Рішення

від 02.03.2018 по справі 484/2818/17

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/2818/17

Провадження № 2/484/505/18

Рішення

іменем України

02 березня 2018 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Максютенко О.А.

при секретарі - Завірюха В.Ю.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства Нектар про визнання недійсним договору оренди землі

встановив:

у серпні 2017 року представник позивача ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати недійсними договір оренди землі від 03 листопада 2014 року укладеного між ОСОБА_3 та фермерським господарством Нектар .

Обгрунтовуючи свої вимоги представник позивача зазначив, що 24 листопада 2014 року ОСОБА_3 набула права власності на земельну ділянку кадастровий № 4825400000:05:000:0333, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 6.9897 га., що розташована на території Первомайської районного ради Миколаївської області, згідно свідоцтва про право на спадщину від 24.11.2014 року за № 2-2135 посвідченого Другою Первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, яку вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_4, яка померла 17 травня 2012 року.

Як на підставу визнання недійсним договору посилається на ст.. 203 ЦК України якою встановлено, що особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Також посилається на ст.215 ЦК України, де зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Вона також зазначила, що просить визнати спірний договір оренди недійсними саме на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, у зв'язку із недодержанням в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 ЦК.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Зазначивив, що строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності а не з моменту його укладання. Договір оренди був зареєстрований та набув чинності 18.02.2015 року, на цей час ОСОБА_3 отримала свідоцтво на право власності на земельну ділянку і як власник мала всі права на розпорядження нею, в тому числі і на укладання договору оренди. Таким чином позовні вимоги не обґрунтовані і не підлягають судовому захисту відповідно до ст.. 16 ЦК України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 03.11.2014 року позивачкою ОСОБА_3 з одного боку - орендодавцем та відповідачем фермерським господарством Нектар з другого боку - орендарем було укладено договір оренди землі сільськогосподарського призначення загальною площею 6.9897 га., розташованої на території Первомайської районної ради Миколаївської області, терміном на 10 років, кадастровий номер 4825400000:05:000:0333. (а.с.6.7).

Вказаний договір оренди зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.02.2015 року за № 19472381. (а.с.8).

24 листопада 2014 року ОСОБА_3 набула права власності на земельну ділянку кадастровий, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 6.9897 га., що розташована на території Первомайської районного ради Миколаївської області, згідно свідоцтва про право на спадщину від 24.11.2014 року за № 2-2135 посвідченого Другою Первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, яку вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_4, яка померла 17 травня 2012 року. (а.с.9.10)

В позовній заяві представник ОСОБА_3 ставить питання про визнання договору оренди недійсним посилаючись на відсутність у неї повноважень на його укладення і як наслідок недодержання вимог ст. 203, 215 ЦК України під час вчинення правочину.

Проте, суд вважає, що твердження представника позивача є хибним.

Після сметрі спадковадвця ОСОБА_5, 17 травня 2012 року спадкоємиця ОСОБА_3 звернулась до нотаріальної контори та заявила про свої в спадкові права на земельну ділянку площею 6.9897 га. розташованої в межах території Первомайської районної ради Первомайського району Миколаївської області (а.с.9).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України , є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

З аналізу вище зазначеним норм законодавства на момент укладення спірного договору позивачі належала спадщина після смерті ОСОБА_5, яка складається з земельної ділянки площею 6.9897 га. та вона мала право на укладення 03.11.2014 року договору оренди з фермерським господарством Нектар , крім того даний договір набув чинності з моменту державної реєстрації 18.02.2015 року (а.с.8) на час коли позивачка вже отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.11.2014 року (а.с.9).

Ч.1ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" від 6.10.1998 року N 161- XIV (з наступними змінами та доповненнями).

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Таким чином, суд проходить до висновку, що договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6.9897 га., укладений 03.11.2014 року між фермерським господарством Нектар та ОСОБА_3 укладений з додержанням вимог ст. 125, ч.5 ст. 126 ЗК України (в редакції чинній станом на 03.11.2014 року).

Представник позивача не надала жодного доказу, що волевиявлення позивача на укладання цього правочину не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, отже ОСОБА_3 яка заявила про свої спадкові права на дану земельну ділянку, у такий спосіб розпорядилась земельною ділянкою, уклавши договір оренди 03.11.2014 року строком на двадцять років.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності право-чину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідало її внутрішній волі.

З урахуванням викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

ухвалив:

в задоволенні позову ОСОБА_3 ( місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1янської,12А Миколаївської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_1 виданий 28.02.2000 року Первомайським МВ УМВС України в Миколаївській області) про визнання недійсними договору оренди землі від 11 листопада 2014 року укладеного між ОСОБА_3 та фермерським господарством Нектар (юридична адреса: вул.. Первомайська,150 с.м.т. Підгородна Первомайського району Миколаївської області код ЄДРПОУ 20905341) зареєстрованого Реєстраційною службою Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області 18.02.2015 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 19472381 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: