Постанова

від 12.03.2018 по справі 809/4367/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2018 року

Київ

справа №809/4367/15

касаційне провадження №К/9901/17144/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Трейд Технолоджіс (далі - Товариство) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді - Улицький В.З., Шевель Р.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Трейд Технолоджіс до Івано-Франківської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

30.11.2015 Товариство звернулось до суду із позовом до Митниці, у якому з урахуванням уточнень просило: визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 04.11.2015 №206070000/2015/000020/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.11.2015 №206070000/2015/00022, прийняті Митницею.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що Митниці були надані документи, необхідні для митного оформлення товару, що надійшов до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митниця відмовила у прийнятті митної декларації з підстав того, що декларантом заявлені неповні відомості про митну вартість товарів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не надано додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, на вимогу митного органу, у зв'язку з чим Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару та склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вважаючи картку відмови та рішення Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив їх скасувати.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 04.01.2016 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 04.11.2015 №206070000/2015/000020/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.11.2015 №206070000/2015/00022, прийняті Митницею. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що Товариство надало усі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за першим методом (за ціною договору), а витребування додаткових документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Також суд виходив з того, що скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25.01.2017 скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що митний орган має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів, а матеріалами справи підтверджено проведення Митницею необхідних консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості. Також суд виходив з того, що правомірність застосування Митницею другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товару та неможливість послідовного застосування інших методів зумовлена відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості на основі віднімання чи додавання вартості.

Товариство оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.05.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, які полягають у неправильному застосуванні норм, викладених у статтях 53, 54 Митного кодексу України. Також Товариство посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази, на які посилається Митниця на підтвердження правомірності оспорюваних рішення та картки, а саме - митні декларації № 209120000/2015/832413 від 17.08.2015 та № 209120000/2015/832413 від __.11.2014.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 Про визначення дня початку роботи Верховного Суду днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.02.2018 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 20.02.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що декларант Товариства подав до Митниці митну декларацію за формою МД-2 №506070000/2015/013476 від 04.11.2015, згідно якої митна вартість товару, придбаного на підставі контракту № 1 від 07.09.2015, укладеного між Товариством (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Bakeres (Республіка Польща) (продавцем), була визначена позивачем за ціною контракту (метод №1). За результатом проведеного митного контролю Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №206070000/2015/000020/2 від 04.11.2015, відповідно до якого здійснила коригування задекларованої Товариством митної вартості товару на підставі наявних у Митниці відомостей (№ 209120000/2015/832413 від 17.08.2015) із застосуванням другорядного (резервного) методу. Підставою для коригування митної вартості товарів Митниця зазначила відсутність у документах, зазначених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, поданих Товариством, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, чи підлягає сплаті за ці товари, ненадання декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом, в саме - висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України. Також, у зазначеному рішенні Митниця вказала про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості (статті 59-63 Митного кодексу України у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62, 63 Митного кодексу України). Також, Митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.11.2015 №206070000/2015/00022.

Судами також встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості згідно митної декларації №506070000/2015/013476 від 04.11.2015 декларантом Товариства до Митниці були подані наступні документи для ідентифікації та визначення вартісних показників товару, розміру ціни, сплаченої за товар, для здійснення розрахунку митної вартості товарів за методом № 1, а саме: зовнішньоекономічний контракт; додаток 1 до контракту (специфікація); документ, що підтверджує вартість страхування; міжнародну товарно-транспортну накладну; рахунок-фактуру (інвойс); пакувальні листи продавця; інформацію про позитивні результати радіологічного контролю товарів сертифікат про походження товару; копію митної декларації країни відправлення (продавця); платіжне доручення в іноземній валюті; лист Товариства з технічним описом хлібопекарського обладнання, що ввозиться. Митниця не погодилась із заявленою декларантом митною вартістю товару за першим методом, відмовила у прийнятті митної декларації та склала картку відмови з підстав того, що декларантом заявлені неповні відомості про митну вартість товарів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не надано додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, на вимогу митного органу. Зокрема, в процесі проведених консультацій Митниця витребувала у Товариства висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, посилаючись на те, що у графі 31 митної декларації Товариством не вказано рік випуску товару печі хлібопекарські промислові неелектричні (бувшого у використанні), а було зазначено - рік випуску не встановлений (орієнтовно 2000), тоді як бувші у використанні печі хлібопекарські промислові неелектричні з однаковими технічними характеристиками різняться в ціні в залежності від дати виготовлення, оскільки мають визначений термін служби. З огляду на ненадання Товариством витребуваних митним органом документів Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару та склала картку відмови, у яких визначила митну вартість товару із застосуванням другорядного (резервного) методу та зазначивши джерелом інформації митні декларації № 209120000/2015/832413 від 17.08.2015 (у рішенні) та №209120000/2015/832413 від __.11.2014 (у картці відмови).

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості Митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Зокрема, згідно з положеннями пунктів 2, 4 частини другої цієї статті рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на наведені вимоги закону та не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, суди не перевірили джерел інформації, на які Митниця послалася в обгрунтування правомірності коригування митної вартості товарів за резервним методом, з урахуванням того, що у рішенні про коригування митної вартості та у картці відмови зазначені різні митні декларації.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2016 та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, п.1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, ч.3 ст. 375, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Трейд Технолоджіс задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна