Постанова

від 18.05.2021 по справі 818/1456/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року

м. Київ

справа № 818/1456/17

адміністративне провадження № К/9901/47375/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,

розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумська Горобина до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сумська Горобина на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 (суддя - Бондарь С.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2018 (головуючий суддя - Мельнікова Л.В.., судді: Бенедик А.П., Донець Л.О.) у справі №818/1456/17.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сумська Горобина (далі - ТОВ Сумська Горобина ) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - ГУ ДФС у Сумській області) від 21.09.2017 №0003411407.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.10.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2018, позов задоволено.

Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем було надано на перевірку видаткові та податкові накладні, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки складені у зв`язку з оформленням господарської операції, яка реально не здійснювалась та не може бути підставою для відображення такої операції у бухгалтерському та податковому обліках, а тому, податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ Сумська Горобина оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.10.2017, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Так, ТОВ Сумська Горобина зазначає, що в матеріалах справи містяться всі необхідні первинні документи, що свідчать про дотримання позивачем усіх вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів. Також зазначає, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні не вказано рік його прийняття, що є суттєвою підставою визнання такого податкового повідомлення-рішення незаконним.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Сумській області зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що судами недотримано вимоги частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої обов`язок доказування покладено на відповідача, який не надав жодного доказу, тоді як позивачем представлено суду документи, які є належними та допустимими доказами позовних вимог та спростування висновків суду.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Сумська Горобина з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ Зевстат за період вересень 2016 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 08.09.2017 № 2015/18-28-14-07/37785695/167, в якому відображено висновки про порушення позивачем вимог підпункту а пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р. 18.1 Декларації) у вересні 2016 року на загальну суму 146762,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки 21.09.2017 ГУ ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0003411407, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 220143,00 грн., в тому числі 146761,00 грн. за основним платежем та 73381,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, між ТОВ Горобина та ТОВ Зевстат (м.Херсон) укладено договір від 30.09.2016 №101601, згідно якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (кава, борошно, крупа, чай) партіями згідно накладних, на умовах, визначених у договорі.

На підтвердження виконання вказаних господарських відносин позивачем до перевірки надавались видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Однак, як встановлено судами, видаткові накладні від 30.09.2016 №№ 26026, 26027, 26030 не відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки не містять даних щодо ПІБ осіб, які відпускали і отримували товарно-матеріальні цінності та відсутні відомості про довіреності, за якими отримувались ці ТМЦ.

Також, з наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних неможливо встановити, хто відпускав та отримував ТМЦ: відсутні дані про посвідчення водія, про довіреності на отримання ТМЦ, про те, яка особа дозволила відпуск товару, хто приймав товар, відсутні інформація щодо вантажно-розвантажувальних операцій і щодо часу вибуття та прибуття транспортного засобу.

Крім того, в товарно-транспортних накладних невірно вказана марка автомобіля.

Так, у товарно-транспортних накладних зазначено, що перевезення вантажу здійснювалось автомобілем МАН, державний номер НОМЕР_1 , тоді як на балансі ТОВ Сумська Горобина знаходиться за цим державним номером інший автомобіль - Renault Magnum НОМЕР_2 .

Сумнівним визнано також можливість перевезення товару вагою значно більшою ( на 4 тони) ніж вантажопід`ємність автомобіля, який нібито перевозив цей товар.

Не надано позивачем інших товаросупровідних документів на підтвердження якості та походження придбаного згідно з вибутковими та податковими накладними у ТОВ Зевстат товару: сертифікатів відповідності та паспортів якості, оскільки пунктом 2.4 договору поставки передбачено умову про підтвердження якості товару, що поставляється: якість товару має відповідати вимогам чинного законодавства, ТУ, ДСТУ та посвідчуватись паспортом якості або сертифікатом відповідності для продукції, яка підлягає сертифікації .

Судами при вирішенні даного спору враховано, що ТОВ Сумська Горобина придбавалися продукти харчування.

Однак, згідно з наявною у контролюючого органу податковою інформацією, яка зберігається в ІС Податковий блок та використовується контролюючими органами відповідно до норм Податкового кодексу України, основний вид діяльності ТОВ Зевстат м. Херсон, код ЄДРПОУ 40102686, - змішане сільське господарство, на дату оформлення спірної господарської операції директором і бухгалтером підприємства був ОСОБА_1 , зареєстрований у м. Ірпінь Київської області, теперішній директор також зареєстрований у Київській області в м. Бровари, кількість працюючих - 2 особи, у цього підприємства відсутні власні чи орендовані основні засоби.

Вказане підприємство не є виробником кави, чаю, борошна та круп, реалізованих згідно з оформленими документами на адресу підприємства позивача.

За результатами моніторингу Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) з дати реєстрації платником ПДВ (з 01.12.2015) ТОВ Зевстат здійснювало придбання ТМЦ, відмінних від реалізованих на адресу ТОВ Сумська Горобина лише в вересні 2016 року, а саме: колготки, фарба для волосся, зубна паста, вологі серветки, миючі засоби та інше.

Таким чином, враховуючи сукупний аналіз наведених вище обставин справи, суди попередніх інстанцій приймаючи рішення про відмову в позові про скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість цілком обґрунтовано виходили з того, що надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між позивачем та ТОВ Зевстат та факт їх використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Щодо доводів позивача про незаконність оскаржуваного судового рішення з підстав незазначення в ньому року прийняття слід зазначити, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли недотримано окремих елементів форми спірного рішення.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сумська Горобина залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2018 у справі №818/1456/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева І.А. Гончарова