Рішення

від 02.03.2018 по справі 823/2333/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року справа № 823/2333/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Баклаженко Н.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 р-н, ІНФОРМАЦІЯ_1, далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18000, далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.11.2017 №0046021303, №00460111303, №0046001303, вимогу №Ф-0046051303 та рішення №0046061303.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки позивачем правомірно включено в період 2015-2016 роки витрати, які мають безпосереднє відношення до ведення ним підприємницької діяльності, безпосередньо пов'язані з отриманням доходів, фактично ним сплачені, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.11.2017 №0046021303, №00460111303, №0046001303, вимога від 20.11.2017 №Ф-0046051303 та рішення №0046061303 підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав суду письмовий відзив на позов та зазначив, що позивачем протиправно включено в період 2015-2016 роки витрати, які не мають безпосереднього відношення до ведення ним підприємницької діяльності та які не підтверджені розрахунковими документами. За таких обставин представник відповідача вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 24.03.1994 Черкаською районною державною адміністрацією, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ліцензії Державної служби України з безпеки на транспорті від 20.05.2016 №247 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів).

Згідно наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 17.08.2017 №1346, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1, п. 77.2, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016. Результати перевірки оформлені актом від 11.10.2017 №429/23-00-13-0117/НОМЕР_1.

На підставі вищезазначеного акта перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесено податкові повідомлення-рішення від 20.11.2017 №0046021303, №00460111303, №0046001303, вимогу від 20.11.2017 №Ф-0046051303 та рішення №0046061303.

На час виникнення спірних правовідносин останні врегульовувались Податковим Кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі - ПК України).

Підпунктом 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до положень абз. 4 п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Аналіз положень ПК України дає суду підстави зробити висновок, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 177.4.1); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (пп. 177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4).

За загальним правилом, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження; створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно норм ст. 201 ПК України тільки при наявності податкової накладної, яка складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом вказаних приписів правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати, витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит наступає за умови фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні даної справи, суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в інформаційному листі від 20.07.2010 №1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Крім того, при вирішенні даної справи суд враховує зазначену в постанові від 22.09.2015 (справа №21-1359а15) правову позицію Верховного Суду України, відповідно до якої визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивачем включено у період 2015-2016 роки наступні витрати, які мають безпосереднє відношення до ведення ним підприємницької діяльності, безпосередньо пов'язані з отриманням ним доходів:

- двигун для транспортного засобу ЗИЛ-130, який перебуває у власності позивача та використовується ним у власній господарській діяльності з перевезення вантажів, вартістю 33122 грн., який придбаний у ФОП ОСОБА_4 згідно видаткової накладної №2155 від 06.05.2016, оплата підтверджується платіжними дорученнями від 06.05.2016 №376 на суму 15000 грн., від 10.05.2016 №3378 на суму 13868 грн., від 11.05.2016 №384 на суму 4254 грн.;

- будівельні роботи з часткового будівництва оглядового майданчика для огляду транспортних засобів згідно договору підряду від 10.06.2016 №02/06 на загальну суму 65000 грн., виконання умов якого підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 27.07.2016, оплата підтверджена платіжними дорученнями від 07.07.2016 №542 на суму 10000 грн., від 29.06.2016 №532 на суму 25000 грн., від 10.06.2016 на суму 30000 грн.;

- бетон В-30 та послуги бетоновоза на загальну суму 3348 грн., придбаного у ТОВ Черкаський проект , що підтверджується атом надання послуг від 28.07.2016 №2940, видатковою накладною від 28.07.2016 №2939, товарно-транспортною накладною від 28.07.2016, рахунком на оплату від 26.07.2016, документом про якість бетонної суміші №2939;

- придбання авіаквитка до м. Рогель (Нідерланди) на загальну суму 2489 грн., для направлення працівника позивача ОСОБА_5 відповідно до наказу №2-В від 10.10.2016 строком на 10 днів з метою отримання тягача DAF за міжнародним контрактом від 09.12.2015, вказаний транспортний засіб придбаний позивачем з метою здійснення господарської діяльності позивача з перевезення вантажів;

- телевізор Panasonik TX-60ASR650 на загальну суму 28791 грн. 67 коп., згідно видаткової накладної від 25.06.2016 №598 та рахунку на оплату від 23.06.2016 №562, який використовується позивачем у власній господарській діяльності позивача з перевезення вантажів для проведення інструктажів водіїв, у відповідності до Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 05.08.2008 №975;

- сейф GE450K на загальну суму 8208 грн. 33 коп., що підтверджується видатковою накладною від 30.12.2016 №РН-0000422, рахунком-фактурою від 29.12.2016 №СФ-0000422, оплата підтверджена платіжним дорученням від 29.12.2016 №1154, який використовується позивачем для зберігання коштів, первинний документів та печатки фізичної особи-підприємця;

- смартфони Samsung SM-J700H, SM-G920F придбані у ТОВ САВ-Дістрібьюшн на загальну суму 21998 грн. 90 коп., що підтверджується договором поставки від 21.12.2015 №ФТЧКШ-127-1021136, рахунком-фактурою від 21.12.2015 №ФТЧКШ-127-1021136, видатковою накладною від 24.12.2015 №ФТЧКШ-10527441, актом приймання-передачі товару від 24.12.2015, які використовуються у власній господарській діяльності позивача згідно наказу від 16.12.2015 №16/12 та послуги по ремонту смартфону Samsung SM-G920F на загальну суму 6283 грн. 98 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 26.08.2016 №696 (відповідачем не заперечується факт правомірності віднесення позивачем витрат на оплату послуг зв'язку);

- газобетонний блок Ареок, клей для блоків та доставка на загальну суму 5455 грн., що підтверджується видатковою накладною Рнк/СН-0035585 від 04.08.2015, актом Рнк/СН-0035585, вказаними блоками поділено приміщення на кімнати для працівників позивача;

- котел Unika 30 на загальну суму 31500 грн., що підтверджується рахунком фактурою ТОВ Теплоформат від 08.10.2015 №СФ-0239, видатковою накладною №РН-00149 від 09.10.2015, який встановлено в офісному приміщенні позивача та використовується для обігріву приміщення і створення належних умов праці для найманих працівників позивача.

Крім того, між позивачем та Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників укладено договір Про послуги перевізникам допущення до системи МДП від 05.04.2001, згідно якого позивачу надавались послуги по забезпечення його комплектом документів, необхідних для перевезення вантажів у міжнародному сполучення та консультації з усіх питань роботи в системі МДП у 2015 році на суму 360670 грн. та у виконання якого підтверджено актами наданих послуг.

Також, позивачу, як перевізнику надавались послуги із страхування зобов'язань перевізника від ТОВ Сервіс Асмап України , що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за 2015 рік на загальну суму 454160 грн. та за 2016 рік на загальну суму 357307 грн.

Щодо висновку контролюючого органу, що позивачем завищено у деклараціях про майновий стан і доходи за 2015-2016 роки витрати на сплату податків, у зв'язку з чим ніби то є розбіжність, то вищевказане спростовується інтегрованими картками платника податків, згідно яких позивачем за 2015 рік сплачено податків та зборів на загальну суму 228722 грн. 55 коп., та за 2016 рік - 174744 грн. 32 коп.

У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 20.11.2017 №0046021303 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування, №00460111303 з податку на доходи фізичних осіб та №0046001303 щодо зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Пунктом 23 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2017 №Ф-0046051303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.11.2017 №00460613 - також підлягають задоволенню як похідні від вимог щодо визнати протиправними та скасувати вищевказаних податкових повідомлень-рішень, оскільки заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску нараховано позивачу у зв'язку зі збільшенням позивачу податку на доходи фізичних осіб за податковими повідомленнями-рішеннями, які суд дійшов висновку скасувати.

Отже, враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 20.11.2017 №0046021303, №00460111303, №0046001303, вимогу від 20.11.2017 №Ф-0046051303 та рішення №0046061303.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 3269 (три тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 81 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення складено у повному обсязі 12.03.2018.