Постанова

від 06.03.2018 по справі 643/1658/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Постанова

Іменем України

06 березня 2018 року

м. Харків

справа № 643/1658/16-ц

провадження № 22-ц-/790/397/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря - Бойко А. О.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1

особа дії якої оскаржуються - державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Кононенко Дар'я Олександрівна

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Кійко Ірини Олександрівни

на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 11 травня 2017 року (суддя Горбунова Я.М.)

по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Кононенко Дар'ї Олександрівни,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірну бездіяльність державного виконавця Московського відділу виконавчої служби ХМУЮ Кононенко Д.О.

В обґрунтування вимог вказував на те, що в провадженні Московського ВДВС Харківського МУЮ перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 коштів за рішеннями Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року та від 13 жовтня 2014 року. Судові рішення до цього часу не виконані, незважаючи на наявність у власності боржниці нерухомого майна.

Просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Московського ВДВС Харківського МУЮ Кононенко Д.О. в провадженні якої перебувають виконавчі провадження № 45604095, № 45603955, щодо невиконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року та заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2014 року у строк, передбачений ч. 2 ст. 30 Закону України Про виконавче провадження ;

зобов'язати державного виконавця Московського ВДВС Харківського МУЮ Кононенко Д. О., в провадженні якої перебувають виконавчі провадження № 45604095, № 45603955, невідкладно фактично виконати рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року та заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2014 року, в тому числі шляхом реалізації 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 та 3/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3, які належать боржнику ОСОБА_4

Сторони в судове засідання не з'явилися.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2017 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Московського відділу виконавчої служби ХМУЮ Кононенко Д.О. в провадженні якої перебувають виконавчі провадження №45604095, №45603955, щодо невиконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 11.12.20136 р. та заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 10.10.2014 р. у строк, передбачений ч. 2 ст. 30 ЗУ Про виконавче провадження . Зобов'язано державного виконавця Московського відділу виконавчої служби ХМУЮ Кононенко Д.О. вжити заходи передбачені законом, щодо виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 11.12.2013 р. та заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 10.10.2014 р. В задоволенні скарги в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі старший державний виконавець Московського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Кійко І.О. просить скасувати ухвалу суду в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Кононенко Д.О. щодо невиконання рішень Московського районного суду м. Харкова та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 Зазначає, що державним виконавцем проводилися всі передбачені законом виконавчі дії, а тому визнавати такі дії незаконною бездіяльністю немає підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При цьому, судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльністю державного виконавця регламентовано розділом VІІ ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦПК України ( що діяла на час ухвалення судового рішення ) скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець не здійснив усіх передбачених законом дій щодо примусового виконання рішення суду.

Судова колегія апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Встановлено, що рішенням Московського районного суду міста Харкова від 11.12.2013 року та заочним рішенням цього ж суду від 13.10.2014 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 326114,40 грн. боргу за договором позики, відсотки в сумі 154105,27 грн. та неустойку в сумі 326114,40 грн.

29.09.2014 року та 10.11.2014 року судом видано виконавчі листи, які надійшли на виконання до Московського ВДВС.

24.11.2014 року державним виконавцем винесено дві постанови про відкриття виконавчого провадження.

12.03.2016 року провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження.

Державним виконавцем направлено запити до банківських установ, БТІ та ін.

Згідно відповіді Київського МБТІ ОСОБА_4 на праві власності належить ? частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 ( а.с. 208 ).

Також їй належить квартира АДРЕСА_2 ( а.с. 213 ).

Проте, рішення судів до цього часу не виконано.

Посилання представника ВДВС в апеляційній скарзі на те, що державним виконавцем вживалися всі необхідні заходи, направлені на виконання рішення суду, що не було враховано судом, судовою колегією не приймаються.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України Про виконавче провадження ( в редакції, що діяла на час проведення дій ), державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Матеріали справи містять акт державного виконавця від 28.03.2016 року, згідно якого перевірити майновий стан боржника не виявилися можливим, оскільки на стук у двері ніхто не відповідав .

Тобто, державним виконавцем за три роки перебування виконавчих документів на виконанні було здійснено один вихід за місцем реєстрації боржника. З поданням про примусове проникнення до житла виконавець та начальник ВДВС не звертався.

За вказаних обставин та згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Кійко Ірини Олександрівни - залишити без задоволення.

Ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 11 травня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 12 березня 2018 року.

Головуючий суддя Сащенко І.С.

Судді

Коваленко І.П.

Овсяннікова А.І.