Постанова

від 02.03.2018 по справі 818/1456/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: С.О. Бондар

02 березня 2018 р. Справа № 818/1456/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Сумська Горобина на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сумська Горобина до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

05.10.2017 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю Сумська Горобина (далі - позивач, ТОВ Сумська Горобина , підприємство) звернувся до суду позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 21.09.2017 року № НОМЕР_1 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 146 762,00 грн. та штрафних санкцій на суму 73 381,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковий орган дійшов хибного висновку про безтоварність господарської операції щодо закупівлі товару у ТОВ Зевстат , оскільки реальність вказаної операції підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ Сумська Горобина відмовлено.

Судове рішення вмотивовано висновком суду першої інстанції про те, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю. Реальність здійснення позивачем у вересні 2016 господарської операції з ТОВ Зевстат не підтверджується, і розрахунки позивача з ТОВ Зевстат неможливо пов'язати із господарською діяльністю платника податків. Отже, ТОВ Сумська Горобина надано на перевірку видаткові та податкові накладні, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки складені у зв'язку з оформленням господарської операції, яка реально не здійснювалась та не може бути підставою для відображення такої операції у бухгалтерському та податковому обліках.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ТОВ Сумська Горобина , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповноту з'ясування обставин по справі, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ Сумська Горобина у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції в судовому засіданні не досліджувалось оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки як вбачається з його змісту, рік видання не відомий, що є суттєвою підставою для визнання його незаконним. На підтвердження взаємовідносин з контрагентом позивач надав до суду податкові декларації, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, тощо. Втім, в порушення вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд не надав оцінки представленим доказам, оскільки, в постанові суду відсутні відомості щодо кожного доказу окремо, а також достатність та взаємних зв'язок у їх сукупності. Судом не застосовано вимоги пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: не враховано первинні документи, які обґрунтовують правильність ведення податкового обліку за спірною господарською операцією, а здійснено посилання на акт перевірки. Вказує, що судом зроблено формальний висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до вимог п. 20.1.4 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою згідно із п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Судом установлено, що Головним управлінням ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС, контролюючий орган) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Сумська Горобина з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ Зевстат за період вересень 2016 року.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт перевірки № 2015/18-28-14-07/37785695/167 від 08.09.2017 року, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. а п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р. 18.1 Декларації) у вересні 2016 року на загальну суму 146 762,00 грн. /а.с.14-32/.

На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.09.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 220 143,00 грн /а.с.11/.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Так, за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи наведені норми Закону, колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

З матеріалів справи убачається, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ТОВ Зевстат на підставі договору поставки від 30.09.2016 року № 101601, згідно якого постачальник зобов'язався періодично передавати у власність покупця продукти харчування, а покупець - приймати і оплачувати товар в асортименті (кава, борошно, крупа, чай), партіями згідно накладних, на умовах, визначених у договорі /а.с. 137-138/.

На підтвердження виконання вказаних господарських відносин позивачем до перевірки надавались видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Втім, колегія суддів зазначає, що видаткові накладні від 30.09.2016 року №№ 26026, 26027, 26030 не відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки не містять даних щодо ПІБ осіб, які відпускали і отримували товарно-матеріальні цінності та відсутні відомості про довіреності, за якими отримувались ці ТМЦ /а.с.71-73/.

Також, з наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних неможливо встановити, хто відпускав та отримував ТМЦ: відсутні дані про посвідчення водія, про довіреності на отримання ТМЦ, про те, яка особа дозволила відпуск товару, хто приймав товар, відсутні інформація щодо вантажно-розвантажувальних операцій і щодо часу вибуття та прибуття транспортного засобу /а.с.80-82/.

Крім того, в товарно-транспортних накладних невірно вказана марка автомобіля.

Так, у товарно-транспортних накладних зазначено, що перевезення вантажу здійснювалось автомобілем МАН, державний номер НОМЕР_2, тоді як на балансі ТОВ Сумська Горобина знаходиться за цим державним номером інший автомобіль - Renault Magnum АЕ390.

Під час проведення перевірки позивачем не надано інших товаросупровідних документів на підтвердження якості та походження придбаного згідно з вибутковими та податковими накладними у ТОВ Зевстат товару: сертифікатів відповідності та паспортів якості, оскільки пунктом 2.4 договору поставки передбачено умову про підтвердження якості товару, що поставляється: якість товару має відповідати вимогам чинного законодавства, ТУ, ДСТУ та посвідчуватись паспортом якості або сертифікатом відповідності для продукції, яка підлягає сертифікації .

Крім того, колегія суддів зазначає, що основним видом діяльності ТОВ Зевстат (м. Херсон, код ЄДРПОУ 40102686), - є змішане сільське господарство, на дату оформлення спірної господарської операції директором і бухгалтером підприємства був ОСОБА_2, зареєстрований у м. Ірпінь Київської області, теперішній директор також зареєстрований у Київській області в м. Бровари, кількість працюючих - 2 особи, у цього підприємства відсутні власні чи орендовані основні засоби.

Вказане підприємство не є виробником кави, чаю, борошна та круп, реалізованих згідно з оформленими документами на адресу підприємства позивача.

Судом установлено, що з дати реєстрації платником ПДВ (з 01.12.2015 року) ТОВ Зевстат здійснювало придбання ТМЦ, відмінних від реалізованих на адресу ТОВ Сумська Горобина лише у вересні 2016 року, а саме: колготки, фарба для волосся, зубна паста, вологі серветки, миючі засоби та інше /а.с.23/.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інтонації стосовно того, що реальність здійснення у вересні 2016 господарської операції з ТОВ Зевстат не підтверджується, і розрахунки позивача з ТОВ Зевстат неможливо пов'язати із господарською діяльністю платника податків.

Колегія суддів зазначає, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на податковий кредит, та в силу положень податкового законодавства надає платнику податків право зменшити податкові зобов'язання на суму витрат, сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів при здійсненні господарської діяльності, а отже відсутність економічної доцільності господарських операцій є підставою для зменшення в податковому обліку платника податків сум податкового кредиту.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.02.2018 року по справі № 804/11607/13-а.

Відповідно до частини 6 ст. 13 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відтак, колегія суддів зазначає про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС № НОМЕР_1 від 21 вересня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 220 143,00 грн.

Доказів зворотного судам першої та апеляційної інстанції позивачем не надано.

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення < > суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 78, 292, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Сумська Горобина залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець

Постанова у повному обсязі складена і підписана 12 березня 2018 року.