Постанова

від 29.08.2018 по справі 911/3766/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2018 р. Справа№ 911/3766/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Мартюк А.І.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представники сторін:

від позивача - Майко М.В. - дов. № 2423 від 21.12.2017,

від відповідача - не прибув,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Секвойя плюс

на рішення Господарського суду Київської області

від 14.02.2018

у справі № 911/3766/17 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Удовіченко Марини Євгенівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю Секвойя плюс

про стягнення 319 840,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особи-підприємець Удовіченко Марина Євгенівна (далі - позивач, ФО П Удовіченко М.Є.) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Секвойя плюс (далі - відповідач, ТОВ Секвойя плюс ) про стягнення 319 840,08 грн.

Позов мотивовано тим, що ФО П Удовіченко М.Є. за умовами Договору № 18-02/07-01 від 20.07.2017 перерахувало ТОВ Секвойя плюс 179 336,40 грн. попередньої оплати, проте відповідач свої зобов'язання з виконання робіт по виготовленню, поставці та монтажу обладнання, у встановлені договором строки не виконав та на вимогу позивача, грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 179 336,40 грн. заборгованості та 140 503,68 грн. пені нарахованої за неналежне виконання зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2018 у справі № 911/3766/17 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Секвойя плюс на користь Фізичної особи-підприємця Удовіченко Марини Євгенівни 179 336,40 грн. попередньої оплати, 140 503,68 грн. пені та 4 797,60 грн. судового збору.

Обґрунтування рішення суду зводиться до відсутності доказів своєчасного виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 18-02/07-01 від 20.07.2017. Крім того, відповідачем не виконано вимоги про повернення передплачених коштів, викладені позивачем у претензії № 01/09 від 28.09.2017.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю Секвойя плюс звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2018 у справі № 911/3766/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтування апеляційної скарги ТОВ Секвойя плюс зводяться до необхідності обмеження розміру пені двома обліковими ставками НБУ, крім того, зазначено, що штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Секвойя плюс передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Мартюк А.І., Зеленіна В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 апеляційну скаргу ТОВ Секвойя плюс на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2018 у справі № 911/3766/17 залишено без руху, надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

14.05.2018 через Відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 18.04.2018 ТОВ Секвойя плюс усунуто недоліки, надано належні докази сплати судового збору у розмірі 7 196,40 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Секвойя плюс у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.06.2018.

04.06.2018 через Відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Удовіченко Марини Євгенівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи перебування головуючого судді Ткаченка Б.О. з 05.06.2018 на лікарняному, розгляд справи 06.06.2018 не відбувся.

Після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з лікарняного, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2018 справу № 911/3766/17 призначено до розгляду на 04.07.2018.

Враховуючи перебування головуючого судді Ткаченка Б.О. з 02.07.2018 на лікарняному, розгляд справи 04.07.2018 не відбувся.

Після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з лікарняного, з метою призначення справи до розгляду, Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.07.2018, у зв'язку з перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/3766/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 справу № 911/3766/17 прийнято до провадження у зазначеному складі колегії суддів та призначено до розгляду на 29.08.2018.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.08.2018, у зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/3766/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2018 справу № 911/3766/17 прийнято до провадження у зазначеному складі колегії суддів.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Фізичної особи-підприємця Удовіченко Марини Євгенівни у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Секвойя плюс у судове засідання не прибув, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.07.2017 між Фізичною особою-підприємцем Удовіченко Мариною Євгеніївною (далі - замовник, позивач, ФО-П Удовіченко М.Є.) та Товариством з обмеженою відповідальністю Секвойя плюс (далі - виконавець, відповідач, ТОВ Секвойя плюс ) було укладено Договір № 18-02/07-01 (далі - Договір).

За умовами Договору відповідач взяв на себе обов'язок своїми силами, зі своїх матеріалів, в установлений договором строк виготовити, поставити та здійснити монтаж виготовленого обладнання. Найменування, кількість, вартість, опис та ескіз товару, що виготовляється, а також строки виготовлення, доставки та монтажу вказані у додатку № 1 до договору. Право власності на товар переходить позивачу з моменту приймання товару позивачем після здійсненого відповідачем монтажу.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна на товар встановлюється в гривні України та вказується в додатку № 1 та включає в себе виготовлення, доставку та монтаж обладнання.

Положеннями п.п. 4.3.1, 4.3.2 Договору встановлено, що оплата товару, який поставляється здійснюються на умовах попередньої оплати в розмірі 60% від загальної суми вказаної в додатку № 1 до договору та здійснюється позивачем протягом 5 банківських днів, з моменту виставлення відповідачем рахунку-фактури. Остаточний розрахунок в розмірі 40% від суми вказаної в додатку № 1 до договору, здійснюється позивачем протягом 5 банківських днів після підписання між сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно п. 5.1 Договору, в разі несвоєчасного виконання робіт, визначених п. 2.1 договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми незмонтованого обладнання за кожний день прострочення виконання робіт.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у разі порушення строків поставки та монтажу обладнання позивач має право розірвати договір в односторонньому порядку. Грошові кошти перераховані позивачем за непоставлене та незмонтоване обладнання повертаються відповідачем позивачу в повному обсязі, в строк, не більше 5 банківських днів, з моменту отримання повідомлення про розірвання договору.

20.07.2017 сторони, разом з Договором, підписали додаток № 1 до Договору Специфікація , у якому погоджена торгова конструкція, кількість товару, ціна за одиницю та повна вартість, яка становить 298 944,00 грн., включаючи ПДВ. Разом з цим між сторонами погоджені строки початку та закінчення монтажу, зокрема з 25.08.2017 по 28.08.2017.

04.08.2018 позивачем перераховано на рахунок відповідача 179 336,40 грн., з призначенням платежу: оплата за обладнання, згідно дог.№18-02/07-01 від 20.07.2017 , що підтверджується платіжним дорученням № 15 (а.с. 24).

За доводами позивача, відповідачем у строки встановлені у Додатку № 1 до Договору (по 28.08.2017) роботи виконані не були.

28.09.2017 у зв'язку із неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором позивач звернувся до відповідача з претензією № 01/09, в якій, керуючись п. 5.3 Договору, вимагав від відповідача повернути кошти в сумі 179 366,40 грн., сплачені позивачем, як попередня оплата та просив сплатити суму неустойки. Направлення претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків від 28.09.2017, 05.10.2017 (а.с. 27, 29) та рекомендованими повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 28, 30).

Матеріали справи не містять доказів відповіді та належного реагування на претензію зі сторони відповідача.

Враховуючи несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором з виготовлення та монтажу обладнання, ФО-П Удовіченко М.Є. звернулася з даним позовом та просить суд стягнути з ТОВ Секвойя плюс 179 366,40 грн. попередньої оплати за Договором та 140 503,68 грн. пені на суму несвоєчасно змонтованого обладнання.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як встановлено ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справ підтверджується виконання позивачем свого обов'язку з перерахунку попередньої оплати у розмірі 60% від ціни Договору - 179 366,40 грн.

Доказів виконання відповідачем робіт за Договором до 28.08.2017 включно (строк визначений у Додатку № 1 до Договору) та готовності у цей строк виконати роботи суду не надано.

28.12.2017, після порушення провадження у справі, відповідач звернувся до позивача з листом № 1, в якому зазначив про бажання досягти домовленості щодо доставки, монтування та підписання акту приймання-передачі торгівельного обладнання у термін до 17.01.2018 на суму 179 366,40 грн. (а.с. 39).

Проте, слід відмітити, що претензією № 01/09 від 28.09.2017, у зв'язку з порушенням строку виконання відповідачем Договору, позивач, на підставі п. 5.3 Договору, скористався своїм правом розірвати договір та вимагав повернення суми попередньої оплати в розмірі 179 366,40 грн.

З огляду на вказане, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з ТОВ Секвойя плюс на користь ФО-П Удовіченко М.Є. 179 366,40 грн. попередньої оплати.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 140 503,68 грн. пені, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що в разі несвоєчасного виконання робіт, визначених п. 1.2 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % від суми незмонтованого обладнання за кожний день прострочення виконання робіт.

За приписом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вказане вище, провівши повторний арифметичний розрахунок з урахуванням сум заборгованості та періоду нарахування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 140 503,68 грн.

Посилання на необхідність обмеження розміру пені судом відхиляються, оскільки сторони погодили розмір санкцій умовами Договору.

Слід також звернути увагу, що рішенням Господарського суду України від 27.03.2018 у справі № 910/1426/18 було відмовлено у визнанні недійсним договору, за яким у даній справі здійснюється стягнення.

Відповідачем не надано належних достатніх доказів того, що дана затримка відбулась з незалежних від нього причин, як і не доведено обставин, за яких суд мав би зменшити розмір штрафних санкції.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі апелянтом не наведено.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю Секвойя плюс в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2018 у справі № 911/3766/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Секвойя плюс задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Секвойя плюс (апелянта).

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269-270, 275-276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Секвойя плюс залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2018 у справі № 911/3766/17 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 911/3766/17 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

А.І. Мартюк

Повний текст рішення складено 03.09.2018