Постанова

від 23.05.2018 по справі 826/11232/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року Справа № 826/11232/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Перевощикової Т.М.,

представника відповідача Карпика Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року у справі:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

Бенефіт-фінанс

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

про визнання протиправним

та скасування розпорядження,

зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Бенефіт-фінанс (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування розпорядження від 27.06.2017 р. № 2898 Про застосування заходу впливу до ТОВ Бенефіт-фінанс ;

- зобов'язання відповідача включити до Державного реєстру фінансових установ інформацію про виключення ТОВ Бенефіт-фінанс з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовавно розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 27.06.2017 р. № 2898 Про застосування заходу впливу до ТОВ Бенефіт-фінанс .

У задоволенні адміністративного позову в решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що позивачем не подано звітні дані за перший квартал 2017 року і що позивач був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наголошує, що ним не було ним не було порушено вимоги законодавства у сфері ринку фінансових послуг двічі за один за рік і спірне розпорядження прийнято відповідачем необґрунтовано, безпідставно та з порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19.04.2017 р. відповідачем було прийнято постанову № 480/16-03/13-П про накладення на ТОВ Бенефіт-фінанс штрафу за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, а саме: за неподання звітних даних в паперовій та електронній формах за 2016 рік.

27.06.2017 р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, прийнято розпорядження № 2898 Про застосування заходу впливу до Товариства з обмеженою відповідальністю Бенефіт-фінанс , а саме: виключення з Державного реєстру фінансових установ та анулювати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ТОВ Бенефіт-фінанс (код ЄДРПОУ 39712634, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд.24А).

Вказаним розпорядженням встановлено, що ТОВ Бенефіт-фінанс не надано звітні дані за І квартал 2017 року в паперовій та електронній формах, що свідчить про порушення вимог чинного законодавства у сфері надання фінансових послуг, а саме: пп. а п.2.2, пп. б п.2.4 розділу 2 та п.5.2 розділу 5 Порядку надання звітності фінансовими компаніями, довірчими товариствами, а також юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначену законами та нормативно-правовими актами Дерфінпослуг або Накомфінпослуг можливість надавати послуги з фінансового лізингу, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 27.01.2004 р. № 27, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.09.2005 р. за № 972/11252, в частині неподання звітних даних до Нацкомфінпослуг.

Вважаючи таке розпорядження протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було вчинено правопорушення, за яке законодавством передбачено відповідальність у вигляді виключення з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 12.07.2001 р. № 2664-III (далі - Закон № 2664-ІІІ), Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженим Указом Президента України від 23.11.2011 р. № 1070 (далі - Положення № 1070), Положенням про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, від 22.01.2004 р. № 21 (далі - Положення № 21), Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженим розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 р. № 2319 (далі - Положення № 2319), Положенням проДержавний реєстр фінансових установ затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, від 28.08.2003 р. № 41 (далі - Положення № 41).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 10 частини 1 статті 28 Закону № 2664-III передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

У ст. 39 Закону № 2664-III закріплено, що в разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону № 2664-III Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу: зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону; тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію; затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи; виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги; установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій; виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Пунктом 2 частини 1 статті 41 Закону № 2664-III встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктами 1.1, 1.2 розділу 1, пунктом 2.1 розділу 2 Положенням № 21 регламентовано, що це воно розроблене відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , Закону України Про фінансовий лізинг , Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070, та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини, що виникають у сфері надання фінансових послуг. Положення встановлює можливості надання послуг з фінансового лізингу та порядок, якого необхідно дотримуватись при наданні цієї послуги юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначене законами та нормативно-правовими актами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, право надавати послугу з фінансового лізингу.

Юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також за наявності: внутрішніх правил з надання послуги з фінансового лізингу, затверджених уповноваженим органом юридичної особи, згідно з установчими документами; кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з фінансового лізингу (укладання, супроводження та виконання відповідних договорів), які мають вищу освіту за фінансовим, економічним або юридичним напрямами, та не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини; довідки про взяття на облік юридичної особи (далі - Довідка), виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг (додаток 1); керівників (засновників), які не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини; документа, що підтверджує право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням юридичної особи.

Згідно з пп. 5.5.5 п. 5.5, п. 5.6 розділу 5 Положенням № 21 процедура взяття на облік юридичної особи включає внесення інформації про юридичну особу до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, оформлення і видача юридичній особі Довідки.

Відповідно до п п. 1.4-1.7 Положення № 2319 заходи впливу застосовуються в порядку, визначеному цим Положенням.

Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.

Нацкомфінпослуг, уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення порушення законодавства про фінансові послуги вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу.

Рішення у справі про правопорушення повинно бути законним та обґрунтованим.

Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи про правопорушення.

Доказами в справі про правопорушення є будь-які фактичні дані, отримані в установленому законом порядку, що свідчать про наявність чи відсутність порушення законодавства про фінансові послуги, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У п. 4.13 Положення № 2319 уповноважена особа Нацкомфінпослуг вирішує питання, передбачені у пункті 4.12 цього розділу, визначає дату, час та місце розгляду справи про правопорушення, про що повідомляється особа рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи про правопорушення або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис.

Відсутність керівника або уповноваженого представника особи в разі якщо про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення він був повідомлений згідно з вимогами пунктів 4.11 та 4.13 цього розділу, не може бути підставою для відкладення розгляду справи про правопорушення (п. 4.15 Положення № 2319).

Згідно з пунктом 2 розділу І Положення № 41 систематичне невиконання заходів впливу - невиконання або часткове невиконання протягом календарного року двох або більше заходів впливу, застосованих Нацкомфінпослуг до фінансової установи.

Системний аналіз викладених законодавчих норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для притягенння юридичної особи до відповідальності у вигляді виключення її з Державного реєстру фінансових установ (далі - Реєстр) та анулювання свідоцтва є систематичне неподання нею звітних даних.

При цьому, спеціалізованим законодавством систематичність у контексті вказаної санкції визначається як неподання таких звітів два і більше разів на рік, а за відсутності вказаної кваліфікаційної ознаки зазначене правопорушення тягне за собою накладення штрафу, а не виключення з Реєстру та анулювання свідоцтва.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що спірне розпорядження про притягнення позивача до відповідальності у вигляді виключення з реєстру та анулювання його свідоцтва було прийнято відповідачем за неподання товариством звітних даних за 1-й квартал 2017 року за відсутності жодного факту відповідного порушення законодавства в галузі ринків фінансових послуг у 2017 році, тобто за відсутності такої кваліфікуючої ознаки як систематичність, що зумовлює протиправність прийняття відповідачем вказаного розпорядження.

При цьому, доводи апеллянта про те, що позивач притягався до адміністративної відповідальності за неподання звітних даних за 2016 рік, не підтверджують правомірності застосування до нього санкції у вигляді виключення з Реєстру та анулювання свідоцтва за неподання звітних даних за 1-й квартал 2017 року, оскільки ці правопорушення вчинені в різні роки, що з огляду на вищенаведені норми законодавства виключає таку кваліфікаційну ознаку як системність їх вчинення.

Посилання апеллянта на те, що позивачу направлявся акт про правопорушення та повідомлення про розгляд його справи колегія суддів приймає до уваги, з урахуванням наданих доказів відповідних поштових відправлень та їх надходження до адресата /Т.1 а.с.92-97/, але зазначає, що це не спростовує факт протиправності застосування до позивача спірної санкції за відсутності відповідного складу правопорушення.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання протиправним і скасування розпорядження від 27.06.2017 р. № 2898 та не надають достатніх правових підстав для скасування рішення суду і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів зворотного.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, перевіривши рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до ст. 308 КАС України, судова колегія приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 23 травня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: