Ухвала

від 12.03.2018 по справі 38/42

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.03.2018Справа № 38/42 Суддя Отрош І.М., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопостач-Агро на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києва Лозової Анастасії Ігорівни у справі №38/42

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Октан (змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтопостач-Агро )

до Комунального підприємства Київпастранс

про стягнення 1663098 грн. 75 коп.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2010 у справі № 38/42 (суддя Власов Ю.Л.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Октан задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства Київпастранс основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 1552512 грн. 96 коп., 3% річних в сумі 9649 грн. 77 коп., державне мито в сумі 15621 грн. 62 коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 219 грн. 48 коп. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 32500 грн. 00 коп.

26.02.2010 на виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили 22.02.2010, видано наказ.

06.03.2018 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопостач-Агро надійшла скарга на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києва Лозової Анастасії Ігорівни у справі №38/42, в якій скаржник просить суд: 1) визнати бездіяльність державного виконавця при неперерахуванні стягнутих сум на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопостач-Агро у виконавчому провадженні ВП№18200431 неправомірною; 2) зобов'язати державного виконавця перерахувати стягнуті з боржника (Комунального підприємства Київпастранс ) грошові кошти у розмірі 1225503 грн. 83 коп. у виконавчому провадженні ВП№18200431 на рахунок стягувача.

Відповідно до проведеного повторного автоматизованого розподілу справи № 38/42 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопостач-Агро передано на розгляд судді Отрош І.М.

Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопостач-Агро на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києва Лозової Анастасії Ігорівни у справі №38/42, суд дійшов висновку про залишення її без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Таким чином, скарга може бути подана у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав.

Звертаючись до суду із скаргою на бездіяльність органів ДВС, скаржник повинен зазначити у скарзі та обгрунтувати належними доказами, що скарга подається ним у строк, встановлений у ст. 341 Господарського процесуального кодексу України (у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав).

Суд зазначає, що встановлення законом строків для оскарження дій/бездяльності органів ДВС має на меті забезпечення прав усіх учасників виконавчого провадження та стабільності і правової визначеності правовідносин, які виникають при виконанні рішення суду, а тому положення норми ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України щодо встановлення строку для реалізації права на оскарження рішень, дій (бездіяльності ) органів ДВС (у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав), повинні розумітись саме обов'язок скаржника з доведення вказаних обставин.

Обгрунтовуючи подану до суду скаргу, скаржник (стягувач) вказав на те, на підставі виданого Господарським судом міста Києва наказу від 26.02.2010 у справі № 38/42 було відкрито виконавче провадження ВП№182000431 та залишок заборгованості боржника (Комунального підприємства Київпастранс ) у виконавчому провадженні ВП№182000431 наразі становить 1225503 грн. 83 коп.

У поданій до суду скарзі стягувач (скаржник) зазначив, що ним 18.12.2017 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києва було подано заяву, в якій скаржник просив перерахувати стягнуті з боржника грошові кошти, зокрема у виконавчому провадженні ВП№182000431, за відповідними банківськими реквізитами стягувача (скаржника).

При цьому, 22.02.2018 скаржник повторно подав заяву до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києва про примусове та негайне списання боргу за наказом Господарського суду міста Києва від 26.02.2010 у справі № 38/42.

Вказані заяви, як зазначає скаржник, залишились без відповіді та відповідного реагування зі сторони державного виконавця, що свідчить про бездіяльність органу державної виконавчої служби.

При цьому, скаржник зазначив, що виконавчий збір з обліку депозитних сум, які вже були стягнути з боржника у ході виконавчого провадження ВП№182000431, був зарахований на рахунок Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києва у повному обсязі.

Однак, стягнута заборгованість боржника не була перерахована на рахунок стягувача (скаржника).

За таких обставин, скаржник (стягувач) просить суд: 1) визнати бездіяльність державного виконавця при неперерахуванні стягнутих сум на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопостач-Агро у виконавчому провадженні ВП№18200431 неправомірною; 2) зобов'язати державного виконавця перерахувати стягнуті з боржника (Комунального підприємства Київпастранс ) грошові кошти у розмірі 1225503 грн. 83 коп. у виконавчому провадженні ВП№18200431 на рахунок стягувача.

Таким чином, з наведених скаржником обставин вбачається, що, по суті, ним оскаржується бездіяльність державного виконавця, яка виразилась у невчиненні дій щодо перерахування на рахунок стягувача (скаржника) стягнутих з боржника грошових коштів при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 26.02.2010 у справі № 38/42 (в межах виконавчого провадження ВП№18200431).

При цьому, скаржник не зазначає у поданій до суду скарзі дати зарахування стягнутих з боржника грошових коштів у розмірі 1225503 грн. 83 коп. на рахунок ДВС та не надає доказів такого зарахування (списання боргу у вказаному розмірі з рахунку боржника та зарахування його на облікові рахунки ДВС).

Водночас, у поданій до суду скарзі, обгрунтовуючи обставини щодо подання скарги у строки, встановлені у ст. 341 Господарського процесуального кодексу України (у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав) скаржник зазначив, що 22.02.2018 він подав заяву до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києва про примусове та негайне списання боргу за наказом Господарського суду міста Києва від 26.02.2010 у справі № 38/42, у зв'язку з чим строки на подання скарги до суду, на думку скаржника, обчислюються з 23.02.2018.

З долученої скаржником до скарги копії заяви про примусове та негайне списання боргу (вих. № 27 від 22.02.2018) вбачається, що скаржник зазначає, що заборгованість боржника за наказом Господарського суду міста Києва від 26.02.2010 у справі № 38/42 становить 1225503 грн. 83 коп. та просив здійснити негайне примусове погашення боргу за вказаним наказом суду за рахунок стягнутих з боржника грошових коштів у загальному розмірі 1225503 грн. 83 коп., а стягнуті грошові кошти перерахувати на рахунок стягувача не пізніше 3-х робочих днів з моменту отримання цієї заяви.

При цьому, у поданій до суду скарзі стягувач (скаржник) зазначив, що ним 18.12.2017 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києва було подано заяву (вих. № 124 від 17.12.2017), в якій скаржник просив перерахувати стягнуті з боржника грошові кошти, зокрема у виконавчому провадженні ВП№182000431, за відповідними банківськими реквізитами стягувача (скаржника).

Крім того, скаржником (стягувачем) долучено до скарги копію заяви (вих. № 124 від 17.12.2017), з якої вбачається, що стягувач (скаржник) просить, в тому числі, стягнуті з боржника грошові кошти у розмірі 1225503 грн. 83 коп. у виконавчому провадженні ВП№182000431 перерахувати на рахунок стягувача.

Також, скаржником долучено до скарги копію заяви (вих. № 84 від 29.09.2017), адресованої начальнику Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києва, в якій стягувач просить стягнуті на користь стягувача з боржника грошові кошти у розмірі 1225503 грн. 83 коп. не пізніше 3-х робочих днів перерахувати на рахунок стягувача.

За таких обставин, враховуючи, що скаржником (стягувачем) неодноразово подавались до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києва заяви про перерахування стягнутих з боржника в межах виконавчого провадження ВП№182000431 грошових коштів у розмірі 1225503 грн. 83 коп. на рахунок стягувача, суд дійшов висновку, що скаржником (стягувачем) не обгрунтовано, що він звернувся до суду з даною скаргою у строки, встановлені у ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України (у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав), так як з викладених скаржником у скарзі обставин та з долучених до скарги заяв вбачається, що про обставини, які є підставою для подання даної скарги (невиконання державним виконавцем обов'язку щодо перерахування на рахунок стягувача грошових коштів у розмірі 1225503 грн. 83 коп., стягнутих при примусовому виконанні наказу суду від 26.02.2010 у справі № 38/42 - виконавче провадження ВП№182000431) та, відповідно, про обставини, які свідчать про порушення прав стягувача, стягувачу було відомо значно раніше, ніж після подання 22.02.2018 до ДВС заяви про примусове погашення боргу за вказаним наказом суду за рахунок стягнутих з боржника грошових коштів у розмірі 1225503 грн. 83 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку, що скаржником не обгрунтовано належними та допустимими доказами, що він звернувся до суду зі скаргою у строки, встановлені ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу Україні (у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав).

При цьому, суд зазначає, що скаржник не має права зловживати своїм процесуальним правом на оскарження дій/бездіяльності державного виконавця шляхом намагання штучно змінити строк оскарження шляхом визначення моменту відліку такого строку від дати подання чергової заяви до органу ДВС з аналогічних підстав (за наявності обставин, які свідчать про обізнаність скаржника про порушення своїх прав як стягувача до дати подання останньої заяви).

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку залишити подану Товариством з обмеженою відповідальністю Нафтопостач-Агро скаргу на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києва Лозової Анастасії Ігорівни у справі №38/42, так як скаржником не доведено, що скарга подана ним у строк, встановлений ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, у випадку пропущення строку, встановленого у ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України, скаржник має право подати до суду разом із скаргою на дії (бездіяльність) органів ДВС заяву про поновлення пропущеного строку на подання скарги, обґрунтувавши наявність поважних причин пропуску такого строку.

Керуючись ст.ст. 118, 234, 341 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопостач-Агро на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києва Лозової Анастасії Ігорівни у справі №38/42 залишити без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає оскарженню в апеляційному порядку у строки, встановлені у ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.М. Отрош