Постанова

від 18.06.2018 по справі 910/19971/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2018 р. Справа№ 910/19971/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Зубець Л.П.

секретар судового засідання Шмиговська А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок оптики

на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2018 р.

у справі №910/19971/17 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок оптики

до 1) Публічного акціонерного товариства Дельта Банк

2) Публічного акціонерного товариства Агропросперіс Банк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Оптикал Трейд

про визнання правочину недійсним в частині

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Будинок оптики звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк та Публічного акціонерного товариства Агропросперіс Банк про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. за реєстровим номером 1533 в частині, оформленій у вигляді Акта приймання-передачі прав вимоги від 02.12.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. за реєстровим номером 1533 щодо переходу прав вимоги по іпотечному договору №699004046603007/І від 31.07.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П. за реєстровим номером 1473.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правочин про відступлення прав вимоги (що складався з трьох документів) в частині, оформленій у вигляді акта приймання-передачі прав вимоги, є недійсним через недотримання нотаріальної форми в цій частині (акта приймання-передачі прав вимоги), яка була необхідна для відступлення прав вимоги за договорами іпотеки (ч. 3 ст. 24 Закону України Про іпотеку ).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2017 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Оптикал Трейд .

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2018 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що позивачем при зверненні до суду не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін. Вважає, що рішення суду першої інстанціє є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає обставинам справи та ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України. Відповідачем 1 долучено до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу.

Представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представники сторін та третьої особи, станом на день проведення судового засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Судова кореспонденція була направлена сторонам у справі та третій особі на адреси, що містяться в матеріалах справи та в апеляційній скарзі.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 273 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників відповідача 2 та третьої особи, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами Київського апеляційного господарського суду по даній справі явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача 2 та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

31.07.2013 р. між ПАТ Астра Банк , правонаступником якого є ПАТ Агропросперіс Банк (кредитор) та ТОВ Оптикал Трейд (позичальник) укладено генеральний кредитний договір № 699004046603007, умовами якого передбачено (в редакції договору про внесення змін та доповнень № 2), що кредитор надає позичальнику в рамках відкритої згідно з генеральним кредитним договором № 699004046603007 від 31.07.2013 р., відновлювальної кредитної лінії відновлювальний кредитний транш в розмірі 102000 доларів США 00 центів, а позичальник зобов'язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування отриманими кредитними коштами та комісії в порядку, розмірі та в строк, що передбачені генеральним кредитним договором та цим договором. Надання кредиту здійснюється в порядку, визначеному в генеральному кредитному договорі.

Строк кредитного траншу - з 31.07.2013 р. по 30.07.2016 р. включно (п. 2 договору).

В забезпечення виконання позичальником (ТОВ Оптикал Трейд ) зобов'язань за генеральним кредитним договором №699004046603007 від 31.07.2013 р. з всіма змінами та доповненнями до нього, що укладені та можуть бути укладені в подальшому, між ПАТ Астра Банк , правонаступником якого є ПАТ Агропросперіс Банк (іпотекодержатель) та ТОВ Будинок оптики (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №699004046603007/І від 31.07.2013 р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П., зареєстрований в реєстрі за номером № 1473. Відповідно до якого іпотекодавець передає іпотекодердателю в іпотеку в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором належний йому на праві власності об'єкт нерухомості: нежитлові приміщення, офіс № 1, літера А-9 , а саме: приміщення першого поверху №1-1, № 1-9, № 1-10, № 1-11, № 1-12, № 1-21, № 1-22, № 1-23 та приміщення другого поверху № 1-17, № 1-19, № 1-20, загальною площею 135, 3 кв.м., які знаходяться за адресою по вулиці Хрещатик (вул. Урицького), у місті Черкаси, будинок 200.

02.12.2013 р. між ПАТ Астра Банк , правонаступником якого є ПАТ Агропросперіс Банк (продавець) та ПАТ Дельта Банк (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №1539, та який діє зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 2.1 договору, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акта приймання-передачі прав вимоги.

Відповідно до додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 р., до відповідача перейшло право вимоги, зокрема, до ТОВ Оптикал Трейд за генеральним кредитним договором № 699004046603007 від 31.07.2013 р.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Іпотека, відповідно до ст. 3 Закону України Про іпотеку , виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 6 ст. 3 Закону України Про іпотеку встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України Про іпотеку , майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено вище, 02.12.2013 р. між ПАТ Астра Банк , правонаступником якого є ПАТ Агропросперіс Банк (продавець) та ПАТ Дельта Банк (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №1539, та який діє зі змінами та доповненнями.

Крім того, 02.12.2013 р. ПАТ Астра Банк та ПАТ Дельта Банк складено та підписано акт приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 р., та додаток до даного акта, у якому визначені договори, право вимоги за якими передається відповідачу, серед яких є генеральний кредитний договір № 699004046603007 та договір № 69900404660300 від 31.07.2013 р.

За твердженням позивача, акт приймання-передачі прав вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 р. був складовою (невід'ємною) частиною правочину про відступлення прав вимоги, але ця частина правочину (не зважаючи на обов'язковість її нотаріального посвідчення для відступлення прав за договорами іпотеки) не була посвідчена нотаріально.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону України Про іпотеку , відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Як зазначалось вище, укладений між ПАТ Астра Банк , правонаступником якого є ПАТ Агропросперіс Банк та ПАТ Дельта Банк договір купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №1539.

При цьому, договір про внесення змін № 1 від 19.12.2013 р. до договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 р. також посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1741.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і залишатиметься чинним до моменту виконання сторонами своїх обов'язків за ним у повному обсязі.

Відповідно до п. 2.3. договору, права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акта приймання-передачі прав вимоги.

Згідно п. 7.3. договору покупець протягом 5 років з дати укладення цього договору зобов'язується надавати продавцю завірені належним чином копії кредитних договорів та/або договорів забезпечення, які були отримані покупцем в рамках цього договору у разі виникнення необхідності в пред'явленні таких документів за запитом державної влади (в т.ч. правоохоронних органів) та аудиторських компаній. Такі документи надаються покупцем за наявності та за відповідним актом приймання-передачі протягом п'яти робочих днів після надходження відповідного письмового запиту продавцю, який має містити підстави необхідності надання таких документів.

Згідно визначень термінів та тлумачень у преамбулі договору, акт приймання-передачі прав вимоги означає письмовий акт, який укладається між сторонами та яким документально оформлюється фактична передача права вимоги від продавця до покупця, а права вимоги - всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, які наявні, так і умовні) продавця як кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Таким чином, з урахуванням умов договору, складення сторонами акта приймання-передачі є дією спрямованою на виконання умов договору купівлі-продажу прав вимоги.

Крім того, ані нормами чинного законодавства, ані умовами договору не передбачено нотаріального посвідчення акта приймання-передачі, оскільки останній лише підтверджує факт вчинення сторонами тих чи інших дій на виконання умов договору.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р., під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Обґрунтовуючи недійсність акту приймання-передачі прав вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 р., що був складовою (невід'ємною) частиною правочину про відступлення прав вимоги, позивач вказує на те, що ця частина правочину (не зважаючи на обов'язковість її нотаріального посвідчення для відступлення прав за договорами іпотеки) не була посвідчена нотаріально.

В той же час, позивачем не доведено, яким чином складення відповідачами акта приймання-передачі прав вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 р. порушує права позивача, який не є стороною оспорюваного ним акта приймання-передачі.

Позивачем при зверненні до суду не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. за реєстровим номером 1533 в частині, оформленій у вигляді Акта приймання-передачі прав вимоги від 02.12.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. за реєстровим номером 1533 щодо переходу прав вимоги по іпотечному договору №699004046603007/І від 31.07.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П. за реєстровим номером 1473 є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Усі інші твердження та заперечення учасників процесу не спростовують вищевикладених висновків суду.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідністю висновків суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2018 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок оптики залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2018 р. у справі №910/19971/17 залишити без змін.

Справу №910/19971/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.О. Зеленін

Л.П. Зубець

Повний текст постанови суду складено 21.06.2018 р.