Рішення

від 03.03.2018 по справі 910/23628/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 03.03.2018Справа №  910/23628/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехмонтаж-ПНО» (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Строкова, 2) до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця в особі Філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» ( 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 39) Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) про стягнення 22  161,99 грн. Суддя Демидов В.О. Представники сторін: не викликались встановив : Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехмонтаж-ПНО» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця в особі Філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» та Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 22  161,99 грн., з яких: 11952,00 грн. – основного боргу, 2893,50 грн. – інфляційні втрати, 638,71 грн. – 3% річних, 6677,78 грн. – пені. Обґрунтовуючи позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехмонтаж-ПНО» посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на проведення авторського нагляду №5 від 05.05.2015. Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.01.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив. 31.01.2018 відповідач-1 через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що сума у додатку №2 календарний план робіт відрізняється від суми, яку вимагає позивач, а додаток №4 графік кількості виїздів по авторському нагляду за будівництвом  складений за 2014 рік, хоча авторський нагляд здійснювався в 2015 році. 16.02.2018 позивач через загальний відділ діловодства суду подав відповідь на відзив, у якому спростував доводи відповідача-1 та зазначав, що акт на проведення авторського нагляду від 31.12.2015 №1, який містить вартість цих робіт, підписаний відповідачем-1 без жодних зауважень. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи. 05.05.2015 між Державним підприємством «Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України» (далі – замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехмонтаж-ПНО» (далі – позивач, виконавець) було укладено договір на проведення авторського нагляду №5 (далі – договір), відповідно до умов п.1.1 якого виконавець здійснює авторський нагляд за будівництвом ремонтного цеху та мереж і за відповідність виконуваних робіт розробленої проектної документації. Об'єктом авторського нагляду є реконструкція та розвиток виробничої бази структурного підрозділу «Верхівцевський центр механізації колійних робіт» (ВЦМКР) на ст. Верхівцеве. Авторський нагляд. (ІІ пусковий комплекс 2015 рік) (п.1.2 договору). Термін виконання визначається за календарним планом та графіком, що складає невід'ємну частину даного договору (додаток №№2,4) (п.1.3 договору). Відповідно до п. 2.1 договору вартість проведення авторського нагляду, виконаного згідно з даним договором, визначена на підставі кошторису (додаток №3) і складає відповідно до протоколу про договірну ціну (додаток №1) 19764,00 грн., у тому числі ПДВ – 3294,00 грн. Згідно з п. 2.2 договору оплата здійснюється замовником шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця після виконання робіт протягом 20-ти банківських днів після підписання акту здачі-приймання авторського нагляду. При завершені робіт виконавець передає замовнику акт здачі-приймання робіт (п.3.2 договору). Пунктом 4.2.1 договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату, передбачену розділом 2 договору. За умовами п. 5.2 договору відповідно до чинного законодавства України про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, що діє в період прострочення. Згідно з п. 11.1 договору він діє до 31.12.2015, а в частині розрахунків – до повного виконання. Також сторонами узгоджено та підписано додаток №1 «Протокол угоди про договірну ціну на проведення авторського нагляду», додаток №2 «Календарний план робіт», додаток №3 «Кошторис №1 на авторський нагляд 2015 рік», додаток №4 «Графік кількості виїздів по авторському нагляду за будівництвом». На виконання умов договору позивачем були виконані вищевказані роботи на суму 11  952,00 грн., що підтверджується актом №1 на проведення авторського нагляду від 31.12.2015, який підписаний та скріплений печатками товариств. Матеріали справи містять претензію позивача вих. №153 від 01.12.2017 з вимогою погашення заборгованості у сумі 22  161,99 грн., яка була надіслана на адресу відповідачів 04.12.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальними чеками. Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять. При цьому судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», як нова юридична особа утворене згідно із  Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та  постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Як вбачається із положень наведеного вище  Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України,    Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. В додатку №1 до  постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року за №200 до таких підприємств віднесено Державне підприємство «Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України» (ідентифікаційний код 01097415). Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2014 №4442-VI, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Статут Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено  постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735. Згідно із п. 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є правонаступником всіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, враховуючи додаток №1 до  постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», у тому числі Державного підприємства «Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України». Дані відомості підтверджуються випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно із якою державна реєстрація новоутвореної юридичної особи проведена 21.10.2015. Державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» вчинено з внесенням запису про дані юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, до яких віднесено, зокрема, Державне підприємство «Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України». Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відокремленим підрозділом ПАТ «Українська залізниця» є філія «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» Публічного акціонерного товариство «Українська залізниця» (ідентифікаційний код    40123423). В силу положень ч. 1, ч. 2  ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. У відповідності до приписів чинного законодавства, у разі злиття, без виключень, переходять усі права та обов'язки юридичної особи, що припиняються у такий спосіб, до її правонаступника, новоутвореного підприємства. У зв'язку з реорганізацією ДП «Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України» замовником по договору є ПАТ «Українська залізниця» в особі Філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту», яким підтверджено факт виконання позивачем робіт по договору (підписано акт №1 на проведення авторського нагляду від 31.12.2015). Зважаючи на вищевикладене позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 22  161,99 грн. Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав. Відповідно до ст. 73    Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України) Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач вказує на неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором на проведення авторського нагляду №5 від 05.05.2015. Згідно з ч. 1  ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1  ст. 854 ЦК України). Частиною 1  ст. 174 ГК України передбачено, що господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань. Згідно з ч. 1  ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до частин 1, 2  статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. За змістом  статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно  ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. 1  ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно вимог  ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем були виконані вищевказані роботи на суму 11  952,00 грн., що підтверджується актом №1 на проведення авторського нагляду від 31.12.2015, який підписаний та скріплений печатками товариств без будь-яких зауважень. Згідно з п. 2.2 договору оплата здійснюється замовником шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця після виконання робіт протягом 20-ти банківських днів після підписання акту здачі-приймання авторського нагляду. Доказів сплати відповідачем вказаної суми матеріали справи не містять. Таким чином з наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, виконав роботи за відповідну плату згідно умов договору, а відповідач в порушення умов договору не сплатив на користь позивача повну вартість виконаних робіт, та має перед позивачем заборгованість з їх сплати в розмірі 11  952,00  грн. При цьому акт №1 на проведення авторського нагляду від 31.12.2015 був підписаний та скріплений печатками сторін без будь-яких зауважень. Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення  11  952,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2893,50 грн. інфляційних втрат, 638,71 грн. – 3% річних та 6677,78 грн. – пені. Відповідно до ч.1  ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч. 2  ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою  статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Судом перевірено розрахунки позивача щодо 3% річних та інфляційних втрат, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Крім того, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України). У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За умовами п. 5.2 договору відповідно до чинного законодавства України про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, що діє в період прострочення. Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до умов п. 5.2 договору. Проте, як встановлено судом, позивачем було нараховано пеню за порушення відповідачем строків внесення плати за договором на проведення авторського нагляду №5 від 05.05.2015 за період з 01.02.2016 по 30.11.2017. З огляду на вказане та з урахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає до стягнення пеня у сумі 1512,18 грн. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 76 - 80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»    (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код 40075815) в особі Філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» Публічного акціонерного товариство «Українська залізниця» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 39, код 40123423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехмонтаж-ПНО» (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Строкова, 2, код 31907306) 11952 (одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. – основного боргу, 2893 (дві тисячі вісімсот дев'ятсот три) грн. 50 коп. – інфляційних втрат, 638 (шістсот тридцять вісім) грн. 71 коп. – 3% річних, 1512 (одну тисячу п'ятсот дванадцять) грн. 18 коп. – пені та 1227 (одну тисячу двісті двадцять сім) грн. 07 коп. судового збору, видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили. 3. В іншій частині позову відмовити. Повне рішення складене та підписане 12.03.2018. Суддя                                                                                                                                                  В.О. Демидов