Відповідача в судове засідання 28.11.2017 року, Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України (в редакції станом на листопад 2017 р.).

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято 27.06.2017 року Розпорядження №2898 Про застосування заходу впливу до Товариства з обмеженою відповідальністю Бенефіт-фінанс .

Згідно з вказаного Розпорядження вбачається, що ТОВ Бенефіт-фінанс не надано звітні дані за І квартал 2017 року в паперовій та електронній формах, що свідчить про порушення вимог чинного законодавства у сфері надання фінансових послуг, а саме: пп. а п.2.2, пп. б п.2.4 розділу 2 та п.5.2 розділу 5 Порядку надання звітності фінансовими компаніями, довірчими товариствами, а також юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначену законами та нормативно-правовими актами Дерфінпослуг або Накомфінпослуг можливість надавати послуги з фінансового лізингу, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 27.01.2004 року №27, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.09.2005 року за №972/11252, в частині неподання звітних даних до Нацкомфінпослуг.

Разом з тим, до ТОВ Бенефіт-фінанс було застосовано такі заходи впливу: постанови про накладення штрафу за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг від 19.04.2017 року №480/16-03/13-П за неподання звітних даних в паперовій та електронній формах за 2016 рік.

Так, розпорядженням постановлено виключити з Державного реєстру фінансових установ та анулювати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ТОВ Бенефіт-фінанс (код ЄДРПОУ 39712634, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд.24А).

Позивач вважає, що спірну постанову прийняту Відповідачем з порушенням вимог законодавства, звернувся до суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України №1070 від 23.11.2011 р., Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Пунктом 10 частини першої статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Статтею 39 зазначеного Закону встановлено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Частиною першою статті 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу: зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону; тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію; затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи; виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги; установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій; виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

Відповідно до частини другої зазначеної статті порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Пунктом 2 частини першої статті 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктами 1.1 та 1.2 розділу 1 Положенням про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, від 22.01.2004 № 21 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2004 за №492/9091 встановлено, що це Положення розроблене відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України "Про фінансовий лізинг", Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року N 1070, та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини, що виникають у сфері надання фінансових послуг. Положення встановлює можливості надання послуг з фінансового лізингу та порядок, якого необхідно дотримуватись при наданні цієї послуги юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначене законами та нормативно-правовими актами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, право надавати послугу з фінансового лізингу (далі - юридичні особи).

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 вказаного Положення юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також за наявності: внутрішніх правил з надання послуги з фінансового лізингу, затверджених уповноваженим органом юридичної особи, згідно з установчими документами; кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з фінансового лізингу (укладання, супроводження та виконання відповідних договорів), які мають вищу освіту за фінансовим, економічним або юридичним напрямами, та не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини; довідки про взяття на облік юридичної особи (далі - Довідка), виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг (додаток 1); керівників (засновників), які не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини; документа, що підтверджує право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням юридичної особи.

Підпунктом 5.5.5 пункту 5.5 розділу 5 Положенням про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, від 22.01.2004 № 21 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2004 за №492/9091 встановлено, що процедура взяття на облік юридичної особи включає внесення інформації про юридичну особу до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги (далі - Реєстр), оформлення і видача юридичній особі Довідки.

Згідно з пунктом 5.6 розділу 5 вказаного Положення анулювання Довідки з одночасним виключенням запису з Реєстру проводиться у разі: припинення юридичною особою надання послуг з фінансового лізингу; державної реєстрації припинення юридичної особи; систематичного (два та більше разів на рік) неповідомлення юридичною особою Нацкомфінпослуг у встановлені цим Положенням строки про зміни в інформації, яка міститься в документах, поданих юридичною особою для внесення змін до Реєстру, та/або установлений перевіркою факт відсутності юридичної особи за місцезнаходженням, зазначеним у Довідці, неповідомлення Нацкомфінпослуг та державного реєстратора у строки, установлені законодавством, про зміну свого місцезнаходження.

Отже, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг має право застосовувати до учасників ринків фінансових послуг заходи впливу за порушення вимог законодавства, зокрема, накладати штрафи та виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги. При цьому, за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації передбачено застосування заходу впливу у вигляді штрафу, а застосування такого заходу впливу, як виключення відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, можливо лише у випадках визначених пунктом 5.6 розділу 5 Положенням про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, від 22.01.2004 № 21 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2004 за №492/9091.

З аналізу розпорядження від 27.06.2017 року №2898 Судом встановлено, що Відповідачем до Позивача застосовано заходи впливу за неподання інформації, а саме звітних даних в паперовій та електронній формах, тобто за правопорушення за яким положеннями Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено застосування такого заходу впливу, як накладення штрафу.

При прийняття вказаного розпорядження було враховано, що до Позивача засновано заходи впливу постановою про накладення штрафу за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг від 19.04.2017 року №480/418/16-03/13-П за неподання звітних даних в паперовій та електронній формах за 2016 рік.

Порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про застосування заходів впливу та їх оскарження, визначає Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за № 2112/22424 (далі - Положення № 2319).

Відповідно до п. п. 1.4, 1.5 Положення № 2319 заходи впливу застосовуються в порядку, визначеному цим Положенням.

Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.

Відповідно до п. 1.6 Положення № 2319 Нацкомфінпослуг, уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення порушення законодавства про фінансові послуги вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу.

Згідно з п. 1.7 Положення № 2319 рішення у справі про правопорушення повинно бути законним та обґрунтованим.

Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи про правопорушення.

Доказами в справі про правопорушення є будь-які фактичні дані, отримані в установленому законом порядку, що свідчать про наявність чи відсутність порушення законодавства про фінансові послуги, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.4.13 Положення №32319 уповноважена особа Нацкомфінпослуг вирішує питання, передбачені у пункті 4.12 цього розділу, визначає дату, час та місце розгляду справи про правопорушення, про що повідомляється особа рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи про правопорушення або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис.

Відсутність керівника або уповноваженого представника особи в разі якщо про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення він був повідомлений згідно з вимогами пунктів 4.11 та 4.13 цього розділу, не може бути підставою для відкладення розгляду справи про правопорушення (п.4.15 Положення №2319).

Водночас, у наданих Відповідачем до матеріалів справи документах, відсутні будь-які належні докази виконання приписів Положення №2319 про повідомлення Позивача про розгляд справи 27.06.2017 року щодо застосування заходу впливу.

Отже, Позивач був позбавлений права брати участь у розгляді справи про правопорушення, подавати письмові пояснення та заперечення, можливість усунути порушення.

Крім цього, Суд зазначає, що відповідно до п.1 розділу ХІХ Положення про Державний реєстр фінансових установ затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, від 28.08.2003 №41 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.09.2003 за №797/8118 (надалі - Положення №41) рішення про виключення фінансової установи з Реєстру та анулювання Свідоцтва може бути прийняте Нацкомфінпослуг за наявності, зокрема, з підстави систематичного невиконання заходів впливу, застосованих Нацкомфінпослуг до фінансової установи.

Приписами п.2 розділу І Положення №41 визначено, що систематичне невиконання заходів впливу - невиконання або часткове невиконання протягом календарного року двох або більше заходів впливу, застосованих Нацкомфінпослуг до фінансової установи.

Водночас, із спірного розпорядження вбачається невиконання тільки одного заходу впливу, зокрема правопорушення за неподання звітних даних за 2016 рік, за яке нараховано штраф постановою від 19.04.2017 року №480/418/16-03/13-11.

Отже, Позивачем не було вчинено систематичного порушення законодавства про фінансові послуги і до нього не застосовувалось два або більше заходів впливу Нацкомфінпослуг протягом одного календарного року, що свідчить про відсутність підстав для застосування до Позивача такого заходу, як виключення з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання розпорядження від 27.06.2017 року №2898 протиправним та його скасування.

Водночас, позовна вимога про зобов'язання Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг включити до Державного реєстру фінансових установ інформацію про виключення ТОВ Бенефіт-фінанс з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів Позивача, які на час розгляду справи не були порушені, Суд прийшов до висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Бенефіт-фінанс (адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 24А; код ЄДРПОУ 39712634) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 27.06.2017 року №2898 Про застосування заходу впливу до ТОВ Бенефіт-фінанс .

3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

4. Стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бенефіт-фінанс (адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 24А; код ЄДРПОУ 39712634) судові витрати у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук