Рішення

від 01.03.2018 по справі 909/1097/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1097/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.,

секретар судового засідання Павлюк У. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "555-Торгова мережа",

вул. Б.Хмельницького,73, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300;

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Арте",

вул. Бельведерська,12, м.Івано-Франківськ, 76018;

про стягнення збитків в сумі 75790 грн 00 коп.

учасники справи:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: ОСОБА_2 -директор;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник;

ВСТАНОВИВ: в провадженні господарського суду знаходиться справа за позовом ТОВ "555-Торгова мережа" до ТОВ "Арте" про стягнення збитків в сумі 75790 грн 00 коп.

При розгляді справи в підготовчому провадженні, судом розглянуто такі клопотання, подані сторонами.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.01.18, яка занесена до протоколу судового засідання, позивачу відмовлено в задоволенні клопотань № 11 від 10.01.18 (вх.№555/18 від 10.01.18) та б/н від 18.01.18 (вх.№1013/18) про залучення свідків, виходячи з такого.

За приписами ч.3 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом.

Позивачем не дотримано вимог, що ставляться до заяви про допит свідка, а також ним взагалі не подані нотаріально посвідчені заяви свідків.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.18, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено позивачу в задоволенні клопотанні № 10 від 10.01.18 (вх.№554/18 від 10.01.18) про призначення інженерно-технічної телекомунікаційної експертизи модуля ВБД-6 КМ у справі, в зв'язку з технічною неможливістю її проведення, оскільки наявні у відповідача модулі не мають ідентифікуючих ознак, що було ним продемонстровано в судовому засіданні, і надати саме той модуль, що використовувався 21.11.14, не є можливим.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.18, що занесена до протоколу судового засідання, в задоволенні заявленого відповідачем клопотання № 09 від 30.01.18 (вх. №1662/18) про надання можливості продемонструвати в судовому засіданні процес роботи приладу охоронної сигналізації відмовлено з огляду на те, що це не буде належним доказом у справі.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.18, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено позивачу в задоволенні клопотання №25 від 31.01.18 (вх. №1469/18) про зупинення провадження у справі, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що в порядку кримінального судочинства розглядається справа.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.18, яка занесена до протоколу судового засідання, позивачу відмовлено в задоволенні клопотання (уточненого) № 29 від 09.02.18 (вх. №1837/18) про зупинення провадження у справі, з огляду на таке.

Згідно п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

У відповідності до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Основними засадами судочинства є:

1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

2) забезпечення доведеності вини;

3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором;

5) забезпечення обвинуваченому права на захист;

6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

7) розумні строки розгляду справи судом;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;

9) обов'язковість судового рішення.

Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

За приписами ст.5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену законом.

Народ бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.

Кримінальне судочинство - це врегульована кримінально-процесуальними нормами діяльність суду з відправлення правосуддя у кримінальних справах.

Таким чином, з системного аналізу правових норм вбачається, що кримінальне судочинство - це діяльність суду, а позивачем не подано суду доказів перебування матеріалів кримінального провадження №12014090170001081 на розгляді суду.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.18 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

28.02.18 до господарського суду від ТОВ "555-Торгова мережа" надійшло повторне клопотання (третє) №34 від 27.02.18 (вх. №3414/18) про зупинення провадження у справі у до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим за кримінальним провадженням № 12014090170001081.

Ухвалою від 01.03.18 дії ТОВ "555-Торгова мережа" щодо подання клопотання для вирішення питання, яке вже вирішено судом, визнано зловживанням процесуальними правами з метою перешкоджання судочинству. Клопотання ТОВ "555-Торгова мережа" про зупинення провадження у справі залишено без розгляду. Стягнуто з ТОВ "555-Торгова мережа" в дохід державного бюджету України 5286 грн 00 коп штрафу за зловживання процесуальними правами.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.18, що занесена до протоколу судового засідання, позивачу відмовлено в задоволенні клопотання б/н від 01.03.18 (вх. №3558/18) про винесення ухвали про стягнення в дохід державного бюджету з відповідача штрафу в зв'язку з ненаданням витребуваних судом письмових доказів, а саме: штатних розписів ТОВ "Арте" станом на 01.11.14, 20-21.11.14, 02.12.14 та неповідомленням суду про неможливість їх подачі, посилаючись на те, що застосування заходів процесуального примусу, у відповідності до ст.135 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду; доказам у справі буде надана оцінка під час розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Зазначив, що між ним та відповідачем існують договірні відносини щодо централізованої охорони належних йому об'єктів. 21.11.14 невідомі особи проникли до приміщення магазину "Колібріс № 25" в м.Калуш, що знаходився під охороною відповідача, та викрали грошові кошти в сумі 75790 грн. Відповідач на проникнення в об'єкт охорони не зреагував, не забезпечив прибуття наряду охорони на місце події, чим порушив взяті на себе згідно договору охорони зобов'язання. Внаслідок таких неправомірних дій відповідача, на думку позивача, йому завдано збитків на суму 75790 грн, які просить стягнути в судовому порядку.

Також представник послався на те, що відповідач залучав для виконання своїх обов'язків осіб, які не перебувають з ним у трудових відносинах, що є порушенням Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності та п.6.4 укладеного між ними договору.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з посиланням на те, що він є безпідставним та необгрунтованим. За твердження представників відповідача, приміщення магазину "Колібріс № 25" в м.Калуш 21.11.14 о 06:59:44 було знято з охорони працівником позивача, а проникнення в приміщення відбулося о 07:20. Крім того, в межах кримінального провадження №12014090170001081, порушеного за ст.185 Кримінального кодексу України за заявою позивача, було проведено телекомунікаційну експертизу, яка підтвердила, що датчик руху знаходився у справному стані та працював згідно інструкції.

Розглянувши матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, встановив таке.

01.07.13 між ТОВ "АРТЕ" (охорона) та ТОВ "555-Торгова мережа" (клієнт) було укладено договір № 1611-ОП на централізовану охорону об'єкта, за умовами якого клієнт передає, а охорона приймає під охорону майно, що належить клієнту, яке знаходиться на об'єкті, розташованому на плані (схемі) - Додаток № 1 до Договору. Охорона не вступає у володіння цим майном. Охорона приймає на себе зобов'язання про надання централізованої охорони об'єкта в цілому шляхом забезпечення його цілісності і збереження майна клієнта, що в ньому знаходиться, у період знаходження об'єкта під охороною.

В п.8.1 договору сторони узгодили, що він укладається строком на один рік і набуває чинності з 01.07.13. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не вимагатиме його припинення, або переукладання, тоді він залишається в силі на попередніх умовах і кожен раз на той же строк.

Доказів зміни, розірвання чи припинення дії договору № 1611-ОП на централізовану охорону об'єкта сторонами суду не подано, що свідчить про те, що він продовжив свою дію.

Як стверджує позивач, 21.11.14 в приміщення магазину "Колібріс № 25", розміщене по вул.Грушевського, 99а в м.Калуш, що належить позивачу, в кабінет директора через вікно проникли невідомі особи та викрали з сейфу грошові кошти.

Наказом ТОВ "555-Торгова мережа" № 70/1 від 21.11.14 для проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей і активів по крамниці "Колібріс" створено інвентаризаційну комісію у складі працівників позивача.

Під час проведення інвентаризації працівниками позивача встановлено недостачу грошових коштів в сумі 75790 грн, про що складено акт № 1 від 21.11.14.

За вказаним фактом працівниками Калуського відділу поліції в Івано-Франківській області порушено кримінальне провадження № 12014090170001081 за ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України. На час розгляду даної справи досудове розслідування триває, осіб, причетних до вчинення злочину, не встановлено.

Як визначено в ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч.1 ст226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ч.1 ст.229 ГК України).

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки, 2) збитків, 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

З огляду на викладене, слід проаналізувати кожен із елементів складу цивільного правопорушення.

Протиправна поведінка.

Як визначено в ст.978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про охоронну діяльність" суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до п.1.2 договору періодом охорони вважається час з моменту прийняття об'єкта під охорону до його зняття з охорони клієнтом: понеділок - п'ятниця: з 18 год 00 хв до 08 год 00 хв, причому цей час фіксується автоматично центральним охоронним пультом охорони. Режим охорони у вихідні, субота: з 00 год 00 хв до 23 год 59 хв, неділя: з 00 год 00 хв до 08 год 00 хв понеділка.

Охорона приймає на себе зобов'язання реагувати на сигнал "НАПАД" ("Тривожна кнопка") на період часу: з 08 год 00 хв до 18 год 00 хв.

В п.2.3 договору сторони погодили, що охорона зобов'язана забезпечувати негайний виїзд нарядів охорони на об'єкт у випадку спрацювання сигналізації та прибуття нарядів, у термін до 5-ти хвилин з моменту отримання сигналу " Тривога" (денний час) і чотирьох хвилин (нічний час).

Станом на 21.11.14 діяли Ліцензійні умови провадження охоронної діяльності, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ № 365 від 15.04.13, що втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ № 81 від 03.02.2016 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.15 № 960 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності".

В п.2.2.3 Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ № 365 від 15.04.13, визначено, що у разі використання суб'єктом охоронної діяльності пунктів централізованого спостереження суб'єкт охоронної діяльності забезпечує: цілодобовий режим чергування операторів ПЦС; наявність транспорту реагування; ведення електронного журналу реєстрації подій (тривога, несправність, відсутність живлення та інше) з часом запису не менше 30 діб; наявність резервної персональної електронної обчислювальної машини; наявність джерела безперебійного резервного живлення.

З наявної в матеріалах справи виписки з журналу реєстрації подій за період з 20.11.14 з 22:00 по 22.11.14 по 23:59 вбачається, що 21.11.14 о 06:59:44 приміщення магазину "Колібріс № 25" знято з охорони; до цього часу жодних спрацювань сигналізації та надходжень сигналів "Тривога" не було зафіксовано.

21.11.14 (після виявлення крадіжки) за участю представників позивача, відповідача та заступника начальника СКР Калуського відділу поліції було проведено обстеження технічного стану пожежної сигналізації, про що складено акт. В ході обстеження при проведенні контрольної перевірки працездатності системи ОПС (охоронно-пожежної сигналізації) було встановлено справність системи охоронно-пожежної сигналізації.

В межах кримінального провадження №12014090170001081, порушеного за ст.185 Кримінального кодексу України за заявою позивача, 01.03.16 проведено телекомунікаційну експертизу №17351/15-35, згідно висновку якої, датчик руху знаходився у справному стані та працював згідно інструкції по експлуатації від виробника приладу.

З вказаного випливає, що порушень з боку відповідача умов договору чи неналежного їх виконання не відбулося, а отже відсутній такий елемент складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка.

Збитки.

Як стверджує позивач, 21.11.14 у приміщенні магазину "Колібріс № 25", розміщеному по вул.Грушевського, 99а в м.Калуш, відбулася крадіжка грошових коштів з сейфу в розмірі 75790 грн 00 коп.

В ч.2 ст.8 Закону України "Про охоронну діяльність" визначено, що у договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень Цивільного кодексу України визначаються умови відшкодування суб'єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов'язань.

Необхідність визначення в договорах охорони умов відшкодування шкоди, завданої через неналежне виконання своїх зобов'язань перед замовником, визначена і в п.2.3.5 Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ № 365 від 15.04.13.

В п.п.4.1, 4.2, 4.3 укладеного між сторонами договору охорони вбачається, що у визначенні розміру завданих збитків та в знятті залишків товарно-матеріальних цінностей, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку клієнта на день події, обов'язкову участь мають брати уповноважені представники охорони. Розмір майнової відповідальності охорони визначається відповідно до вимог ч.2 ст.96 Цивільного кодексу України. Розмір збитків має бути підтверджений відповідними документами і розрахунками вартості викраденого, пошкодженого чи знищеного майна, звіреними з даними бухгалтерської звітності. При проведенні викраденого майна та при складанні відповідних документів присутність представника охорони є обов'язковою .

В ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Позивачем не надано належних та достатніх доказів (як-то актів, складених за участі представників відповідача, даних бухгалтерського обліку, даних про залишки коштів), які б підтверджували факт викрадення у нього саме 75790 грн 00 коп, а отже, розмір заявленої ним до стягнення суми збитків є недоведеним.

Вина.

Поняття вини визначено в ст.23 Кримінального кодексу України, згідно якої виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків.

В п.4.1 договору сторони погодили, що охорона несе майнову відповідальність за прямі дійсні збитки, заподіяні клієнту внаслідок неналежного виконання охороною договірних зобов'язань за наявності вини охорони у їх спричиненні, за умов крадіжки, знищення, пошкодження майна клієнта на об'єкті у період його охорони сторонніми особами, які проникли на об'єкт після його здавання під охорону.

Враховуючи, що крадіжка в приміщенні магазину "Колібріс № 25" відбулася після зняття працівником позивача з охорони зазначеного об'єкту, а сигналу "Напад" на пульт охоронної системи не надходило, що підтверджується випискою з журналу реєстрації подій за період з 20.11.14 з 22:00 по 22.11.14 по 23:59, вини відповідача у викраденні грошових коштів з приміщення, належного позивачу, не вбачається.

Крім того, п.11 п.4.4.1 договору сторони узгодили, що охорона звільняється від матеріальної відповідальності за збитки, спричинені клієнту, за крадіжку, грабіж, розбій, умисне пошкодження та знищення майна, які сталися при проникненні на об'єкт клієнта після виявлення слідів злому у відсутності представника охорони та слідчо-оперативної групи місцевого органу внутрішніх справ ( п.11 п.4.4.1 договору).

Доказів присутності представника охорони при проникненні в приміщення магазину "Колібріс № 25" в м.Калуш після виявлення слідів злому господарському суду не надано.

Причинний зв'язок.

Позивачем в порушення вимоги ст.74 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено обов'язок кожної сторони доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не доведено того, що причиною втрати ним грошових коштів є неправомірні дії чи бездіяльність відповідача.

Вказане свідчить про те, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом (стягнення збитків) не доведено усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Щодо тверджень позивача про те, що відповідач в порушення Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності та вимог п.6.4 договору без його згоди залучав для виконання своїх зобов'язань за договором, укладеним між сторонами, персонал інших суб'єктів господарювання, то судом з'ясовано, що такі дії здійснювались на підставі укладених між відповідачем (ТОВ "АРТЕ") та іншими суб'єктами господарювання (ТОВ "АРТЕ-К", ТОВ "АРТЕ-ПС", ТОВ "АРТЕ-ПЛЮС"), що мають ліцензії на здійснення охоронної діяльності, договорів про співпрацю (а.с.193-198, т.1).

При цьому, слід зазначити, що дані обставини не входять до предмету доказування у даній справі, не змінюють встановлених судом обставин щодо відсутності в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, а тому суд не вбачає підстав для їх з'ясування в рамках розгляду даної справи.

За провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, у відповідності до ч.1 ст.20 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності",

посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Також, не беруться судом до уваги посилання позивача на те, дії працівника позивача, а саме електромонтера, щодо заміни 02.12.14 пари для телефонної лінії та модуля ВБД6-КМ вказують на ймовірність його несправної роботи, зокрема в ніч з 20 на 21 листопада 2014 року, адже судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях; обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, мають бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Судові витрати згідно статті 129 ГПК України залишаються за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.13, 76, 77, 78, 79, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові товариства з обмеженою відповідальністю "555-Торгова мережа", (вул. Б.Хмельницького,73, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300, код ЄДРПОУ 35170272) до товариства з обмеженою відповідальністю "Арте", (вул. Бельведерська,12, м.Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 31524675) про стягнення збитків в сумі 75790 грн 00 коп. відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Повний текст рішення складено 12.03.18.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рочняк О.В.