Рішення

від 12.03.2018 по справі 810/3193/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 року № 810/3193/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аммоліт Трейд до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Аммоліт Трейд з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2017 №0025671411.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 відкрито провадження у справі №810/3193/17.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 розгляд адміністративної справи №810/3193/17 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 12.06.2017 №373/10-36-14-11/39882085 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Аммоліт Трейд з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Фінансові ідеї , ТОВ Солнден за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс за період з 01.12.2016 по 31.12.2016, ТОВ Мост Коал Трейд , ТОВ Скамекс , ТОВ Євро-Вектор-Торг за період з 01.01.2017 по 31.01.2017.

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг , господарські операції з вказаними контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, податковими та видатковими накладними, документами, що підтверджують перевезення придбаного товару.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами є необґрунтованими, а прийняте за результатами розгляду акта перевірки податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законним.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, контрагенти позивача мають ознаки фіктивності та задіяні у схемах формування необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 29.05.2017 по 02.06.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Аммоліт Трейд з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Фінансові ідеї , ТОВ Солнден за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс за період з 01.12.2016 по 31.12.2016, ТОВ Мост Коал Трейд , ТОВ Скамекс , ТОВ Євро-Вектор-Торг за період з 01.01.2017 по 31.01.2017.

Результати перевірки оформлені актом від 12.06.2017 №373/10-36-14-11/39882085 (далі - Акт перевірки) (т.1, а.с. 19-60).

Перевіркою виявлені порушення ТОВ Аммоліт Трейд вимог пункту 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на 997126,00 грн.

Висновок контролюючого органу про заниження податкових зобов'язань зводиться до відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг , за наслідками яких позивач в охоплений перевіркою період сформував показники податкового кредиту.

На підтвердження такого висновку контролюючий орган в Акті перевірки посилається на податкову інформацію, що міститься в автоматизованій інформаційній системі Податковий блок , за даними якої контрагенти позивача не мають достатньої кількості адміністративно-господарських засобів, зокрема, основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів для виконання господарських зобов'язань за укладеними з позивачем договорами.

Крім того, контролюючий орган в Акті перевірки зазначає, що товар, який було поставлено позивачеві контрагентами ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг останні не купували, що свідчить про розрив ланцюга постачання та підміну товарних позицій у податкових накладних.

Викладені обставини контролюючим органом в Акті перевірки були розцінені як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача і його контрагентів у схемі для мінімізації податкових зобов'язань і отримання необгрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у податковому і бухгалтерському обліку фіктивних (безтоварних) господарських операцій.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Київській області було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення від 07.07.2017 №0025671411, яким позивачеві визначене грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 1246419,00 грн., у тому числі 997126,00 грн. за основним платежем та 249283,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 59).

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг , на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкових вигод, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету придбання та обставини використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, судом встановлено наступне.

23 вересня 2016 року між ТОВ Аммоліт Трейд , як покупцем, та ТОВ Фінансові Ідеї , як продавцем, укладений договір поставки №37, у порядку та на умовах якого продавець зобов'язувався поставити та передати у власність покупця вугільну продукцію, ціна, кількість, асортимент та строки поставки якої зазначаються у специфікаціях (т.1, а.с. 87-91).

Згідно специфікацій №1-№4 до договору поставки від 23.09.2016 №37, ТОВ Фінансові Ідеї зобов'язувалось поставити позивачеві вугілля кам'яне АМ (13-25) у кількості 67 тонн на загальну суму 174200,00 грн., вугілля кам'яне АМ у кількості 276 тонн на загальну суму 703800,00 грн., вугілля кам'яне АО у кількості 69 тонн на загальну суму 165600,00 грн., вугілля кам'яне АК у кількості 71 тонн на загальну суму 184600,00 грн. (т.1, а.с. 92-95).

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки від 23.09.2016 №37 ТОВ Фінансові Ідеї поставило позивачеві вугілля кам'яне на загальну суму 1' 891' 300,00 грн., у тому числі ПДВ 315216,70 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000119 від 25.09.2016 на суму 174200,00 грн. (т.1, а.с. 102), №РН-0000045 від 15.10.2016 на суму 184600,00 грн. (т.1, а.с. 105), №РН-0000025 від 14.11.2016 на суму 184600,00 грн. (т.1, а.с. 108), №РН-0000040 від 14.10.2016 на суму 869400,00 грн. (т.1, а.с. 115), №РН-0000038 від 17.11.2016 на суму 478500,00 грн. (т.1, а.с. 120).

Відповідно до матеріалів справи, поставка здійснювалась залізничним транспортом за замовленням позивача, що підтверджується залізничними товарно-транспортними накладними (т.1, а.с. 122-137); банківськими виписками про оплату послуг за перевезення вантажу (т.2, а.с. 57-65).

За фактом розрахунків за поставлений товар, позивач отримав від ТОВ Фінансові Ідеї податкові накладні на загальну суму 1' 891' 300,00 грн., у тому числі ПДВ 315216,70 грн., а саме: №41 від 28.11.2016 на суму 174200,00 грн., у т.ч. ПДВ 29033,33 грн., №43 від 28.11.2016 на суму 351900,00 грн.. у т. ч. ПДВ 58650,00 грн., №42 від 28.11.2016 на суму 351900,00 грн., у т.ч. ПДВ 58650,00 грн., №44 від 28.11.2016 на суму 165600,00 грн., у т.ч. ПДВ 27600,00 грн., №45 від 28.11.2016 на суму 184600,00 грн., у т.ч. ПДВ 30766,67 грн., №47 від 28.11.2016 на суму 168000,00 грн., у т.ч. ПДВ 28000,00 грн., №48 від 28.11.2016 на суму 310500,00 грн., у т.ч. ПДВ 51750,00 грн., №46 від 28.11.2016 на суму 184600,00 грн., у т.ч. ПДВ 30766,67 грн. (т.1, а.с. 100, 103, 106, 109, 111, 113, 116, 118).

23 вересня 2016 року між ТОВ Аммоліт Трейд , як покупцем, та ТОВ Солнден , як продавцем, укладений договір поставки №2309-2, у порядку та на умовах якого продавець зобов'язувався поставити та передати у власність покупця вугільну продукцію, ціна, кількість, асортимент та строки поставки якої зазначаються у специфікаціях (т.1, а.с. 138-142).

Згідно специфікації №1 до договору поставки від 23.09.2016 №2309-2, ТОВ Солнден зобов'язувалось поставити позивачеві вугілля кам'яне АКО (25-100) у кількості 332 тонн на загальну суму 959480,00 грн. (т.1, 144).

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки від 23.09.2016 №2309-2 ТОВ Солнден поставило позивачеві вугілля кам'яне на загальну суму 959479,98 грн., у тому числі ПДВ 159913,33 грн., що підтверджується видатковими накладними №0211-1 від 02.11.2016 на суму 381480,00 грн., №0311-1 від 03.11.2016 на суму 381480,00 грн. (т.1, а.с. 149, 152).

Відповідно до матеріалів справи, поставка здійснювалась залізничним транспортом за замовленням позивача, що підтверджується залізничними товарно-транспортними накладними (т.1, а.с. 154-158); банківськими виписками про оплату послуг за перевезення вантажу (т.2, а.с. 57-65).

За фактом розрахунків за поставлений товар, позивач отримав від ТОВ Солнден податкові накладні на загальну суму 959479,98 грн., у тому числі ПДВ 159913,33 грн., а саме: №15 від 22.11.2016 на суму 381480,00 грн., у т.ч. ПДВ 63580,00 грн.; №16 від 22.11.2016 на суму 381480,00 грн., у т.ч. ПДВ 63580,00 грн.; №17 від 22.11.2016 на суму 196520,00 грн., у т.ч. ПДВ 32753,33 грн. (т.1, а.с. 145, 147, 150).

29 листопада 2016 року між ТОВ Аммоліт Трейд , як покупцем, та ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс , як продавцем, укладений договір поставки №17, у порядку та на умовах якого продавець зобов'язувався поставити та передати у власність покупця вугільну продукцію, ціна, кількість, асортимент та строки поставки якої зазначаються у специфікаціях (т.1, а.с. 159-163).

Згідно специфікацій №1-№2 до договору поставки від 29.11.2016 №17, ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс зобов'язувалось поставити позивачеві вугілля кам'яне АС (6-13) у кількості 345 тонн на загальну суму 741750,00 грн. (т.1, 164).

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки від 29.11.2016 №17, ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс поставило позивачеві вугілля кам'яне на загальну суму 1534187,52 грн., у тому числі ПДВ 255697,92 грн., що підтверджується видатковими накладними №3/12-1 від 03.12.2016 на суму 734977,50 грн., №20/12-1 від 20.12.2016 на суму 162590,00 грн., №6/12-2 від 16.12.2016 на суму 636620,00 грн. (т.1, а.с. 167, 171, 174).

Відповідно до матеріалів справи, поставка здійснювалась залізничним транспортом за замовленням позивача, що підтверджується залізничними товарно-транспортними накладними (т.1, а.с. 178-180, т.2, а.с. 20-24); банківськими виписками про оплату послуг за перевезення вантажу (т.2, а.с. 57-65).

За фактом розрахунків за поставлений товар, позивач отримав від ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс податкові накладні на загальну суму 1534187,52 грн., у тому числі ПДВ 255697,92 грн., а саме, №3 від 22.12.2016 на суму 141577,50 грн., у т.ч. ПДВ 23596,25 грн., №4 від 22.12.2016 на суму 318310,00 грн., у т.ч. ПДВ 53051,67 грн., №5 від 22.12.2016 на суму 318310,00 грн., у т.ч. ПДВ 53051,67 грн., №6 від 22.12.2016 на суму 162590,00 грн., у т.ч. ПДВ 27098,33 грн., №2 від 14.12.2016 на суму 296700,00 грн., у т.ч. ПДВ 49450,00 грн., №1 від 14.12.2016 на суму 296700,00 грн., у т.ч. ПДВ 49450,00 грн. (т.1, а.с. 166, 168, 169, 170, 172, 173).

01 грудня 2016 року між ТОВ Аммоліт Трейд , як покупцем, та ТОВ Євро-Вектор-Торг , як продавцем, укладений договір поставки №17, у порядку та на умовах якого продавець зобов'язувався поставити та передати у власність покупця вугільну продукцію, ціна, кількість, асортимент та строки поставки якої зазначаються у специфікаціях (т.1, а.с. 181-186).

Згідно специфікацій №1-5 до договору поставки від 01.12.2016 №4, ТОВ Євро-Вектор-Торг зобов'язувалось поставити позивачеві вугілля кам'яне АКО (25-100) у кількості 278 тонн на загальну суму 717240,00 грн., вугілля кам'яне АМ (6-13) у кількості 140 тонн на загальну суму 364000,00 грн., вугілля кам'яне АКО (25-100) у кількості 67 тонн на загальну суму 193965,00 грн., вугілля кам'яне АКО (25-100) у кількості 70 тонн на загальну суму 163800,00 грн., вугілля кам'яне АК (50-100) у кількості 70 тонн на загальну суму 173600,00 грн., вугілля кам'яне АКО (25-100) у кількості 208 тонн на загальну суму 532480,00 грн., (т.1, 189, 195, 206, 215, 217).

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки від 01.12.2016 №4, ТОВ Євро-Вектор-Торг поставило позивачеві вугілля кам'яне на загальну суму 1597785,00 грн., у тому числі ПДВ 266297,50 грн., що підтверджується видатковими накладними РН-0000010 від 30.12.2016 на суму 349180,00 грн., РН-0000008 від 18.12.2016 на суму 361200,00 грн., РН-0000007 від 18.12.2016 на суму 356040,00 грн., РН-0000001 від 01.12.2016 на суму 193965,00 грн., РН-0000004 від 12.12.2016 на суму 163800,00 грн., РН-0000003 від 08.12.2016 на суму 173600,00 грн., РН-0000002 від 03.01.2017 на суму 532480,00 грн. (т.1, а.с. 193, 198, 201, 204, 213, 216 ).

Відповідно до матеріалів справи, поставка здійснювалась залізничним транспортом за замовленням позивача, що підтверджується залізничними товарно-транспортними накладними (т.1, а.с. 219-226); банківськими виписками про оплату послуг за перевезення вантажу (т.2, а.с. 57-65).

За фактом розрахунків за поставлений товар, позивач отримав від ТОВ Євро-Вектор-Торг податкові накладні на загальну суму 1597785,00 грн., у тому числі ПДВ 266297,50 грн., а саме: №2 від 31.01.2017 на суму 173600,00 грн., у т.ч. ПДВ 28933,33 грн., №3 від 31.01.2017 на суму 193965,00 грн., у т.ч. ПДВ 32327,50 грн., №1 від 31.01.2017 на суму 163800,00 грн., у т.ч. ПДВ 27300,00 грн., № 4 від 31.01.2017 на суму 349180,00 грн., у т.ч. ПДВ 58196,67 грн., №6 від 31.01.2017 на суму 361200,00 грн., у т.ч. ПДВ 60200,00 грн., №5 від 31.01.2017 на суму 356040,00 грн., у т.ч. ПДВ 59340,00 грн. (т.1, а.с. 191, 196, 199, 202, 207, 211).

Як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг , була включена позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходив з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI з наступними змінами та доповненнями (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит та витрати за результатом здійснених господарських операцій з ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг , були сформовані позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за вказаними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Акт перевірки та письмові заперечення відповідача також не містять зауважень щодо обсягу, форми і змісту наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідач під час розгляду справи не заперечував, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

Під час перевірки відповідачем не було встановлено обставин, які б свідчили, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи були підписані неуповноваженими особами або підроблені, як-то висновків почеркознавчих експертиз; зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг , у яких останні заперечували б факт складання первинних документів чи свою причетність до господарської діяльності очолюваних ними підприємств.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних правочинів і формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Висновки відповідача про безтоварність розглядуваних фінансово-господарських операцій позивача та ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс і ТОВ Євро-Вектор-Торг фактично повністю ґрунтуються на податковій інформації, отриманій з власних інформаційних джерел, де містяться твердження про здійснення вказаними підприємствами діяльності, пов'язаної з наданням необґрунтованої податкової вигоди третім особам шляхом документального оформлення безтоварних (фіктивних) господарських операцій.

З цього приводу суд зазначає, що інформація про фіктивний характер діяльності контрагента, одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації; може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності розглядувані фінансово-господарські операції не відбулись.

Співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи, не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

При цьому, як наголосив Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України , оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюючи прийнятність податкової інформації, що вноситься до інформаційних систем контролюючого органу за наслідками аналізу та співставлення даних податкової звітності, суд також бере до уваги що 01.09.2015 набрав чинності Закон України від 17.07.2015 № 655-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків ,

Згідно з абзацом 5 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, у редакції Закону України від 17.07.2015 № 655-VIII, контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами , якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Суд також враховує висновок Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладений у постанові № 21-511а14 від 09.12.2014, про те, що висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів, що не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

Отже, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури. Висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації АІС Податковий блок , а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні Акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу обставин фактичної поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Узагальнені посилання відповідача на протиправний характер діяльності ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг без конкретизації фактів вчинення вказаними підприємствами податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, також не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06 ), від 09.09.2008 (справа №21-500во08), від 01.06.2010 (справа №21-573во10) та від 31.01.2011 у справі №21-47а10, дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Таким чином, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

У свою чергу судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ Аммоліт Трейд , в охоплений перевіркою період, була оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Відповідно до пояснень представника позивача, ТОВ Аммоліт Трейд здійснює посередницьку діяльність у торгівлі твердим паливом, зокрема, кам'яним вугіллям.

Як вбачається з матеріалів справи, придбане позивачем у ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг кам'яне вугілля поставлялось безпосередньо до контрагентів позивача - ТОВ Миколаїв-Вугілля , ТОВ Сігма Агрокомпані , ТОВ Скамекс , ПАТ Укрграфіт , ТОВ Електросталь , ТОВ Дніпро-Фішер , ПАТ Укрграфіт , ТОВ Скамекс , ТОВ Мост Бізнес Трейд , ТОВ Миколаїв-Вугілля , що підтверджується договорами поставки, видатковими накладними, актами приймання-передачі товару, банківськими виписками про оплату товару (т.2, а.с. 86-212).

Судом встановлено, що до початку фінансово-економічних взаємовідносин з розглядуваними постачальниками позивач пересвідчився у їх правоздатності, перевіривши факт їх реєстрації у державних та податкових органах шляхом одержання копій реєстраційних документів від контрагентів та перевірки відповідної інформації з офіційних джерел.

Згідно інформації, наявної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент виконання спірних господарських операцій ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг здійснювали свою діяльність за зареєстрованим місцезнаходженням.

Факт знаходження контрагентів за податковою адресою підтверджується також Актом перевірки, відповідно до якого ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг мають стан 0 - платник податку за основним місцем обліку .

На неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагенти позивача не звітували до контролюючого органу, не відобразили податкових зобов'язань з ПДВ за результатами господарських операцій з позивачем та/або не сплатили до бюджету обов'язкових платежів.

Натомість згідно даних інформаційного сервісу ДФС про стан обліку та стан розрахунків платників з бюджетом, ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг станом на 05.11.2017 не мають податкового боргу та перебувають на обліку в органах доходів та зборів (т.2, а.с. 25-56).

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача об'єктивної можливості для виконання поставки товарів у силу браку персоналу та відсутності зареєстрованих транспортних засобів судом відхиляються, оскільки такі висновки податковим органом зроблені виключно шляхом аналізу податкової звітності контрагентів позивача.

Проте, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, і може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру.

У свою чергу, основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагентів на праві оренди або лізингу.

Суд також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Крім того, чинним законодавством не передбачено кількісного показника щодо наявності трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що була б достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки товару, його оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин справи були необхідні для виконання спірних операцій але були відсутні, та враховуючи той факт, що поставка товарів здійснювалась на умовах FCA-станція відправлення за рахунок та засобами позивача.

Посилання відповідача, як на підставу для невизнання податкового кредиту на обрив ланцюга постачання, на відсутність інформації про імпорт контрагентом ТОВ Кортес-Плюс - ТОВ Сафарс продукції, що була поставлена позивачеві, судом до уваги не приймаються.

Суд зазначає, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт обриву ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин.

Так, пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації АІС Податковий блок , а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні Акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу обставини поставки товарів до ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг , які у подальшому були поставлені позивачеві, не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг , придбавались або могли бути придбані у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочинів, які, на думку відповідача, містять ознаки безтоварності.

Крім того, з метою підтвердження або спростування доводів відповідача про номінальне керівництво директорами ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг очолюваними ними підприємствами протокольною ухвалою суду від 05.12.2017 та ухвалою суду від 16.01.2018 було викликано для допиту у якості свідків директора ТОВ Фінансові ідеї - ОСОБА_2, директора ТОВ Солнден - ОСОБА_3, директора ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс - ОСОБА_4, директора ТОВ Євро-Вектор-Торг ОСОБА_5 (т.2, а.с. 70-74).

Разом з цим, вказані особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач, у свою чергу, не надав суду жодних доказів вжитих ним заходів з метою забезпечення явки вказаних осіб у судове засідання та/або відібрання у них письмових пояснень з метою підтвердження висновків, що були покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування та проведення перевірки контрагентів позивача замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

У зв'язку з цим суд констатує, що судом за результатами вчинених процесуальних дій у межах своєї компетенції не отримано, а відповідачем не надано жодного належного доказу фіктивності ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг , або ж доказів того, що фінансово-господарські операції позивача з вказаними контрагентами були направлені на отримання незаконної податкової вигоди.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, покладено на такий орган, як це передбачено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв'язку згідно з вимогами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку тим доводам відповідача, що слугували підставою для висновку про нереальність розглядуваних фінансово-господарських операцій, суд також керується принципом поза розумним сумнівом , зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі Кобець проти України . Так, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Тобто, у даному випадку, недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ Фінансові Ідеї , ТОВ Солнден , ТОВ Імпорт-Еліт-Альянс та ТОВ Євро-Вектор-Торг правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, є необгрунтованим.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 07.07.2017 №0025671411 є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Водночас позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів та реальність понесених витрат.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 07.07.2017 №0025671411.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аммоліт Трейд (ідентифікаційний код 39882085, місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Крижанівського, буд. 2-А) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-А) судовий збір у розмірі 18697 (вісімнадцять тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.03.2018.