Рішення

від 14.02.2018 по справі 911/3766/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2018 р. м. Київ Справа № 911/3766/17

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Марценюк О.М.

розглянувши справу № 911/3766/17

за позовом Фізичної особи-підприємця Удовіченко Марини Євгенівни, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Секвойя плюс , м. Вишневе

про стягнення 319 840,08 грн.

представники:

від позивача: Білоус-Литвиненко Л.О., представник за довіреністю;

від відповідача: Бабіч О.О., представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Удовіченко Марина Євгенівна (надалі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Секвойя плюс (надалі - відповідач) про стягнення 319 840,08 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що на підставі укладеного Договору № 18-02/07-01 від 20.07.2017 позивачем в рахунок попередньої оплати сплачено відповідачу 179 336,40 грн., проте відповідач свої зобов'язання з виконання робіт по виготовленню, поставці та монтажу обладнання, у встановлені договором строки не виконав та на вимогу позивача, грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач звертається із вимогами про стягнення з відповідача 179 336,40 грн. заборгованості та нарахованої за неналежне виконання зобов`язання пені в сумі 140 503,68 грн.

Ухвалою суду від 14.12.2017 порушено провадження у справі № 911/3766/17 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.01.2018.

15.12.2017 набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017, яким Господарський процесуальний кодексу України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка діє з 15.12.2017 передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідач вимоги ухвали суду від 14.12.2017 (отримана представником відповідача 22.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення) не виконав, відзив на позовну заяву не надав. В судовому засіданні 17.01.2017 представник відповідача усно клопотав про відкладення розгляду справи та надання часу для підготовки відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 17.01.2018 розгляд справи № 911/3766/17 в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні відкладено на 31.01.2018, зобов'язано учасників провадження остаточно визначитись із доказами, необхідними для розгляду справи та, відповідачу надати відзив на позов, в порядку визначеному новою редакцією Господарського процесуального кодексу України.

Також представник відповідача 23.01.2018 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується підписом представника відповідача на заяві про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № суду 1015/18 від 17.01.2018).

В підготовче засідання 31.01.2018 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 14.12.2017 та від 17.01.2018 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про час та дату підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 31.01.2018 судом проведено дії відповідно до ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснено стороні обмеження строків на подання ним заяв по суті справи та доказів початком стадії розгляду справи по суті та встановлено порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, з урахуванням судових засідань, що вже були проведені у даній справі, представником позивача заявлено про відсутність бажань на подання нових письмових заяв по суті справи і нових доказів та готовність переходити до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 31.01.2018 закрито підготовче провадження у справі № 911/3766/17, справу призначено до розгляду по суті на 14.02.2018.

13.02.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання, підтримане представником відповідача в судовому засіданні 14.02.2018, про зупинення провадження у справі № 911/3766/17, до вирішення справи № 910/1426/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Секвойя плюс до фізичної особи-підприємця Удовіченко Марини Євгенівни про визнання Договору № 18-02/07-01 від 20.07.2017 недійсним (провадження у справі відкрито ухвалою господарського суду м. Києва від 12.02.2018).

В судовому засіданні 14.02.2018 представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 911/3766/17 та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Разом з цим, судом взято до уваги приписи ч. 5 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України про те, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Також, згідно ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу.

Відповідач просить зупинити провадження у справі № 911/3766/17 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК, який не входить у перелік підстав для зупинення провадження у справі на стадії розгляду справи по суті.

Як зазначалось раніше ухвалою суду від 31.01.2018 закрито підготовче провадження у справі № 911/3766/17, справу призначено до розгляду по суті на 14.02.2018.

На підставі вищевикладеного суд розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 911/3766/17 залишає його без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГПК України головуючий з'ясовує (при розгляді справи по суті), чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Як зазначалось раніше провадження у справі № 911/3766/17 було порушено 14.12.2017, відбулися засідання 17.01.2018 та 31.01.2018, відповідач в підготовчому провадженні жодним чином у встановлені судом строки не зазначив про недійсність Договору № 18-02/07-01 від 20.07.2017, не надав доказів цього та не повідомив про намір оскаржувати вказаний договір у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 14.02.2018 представник відповідача усно заперечував проти позовних вимог, зазначаючи, що відповідачем виконані його зобов`язання за Договором та розмір пені не відповідає вимогам законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

20.06.2017 між фізичною особою-підприємцем Удовіченко Мариною Євгеніївною ( замовник , надалі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю Секвойя плюс ( виконавець , надалі - відповідач) укладений Договір № 18-02/07-01, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2, 1.3 якого відповідач взяв на себе обов'язок своїми силами, зі своїх матеріалів, в установлений договором строк виготовити, поставити та здійснити монтаж виготовленого обладнання. Найменування, кількість, вартість, опис та ескіз товару, що виготовляється, а також строки виготовлення, доставки та монтажу вказані у додатку № 1 до договору. Право власності на товар переходить позивачу з моменту приймання товару позивачем після здійсненого відповідачем монтажу.

Відповідно до п. 4.1 договору, ціна на товар встановлюється в гривні України та вказується в додатку № 1 та включає в себе виготовлення, доставку та монтаж обладнання.

Умовами п.п. 4.3.1, 4.3.2 договору визначено, що оплата товару, який поставляється здійснюються на умовах попередньої оплати в розмірі 60% від загальної суми вказаної в додатку № 1 до договору та здійснюється позивачем протягом 5 банківських днів, з моменту виставлення відповідачем рахунку-фактури. Остаточний розрахунок в розмірі 40% від суми вказаної в додатку № 1 до договору, здійснюється позивачем протягом 5 банківських днів після підписання між сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно п. 5.1 договору, в разі несвоєчасного виконання робіт, визначених п. 2.1 договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми незмонтованого обладнання за кожний день прострочення виконання робіт.

Відповідно до п. 5.3 договору, у разі порушення строків поставки та монтажу обладнання позивач має право розірвати договір в односторонньому порядку. Грошові кошти перераховані позивачем за непоставлене та незмонтоване обладнання повертаються відповідачем позивачу в повному обсязі, в строк, не більше 5 банківських днів, з моменту отримання повідомлення про розірвання договору.

Між сторонами у справі підписаний додаток № 1 до договору Специфікація , яким погоджені торгова конструкція, кількість товару, ціна за одиницю та повна вартість, яка становить 298 944,00 грн., включаючи ПДВ. Разом з цим між сторонами погоджені строки початку та закінчення монтажу, зокрема з 25.08.2017 по 28.08.2017.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням № 15 від 04.08.2018, позивачем перераховано на рахунок відповідача 179 336,40 грн., з призначенням платежу: оплата за обладнання, згідно дог.№18-02/07-01 від 20.07.2017 .

Проте, як стверджує позивач, обумовлені умовами договору роботи у встановлений у додатку № 1 строк відповідачем виконані не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з статтею 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

28.09.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 01/09, в якій, у зв'язку із неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, з посиланням на п. 5.3 договору вимагав від відповідача повернути кошти в сумі 179 366,40 грн., сплачені позивачем, як попередня оплата. Факт направлення/отримання претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків від 28.09.2017, 05.10.2017 та рекомендованими повідомлення про вручення поштових відправлень.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний лист був отриманий відповідачем, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок повернути кошти за невиконані підрядні роботи.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано вимоги норм процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема, докази оплати робіт в сумі 179 366,40 грн.

В свою чергу, відповідачем письмового відзиву на позов до суду не надано, усно представником відповідача не спростовано та не надано суду доказів виконання підрядних робіт у встановлені договором строки, не надано доказів щодо звернення відповідача до позивача з пропозицією змінити встановлені договором строки виконання відповідачем підрядних робіт, тощо.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

Після звернення позивача до суду з даною позовною заявою та порушення провадження у справі № 911/3766/17, відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 1 від 28.12.2017, в якому зазначив про бажання досягти домовленості щодо доставки, монтування та підписання акту приймання-передачі торгівельного обладнання у термін до 17.01.2018 на суму 179 366,40 грн. (лист міститься в матеріалах справи). Позивач від даної пропозиції відмовився, оскільки спір вже розглядається в господарському суді.

Оскільки, на підставі Договору № 18-02/07-01 від 20.07.2017, позивачем в рахунок попередньої оплати за виготовлення, поставку та монтаж обладнання, перераховано відповідачу 179 336,40 грн., проте, відповідач в порушення умов договору, взяті на себе зобов'язання у встановлені строки не виконав та на підставі п. 5.3 позивач скористався своїм правом розірвати договір, вимога позивача про стягнення з відповідача 179 336,40 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач, на підставі п. 5.1 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 140 503,68 грн. за період з 29.08.2017 по 30.11.2017.

Умовами договору передбачено виконання виконавцем робіт по виготовленню, поставці, монтажу обладнання за завданням замовника, в обумовлені договором строки. Роботи виконуються у строки визначені у додатку до договору (п. 1.1.2). В разі несвоєчасного виконання робіт, визначених п. 1.2 договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % від суми незмонтованого обладнання за кожний день прострочення виконання робіт (п. 5.1 договору).

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 ст. 231 ГК України.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України, виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п. 5.1 договору, яка не суперечить висновкам законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056.

Враховуючи вищевикладене та те, що наявний в матеріалах справи розрахунок пені є арифметично вірним, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 140 503,68 грн.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Секвойя плюс (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 72-А, код ЄДРПОУ 36106559) на користь Фізичної особи-підприємця Удовіченко Марини Євгенівни (02068, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 179 336 (сто сімдесят дев'ять тисяч триста тридцять шість) грн. 40 коп. попередньої оплати, 140 503 (сто сороко тисяч п'ятсот три) грн. 68 коп. пені та 4 797 (чотири тисячі сімсот дев'яносто сім) грн. 60 коп. судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 12.03.2018.

Суддя О.О. Христенко