Рішення

від 01.03.2018 по справі 910/19971/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2018Справа № 910/19971/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Головатюка Л.Д. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики"

до 1)публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК"

2) публічного акціонерного товариства "АГРОПРОСПЕРІС БАНК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Оптикал Трейд"

про визнання правочину недійсним в частині

За участю представників учасників судового процесу:

Від позивача Горбенко К.О.(дов. від 17.02.2017)

Від відповідача-1 Шутов О.О.(дов. від 29.01.2018)

Від відповідача-2 не прибув

Від третьої особи не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що правочин про відступлення прав вимоги (що складався з трьох документів) в частині, оформленій у вигляді акту приймання-передачі прав вимоги, є недійсним через недотримання нотаріальної форми в цій частині (акту приймання-передачі прав вимоги), яка була необхідна для відступлення прав вимоги за договорами іпотеки (частина 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку").

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19971/17 та призначено до розгляду на 07.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 розгляд справи відкладено на 11.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 13.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2018 відмовлено в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики" про вжиття заходів забезпечення позову.

01.02.2018 через відділ діловодства суду надійшов відзив відповідача 1 на позов.

09.02.2018 через відділ діловодства суду представником позивача подано відповідь на відзив відповідача 1.

В судове засідання 13.02.2018 прибули представники позивача, відповідача 1.

Відповідач 2 та третя особа в судове засідання представників не направили, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали клопотання про залучення третьої особи, представник позивача залишив зазначене клопотання на розсуд суду.

Суд вважає зазначене клопотання недостатньо вмотивованим та відмовляє в його задоволенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/19971/17 до судового розгляду по суті на 01.03.2018 року.

У судовому засіданні 01.03.2018 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 01.03.2018 року проти позову заперечив.

Представники відповідача 2 та третьої особи у судове засідання 01.03.2018 року не з'явилися, про причини неявки суду невідомо.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка відповідача 2 та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.07.2013 між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Агропросперіс Банк" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптикал Трейд" (далі - позичальник) укладено генеральний кредитний договір № 699004046603007, умовами якого передбачено (в редакції договору про внесення змін та доповнень № 2), що кредитор надає позичальнику в рамках відкритої згідно з генеральним кредитним договором № 699004046603007 від 31.07.2013, відновлювальної кредитної лінії відновлювальний кредитний транш в розмірі 102 000 доларів США 00 центів, а позичальник зобов'язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування отриманими кредитними коштами та комісії в порядку, розмірі та в строк, що передбачені генеральним кредитним договором та цим договором. Надання кредиту здійснюється в порядку, визначеному в генеральному кредитному договорі.

Строк кредитного траншу - з 31.07.2013 по 30.07.2016 включно (п. 2 договору).

В забезпечення виконання позичальником (Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптикал Трейд") зобов'язань за генеральним кредитним договором № 699004046603007 від 31.07.2013 із всіма змінами та доповненнями до нього, що укладені та можуть бути укладені в подальшому, між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Агропросперіс Банк" (далі - іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики" (далі - іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 699004046603007/І від 31.07.2013, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П., зареєстрованого в реєстрі за номером № 1473, відповідно до якого іпотекодавець передає іпотекодердателю в іпотеку в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором належний йому на праві власності об'єкт нерухомості: нежитлові приміщення, офіс № 1, літера "А-9", а саме: приміщення першого поверху №1-1, № 1-9, № 1-10, № 1-11, № 1-12, № 1-21, № 1-22, № 1-23 та приміщення другого поверху № 1-17, № 1-19, № 1-20, загальною площею 135, 3 кв.м., які знаходяться за адресою по вулиці Хрещатик (вул. Урицького), і місті Черкаси, будинок 200.

02.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Астра банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Агропросперіс Банк" (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта банк" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №1539, та який діє зі змінами та доповненнями.

Згідно з визначеннями термінів та тлумачень у преамбулі договору, акт приймання-передачі прав вимоги означає письмовий акт, який укладається між сторонами та яким документально оформлюється фактична передача права вимоги від продавця до покупця, а права вимоги - всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, які наявні, так і умовні) продавця як кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитним договорами та договорами забезпечення.

Відповідно до пункту 2.1 договору, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги.

Відповідно до додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013, до відповідача перейшло право вимоги, зокрема, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптикал Трейд" за генеральним кредитним договором № 699004046603007 від 31.07.2013.

02.12.2013 Публічним акціонерним товариством "Астра банк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта банк" складено та підписано акт приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013, та додаток до даного акту, у якому визначені договори, право вимоги за якими передається відповідачу, серед яких є генеральний кредитний договір № 699004046603007 та договір № 69900404660300 від 31.07.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що правочин про відступлення прав вимоги (що складався з трьох документів) в частині, оформленій у вигляді акту приймання-передачі прав вимоги, є недійсним через недотримання нотаріальної форми в цій частині (акту приймання-передачі прав вимоги), яка була необхідна для відступлення прав вимоги за договорами іпотеки (частина 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку").

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України).

Іпотека, відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку", виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом вище, 02.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Астра банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Агропросперіс Банк" (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта банк" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №1539, та який діє зі змінами та доповненнями.

Крім того, 02.12.2013 Публічним акціонерним товариством "Астра банк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта банк" складено та підписано акт приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013, та додаток до даного акту, у якому визначені договори, право вимоги за якими передається відповідачу, серед яких є генеральний кредитний договір № 699004046603007 та договір № 69900404660300 від 31.07.2013.

За твердженням позивача, акт приймання - передачі прав вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги від 02 грудня 2013 року був складовою (невід'ємною) частиною правочину про відступлення прав вимоги, але ця частина правочину (не зважаючи на обов'язковість іі нотаріального посвідчення для відступлення прав за договорами іпотеки) не була посвідчена нотаріально.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону України "Про іпотеку", відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Суд відзначає, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Астра банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Агропросперіс Банк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта банк" договір купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №1539.

При цьому, договір про внесення змін № 1 від 19.12.2013 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 також посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1741.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і залишатиметься чинним до моменту виконання сторонами своїх обов'язків за ним у повному обсязі.

Відповідно до п. 2.3. договору, права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги.

Згідно п. 7.3. договору покупець протягом 5 років з дати укладення цього договору зобов'язується надавати продавцю завірені належним чином копії кредитних договорів та/або договорів забезпечення, які були отримані покупцем в рамках цього договору у разі виникнення необхідності в пред'явленні таких документів за запитом державної влади (в т.ч. правоохоронних органів) та аудиторських компаній. Такі документи надаються покупцем за наявності та за відповідним актом приймання-передачі протягом п'яти робочих днів після надходження відповідного письмового запиту продавцю, який має містити підстави необхідності надання таких документів.

Згідно з визначеннями термінів та тлумачень у преамбулі договору, акт приймання-передачі прав вимоги означає письмовий акт, який укладається між сторонами та яким документально оформлюється фактична передача права вимоги від продавця до покупця, а права вимоги - всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, які наявні, так і умовні) продавця як кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитним договорами та договорами забезпечення.

Таким чином, з урахуванням умов договору, суд відзначає, що складення сторонами акту приймання передачі є дією спрямованою на виконання умов договору купівлі-продажу прав вимоги.

Крім того, суд зазначає, що ані нормами чинного законодавства, ані умовами договору не передбачено нотаріального посвідчення акту приймання-передачі, оскільки останній лише підтверджує факт вчинення сторонами тих чи інших дій на виконання умов договору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем при зверненні до суду не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики" до публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" та до публічного акціонерного товариства "АГРОПРОСПЕРІС БАНК", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Оптикал Трейд", про визнання частково недійсним Договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 року, в частині, оформленій у вигляді Акту приймання передачі прав вимоги від 02.12.2013 - відмовити повністю.

2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2018.

Суддя Л.Д. Головатюк